Шпаргалка по "Экономической теории"

 

Основний капітал частина промислового капіталу, яка функціонуєу натуральній формі засобів виробництва 

протягом кількох виробничо-технологічних циклів,  частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію. Оборотний капітал -- частина промислового  капіталу, що функціонуєу вигляді предметів праці,  незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т. ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.

 

 

38. Нагромадження як процес розширеного відтворення. Норма нагромадження та економічне зростання. Основні пропорції відтворення.

Для того,  щоб забезпечити економічне зростання, необхідно частину додаткового продукту використати для збільшення чинників виробництва, тобто робочої сили і засобів виробництва, з тим, щоб отримати більші розміри суспільного продукту.

Цей процес називається процесом нагромадження. Ця частка додаткового продукту утворює фонд нагромадження. Фонд нагромадження розглядається у  вартісному (номінальне) і натуральному (реальне) виглядах.

 

Виробниче нагромадження призначене для розширення і якісного вдосконалення основних і оборотних виробничих фондів, а також для створення запасів предметів споживання, що йдуть на задоволення потреб робітників, які залучаються в галузі матеріального виробництва.

Невиробниче - приріст основних фондів невиробничої сфери: розширення житлового фонду, культурно-побутових закладів, життєвих благ для робітників цієї сфери.

Для забезпечення нормального відтворення слід дотримуватись певних пропорцій між виробничим і невиробничим нагромадженням. Адже недооцінка соціальної інфраструктури, залишковий принцип виділення коштів на її розширення і розвиток завдають великих збитків виробництву.

Джерелом фонду нагромадження є не тільки додатковий продукт (прибуток), а й необхідний продукт,Ю також амортизаційний фонд.

Норма нагромадження - це відношення фонду нагромадження до НД або ВВП. Норма нагромадження є важливим макроекономічним показником, який не має автоматичного регулятора, тому необхідне втручання держави для підтримання певної величини.

Фонд нагромадження забезпечує зайнятість населення (ств. нові робочі місця). Фонд споживання забезпечує певний рівень життя населення. Оптимальне співвідношення між цими фондами є таке, яке підкоряється критерію максимізації споживання населення на пропонований період, це співвідношення визначає збалансованість макроекономіки.

Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій:

-- між виробництвом і споживанням;

-- між підрозділами національного виробництва;

-- між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва;

-- між відшкодуванням спожитого капіталу та  нагромадженням;

-- між споживанням і нагромадженням (заощадженням);

-- між заощадженнями та інвестиціями та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

41. «Довгі хвилі» Кондратьєва. Структурні кризи.

Існування довгих хвиль (великих циклів) пов'язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури,

їх ще називають циклами Кондратьєва на честь російського  вченого Миколи Кондратьєва. Його дослідження ґрунтувались на статистичних даних щодо динаміки виробництва чавуну,  свинцю, вугілля, а також середнього рівня цін, заробітної плати та ставки відсотка, зовнішньоторговельного обороту та інших  показників в Англії, Франції, Німеччині і США за період із 80-х pp. XVIII ст. до 20-х pp. XX ст. На основі економетричного аналізу він визначив дві з половиною довгих хвилі тривалістю 54--55 років з висхідною та низхідною фазами.

Низхідна фаза великого циклу -- це період зміни базових технологій та технологічних структур, котрий триває 20--25 років. Упродовж цієї фази відбуваються малі та середні цикли, що створює підґрунтя для найвагоміших внесків у технічне  переоснащення.

Висхідна фаза великого циклу -- це період піднесення  економічного та науково-технічного розвитку суспільства, що  триває 25--ЗО років, протягом яких можливі також циклічні  коливання, пов'язані з оновленням основного капіталу, масовим  поширенням нових технологій, зародженням і розвитком нових галузей економіки.

 

70-ті роки XX ст. засвідчили згубний вплив на економіку не тільки циклічних, а й нециклічних коливань. Нециклічні  коливання, на відміну від циклічних коливань, не мають чітко визначеного періоду повторюваності. Прикладом останніх  стали структурні кризи:

-- нафтова (енергетична);

-- сировинна;

-- фінансова (валютна);

-- екологічна.

Риси структурних криз:

-- є наслідком диспропорції між окремими сферами та  галузями економіки;

-- мають затяжний характер;

-- часто не збігаються з циклічними кризами;

-- впливають на циклічні кризи, спотворюючи традиційну картину циклічного розвитку.

 

 

45. Ринок робочої сили та його моделі.

Ринок праці є частиною загальнонаціонального ринку, він охоплює сукупність економічних відносин, форм, методів погодження і регулювання інтересів виробників і працедавців підприємств, пов'язаних з організацією використання і оплатою найманої праці, у зв'язку з чим робітники можуть, продавши свої послуги, знайти потрібну їм роботу, а покупці-підпрємці можуть найняти робітників для ведення виробничої, комерційної, ін. діяльності.

Причини виникнення ринку праці:

1. Звільнення від особистої залежності безпосередньо виробників.

2. Відокремлення виробників від засобів виробництва, а це призводить до виникнення економічної залежності.

Ринок роб. сили діє на тих же засадах, що й ін. ринки, тобто ринковий механізм складається з ціни, конкуренції, попиту і пропозиції. Попит на роб. силу визначається: 1) попитом на продукцію фірми, 2) станом виробництва, 3) якістю праці. Основним економічним фактором попиту на працю є фонд з/п, який працедавець має і може використати для наймання певної кількості працівників. Висока з/п зменшує попит на працю і навпаки.

Пропозиція роб. сили визначається чисельністю населення, часткою в ньому працездатного населення, рівнем суспільно-нормальної інтенсивності праці, якістю праці, кваліфікацією робітників. Основним матеріальним стимулом виступає реальна з/п, бо чим вищий її рівен, тим більше працівників пропонують свої послуги.

Ринок праці завжди структурований. Особливість цього ринку - його диференційованість на суб'єкти, кожний з яких функціонує незалежно, має свій рівень з/п, зайнятості і безробіття. Цей ринок регулюється державою в моделі ринку праці.

Класична або неокласична теорія рівноваги (Маршалл, Пілгу). Розглядали ринок праці з досконалою конкуренцією, враховуючи, що основним регулятором є реальна з/п, тобто ціна праці. В умовах досконалої конкуренції вона гнучко змінюється і прагне до рівноваги неа такому рівні, де обсяг ринкового попиту =т  обсягу пропозиції праці. Проблеми безробіття і дефіциту трудових ресурсів розв'язуються за допомогою механізму ринкового саморегулювання.

 

Кейнснська модель ринку. Ринкова економіка при капіталізмі наколи не була системою досконалої конкуренції, ринок її товарів і праці недосконалі. На ринку праці міцні позиції займають профспілки, які протидіють зниженню з/п. Не існує ринкового механізму, який би гарантував повну зайнятість і економічну стабільність. Основним методом підтримання ф збільшення зайнтості є зростання інвестиційного попиту, зокрема держ. витрат.

 

Монетаристська модель (Фрідмен, Робінс). Спираючись на класичну економ. теорію, відстоюють можливість досягнення макроекономічної стабільності й довгострокової рівноваги в умовах конкурентних ринків з гнучкими цінами і з/п без втручання держави, монополій і профспілок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

40. Економічний цикл та його фази. Основні концепції циклу.

Економічний цикл -- це регулярні коливання рівня ділової активності (як правило, представленого коливаннями національного доходу), за яких після зростання активності настає її  зниження, що знову змінюється зростанням.

Класична схема ділового циклу включає в себе чотири фази: Криза, Депресія, Пожвавлення, Піднесення.

 

Коротко охарактеризуємо кожну з фаз ділового циклу.

Ознаки економічної кризи:

-- перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них;

-- значне скорочення обсягів виробництва;

-- падіння цін;

-- дефіцит вільних грошових засобів, необхідних для  платежів;

-- біржовий крах та банкрутство підприємств;

-- зростання безробіття;

-- падіння рівня заробітної плати;

-- падіння рівня прибутку.

Риси депресії:

-- "застій" виробництва;

-- низький рівень цін;

-- "в'яла" торгівля;

-- невисока ставка позичкового відсотка;

-- ліквідація товарного надлишку.

Риси пожвавлення:

-- розширення виробництва до відновлення докризового рівня;

-- зростання цін;

-- підвищення норми прибутку;

-- зростання зайнятості;

-- пожвавлення торгівлі;

-- посилення оптимістичних очікувань.

Риси піднесення:

-- перевищення максимального обсягу виробництва докризового рівня;

-- швидке зростання зайнятості;

-- зростання заробітної плати та інших видів доходів;

-- кредитна експансія;

-- штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуванням торговцями зростання цін та їх бажанням купити

більше товарів за нижчими цінами;

-- зростання пропозиції, яка з часом перевищує попит і створює умови для нової кризи.

 

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли називають циклами Кітчина, на честь  англійського економіста, статистика Джозефа Кітчина. Він  пов'язував малі цикли з коливанням запасів золота і визначав їх  повторюваність з періодичністю три роки і чотири місяці.  Малі (короткі) цикли пов'язані із порушенням та  встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері кредиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував

середні цикли у другій половині XIX ст.). Він вважав, що причина середніх циклів -- теж у сфері кредиту, і виявив їх  періодичність (8--10 років). Ця періодичність збігається з  періодичністю середніх циклів, причину яких вчені вбачали в  періодичності оновлення основного капіталу. До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (за ім'ям американського вченого, лауреата  Нобелівської премії). Він вважав, що циклічні коливання пов'язані з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд, і визначив їх тривалість (періодичність) в 15--20 років.

Існування довгих хвиль (великих циклів) пов'язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури,

їх ще називають циклами Кондратьєва на честь російського  вченого Миколи Кондратьєва. На основі економетричного аналізу він визначив дві з половиною довгих хвилі тривалістю 54--55 років з висхідною та низхідною фазами.

 

 

52. Закономірності виникнення, суть та основні етапи розвитку світового господарства.

Світове господарство -- внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці,

торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Етапи розвитку світового господарства:

I -- кінець XIX -- початок 20-х років XX ст.;

II -- друга третина 20-х років -- кінець 80-х років XX ст.;

III -- кінець 80-х -- початок 90-х років XX ст. і  продовжується нині.

Світове господарство характеризується:

-- зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

-- створенням багатогранної системи міжнародних  економічних відносин;

-- формуванням міжнаціональних механізмів  регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

 

Економічні засади функціонування світового господарства: міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація економіки, міжнародна конкуренція, розвиток економічної інтеграції, посилення економічної єдності світу.

 

 

 

 

 

 

 

44. З/п: суть, форми, системи. Основні напрямки вдосконалення оплати праці в Україні.

 

У ринку праці вирішальну роль відіграє з/п. Однією з перших спроб зрозуміти суть з/п було її трактування як мінімуму засобів існування для найманого працівника та членів його родини (17 ст. - Петті, поч. 19 ст. - Рікардо).