Шпаргалка по "Экономической теории"

Критикуючи такий підхід, Маркс вважав правильною концепцію, що з/п є грошове вираження вартості і ціни робочої сили.

Сучасне розуміння з/п витікає з теорії 3-х факторів виробництва: з/п є функцією фактора праці. Отже, з/п - це ставка або ціна, що визначається за використання одиниці праці протягом визначеного часу.

 

Для характеристики рівня оплати праці використовуються показники номінальної і реальної з/п. Номінальна - сума грошей, які одержує працівник за свою працю. Реальна - маса товарів і послуг, які можна придбати за номінальну з/п за існуючого рівня цін після відрахування податків.

 

З/п існує у 2-х основних формах:

• погодинна;
• відрядна.

Погодинна встановлює розмір винагороди залежно від відпрацьованого часу (провідна).

Відрядна встановлюється залежно від обсягу виготовленої продукції.

 

Кожна з форм має свої системи:

Найпоширеніша - тарифна - величина з/п визначається тарифною ставкою, яка є різною для працівників однієї спеціальності, але різної кваліфікації.

Варіанти тарифної системи при почасовій оплаті:

1. Проста почасова.

2. Почасово-преміальна.

3. Система вимірювання денного виробітку.

Відрядна форма з/п має такі системи:

1. Поштучна.

2. Система норм часу.

3. Відрядно-регресивна.

4. Відрядно-преміальна або багатофакторна.

 

Нині широко використовуються преміальні системи з/п, які утворюються внаслідок комбінування форм оплати праці і поєднуються із формами організації праці. Спец. премії виплачуються за дотримання технології, якість продукції, безаварійну роботу, великий стаж, вірність підприємству. Особливе місце займає система колективного преміювання. Найпоширеніша форма - участь у прибутках, що передбачає утворення преміального фонду за рахунок встановленої частки прибутку фірми.

 

 

50. Бюджетна система. Структура бюджетних доходів і видатків.

Державний бюджет є головною ланкою бюджетної системи держави.

Бюджетна система України -- це сукупність бюджетів різних рівнів:

-- державного;

-- бюджету Автономної Республіки Крим;

-- обласних;

-- бюджетів міст Києва та Севастополя;

-- міських бюджетів;

-- районних;

-- районних бюджетів у містах;

-- сільських та селищних.

Консолідований бюджет -- це об'єднаний бюджет центрального уряду і бюджети місцевих органів влади.

За станом розрізняють державний бюджет:

-- нормальний (збалансований), коли надходження і  видатки бюджету врівноважені;

-- дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;

-- профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

 

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

-- податки;

-- відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;

-- державна позика (внутрішня та зовнішня);

-- емісія грошей;

-- продаж державного майна.

Форми виплат із державного бюджету:

-- асигнування -- видатки на утримання підприємств та  установ;

-- субсидії -- державна допомога організаціям, установам, громадянам;

-- субвенції -- державна грошова допомога місцевим  органам влади або окремим галузевим господарським органам для

розвитку;

-- дотації -- допомога підприємствам, організаціям,  установам для покриття збитків з метою підтримки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

46. Безробіття: його суть, причини, форми. Крива Філіпса.

Безробіття як економічний феномен пов'язане з  перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.

Безробіття як соціально-економічний феномен пов'язане з

інституціональними чинниками. Чисельність робочої сили -- це чисельність населення віком

від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність  працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи 

натуральній формі. Іншими словами ЧРС називають трудовими ресурсами, або економічно активним населенням.

З огляду на це, все населення країни поділяють на дві великі групи:

* інституціональне -- особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з 

постійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції тощо;

* неінституціональне, яке становлять працездатні особи, що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

-- економічно активне населення, до складу якого входять особи, що працюють за наймом, тобто зайняті, та безробітні;

-- економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом (домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці та ін.).

 

Безробітні -- це непрацюючі особи, що входять до  складу робочої сили, які активно шукають роботу за наймом (зареєстровані на ринку праці) і готові почати  працювати в будь-який момент.

 

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від  пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним  волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене  чинниками, що перебувають поза її вибором.

 

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у  відповідних формах: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що  встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих  працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць -- з іншого, потребує певного часу. Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та  очікуванням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі  попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця

форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії  "старіють" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає.  Разом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій.

Циклічне безробіття -- це відхилення фактичного  безробіття від природного в той чи інший бік.

 

Існують й інші форми безробіття, які не чинять  визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки

вони зачіпають інтереси певних груп працездатних.

Сезонне безробіття -- вимушена форма безробіття,  зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях

(сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо).

Технологічне безробіття -- вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з  запровадженням нової високопродуктивної техніки та технології.

Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше  виходить на ринок праці й не може отримати роботу.

 

Окрім розглянутих форм, важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття -- така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно  реєструється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов'язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

47. Соціальна політика держави: суть, функції, механізми. Доходи населення та їх перерозподіл.

Соціальна політика держави вирішує завдання:

1) забезпечення нагромадження людського та соціального капіталу;

2) соціальний захист вразливих верств населення.

Досягнення першого завдання відбувається завдяки  використанню урядом таких засобів: визначення й запровадження мін. з/п; нормування умов праці та  тривалості робочого часу; фінансування перекваліфікації та  підвищення кваліфікації; фінансування забезпечення базового рівня послуг щодо охорони здоров'я; фінансування (часткове чи повне) освітянських послуг в освітніх закладах різного рівня;  індексація грошових доходів за умов інфляції; встановлення  неоподатковуваного мінімуму доходів; диференціація податкових ставок залежно від рівня доходу; надання податкових пільг і т. ін.

Реалізація другого завдання здійснюється за допомогою  таких засобів: соціальне обов'язкове страхування, тобто  гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості (пенсійне страхування), у випадку захворювання, втрати працездатності (медичне страхування); щодо  підтримання материнства та дитинства (соціальна допомога сім'ям з  дітьми), а також соціальна допомога малозабезпеченим, інвалідам, ветеранам, самітнім.

Потрібно зазначити, що система соціального страхування теж складається з двох напрямів:

-- перший пов'язаний з відновленням і збереженням  працездатності;

-- другий гарантує матеріальне забезпечення громадян, що втратили працездатність або не мали її.

 

Дохід -- потік грошових надходжень в одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік). На відміну від багатства, яке втілюється у запасах активів (будівлях,  спорудах, знаряддях праці, цінних паперах, готівкових гропіах і т. ін.), дохід передбачає приплив грошей.

 

Під функціональним в економічній теорії розуміють  розподіл доходів за факторами виробництва (ресурсами), до них за монетаристською концепцією належать праця, капітал, земля і підприємницькі здібності, а за марксистською -- речові  фактори (земля і капітал) та особовий (робоча сила).

Функціональний розподіл є первинним і тому значною мірою визначає можливості й межі перерозподілу, внаслідок чого формуються кінцеві доходи окремих громадян, сімей і домогосподарств.

В економічній теорії є два принципово різні підходи до  виявлення законів функціонального розподілу доходів: 

марксистський і маржиналістський.

Марксистська концепція функціонального розподілу  доходів ґрунтується на таких засадах:

-- капіталістичний сукупний національний дохід  створюється найманою працею і капіталом;

-- носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої в засобах  виробництва, праці на знову створюваний продукт, а по-друге,  створює нову вартість;

-- новостворена вартість (яка після реалізації набуває  форми національного доходу) є, згідно з теорією К. Маркса,  результатом тільки найманої праці;

-- результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить до структури сукупного суспільного продукту, але не є  складовою національного доходу (новоствореної вартості);

-- національний дохід має дві складові (і> + т), де v --  затрати змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми 

заробітної плати, та т -- затрати змінного капіталу, які  набирають форми додаткової вартості;

-- капіталісту додаткова вартість (т), нічого не коштує, а для найманого працівника -- це неоплачена праця;

-- додаткова вартість, у свою чергу, підлягає розподілу між самими капіталістами (промисловцями, торговцями,  банкірами (позичковими капіталістами) та землевласниками).

Розподіл додаткової вартості здійснюється за величиною капіталу. Останній забезпечує такий спосіб розподілу, за якого власники рівновеликого капіталу в різних галузях отримають рівновеликий дохід, який набирає форми середнього прибутку.

 

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме:

-- власниками економічних ресурсів у ринковій економіці є домогосподарства;

-- є чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів:

* земля створює ренту;

* капітал  -- процент;

* праця -- заробітну плату;

* здатність до підприємництва -- підприємницький дохід;

-- величина доходу на кожний із зазначених вище факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

-- такий принцип (закон) розподілу доходів справедливий як для найманих працівників, так і для землевласників, власників

капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного з факторів.