Злочини у сфері господарської діяльності

Виробництво дисків для лазерних систем зчитування полягає у проведенні двох самостійних технологічних процесів: а) перетворення сировини у диски для лазерних систем зчитування; б) нанесення на них аудіо чи цифрової інформації, яка може визнаватися об’єктом авторських чи суміжних прав. У цьому разі, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 203¹ та 176 КК. 

Експорт дисків для систем лазерного зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва полягає у вивезенні з території України зазначених предметів з метою їх реалізації.  

Імпорт дисків для систем лазерного зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва полягає у ввезенні на територію України зазначених предметів з метою їх реалізації.  

Під зберіганням зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 203¹ КК предметів слід розуміти вчинення будь-яких умисних дій, пов’язаних з фактичним володінням такими предметами, незалежно від місця їх знаходження і тривалості зберігання: тримання при собі (в одязі, валізі тощо), поміщення у будь-яке вибране і відоме особі місце. 

Реалізацією слід вважати будь-яке їх умисне відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передачу в борг і в рахунок боргу тощо. 

Переміщенням вважається перевезення чи пересилання зазначених предметів з одного місця в інше. 

Злочин вважається закінченим після вчинення з предметом злочину будь – якої із зазначених у диспозиції статті дій. Зокрема, це підтверджує такий приклад: Оболонський районний суд м. Киева, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню С. у вчиненні злочину передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 203¹ КК, встановив: С. незаконно реалізовував контрафактні диски для лазерних систем зчитування за ціною 7 гривень за один диск.

17.12.2006 р. С. незаконно реалізував 1 контрафактний CD диск для лазерних систем зчитування за ціною 7 гривень. В той же день, співробітниками міліції у С. були вилучені 554 таких дисків, які останній реалізовував по ціні 7 гривень за кожний диск, на загальну суму 3885 гривень.

Згідно ст. 10 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” від 10 липня 2003 р. роздрібна торгівля примірниками аудіовізуальних творів (фонограм, відеограм тощо) немаркованих контрольною маркою забороняється.

Отже, С., маючи умисел на незаконну реалізацію дисків для лазерних систем зчитування в кількості 555 шт., на загальну суму 3885 гр., що відповідає значному розміру, виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

С. свою винність у вчиненні злочину передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 2031 КК України визнав повністю, покаявся, просить суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії. Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд дійшов висновку, що суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законодавством мало місце.

Водночас, дії С. повинні бути кваліфіковані не за ст. 15 ч. 1 ст. 203¹ КК, як замах на незаконну реалізацію дисків для лазерних систем зчитування, вчинену у значних розмірах, а як закінчений злочин, об’єктивна сторона якого полягає у 6 альтернативних діях. Вчинення кожної з них щодо предмета злочину утворює закінчений злочин, передбачений ст. 203¹ КК.(12)

Якщо з отриманого від такої діяльності прибутку (об’єкт оподаткування) не сплачуються податкові внески і розрахована сума несплаченого податку, чи збору з утвореного в такий спосіб об’єкту оподаткування, буде у тисячу і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 203¹ та відповідною частиною ст. 212 КК. 

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, у разі здійснення експорту, імпорту обладнання та сировини обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони буде також спеціальна мета – незаконне виробництво з цих предметів дисків для систем лазерного зчитування.  

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, також можливий і спеціальний суб’єкт – приватний підприємець або службова особа суб’єкту господарювання.  

Кваліфікуючі ознаки злочину. Частиною 2 статті 203¹ КК обставинами, що обтяжують діяння визначені: вчинення злочину повторно; за попередньою змовою групою осіб; у великих розмірах. 

Злочин вважається вчиненим повторно, якщо особа раніше вже вчиняла незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, незалежно від того, була вона судима за перший злочин чи ні. Головним є те, що б не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, якщо особа не була судимою, а якщо була то судимість має бути не знятою і не погашеною. 

Злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили два або більше суб’єкта злочину, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про його спільне вчинення. 

Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва вважається вчиненим у великому розмірі, якщо вартість зазначених предметів у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК). Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим – порядок кредитування, добросовісна конкуренція, право власності, афакультативним об’єктом можуть виступати відносини оподаткування.  

Об’єктивна сторона фіктивного підприємництва виражається в одній з двох дій: а) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності; б) придбання такої юридичної особи. 

Стаття 205 КК встановлює відповідальність за дії, які із зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, насправді мають за мету не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше – прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям. Особи, які скоюють фіктивне підприємництво, можуть: а) повністю відмовлятися від здійснення тієї офіційної діяльності, котра фіксується в установчих документах юридичної особи; б) вести її у мінімальному обсязі, що дозволяє вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує, тобто імітувати підприємницьку діяльність; в) вести більш-менш повноцінну підприємницьку діяльність з отриманням прибутку для того, щоб приховати паралельно здійснювану незаконну діяльність (наприклад, контрабанда наркотиків здійснюється під прикриттям створеного з цією метою підприємства). 

Під створенням суб’єкта підприємницької діяльності потрібно розуміти вчинення дій, результатом яких є юридичне заснування нової, раніше не існуючої організації, котра має на меті одержання прибутку. Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту державної реєстрації такої організації (ст. 87 ЦК). 

До юридичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності – належать підприємства, які створюються для здійснення підприємництва, об’єднання таких підприємств, господарські товариства (акціонерні, з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні, командитні), виробничі кооперативи, селянські (фермерські) господарства. 

Утворення фіктивної некомерційної юридичної особи, що має на меті прикриття злочинної діяльності, за наявності для цього підстав може розглядатись як готування до відповідного злочину (наприклад, до шахрайства, зайняття забороненими видами господарської діяльності, контрабанди). Створення організації, яка без державної реєстрації займається виробництвом продукції, наданням послуг або виконанням робіт, має розцінюватися не як фіктивне підприємництво, а, за наявності підстав, як порушення порядку зайняття господарською чи банківською діяльністю (ст. 202 КК). 

Придбання суб’єкта підприємницької діяльності означає набуття прав на юридичну особу в тій частині, яка дозволяє фактично керувати діяльністю даного підприємства, впливати на прийняття рішень його керівних органів (це, наприклад, купівля контрольного пакету акцій акціонерного товариства, придбання майна підприємства, яке приватизується, передача власником приватного підприємства своїх прав іншій особі). Не визнається придбанням одержання за плату чи з інших підстав у користування установчих документів юридичної особи, її печатки або штампу та здійснення господарської діяльності від імені суб’єкта підприємництва.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеного у ч. 1 ст. 205 суб’єкта господарювання.

Суб’єктом злочину може бути: а) фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник або набувач суб’єкта підприємництва – юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє такого суб’єкта; б) службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішення про створення чи придбання іншої юридичної особи; в) засновник юридичної особи, який прийняв таке ж рішення.

Дії особи, на ім’я якої за її згодою було зареєстровано фіктивний суб’єкт підприємництва, можуть кваліфікуватися за статтями 27 і 205 КК як пособництво фіктивному підприємництву. Якщо така особа брала безпосередню участь у державній реєстрації суб’єкта підприємництва (підписувала чи подавала для нотаріального посвідчення установчі документи, її призначено на посаду керівника підприємства тощо), її дії за наявності всіх ознак складу злочину потрібно розцінювати як дії виконавця і кваліфікувати за ст. 205 КК без посилання на ст. 27 КК. 

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою – прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Для кваліфікації за ст. 205 КК треба встановити наявність у винної особи зазначеної мети на момент створення або придбання суб’єкта підприємницької діяльності.

Під незаконною діяльністю слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на їх здійснення за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює їх з порушенням цих умов та порядку. Такою діяльністю може бути визнано, зокрема: легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом; конвертацію безготівкових коштів у готівку; ухилення від оподаткування; здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; ведення недобросовісної конкурентної боротьби. В такому разі, за наявності передбачених законом підстав кваліфікація має бути сукупною.

Зокрема, це підтверджує такий приклад: вироком суду Б. засуджено за ч. 2 ст. 205 КК на три роки; за ч. 2 ст. 222 КК на два роки; за ч. 2 ст. КК на п´ять років; за ч. 2 ст. 366 КК на три роки. Відповідно до ст. 70 КК Б. за сукупністю злочинів призначено п´ять років позбавлення волі. 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула у судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника на вирок Богунського районного суду м. Житомир та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області щодо Б. 

Як визнав суд, Б., працюючи директором ТОВ “Фарн” та будучи службовою особою, діючи без мети зайняття господарською діяльністю, для отримання кредиту, нібито для здійснення підприємницької діяльності, а насправді для погашення кредитних заборгованостей, запропонував С. зареєструвати на його ім´я фіктивний суб´єкт підприємництва - ПП “Скарб”, на що той погодився. 

Б. підготував документи для реєстрації суб´єкта підприємницької діяльності, які С. підписав та подав до виконкому міської ради, а також від імені С. видав наказ про призначення його на посаду директора ПП “Скарб”, який С. підписав.  Ставши водночас директором двох підприємств, зловживаючи службовим становищем, Б., надав фіктивні документи до АППБ “Аваль”, з метою одержання кредиту ПП “Скарб” для подальшого погашення кредитів ТОВ “Фарн”. Для цього Б уклав між ПП “Скарб” та ТОВ “Фарн” фіктивний договір, у який вніс неправдиві відомості про те, що ТОВ “Фарн” продає ПП “Скарб” цукор, який підписав та завірив печаткою ТОВ “Фарн”і склав фіктивні накладні на відпуск цукру на суму 181600 грн. Із фіктивними документами Б. звернувся до АППБ “Аваль” з клопотанням про отримання кредиту в сумі 245 000 грн.

Зазначеними злочинними діями Б. ввів в оману службових осіб Коростенської філії АППБ “Аваль”, які уклали з ПП “Скарб” в особі директора Б. кредитний договір №012/06, на підставі якого ПП “Скарб” було відкрито відзивну кредитну лінію та перераховано на розрахунковий рахунок кошти у сумі 244 892 грн. Продовжуючи зловживати службовим становищем в інтересах ТОВ “Фарн”, Б., незаконно перерахував з розрахункового рахунку ПП “Скарб” 244 892 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ “Фарн”. У подальшому ці гроші не повернув, чим завдав банку великої матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги захисника, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення. Посилання захисника на те, що суд неправильно кваліфікував злочинні дії Б. за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 205 КК, також не можна визнати обґрунтованими. Як директор одночасно ТОВ “Фарн” та ПП “Скарб”, Б. був службовою особою та зловживав службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. З огляду на наведене, дії Б. правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.(13) 

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 205) є повторність і заподіяння державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам великої матеріальної шкоди. 

Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує зазначений мінімум (примітка до ст. 205 КК).

Слід відмежовувати фіктивне підприємництво і заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживанням довір’ям (ст. 192 КК) Так якщо винна особа переслідує мету безвідсоткового кредитування за рахунок іншої сторони  та укладає цивільно-правові  угоди без наміру їх виконання її дії охоплюються лише ст. 192 КК. Отримавши за договором грошові кошти, наприклад, як попередню оплату, несумлінний контрагент використовує їх на власний розсуд, а взяте на себе зобов’язання не виконує. Несвоєчасне повернення грошових коштів, які врешті-решт надходять кредитору, може пояснюватись за допомогою різних вигаданих обставин, наприклад, посиланням на неіснуючі форс-мажорні обставини. Потерпіла сторона, позбавлена можливості використовувати кошти у власних інтересах, зазнає збитків як прямих, скажімо, у зв'язку з інфляційними процесами, так і у формі упущеної вигоди.