Інтерактивні технології на уроках англійської мови

Однак компетентності - зазначає О. Савченко, - складно формувати, а  складніше вимірювати, але без  цього якісна шкільна освіта у  XXI столітті неможлива. Значить, потрібно крок за кроком переборюючи власну інертність і неготовність освітнього середовища до сприйняття інновацій, долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння надпредметними уміннями, формуючи, так чином, в учня внутрішню готовність прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною дійовою особою у цьому процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни" [10, c. 6].

Забезпечити реалізацію цих  вимог повинна особистісно-орієнтована  освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального  навчання, проектні технології, розвивальне  навчання, технологія рівневої диференціації  М. Гузика, адаптивна система навчання А. Границької, технології проблемного  навчання, сугестивні технології, продуктивна  освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне  навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші.

Особистісно-орієнтована  освіта базується на таких засадах:

• дитина в школі - повноцінна особистість;

• метою освіти є становлення  особистості;

• педагогічні відносини  базуються на принципах гуманізації  і демократизації;

• учень є суб'єктом  навчальної діяльності;

• талановитою є кожна  дитина;

• в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

• навчання на основі успіху, відмова від примушування.

Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів  особистісно-орієнтовіаної освіти:

1) своєю метою вони  проголошують розвиток та саморозвиток  учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних  орієнтацій і суб'єктного досвіду;

2) створюються умови для  реалізації та самореалізації  особистості;

 

3) забезпечується суб'єктність  учня за рахунок можливості  впливу на хід діяльності (вибір  змісту, засобів, методів, форм  навчання);

4) навчання будується  на принципах варіативності;

5) кінцевим продуктом  є не лише здобуття знань,  вироблення умінь і навичок,  а й формування компетентностей;

Крім технологій особистісно-орієнтованого  навчання виділяють наступні групи  педагогічних інтерактивних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл.

Нижче дамо характеристику окремим технологіям з вище перерахованих  груп.

Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні  віки. Ідеї взаємного навчання закладено  ще бел-ланкастерській системі. Сучасна  технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН).

Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального  процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між  учнями (взаємонавчання) у групах. Група  може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною  за певними ознаками, може бути постійною  і мобільною.

Групові форми навчання дають  змогу диференціювати та індивідуалізувати  процес навчання. Формують внутрішню  мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей  учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає  найбільший ефект у засвоєнні  знань.

Відкриті школи. Центри дослідної  роботи в початковій і частково середній ланці освіти. Ці школи набули значного поширення на Заході. Їхньою особливістю  є те, що значну частину часу діти проводять за межами навчального  закладу. Вчитель завжди серед дітей: радить, підбадьорює, контролює. Діти перебувають  у постійному контакті з "командою" педагогів, до кожного з яких учень  може звернутися за допомогою. Учні в  класі поділені за рівнями: "сильні", "середні", "слабкі", "відстаючі". Угрупування за рівнями здійснюється лише щодо навчання з основних предметів. Учні, які досягли успіху з будь-якого  предмета, можуть вивчати курс старшого класу.

Технології індивідуалізації процесу навчання. (А. Границька, В. Шадріков) - організація навчально-виховного  процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення  полягає в тому, щоб забезпечити  максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі  організації навчання. Індивідуальне  навчання - форма, модель організації  навчального процесу при якому: 1) вчитель взаємодіє лише з одним  учнем; 2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо). Головною перевагою індивідуального  навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією  при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи  в діяльність як учня, так і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими  прикладами технологій індивідуалізації навчання є:

• проектний метод;

• технологія продуктивного  навчання;

• технологія індивідуального  навчання І. Унт;

• адаптивна система навчання А. Границької;

 

• навчання на основі індивідуально-орієнтованого  навчального плану В. Шадрікова.

Ігрові технології навчання (Й. Гензерг). Технології ігрового навчання - це така організація навчального  процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в  навчальну гру (ігрове моделювання  явищ, "проживання" ситуації).

Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню  сутність дії). Навчальні ігри мають  за мету, окрім засвоєння навчального  матеріалу, вмінь і навичок, ще й  надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Види ігор:

• навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

• пізнавальні, виховні, розвиваючі;

• репродуктивні, продуктивні, творчі.

 

В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від  анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і  учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок а вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню  атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне  розв'язання проблем.

Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого  відбувається взаємодія учасників  педагогічного процесу з метою  взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Інтегровані технології (П. Ерднієв) - припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають  бути засвоєні учнем, а потім за допомогою  багатостороннього підходу допомагає  учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому  учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх  знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.

Мультимедійні технології пов'язані  із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних  фільмів, баз даних. У цих продуктах  об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого  віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях  видатних вчених, брати участь у  конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб  електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.

Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування  учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз  даних здійснюється через всесвітню  мережу Інтернет. Формами мережевої  комунікації є:

• електронна пошта - призначається  для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації  дистанційного навчання;

• телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться  на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Інноваційна діяльність є  специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе  без педагога-дослідника, який володіє  системним мисленням, розвиненою здатністю  до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів  такого типу називають педагогами інноваційного  спрямування, їм властиві чітка мотивація  інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність  не лише включатися в інноваційні  процеси, але й бути їх ініціатором.

Завдяки старанням педагогів-новаторів  нових орбіт сягало мистецтво  навчання і виховання, їм належать різноманітні відкриття. На новаторську педагогічну  практику зорієнтовано і немало представників  науки, які свої авторські програми реалізують у закладах освіти не як експериментатори, а як учителі й  вихователі. У новаторській педагогіці багатогранно втілена творча сутність навчально-виховного процесу. Якщо наукова педагогіка розвиває загальні закономірності і теоретичні проблеми виховання, то новаторська творить  ефективні педагогічні технології.

Перед кожним із нас два  шляхи: жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у  світі, прирікаючи своїх учнів (і  власних дітей) на життєвий неуспіх, або пробувати щось змінити у  своєму ставленні до новітніх освітніх технологій. Гарно про це сказав І. Підласий: "Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям"[8, с. 12].

Таким чином, одним з найважливіших  стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних  стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання.

Розвиток інноваційних процесів в освіті на сучасному етапі є  об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних  технологій в усіх сферах людського  буття; оновленням змісту філософії  сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський аспект; гуманістично орієнтованим характером взаємодії  учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності в новихсоціально-економічних умовах . Інноваційна педагогічна діяльність як особливий вид творчої діяльності спрямована на оновлення системи освіти. Вона є результатом активності людини не стільки у пристосуванні до зовнішнього середовища, скільки у зміні його відповідно до особистих і суспільних потреб та інтересів.

Інноваційна діяльність, будучи складним і багатоплановим феноменом, охоплює процес взаємодії індивідів, спрямований на розвиток, перетворення об'єкта, на переведення його в якісно новий стан; системну діяльність щодо створення, освоєння та застосування нових  засобів; особливий вид творчої  діяльності, що об'єднує різноманітні операції і дії, спрямовані на здобуття нових знань, технологій, систем продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені. Педагогічна діяльність завжди орієнтується на певний зміст, тобто на знання, які  слід здобути у процесі навчання, та на якості особистості, які необхідно  виховати.