Правова охорона екологічних прав громадян

Зазначимо, що європейська  структура державних органів  зорієнтована на позицію делегування повноважень на регіональний та місцевий рівень. Планування та контроль реалізації національних екологічних політик є головною функцією центральних органів управління. Відповідно до цього на центральному рівні підготовки й прийняття стратегічних рішень функціонують: системи стратегічних екологічних оцінок; системи законодавчого і нормативного забезпечення механізмів реалізації національної екологічної політики; системи комплексного екологічного та економічного обліку; системи сприяння інтеграції цілей екологічної політики в соціальні та економічні політики; координація взаємодії систем державного, громадського і бізнесового (корпоративного) управління; міжнародна співпраця [167, с. 14].

Розглядаючи досвід ЄС стосовно децентралізації влади, бачимо, що багато функцій та повноважень було передано до органів місцевого самоврядування, що дійсно надає потенціал регіональній екологічній політиці, яка полягає у збереженні екологічних систем з метою попередження їх деградації; залучення стратегій та цільових індикаторів; відтворення навколишнього природного середовища шляхом створення регіональної інфраструктури охорони навколишнього природного середовища; доступність екологічної інформації; забезпечення чистого виробництва; урахування місцевих культурних традицій на шляху удосконалення охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Таким чином, децентралізація  влади дійсно сприяє покращенню екологічного стану держави. Можна говорити про  розробку та підготовку екологічних  програм та розвитку регіонів. Безумовно, й зараз ми вже можемо виокремити в Україні активні та пасивні регіони місцевого управління. Серед активних регіонів слід назвати Харківський, Запорізький, Донецький, Київський. Про активність та ініціативність згаданих регіонів свідчить створення комплексних систем екологічного управління, наприклад, транспортного комплексу на зразок Європейського регламенту EMAS у межах Київської міської програми «Екологія транспорту», у Харківському регіоні затвердили і здійснюють програму «Екобізнес Харківщини», що об’єднує близько 50 екологічних громадських і підприємницьких організацій. Проте на противагу активним регіонам, значна кількість регіонів є депресивними, для території яких характерна значна екологічна деградація. Тому саме зараз, коли питання забезпечення екологічних прав громадян, належного природного середовища стає все гострішим для України, повинні бути прийняті належні заходи, насамперед удосконалені управлінські відносини в органах державної влади, політика яких в першу чергу повинна бути спрямована на охорону та захист екологічних прав громадян, екологічне оздоровлення і екологічне відтворення депресивних територій. Так, для покращення співпраці із громадськістю повинні бути активно залучені громадяни до ухвалення рішень. Прикладом є Словаччина, де участь громадськості може бачитися як особисте, пряме залучення до рішення суспільних питань, таких як планування та розвиток суспільства, створення стандартів якості, їх виконання, оцінки тощо. Серед методів, якими місцеві органи можуть залучати громадськість до місцевих процесів ухвалення рішень є студентський або дитячий парламенти: залучання дітей та молоді до вирішення питань у місцевому органі влади. У Словаччині це застосовується як важлива діяльність в декількох місцевих органах влади. Так, у селищі Турна та Бодвою діти розпочали умовляти своїх батьків  переробляти відходи із будинків. Близько двадцяти дітей із селища регулярно зустрічалися із мером, щоб обговорювати загальні дії на благо селища. У іншій діяльності вони започаткували проект поліпшення послуг сільської бібліотеки [191, с. 197]. Вищенаведений приклад дійсно є рекомендаційним, так як інтереси населення повинні бути якомога більше наближені до органів управління, які повинні активно співпрацювати з населенням, з молоддю, яка дійсно є потенціалом майбутнього країни.

Слід додати, що результативність управлінської діяльності багато у чому залежить і від відповідної, належної взаємодії органів управління з громадськими формуваннями та окремими громадянами. Вже сьогодні ми бачимо ту велику роль та значення, яке відіграють в охороні екологічних прав громадян такі організації. Так, організацією «Екологія. Право. Людина» у 2010 році було реалізовано проект «Верховенство права» (у рамках проекту надавалися консультації громадянам через гарячу телефонну лінію, було опитано 90 відвідувачів судів щодо доступу до правосуддя в екологічних справах, проаналізовано 200 ухвал про відмову у відкритті провадження і 15 судових рішень у сфері захисту екологічних прав громадян); проект «Стимулювання реалізації права на доступ до інформації, якою володіє державна влада»(у рамках проекту особлива увага приділена питанням активного поширення екологічної інформації органами державної влади, зокрема, наявним проблемам у даній сфері, та роботі з інформаційними запитами, включаючи методологію розгляду запиту); проект «Стимулювання участі громадськості у розробці Європейської стратегії розвитку Дунайського регіону» (найважливішим результатом проекту стала розробка і подання до Європейської комісії бачення громадськості участі України у Європейській стратегії розвитку Дунайського регіону, а також врахування урядом у своїй офіційній доопрацьованій позиції щодо Дунайської стратегії пропозицій від робочої групи); проект з імплементації політики співпраці Україна - ЄС (в рамках проекту «Активізація участі екологічних НУО в імплементації політики співпраці Україна - ЄС», ініційованого ВЕГО «Мама-86», ЕПЛ працювала у складі Робочої групи з питань екологічної євроінтеграції України, завданням якої є розробити і представити позицію українських НУО в контексті наближення екологічної політики та законодавства України до законодавства ЄС) [153].

Залучаючи громадськість  до охорони екологічних прав громадян, органи управління повинні стимулювати  їх, надавати допомогу, спрямовувати їх роботу, вивчати з ними закони про  охорону природного середовища, організовувати та проводити заняття, семінари та інструктажі з представниками громадськості, роз’яснювати їх права та обов’язки. Це дуже важливо та необхідно для сталого належного забезпечення екологічних прав громадян.

Удосконалення управлінських відносин державних органів передбачає насамперед:

1. Підвищення якості надання послуг громадянам та суспільству, покращення ефективності діяльності органів державного управління шляхом: а) вдосконалення правової бази, що регламентує державне управління в Україні; б) зміцнення та розвиток економічної основи забезпечення системи державного управління; в) належне забезпечення висококваліфікованими кадрами системи державного управління; г) наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління.

2. Децентралізація адміністративних послуг та підсилення принципу демократичного державного управління. Зокрема ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» наділяє певними управлінськими повноваженнями у галузі екології громадян (одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення; участь у проведенні громадської екологічної експертизи; одержання екологічної освіти). Подальший розвиток отримає це положення у ст. 21 «Повноваження громадських об’єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища» вищевказаного Закону, саме розміщення якої в розділі «Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища» свідчить про виділення законодавцем такого виду екологічного управління, як громадське [187, с. 56].

Правові проблеми державного управління у сфері екології потребують наукового розроблення, у процесі якого головна увага повинна приділятися саме вивченню функції і ролі в цій сфері місцевих органів державної влади. Згідно Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про місцеві державні адміністрації» саме на них покладається відповідальність за стан навколишнього природного середовища та ефективне використання природних ресурсів на підвідомчих їм територіях. Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях забезпечують проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, здійснюють координацію діяльності міністерств, відомств, підприємств, закладів та організацій у даній сфері [164, с. 15].

Таким чином, підвищення ефективності управлінських відносин є показником ефективності охорони  екологічних прав громадян, так як основне призначення органів державної влади полягає у створенні та підтримці умов для забезпечення високого рівня добробуту населення, охорони здоров'я, освіти, особистої безпеки та безпеки навколишнього середовища, яке є пріоритетним екологічним правом громадян. Саме створення системи підготовки й оцінки компетенції державних службовців, яка повинна відповідати загальним екологічним цілям держави, серед яких пріоритетне місце займає саме охорона екологічних прав громадян, належне забезпечення ресурсами, чіткий розподіл повноважень між державними органами, є вагомим внеском на шляху вдосконалення ефективності управлінських відносин державних органів. А управління, в свою чергу, полягає не тільки в здійсненні владних управлінських повноважень, а насамперед у здатності допомагати підлеглим, направляти їх вміння, здібності на досягнення загальнодержавної мети – забезпечення високого рівня добробуту населення.

Висновки

У бакалаврській роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – удосконалення адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян в Україні. На підставі проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:

Охорона екологічних  прав громадян – це комплекс дій уповноважених органів, що включає в себе правотворчу та превентивну діяльність, яка встановлює охоронні норми у статиці, тобто в об’єктивному змісті, а також забезпечує міру дозволеної та належної поведінки суб’єктів, яким належать екологічні права у сфері навколишнього природного середовища.

Екологічні права громадян – це вид суб’єктивних прав, які  визнають міру дозволеної та необхідної поведінки у сфері взаємодії  природи, індивіда й суспільства, що забезпечують задоволення їх основних потреб у цій сфері.

Адміністративно-правова  охорона екологічних прав поєднує  у собі ті основні правила, які  спрямовані на збереження, використання та відтворення екологічних прав громадян, покликана захищати інтереси особи, піклуватися про задоволення її потреб, захищати та охороняти громадян від свавілля та зловживань підприємств, установ, організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлює специфічні заходи примусу та форми захисту порушеного права.

Адміністративно-правову охорону екологічних прав громадян можна розглядати крізь призму методів правового управління, які поєднують у собі: а) універсальні методи управління: метод переконання та метод примусу стосовно адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян; б) спеціальні методи правового регулювання: адміністративно-правовий метод регулювання – поєднує у собі контроль, планування та координацію; адміністративно-правовий метод захисту екологічних прав громадян – адміністративний нагляд та адміністративне покарання.

Адміністративно-правову  охорону екологічних прав громадян не можна ототожнювати з адміністративно-правовим захистом екологічних прав громадян. Різниця між цими поняттями полягає  у тому, що адміністративно-правова  охорона екологічних прав громадян здійснюється постійно, в ній задіяний увесь правовий інструментарій, водночас, захист екологічних прав громадян є складовою охорони, який спрямовано на припинення порушення та охоплює заходи захисту.

Організаційно-правове  забезпеченням охорони екологічних прав – це забезпечення реалізації державного управління щодо охорони екологічних прав громадян, яке реалізується взаємопов’язаною та взаємодіючою сукупністю організаційно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється належна охорона екологічних прав громадян.

Організаційно-правові  засоби охорони екологічних прав громадян запропоновано розглядати як систему загальних організаційно-правових засобів, тобто у їх широкому розумінні (політичні, економічні, ідеологічні, організаційні) та систему, що складається із конкретних управлінських механізмів, тобто структури, в межах якої відбувається реалізація принципів, функцій державного управління (екологічне планування, прогнозування, контроль, нагляд, координація, стандартизація, нормування, екологічна експертиза та інформація, видача ліцензій і лімітів на природокористування, екологічний моніторинг тощо).

З метою удосконалення  адміністративної відповідальності за порушення екологічних прав громадян запропоновано внести зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 1) Розділ 1 доповнити статтею 6-1 «Основні засади адміністративно-правової охорони», яка повинна містити повний перелік основних засад адміністративної охорони, серед яких законність, рівність, справедливість, гласність, гуманізм, невідворотність покарання тощо; 2) Розділ 2: а) доповнити статтею 14-2 «Відповідальність юридичних осіб»; б) ст. 9 доповнити визначенням адміністративної відповідальності, внести зміни у назву статті, а саме «Поняття адміністративного правопорушення та адміністративної відповідальності»; 3) виділити окрему Главу 7 «Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення та проступки», яка повинна містити всі склади екологічних правопорушень; 4) Главу 7 доповнити статтею 91-5 «Порушення вимог щодо проведення екологічної експертизи», яка б передбачала адміністративну відповідальність за порушення правил та вимог щодо проведення екологічної експертизи.

10. Основними проблемами  адміністративно-правової охорони  екологічних прав громадян визначено: недотримання головних принципів адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян; необхідність удосконалення управлінських відносин державних органів у екологічній сфері; недосконалість нормативно-правового забезпечення екологічних прав громадян; проблемні питання застосування методів адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян.

Сучасний стан екологічного законодавства України характеризується невпорядкованістю та неузгодженістю внутрішньої системи екологічного законодавства, існуванням суттєвих прогалин у ньому та положень, що суперечать одне одному.

З метою удосконалення  екологічного законодавства доцільно: 1) розробити та прийняти комплексний нормативний акт  під назвою «Основи охорони та захисту навколишнього природного середовища», в якому визначити та деталізувати забезпечення екологічних прав людини і громадянина; раціональне використання природних ресурсів; боротьбу із забрудненням навколишнього природного середовища; 2) прийняти Закон України «Про екологічне виховання», структура якого повинна включати такі розділи: І «Загальні положення про екологічне виховання»; ІІ «Структура екологічної освіти та виховання»; ІІІ «Управління у галузі екологічного виховання та організація навчального процесу»; ІV «Підготовка спеціалістів-екологів»; V «Екологічна наукова діяльність»; VI «Міжнародне екологічне виховання»; VII «Відповідальність за порушення законодавства про екологічне виховання»; 3) доповнити ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: а) правом громадян на забезпечення екологічно чистими продуктами харчування та товарами споживання; б) правом на протест проти екологічно шкідливої діяльності; правом на проведення мітингів та зборів, стосовно скасування екологічно небезпечних рішень органів влади.