Шпаргалка по "Экономической теории"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

48. Суть, структура, функції фінансової системи.

 

У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та  фізичними особами, а також між окремими державами і  міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на  основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього  продукту (ВВП) і національного доходу (НД).

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову  систему країни.

Найважливішою ланкою фінансової системи держави є  державний бюджет.

Функції державного бюджету:

1. Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за  допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ,  організацій для утримання державного апарату, виробництва  суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення  належного рівня розвитку джерела фінансування(фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

2. Розподільча функція бюджету полягає в тому, що  акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд  використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток  виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в 

капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.

3. Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу  (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.

4. Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

 

 

53. Форми міжнародних економічних зв'язків: міжнародний кредит, світова торгівля, міграція робочої сили.

Міжнародний валютний фонд -- міжнародна  валютно-кредитна організація, що регулює міждержавні  валютно-кредитні відносини. МВФ -- спеціалізована установа ООН.

Функції МВФ:

-- сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері;

-- сприяння міжнародній торгівлі шляхом стабілізації  валютних курсів;

-- встановлення багатосторонньої системи платежів між країнами -- членами МВФ;

-- усунення валютних обмежень і надання кредитів для  врегулювання платіжних балансів.

Одержання кредитів від Світового банку передбачає певне коригування економічної політики держави-позичальника. Умови отримання позик від Світового банку: відстрочка 3--5 років; термін погашення позики 15--20 років; уточнення  облікової ставки через кожних 6 місяців і відповідне визначення  вартості кредитів.

 

Світова торгівля -- форма МЕВ, що ґрунтується на  спеціалізації певних країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

 

Міжнародна міграція робочої сили -- переміщення  працездатного населення з однієї країни в іншу з метою  пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей,  кращих умов життя.

Причини міжнародної міграції робочої сили:

- Національні  відмінності в рівнях заробітної плати.

- Міжнародні відмінності у вартості життя.

- Нерівномірність  інвестиційних процесів у різних країнах.

- Відмінності в рівнях  безробіття між  країнами.

- Суттєві  відмінності рівнів життя  населення різних країн.

- Потреба у використанні іноземної робочої сили національними  державами.

 

Форми міжнародної міграції робочої сили:

- Безповоротна -- зміна постійного місця  проживання.

- Тимчасова -- зміна місця проживання,  хоч і на  тривалий, але визначений час.

- Сезонна -- пошук  сезонної  роботи за  межами своєї країни.

- Маятникова -- регулярні  поїздки за кордон у  пошуках роботи з обов'язковим поверненням у свою країну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

49. Суть, структура, функції податкової системи. Види і регулююча роль податків.

Головним джерелом доходів держави є податки. Податки -- обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Податкова система -- сукупність чинних у країні  податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а  також інститутів та організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

 

Функції податків безпосередньо пов'язані з функціями фінансів:

1. Фіскальна - централізація частини ВВП у бюджеті на  загальносуспільні  потреби.

2. Розподільча -- перерозподіл  вартості ВВП між державою,  юридичними та фізичними особами.

3. Регулююча -- вплив податків на різні аспекти діяльності їхніх платників.

 

Елементи системи оподаткування:

-- суб'єкт (платник податків) -- юридична чи фізична  особа, що сплачує податки;

-- об'єкт оподаткування -- кількісно визначений  економічний феномен, який служить базою для оподаткування.  Іншими словами, податкова база -- це грошова сума, з якої  вилучається податок;

-- джерело оподаткування -- дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню.

Джерело та об'єкт оподаткування взаємно пов'язані,  оскільки власне дохід є джерелом сплати податку.

 

Класифікація податків

Залежно від рівня державних структур:

-- загальнодержавні (встановлюються державними  органами влади вищого рівня);

-- місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

За об'єктом оподаткування:

-- податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);

-- податки на майно (сплачуються постійно впродовж  усього часу перебування майна у власності);

-- податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

За методом стягнення:

-- розкладні -- спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями і, нарешті, між окремими платниками;

-- окладні -- встановлюються спочатку податкові ставки, а далі -- розмір податку для кожного платника.

Визначальним критерієм класифікації податків є форма

оподаткування.

За цією ознакою розрізняють такі податки:

Прямі -- вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

Непрямі (опосередковані) -- вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на  споживача і не залежать від рівня доходу.

У співвідношенні прямих та непрямих податків частка  прямих податків у структурі податкових надходжень до 

державного бюджету тим більша, чим багатша держава.

 

Податки -- один із найважливіших важелів державного  регулювання економіки. Через податкову політику держава може

стимулювати (обмежувати) обсяги національного виробництва, ступінь ділової активності, виробництво суспільних благ. Переважна більшість суспільних зручностей оплачуються за  рахунок податків. Водночас податки спотворюють кінцеві результати процесу розподілу ресурсів і деформують структуру 

виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

51. Суть, принципи, форми кредиту. Сучасна банківська система України.

 

Ступінь зрілості ринкових економічних систем часто  оцінюють за ступенем розвитку кредитних відносин, завдяки яким вирішується ціла низка як суто економічних, так і соціальних проблем.

Існування кредиту пов'язане з позичковим капіталом. Позичковий капітал -- це грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою  отримання доходу в формі позичкового відсотка (процента).

Рух позичкового капіталу називають кредитом. Кредит -- це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Принципи функціонування кредиту:

1. Обов'язковість повернення кредиту.

2. Платність.

3. Строковість.

 

Історично першою суспільною формою кредиту вважають лихварський капітал.

За суб'єктами кредитних відносин, об'єктом позик, сферою поширення та розміром позичкового відсотка розрізняють:

1. Комерційний кредит -- надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал. Інструментом комерційного кредиту є вексель. Мета комерційного кредиту -- прискорення реалізації  товарів та втіленого в них прибутку.

2. Банківський кредит -- найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Кредитором є банк, а позичальником -- домогосподарства, підприємницький і державний сектор. Мета банківського кредиту -- отримання прибутку з позик. Банківський кредит -- це форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину 

власного або залученого грошового капіталу на умовах  повернення та платності у вигляді банківського відсотка.

3. Споживчий кредит -- надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання  довгострокового користування (холодильників, пральних машин, телерадіоапаратури, меблів, автомобілів тощо). Споживчий кредит існує у двох формах: комерційного  (купівля товарів у розстрочку) та банківського (грошова позика в банку для купівлі товарів довгострокового використання). 

4. Іпотечний кредит -- довгострокова позика під заставу  нерухомого майна (землі, житла, виробничих будівель). Його  надають переважно спеціалізовані іпотечні банки під заставу  нерухомого майна. У випадку несвоєчасного повернення кредиту позичальник втрачає заставлене нерухоме майно, і воно переходить у власність банку.

5. Лізинговий кредит -- відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжуються  укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.

6. Ломбардний кредит -- короткостроковий кредит під  заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Якщо кредит повертається  своєчасно зі сплатою відсотка, позичальник залишається власником заставленого майна. Якщо кредит не повертається в строк,  право власності на заставлене майно переходить до кредитора, який, реалізуючи майно, утримує суму боргу та відсоток.

7. Державний кредит -- система економічних відносин між державою в особі її органів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами -- з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.

8. Міжнародний кредит -- це рух міжнародного капіталу, наданого державою, банком, іншою юридичною чи фізичною особою однієї країни іншій країні, банкові, юридичній чи  фізичній особі іншої країни на певний строк на умовах повернення та платності.

 

У загальному вигляді інституціональну структуру  можна представити таким чином:

-- центральний банк;

-- комерційні банки;

-- спеціалізовані банківські установи;

-- небанківські фінансово-кредитні установи.

1. Центральний банк -- це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи. Його ще називають банком банків, виходячи із завдань та функцій, які він виконує.

2. За способом формування статутного капіталу розрізняють комерційні банки без участі держави, з участю держави, з  участю іноземного капіталу тощо.

Залежно від обсягу операцій, які виконують комерційні  банки, їх поділяють на: універсальні (здійснюють усі операції) та спеціалізовані (виконують менший обсяг операцій,  обслуговують певну галузь чи сферу економічної діяльності або групу клієнтів).

3. Спеціалізовані  кредитно-фінансові інститути.

Ощадні банки -- фінансові установи, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень  громадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.

Іпотечний банк -- банк, що спеціалізується на наданні  довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна (землі,  будівель тощо) та випуску заставних листів, забезпечених  нерухомістю.

Інноваційний банк спеціалізується на фінансуванні й  кредитуванні інноваційних проектів. Кредитування здійснюється шляхом придбання відповідних акцій та розміщення  облігаційних позик.