Правова охорона екологічних прав громадян

Таким чином, особливістю  адміністративної відповідальності за посягання на екологічні права громадян є те, що вона застосовується органами державного управління, порядок її реалізації закріплюється у відповідних нормативно-правових актах. Проте слід зазначити, що частина справ про адміністративні правопорушення підвідомча районним (міським) судам, тобто не органам виконавчої влади. З цього приводу слушно зауважує І.В. Март’янов, що справи про адміністративні правопорушення, які розглядаються судами, є найбільш складні справи про проступки з підвищеним ступенем суспільної шкідливості порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями [146,с.23].

Таким чином, можна зазначити, що охорона екологічних прав громадян є надзвичайно важливим завданням для українського суспільства. Але досягнення належного екологічного порядку неможливе без налагодженої системи юридичної відповідальності. Для створення надійних засад охорони довкілля необхідне існування всіх видів юридичної відповідальності, та особливо важливе місце в ній посідає адміністративна відповідальність, головним призначенням якої є попередження та недопущення заподіяння шкоди охоронюваним законом цінностям, в тому числі навколишньому природному середовищу та здоров’ю людини. Перевага цього виду юридичної відповідальності проявляється також в оперативності реагування на правопорушення, що особливо важливо в сфері охорони довкілля [138, c.1]. Для покращення адміністративно-правової охорони вважаємо доцільним закріпити у розділі 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення статтю 6 (1) «Основні засади адміністративно-правової охорони», яка повинна містити повний перелік основних засад адміністративної охорони, серед яких законність, рівність, справедливість, гласність, гуманізм, невідворотність покарання тощо.

Застосування адміністративних стягнень до осіб, які здійснили правопорушення у сфері використання та охорони природних ресурсів, є ефективним засобом попередження здійснення нових правопорушень як особою, яка вчинила правопорушення, так і іншими особами. Це значно зміцнює законність, виховує громадян у дусі дотримання законів України.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ  ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

3.1. Проблеми  адміністративно-правової охорони та захисту екологічних прав громадян

В умовах становлення  правової держави в Україні проблема охорони навколишнього природного середовища, охорони та захисту екологічних  прав громадян є однією з найбільш актуальних. Це пояснюється тим, що у зв’язку з якісними змінами у стані навколишнього природного середовища, яке призводить до порушення фізичного та морального стану людини, постає необхідність взяти контроль над існуючою ситуацією, усунути порушення екологічного законодавства, а також зберегти і захистити навколишнє природне середовище.

Принагідно зазначити, що на сьогоднішній день кількість адміністративних правопорушень, які істотно порушують екологічні права громадян, значно зростає, а саме: порушуються права людини на здорове та безпечне для життя і здоров’я довкілля; порушуються права громадян на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля; неналежно надається державними органами запитувана інформація; не виконуються державними органами їхній обов’язок поширювати інформацію, в тому числі через мережу Інтернет; не виконується підприємствами-забруднювачами їх обов’язок щодо забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації; нелегально розміщуються відходи; промислове забруднення довкілля; незаконна діяльність завдає шкоди об’єктам природно-заповідного фонду тощо.

Стосовно порушення  права людини на безпечне для життя  і здоров’я довкілля, то статистичні дані щодо моніторингу атмосферного повітря, який проводився у 53 містах України, свідчить, що в атмосферному повітрі цих міст міститься 31 забруднювальна речовина. За півріччя середні показники концентрації шкідливих речовин у містах України, де проводились спостереження, перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації. Протягом І півріччя 2010 року спостерігалось 11 випадків високого забруднення атмосферного повітря (ВЗ). У І півріччі 2010 року у 6 містах України рівень забруднення повітря (за індексом забруднення атмосфери - ІЗА) оцінювався як дуже високий , це міста Маріуполь, Донецьк, Дніпpодзержинськ, Лисичанськ, Дзержинськ, Горлівка. У 19 містах рівень забруднення оцінювався як високий , це Рубіжне, Сіверодонецьк, Макіївка, Рівне, Слов'янськ, Одеса, Луцьк, Красноперекопськ, Армянськ, Краматорськ, Єнакієве, Ужгород, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Ялта, Херсон, Київ. Дуже високий і високий рівень забруднення повітря вказаних міст був обумовлений здебільшого значними середніми концентраціями формальдегіду, діоксиду азоту, фенолу, бензопірену, фтористого водню, оксиду вуглецю, завислих речовин. Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в Україні (за ІЗА) у 2010 році оцінювався як високий, і порівняно з 2009 роком він підвищився за рахунок зростання середнього вмісту формальдегіду та фтористого водню [149].

Безумовно, однією з важливих екологічних проблем є проблема якісної прісної води. На одного жителя України в засушливий рік припадає в середньому 1 тис. кубометрів води. А за нормами ООН країна, в якій на одну людину припадає менше 15 тис. кубометрів на рік, вважається водонезабезпеченою. Статистика свідчить, що в Україні задіяні вже всі водні ресурси. Водні об'єкти України залишаються забрудненими переважно сполуками важких металів (сполуками марганцю, міді, цинку, заліза загального, хрому шестивалентного), дещо менш - сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами. У 2010 році на 55 водних об'єктах виявлено 291 випадок високого забруднення (ВЗ) по 10 інгредієнтах проти 243 випадків на 42 водних об'єктах за аналогічний період попереднього року. Випадків екстремально високого забруднення у першому півріччі не спостерігалось Загалом у 2010 році вміст стронцію-90 і цезію-137 у контрольованих водних об'єктах України був набагато меншим за норматив, який визначено у «Допустимих рівнях вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у харчових продуктах та питній воді». Порівняно з попередніми роками погіршилась якість води в районі вхідного каналу (з дуже чистих до чистих вод); в усіх інших районах контролю якість води не змінилась. Згідно з комплексною оцінкою якості вод, води Дніпровського лиману характеризувались як забруднені; води дельти Дунаю та Бузького лиману - як помірно забруднені; води Сухого лиману і вхідного каналу, акваторії порту Ялта, дельтових водотоків р. Дунай - як чисті.

На сьогоднішній день нагальною залишається проблема наявності у ґрунтах небезпечних для життя і здоров’я людини пестицидів. Вибірковими обстеженнями на вміст залишкових кількостей пестицидів були охоплені окремі сільськогосподарські угіддя Білоцерківського, Фастівського районів Київської області, ґрунти Вінницького району Вінницької області, Гуляйпільського району Запорізької області, Артемівського району Донецької області та Новоселецького району Чернівецької області. У відібраних пробах ґрунтів визначались хлоpоpганічні пестициди - сума дихлордифенілтрихлоретан, сума ізомерів альфа і гамма гексахлорциклогексан [149].

Наявність зазначених існуючих проблем свідчить про недостатній рівень правової охорони екологічних прав громадян, про необхідність посилення ролі охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічних прав громадян. На сьогоднішній день спостерігається недостатній рівень та ефективність адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян, тобто наявність реальних проблем, які існують на шляху сталого, дієвого захисту та охорони екологічних прав громадян. Спробуємо визначити основні проблеми, які існують на шляху належної, дієвої адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян

Слід відзначити, що однією із причин недостатнього рівня ефективної адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян є недотримання органами державної влади основоположних принципів діяльності в зазначеній сфері. Так, в теорії права під принципами визнаються основні вихідні положення, які є теорією вчення, науки, світогляду, політичної організації [150, с. 105 ]. Саме в принципах закладене головне функціональне призначення, завдання та організація роботи виконавчих органів. Тому при розгляді проблем адміністративно-правової охорони та захисту екологічних прав громадян необхідно розглянути в обов’язковому порядку дотримання головних, основоположних принципів такої охорони та захисту.

Принципи організації  та діяльності системи адміністративно-правової охорони можна кваліфікувати  по-різному. Так, найбільш загальні –  це принцип законності, гласності, відповідальності органів виконавчої влади перед  людиною і державою [151, с. 110].

Щодо принципу законності - то це найвища справедливість, яка є підґрунтям на протязі усього процесу адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян. Це своєрідний гарант ефективності організації роботи органів виконавчої влади. У ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення сказано : «Ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами» [49]. Таким чином, ми бачимо, що саме владні органи забезпечують верховенство права, тому принцип законності повинен бути закріплений в діяльності адміністративно-правових органів як провідний, непорушуваний принцип, який спрямований на досягнення ефективної та належної охорони екологічних прав громадян.

Принцип гуманізму, тобто  домінування пріоритету прав і свобод людини, виражається в зобов’язанні уважно, справедливо, належно ставитися до громадян, незалежно від віку, статі, соціальної приналежності, раси. Тобто кожен громадянин, кожна людина має право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, належний доступ до інформації, на відновлення порушених екологічних прав в незалежності від статі, раси, соціальної приналежності тощо. Даний принцип має дуже важливе значення, так як дає належну уяву про існування правової, соціальної, демократичної держави, в якій кожен забезпечений належним правом на охорону та захист своїх невід’ємних прав.

Щодо принципу відповідальності органів виконавчої влади перед людиною і державою, то відповідно до ст. 3 Конституції України «держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» [2].Отже, відповідальність органів виконавчої влади повинна бути спрямована насамперед на захист та охорону прав людини (зокрема екологічних прав). Тобто уповноважені органи повинні максимально сприяти недопущенню та попередженню порушень екологічних прав громадян, а у разі порушення - відшкодувати ті збитки, які були понесені у зв’язку з порушенням такого права.

Це далеко не весь перелік  принципів, які повинні слугувати  базою для адміністративно-правової охорони та захисту екологічних  прав громадян, тобто у цей список можна додати ще й принцип оперативності, принцип рівності тощо. Таким чином, саме належне дотримання, забезпечення та реалізація проаналізованих вище принципів надасть змогу покращити адміністративно-правову охорону екологічних прав громадян, попередити і усунути здійснення адміністративних правопорушень та належним чином захистити екологічні права громадян.

Слід відзначити, що на сьогоднішній день реальні проблеми існують у системі державного управління. Відомо, що в сфері виконавчої влади пріоритетне місце належить саме управлінським відносинам. Вони виникають як владно-розпорядчі, імперативно-вольові відношення між суб’єктом владних повноважень та іншими суб’єктами. Коли виконавча влада реалізує свою волю щодо охорони тієї чи іншої людини в сфері адміністративних відносин, виникає особливий вид відношень - відношення охорони [154, с. 210]. Діяльність виконавчих органів стосовно охорони прав людини, суспільства є головним завданням виконавчої влади. Тому в переважній більшості від стану якості управлінських відношень залежить стан якості охорони екологічних прав громадян. Нині існуюча адміністративно-інституційна інфраструктура державного екологічного управління є переважно централізованою з дублюванням функцій на регіональному та місцевому рівнях. Міністерство екології та природних ресурсів є на сьогодні політично нестабільним, оскільки воно не здатне вирішувати питання стосовно недопущення галузевих спотворень у формуванні екологічної політики. Відсутня чітка система управління природними ресурсами, має місце дублювання відповідних природоресурсних підрозділів в центральних органах виконавчої влади, розпорошеність висококваліфікованих спеціалістів не дає можливості говорити про належне державне управління.

Отже, нормативне забезпечення охорони екологічних прав громадян має велике значення для дієвої та ефективної охорони екологічних прав громадян, адже метою адміністративно-правових норм є насамперед організація й регулювання відносин у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Не останнє місце у контексті забезпечення екологічних прав людини належить проблемі недосконалості методів адміністративно-правової охорони. Як правило, застосування певного методу адміністративно-правової охорони залежить від мети та поставлених цілей державного управління. Регулюючи екологічні відносини, держава тим самим попереджує протиправні дії щодо екологічних прав громадян. Тобто охорона екологічних прав громадян складається з професійної роботи суб’єктів владних повноважень, які створюють належні умови для запобігання порушенню екологічних прав громадян, збереженню навколишнього природного середовища.

Адміністративно-правова охорона  екологічних прав громадян не обмежується лише застосуванням принципів, вона здійснюється також певними методами, одні з яких використовуються переважно для попередження порушень екологічних прав, інші - для певної охорони екологічних прав, останні - для застосування до порушників певних примусових заходів. Особливо слід звернути увагу на проблему висвітлення питань методу переконання, що пов’язане з глибоким усвідомлення та осмисленням нових явищ державного життя, форм участі громадськості в управлінні. На нашу думку, переконання має дуже важливе значення для ефективної адміністративної охорони екологічних прав громадян, так як переконання включає в себе вимогу дотримуватися закону, не порушувати норми права через внутрішнє розуміння та визнання закону. Оскільки найголовніше – це розуміння відповідальності, яка можлива через порушення норм права, розуміння того, що законність є необхідною умовою побудови правової держави. Потрібно, щоб кожен з нас розумів, що дисципліна та дотримання правових вимог є важливим кроком на шляху покращення як навколишнього природного середовища, так і життя країни в цілому. Саме тому існує необхідність розробки виховних, заохочувальних, роз’яснювальних заходів, які б спрямовувалися на підвищення дисциплінованості, організованості та свідомої відповідальності громадян, що буде сприяти зменшенню застосування примусових заходів, які істотно впливають на права людини.

Окремої уваги заслуговує вдосконалення  в Україні контролю та нагляду у сфері забезпечення екологічних прав громадян. Метою контролю є встановлення результатів діяльності певних суб’єктів, допущених відхилень від прийнятих вимог, принципів організації, виявлення причин цих відхилень від прийнятих вимог, а також у визначенні шляхів подолання перешкод для ефективного функціонування всієї системи. В сучасному розумінні контроль розглядається не як засіб покарання, а засіб інформаційно-аналітичного характеру [155, с. 349]. Тобто метою екологічного контролю є діяльність суб’єктів владних повноважень з метою перевірки дотримання екологічних вимог.