Правова охорона екологічних прав громадян

Розглядаючи спеціальні методи правової охорони екологічних  прав громадян, можна виокремити адміністративно-правовий метод регулювання та адміністративно-правовий метод захисту. Так, адміністративний метод регулювання – це певний організаційно-правовий вплив суб’єктів публічного управління на учасників адміністративно-правових відносин у галузі охорони екологічних прав громадян, дотримання прав і свобод людини, який поєднує планування, координацію та контроль.

Метод адміністративно-правового захисту поєднує у собі адміністративне покарання та адміністративний нагляд. Так, адміністративне покарання складають адміністративне попередження та адміністративне припинення. В свою чергу адміністративне попередження – забезпечення виконання громадянами обов’язків, забезпечення суспільної безпеки та громадського порядку, боротьби зі стихійним лихом тощо. З цією метою до громадян можуть бути застосовані такі заходи: перевірка документів і вимога припинення окремих дій, офіційне застереження, огляд. Становище громадян при цьому характеризується необхідністю відповідної поведінки задовольнити вимогу уповноваженої особи, тобто на громадян покладаються додаткові обов’язки. Інші види попередження можуть бути не пов’язані безпосередньо і не спрямовані на конкретного громадянина. Заходи адміністративного припинення спрямовані на припинення протиправних діянь, що містять ознаки адміністративного проступку, мають на меті недопущення шкідливих наслідків та забезпечення застосування до винної особи адміністративного покарання. Заходи адміністративного припинення безпосередньо пов’язані з особистістю конкретної особи – тією, що скоює правопорушення [1, с.253].

Отже, адміністративно-правову  охорону екологічних прав громадян можна розглядати крізь призму методів правового управління, які поєднують у собі: а) універсальні методи управління: метод переконання та метод примусу стосовно адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян; б) спеціальні методи правового регулювання: адміністративно-правовий метод регулювання, який поєднує у собі контроль, планування та координацію, та адміністративно-правовий метод захисту екологічних прав громадян, який складають адміністративний нагляд та адміністративне покарання.

Не менш важливою особливістю адміністративно-правової охорони є здійснення її у двох основних формах: правотворчій та правозастосовній.

Стосовно правотворчої форми адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян треба зазначити, що велика кількість  нормотворчих актів приймається з проблем зміцнення законності, ціла низка прийнятих документів доповнюють і конкретизують закони держави та підзаконні акти, що мають вищу юридичну силу. Але вони повинні не суперечити Конституції та законам України і відповідати положенню про те, що права і свободи можуть бути обмежені виключно законом і тільки в тій мірі, в якій це необхідно для захисту конституційного ладу, законних прав та інтересів людей [1, с.115].

Другою формою адміністративно-правової охорони є правозастосування. Цю форму слід розглядати як один з найбільш дієвих елементів механізму реалізації правових норм і прийняття державно-владних рішень в індивідуально-конкретних справах. Забезпечення та реалізація багатьох проголошених Конституцією та іншими нормативними актами екологічних прав людини може бути досягнуто лише за допомогою застосування відповідної правової норми. Водночас, правозастосування є формою управлінської діяльності, оскільки виражається в безпосередньому впливі владних повноважень на учасників суспільних відносин. Цей вплив реалізується у вигляді правових актів, розпорядження яких є обов’язковими для виконання органами або особами, яким вони адресовані. Головними вимогами для застосування норм права є законність, обґрунтованість, доцільність та справедливість. Сутність застосування правових норм полягає в діях посадових осіб щодо зіставлення конкретного юридичного факту з відповідною правовою нормою та прийняття на цій основі державно-владних рішень [1, c. 116].

Остання складова адміністративно-правової охорони - суб’єкти публічного права. Треба зазначити, що адміністративно-правова охорона екологічних прав громадян здійснюється великою кількістю суб’єктів публічного права. Вказаних суб’єктів можна поділити на: загальних суб’єктів адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання); спеціальних суб’єктів адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян (Міністерство екології та природних ресурсів (створене на базі Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерного агентства України, Державної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив, які ліквідовані), Державне агентство земельних ресурсів, Державне агентство водних ресурсів, Державне агентство лісових ресурсів, Міністерство охорони здоров’я України, Державна санітарно-епідеміологічна служба, державні управління екологічної безпеки в областях, АРК, містах Києві і Севастополі, а також районні, міські та регіональні інспекції охорони навколишнього природного середовища) [51, с.153].

Таким чином, підкреслюючи фундаментальне значення охорони у  правовій системі України, зазначимо, що саме сьогодні, як ніколи, зростає роль і важливість адміністративно-правової охорони. Проте слід зазначити, що в умовах адміністративної реформи значно підвищується її роль як особливого інструмента в кардинальній перебудові всієї системи державної виконавчої влади. Особливостями адміністративно-правової охорони є численні норми, які покладені у підґрунтя адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян. Дані норми мають певну класифікацію, розгляд якої дозволив нам сконцентрувати увагу саме на адміністративно-правовій охороні екологічних прав громадян. Адміністративно-правову охорону екологічних прав громадян можна розглядати крізь призму методів правового управління, які поєднують у собі універсальні методи (примус та переконання) та спеціальні методи (адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правовий захист).

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

2.1. Організаційно-правове  забезпечення охорони екологічних  прав громадян

Дослідження філософських та історичних коренів взаємодії суспільства і навколишнього природного середовища доводить, що ефективність правового регулювання цих відносин значною мірою залежить від політичних, економічних та соціальних чинників, а також рівня технологічного розвитку суспільства, що утворює особливу сукупність відносин, обумовлених своєрідністю об’єкта правового регулювання.

Основною метою діяльності із упорядкування цих відносин є  досягнення сталого розвитку, який являє собою гармонійний поступ суспільства при збереженні навколишнього природного середовища для сучасного і майбутнього поколінь. Такий розвиток може відбуватися лише при врахуванні соціальних чинників, максимально можливому залученні громадськості і держави для розв’язання екологічних проблем, партнерстві держави і суспільства на паритетних засадах. На цьому шляху одне з чільних місць посідає правове врегулювання як форма закріплення меж і параметрів розвитку суспільства, що ґрунтується на певному рівні економічних і соціальних відносин, встановленні прав і обов’язків держави та громадян у системі «суспільство-природа». Досягнення таких параметрів та забезпечення дотримання екологічного законодавства можливе лише за наявності дієвої організаційно-управлінської системи, яка б повністю відповідала вимогам часу і новим суспільним відносинам [80, с. 8].

Незважаючи на те, що більшість  адміністративістів певною мірою займалися розробкою окремих організаційних засобів охорони екологічних прав громадян, все ще не вичерпані проблемні питання, вирішення яких має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Найбільш важливим у цьому аспекті є питання щодо організаційних засобів охорони екологічних прав громадян та їх цільовому призначенні [6, с. 100]. Все це обумовлює своєчасність та актуальність питання належного організаційно-правового забезпечення охорони екологічних прав громадян, а також пошук оптимальних шляхів його вдосконалення.

Таким чином, перед нами постає завдання визначити поняття «організаційного забезпечення охорони екологічних прав громадян». Насамперед необхідно з’ясувати сутність терміну «організація». На думку А.Ф. Мельника, О.Ю. Оболенського, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко: «Організація як процес – це систематична координація завдань, формальних взаємовідносин людей, що їх виконують» [81, с. 332]. Дещо по-іншому розкриває термін «організація» В.Я. Малиновський, який вкладає в його зміст форму виявлення цілеспрямованого впливу на колектив людей, що передбачає створення структури підлеглості, формування об’єкта і суб’єкта управління, їх підрозділів і зв’язків між ними [82, с. 205]. Розглядаючи поняття «організація в сфері екології» , В.Я. Шевчук , Ю.М. Саталкін ,

Г.О. Білявський надають  наступне визначення: «Забезпечення реалізації державної екологічної політики на національному й міжнародному рівнях у контексті збалансованого розвитку, максимальне сприяння виконанню законів та інших нормативних актів з охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, організація екологічного управління державою» [83, с. 158]. Отже, можна зробити висновок, що організаційно-правове забезпечення – це забезпечення реалізації державного управління у контексті розвитку, яке сприяє виконанню законів та організації управління державою.

Виходячи з наведених  визначень, під організаційно-правовим забезпеченням охорони екологічних прав громадян слід розуміти забезпечення реалізації державного управління щодо охорони екологічних прав громадян, яке здійснюється взаємопов’язаною та взаємодіючою сукупністю організаційно-правових засобів, за допомогою яких забезпечується належна охорона екологічних прав громадян.

Відзначимо, що вся система органів  виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб створена і  функціонує, щоб слугувати людям, забезпечувати реалізацію прав, свобод, законних інтересів громадян [84, с. 113-114], причому органи державного управління та їх посадові особи мають у своєму розпорядженні необхідні матеріальні, фінансові та інші засоби для забезпечення охорони прав і свобод у сфері державного управління [85, с. 151]. Таким чином, держава забезпечує охорону екологічних прав громадян за наявності певних організаційно-правових засобів, які складають певний організаційно-правовий механізм.

Так, Л.Л. Приходченко пропонує організаційно-правовий механізм розглядати як:

• сукупність певних складових елементів, що створюють організаційну основу певних явищ, процесів;
• систему, що складається із конкретних управлінських механізмів: структури, в межах якої відбувається реалізація принципів, функцій державного управління (планування, організації, мотивації, обліку та контролю, координації із застосуванням економічних, соціальних та інших методів управління);
• практичних заходів, засобів, важелів, стимулів [86, с. 166]. 

 Розглянемо думку Ю.О. Тихомирова, який елементами організаційно-правового забезпечення визнає:

• загальну систему державного управління у сфері, галузі, що включає у себе статус і функції спеціальних та інших органів, що діють в них;
• набір адміністративно-правових регуляторів, характерних для даної сфери, галузі;
• комплект, стандарт необхідних правових актів та інших регулюючих документів;
• механізм державного контролю та нагляду;
• низові організації:
• інформаційне забезпечення;
• ступінь участі громадян та їх об’єднань [87, с. 482-483].

На нашу думку, оптимальним  є поділ організаційно-правових засобів на дві групи. До першої з них відносимо загальні організаційно-правові засоби у їх широкому розумінні (політичні, економічні, ідеологічні, організаційні), а до другої - у вузькому розумінні, як спеціальні організаційно-правові засоби охорони екологічних прав громадян (екологічне планування, прогнозування, контроль, нагляд, координацію, стандартизацію, нормування, екологічну експертизу, екологічну інформацію, екологічний моніторинг, видачу ліцензій і лімітів на природокористування тощо).

Необхідною умовою реалізації організаційно-правових засобів охорони екологічних прав громадян є наявність громадянського суспільства та правової держави.

Економічними засобами є наявність добробуту для забезпечення життєво необхідних потреб людини; фактичної свободи колективних та індивідуальних суб’єктів економічних відносин; наявність необхідних ресурсів, ринку товарів, капіталів, послуг; усвідомлення суб’єктами економічних відносин необхідності додержання фіскальних обов’язків перед державою.

Наявність у державі системи  ідей, поглядів, програм, які спроможні  консолідувати суспільство з  метою вирішення соціально-економічних  проблем і конфліктів, обумовлює наявність ідеологічних засобів організаційно-правової охорони екологічних прав громадян. Така система є опорною конструкцією для формування правосвідомості, заснованої на визнанні абсолютної цінності прав людини, а також відповідної правової культури державних службовців. Велике значення для існування законності та правопорядку має правова культура посадових осіб і громадян, правосвідомість, які ґрунтуються на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике значення має переконання, заохочення, доцільний примус, що вміло організовані.

Організаційні засоби передбачають забезпечення режиму законності, що істотно впливає на його стан. Існують такі фактори, як структура державного апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування системи правової підготовки персоналу, чіткий і раціональний поділ повноважень тощо. Не остання роль належить організаційним заходам щодо зменшення рівня таємності, створення відомчих центрів інформації та зв’язків із громадськістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей тощо [88, с. 524-525].

Для повноти аналізу  організаційно-правових засобів охорони екологічних прав громадян зазначимо, що організаційно-правові структури реалізуються завдяки правовим приписам щодо структури відповідних органів, підпорядкованості їх основних елементів, співвідношення з іншими організаційними елементами. Саме правові норми фіксують мету, завдання, напрями діяльності, встановлюють сукупність повноважень відповідних органів у сфері реалізації екологічних прав громадян. Особливістю організаційно-правового забезпечення є реалізація, охорона та захист екологічних прав громадян шляхом поєднання імперативних, координаційних, організаційних, санкціонуючих та контролюючих повноважень [89, с. 78].