Злочини у сфері господарської діяльності

Використання електронних засобів доступу до банківських рахунків є одночасно незаконним втручанням в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж, оскільки при цьому відбувається перекручення комп’ютерної інформації, що в них зберігається, а тому такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ст. 200 та 361 КК.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК). Злочин, передбачений ст. 204 КК слід розглядати як спеціальний вид зайняття забороненими видами господарської діяльності. 

Основним безпосереднім об’єктом злочину слід вважати господарські відносини у сфері обігу підакцизних товарів. Додатковими безпосередніми та факультативними об’єктами можуть виступати відносини сфери оподаткування, власність, засади добросовісної конкуренції, а у разі вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК – життя та здоров’я громадян.  

Предмет є обов’язковою ознакою цього злочину. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є незаконно виготовлені алкогольні напої, тютюнові вироби та інші підакцизні товари, тобто товари, до ціни яких згідно з чинним законодавством включається акцизний збір. 

Алкогольні напої – це продукти, які одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 % об’ємних одиниць і відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08. Крім алкогольних напоїв до підакцизних товарів відносяться: спирт етиловий: спирт коньячний; спирт плодовий; спирт виноградний.(ст. 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 р., у редакції від 5 березня 1998 р). 

Виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення потрібно кваліфікувати як злочин, передбачений ст. 203 КК (п. 13 ППВСУ “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3)(2). Дана вказівка вищої судової інстанції, з точки зору відповідності закону, є дуже сумнівною, оскільки у Прикінцевих та перехідних положеннях Кримінального кодексу України (п. “в” ч. 1 розділу ІІ) міститься пряма вказівка щодо декриміналізації виготовлення самогону з метою збуту. 

Тютюнові вироби – це тютюнова сировина; тютюнові відходи; сигари; сигарили; сигарети без фільтру з тютюну (цигарки); сигарети з фільтром з тютюну; інший промислово виготовлений тютюн і промислові замінники тютюну; тютюн для паління, тютюн для жування, тютюн для нюхання(ст. 1 Закону України “Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби” від 6 лютого 1996 р. в редакції 19 листопада 1999 р.). 

Інші підакцизні товари – це транспортні засоби (автомобілі з двигуном внутрішнього згорання; автомобілі, спеціально призначені для руху по снігу; спеціальні автомобілі для перевезення гравців у гольф та інші подібні транспортні засоби; мотоцикли (включаючи мопеди) і велосипеди з встановленим допоміжним двигуном, з колясками або без них; причепи і напівпричепи житлові масою більш як 3500 кг) (ст. 1 Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби” від 24 травня 1996 р.).

При цьому предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є підакцизні товари, незаконно виготовлені як особою, яка їх потім зберігає чи транспортує з метою збуту або збуває їх, так і виготовлені іншими особами. 

Незаконно виготовленими слід вважати підакцизні товари, виготовлені: особою, не зареєстрованою як суб’єкт підприємництва; суб’єктом господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо їх виготовлення підлягає ліцензуванню; суб’єктом господарської діяльності, що має ліцензію на їх виготовлення, але виготовлення яких повністю чи частково не відображено у звітності, тобто не сплачено обов'язковий акцизний збір (так звані “ліві” товари). 

Перелік підакцизних товарів, визначених названими законами, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. 

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, полягає у вчиненні з підакцизними товарами будь-якого з названих у ній діянь, а саме: придбання; зберігання; транспортування з метою збуту; збут.

Придбання підакцизних товарів полягає в умисному отриманні їх будь-яким способом: купівля, обмін, одержання як оплати боргу чи як оплати за надані послуги тощо. 

Під зберіганням підакцизних товарів слід розуміти вчинення будь-яких умисних дій, пов’язаних з фактичним володінням такими предметами, незалежно від місця їх знаходження і тривалості зберігання: тримання при собі, поміщення у будь-яке вибране і відоме особі місце.  

Під транспортуванням підакцизних товарів слід розуміти будь-які дії з їх переміщення будь-яким транспортом з одного місця в інше на території України. Спосіб транспортування зазначених предметів, відстань, на яку їх перевезено, не мають значення. Не є перевезенням зазначених предметів їх перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів. 

Придбання, зберігання та транспортування підакцизних товарів визнаються ознаками об’єктивної сторони злочину лише за умови, що ці дії вчинюються з метою їх подальшого збуту. 

Під збутом підакцизних товарів слід розуміти будь-яке їх умисне відчуження оплатне чи безоплатне: продаж, обмін, дарування, передачу в борг і в рахунок боргу, відшкодування завданих збитків тощо. 

За конструкцією склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 204 КК є формальним, тобто злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із дій, зазначених в диспозиції цієї кримінально-правової норми. 

Під виготовленням підакцизних товарів, зазначених у диспозиції ч. 2 ст. 204 КК, слід розуміти дії, спрямовані на створення готової до реалізації чи використання за призначенням підакцизної продукції одним із зазначених у диспозиції кримінально-правової норми способом (шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів).

Незаконно виготовленими слід вважати зазначені в ст. 204 КК товари, що виготовлені: 1) особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємництва, незалежно від того, чи підлягає діяльність з їх виготовлення ліцензуванню; 2) суб’єктом підприємницької чи господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо їх виготовлення підлягає ліцензуванню (п. 12 ППВСУ “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3)(3). 

Виготовлення підакцизних товарів у такий спосіб вважається кваліфікованим видом злочину, тому таке виготовлення, поєднане з подальшим зберіганням, транспортуванням чи збутом слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 204 КК відповідно до правила конкуренції простої та кваліфікованої кримінально-правової норми. 

Під поняттям “підпільний цех” треба розуміти певне місце, пристосоване або обладнане для нелегального виготовлення підакцизних товарів. Це може бути окрема будівля, споруди, приміщення чи його частина, наприклад квартира у будинку, підвал, гараж, погріб тощо, а також певне місце природного чи техногенного походження (печери, катакомби, непрацюючі шахти, тунелі, покинуті споруди, землянки тощо), які використовуються для підпільного виготовлення підакцизних товарів особою, яка не має права на здійснення такої діяльності.  

Відкриття підпільних цехів це незаконне створення технологічного циклу з виготовлення підакцизних товарів, що забезпечує переробку сировини в продукцію (підакцизні товари), готову для реалізації кінцевому споживачу.  

Під незаконним виготовленням підакцизних товарів з використанням обладнання, що забезпечує масове їх виробництво, треба розуміти виробництво таких товарів із застосуванням апаратів, приладів, технологічного обладнання та устаткування (кустарного чи промислового виробництва), які використовуються при промисловому виробництві тих чи інших підакцизних товарів. 

Злочин у цій формі є закінченим з моменту виготовлення у відкритому підпільному цеху або з використанням обладнання, що забезпечує масове їх виробництво будь-якої кількості підакцизних товарів.  

Дії особи, спрямовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення у ньому підакцизних товарів, повинні кваліфікуватися як готування до вчинення передбаченого ч. 2 ст. 204 КК злочину у формі незаконного виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів. 

Суб’єктивна сторона злочинів, передбачених ч. 1 та 2 ст. 204 КК характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою – збуту підакцизних товарів. 

Суб’єктом злочину визнається фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це можуть бути як приватні особи, так і громадяни підприємці, а також службові особи юридичних осіб – суб’єктів господарської діяльності.  

Кваліфікуючі ознаки злочину. Частина 2 ст. 204 КК, крім вже розглянутих кваліфікуючих ознак (виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів), передбачає ще одну кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину особою, яка раніше була засуджена за цією статтею.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спрямовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можливо забезпечити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись як готування до вчинення зазначеного злочину(п. 14 ППВСУ “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3)(4).

Під незаконним виготовленням підакцизних товарів, вчиненим особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, треба розуміти їх незаконне виготовлення особою, яка раніше була засуджена за другою частиною ст. 204 КК і судимість з якої не знята чи не погашена у встановленому законом порядку.

Зокрема, це підтверджує такий приклад: вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області А., раніше тричі судимого за ч. 1 ст. 204 КК, засуджено за ч. 2 ст. 204 КК за те, що він 16 квітня та 11 червня 2005 р., будучи приватним підприємцем, незаконно з метою збуту придбав у невстановленої слідством особи в м. Запоріжжя по 20 пляшок горілки кожного разу, знаючи про їх незаконне виготовлення й відсутність марок акцизного збору, транспортував їх до м. Марганець, незаконно зберігав та збував через торгівельний кіоск.

У клопотанні засуджений А. ставить питання про перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 204 КК на ч. 1 ст. 204 КК.

У поданні п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання засудженого А. підтримано.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, полягає у незаконному виготовленні алкогольних напоїв і є самостійним складом злочину, виділеним в окрему кримінально-правову норму. При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 КК лише за умови, що таке виготовлення здійснюється шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнанням, що забезпечує масове виробництво таких товарів особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК .

Незаконне придбання, зберігання чи транспортування з метою збуту, та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене особою, яка раніше була засуджена за будь-якою частиною ст. 204 КК, має кваліфікуватися за ч. 1 ст. 204 КК. Як убачається з матеріалів справи, А. учинив незаконні дії, які полягали у незаконному придбанні, транспортуванні та зберіганні з метою збуту та збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тобто дії, які передбачені ч. 1 ст. 204 КК, а тому вони не можуть кваліфікуватись за ч. 2 ст. 204 КК.

У зв'язку з наведеним судові рішення щодо А. підлягають зміні, а вчинене ним діяння перекваліфікації з ч. 2 ст. 204 на ч. 1 ст. 204 КК України.(5) 

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, є: незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), якщо такі товари становлять загрозу для життя і здоров'я людей; незаконний збут незаконно виготовлених із недоброякісної сировини підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, якщо їх споживання чи використання призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Під недоброякісною сировиною (матеріалами), про яку йдеться в ч. 3 ст. 204 КК, потрібно розуміти предмети праці та природні компоненти, що підлягають переробці при виготовленні (виробництві) підакцизних товарів, але не відповідають установленим для них стандартам, нормам і технічним умовам. 

Такими, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, слід вважати незаконно виготовлені недоброякісні алкогольні напої, тютюнові вироби чи інші підакцизні товари, вживання яких або користування якими чи використання яких створюють реальну загрозу для життя і здоров'я споживачів зазначених товарів (можливість отруєння, радіоактивного опромінення, враження струмом, травмування тощо). 

Під отруєнням людей слід розуміти патологічні процеси, які розвиваються внаслідок екзогенного, тобто зумовленого зовнішніми причинами, потрапляння в організм людини хімічних речовин, що спричиняють порушення фізіологічних функцій і створюють загрозу для життя.  

Для наявності закінченого складу злочину достатньо отруєння хоча б однієї людини. При цьому не обов’язково, щоб внаслідок отруєння мала місце загибель (смерть) хоча б однієї людини. 

Під іншими тяжкими наслідками треба розуміти знищення чи пошкодження майна, тварин, флори, фауни, повітря, ґрунту, вод, чим заподіяно шкоду у великих чи особливо великих розмірах (п. 15 ППВСУ “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3)(6). 

Склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 204 КК за конструкцією об’єктивної сторони є матеріальним, суб’єктивна сторона злочину може характеризуватися не тільки умисною, а й змішаною формою вини, при якій психічне ставлення винної особи до зазначених у диспозиції кримінально-правової норми наслідків характеризується необережністю. Якщо ж вживання недоброякісних алкогольних напоїв чи тютюнових виробів спричинило шкоду здоров’ю споживачів чи викликало їх смерть, то дії винного, залежно від його психічного відношення до таких наслідків, повинні кваліфікуватися додатково – як злочин проти життя чи здоров’я (умисний чи необережний).