Шпаргалка по "Экономической теории"

Змінні витрати (VC) безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину,  електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо).

Сукупні (загальні витрати) (ТС) -- сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів  виробництва; сума постійних і змінних витрат: TC = FC + VC.

Середні витрати (АТС) -- середня величина витрат на виробництво одиниці продукції: АТС=ТМ/Q.

Граничні витрати (МС) -- приріст витрат на  виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25. Суть, мета, типи, форми конкуренції.

Конкуренція -- економічне суперництво, боротьба між суб'єктами  господарської діяльності за кращі умови виробництва і  реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога  більшого прибутку.Завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб'єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття  економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Класифікація

За галузево-територіальною ознакою:

Внутрішньогалузева конкуренція -- це боротьба між  товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови  виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

Міжгалузева конкуренція -- це боротьба між  товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші  умови (сфери) застосування капіталу.

Міжнародна конкуренція -- це конкуренція  національних і транснаціональних економічних суб'єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

За кількістю суб'єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили:

Досконала (вільна) конкуренція -- це така ринкова  ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники  продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі  контролювати ринкову ціну.

Риси:

-- наявність великої кількості продавців і покупців;

-- кожний виробник випускає однорідний продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців;

-- бар'єри для входу на ринок мінімальні або взагалі відсутні;

-- немає ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції,  переміщення ресурсів;

-- кожний продавець і покупець володіє повною  інформацією про попит, пропозицію і ціну товарів на ринку.

Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються зазначені вище умови вільної конкуренції. Головна ознака  недосконалої конкуренції -- здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим  додатковий прибуток.

Розрізняють такі її 3и ринкові структури:

Абсолютна монополія -- це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати  необхідний товар за запропонованою ціною.

Монополістична конкуренція -- це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на  диференціації продукції.

Олігополістична конкуренція -- це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси  товарів.

 

За методами конкурентної боротьби: цінова; нецінова;  чесна;  нечесна

 

 

36. Альтернативні витрати та прибуток підприємства. Основні концепції прибутку. Норма прибутку і норма рентабельності.

Альтернативна вартість (вартість втрачених  можливостей, втрачена вигода) -- вартість найкращої (найвище  оплачуваної) альтернативної можливості виробництва чи поведінки фірми при порівняльному ступені ризику.

Прибуток - виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим  доходом) і сукупними витратами фірми:

 

PR=TR-ТС, де PR -- прибуток фірми; TR -- виручка від реалізації; ТС -- 

сукупні витрати.

 

Існування двох підходів до визначення витрат фірми (бухгалтерського та економічного) зумовлює застосування двох

підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та  бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Економічний прибуток визначається як різниця між  валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутрішніми, з 

урахуванням нормального прибутку) витратами виробництва. Економічний прибуток -- це надлишок від нормального  прибутку, що є результатом ініціативи підприємця, його вміння знайти найкраще застосування і комбінацію економічних  ресурсів, здійснити нововведення, ризикнути.

 

Нормальний прибуток -- звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Оскільки нормальний прибуток є винагородою за 

виконання підприємницьких функцій, він входить до складу  внутрішніх витрат фірми.

Кінцевий фінансовий результат, який найбільше цікавить підприємця називається чистим прибутком. Чистий прибуток -- прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця після розрахунків з бюджетом за податковими та обов'язковими  платіжними зобов'язаннями.

 

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості  капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку

до всього авансованого капіталу:

П' = П/К*100%, де П' -- норма прибутку; П -- маса прибутку; К -- величина авансованого капіталу.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність (рентабельність) функціонування авансованого капіталу.

Р=(прибуток/витрати)*100%.

 

26. Монополізм: його види, особливості в Україні. Антимонопольна політика держави.

Упродовж XX ст. процес монополізації набув значних масштабів. Монополізація -- це процес досягнення суб'єктом  господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі  взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Конкретною формою монополізму є монополія. Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності. Під економічною монополією розуміють велике  підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання  монопольного прибутку.

 

Класифікація монополій

За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи -- підприємницький та інституційний.

Підприємницький тип монополізму пов'язаний із  розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і  виробництва.

Інституційний тип монополізму пов'язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників. Йдеться про неоднаковий режим оподаткування, субсидії або привілеї з боку держави, пільговий доступ до виробничих і фінансових ресурсів тощо.

За характером і причинами виникнення:

-- монополія окремого підприємства;

-- монополія як угода;

-- монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

 

За сферою функціонування і причиною виникнення  розрізняють природну, адміністративну та економічну монополію.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних  причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома  фірмами. В її основі -- особливості технологій виробництва й  обслуговування споживачів. Тут конкуренція не можлива або не  бажана, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлення продукції зростуть. Це має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв'язку і транспорту, послугах зв'язку. Діяльність природних монополій, особливо їх цінова  політика, регулюється державою.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій  державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам  виключного права на виконання певного роду діяльності. З іншого -- це організаційні структури для державних  підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються державним органам. Вони діють на ринку як єдиний суб'єкт  господарювання і між ними відсутня конкуренція.

Економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей  господарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли  завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два  основні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку  підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий -- набагато швидкий -- базується на  процесах централізації капіталу.

 

Антимонопольна політика -- комплекс  заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу,  спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Перший антимонопольний (антитрестівський) закон -- так званий Закон Шермана -- був прийнятий у США у 1890 р.  Антитрестівське законодавство за типом американського було прийняте у Великобританії в 1948 р., у Франції в 1963 р. У країнах Східної Європи антимонопольне законодавство почали розробляти наприкінці 80-х років XX ст.

Однак американська і європейська антимонопольна  політика мають свої особливості:

-- американська -- спрямована, головним чином, проти  монополії як структурної одиниці;

-- європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

 

В умовах ринкової трансформації економіки України  питання захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальним.  Створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців і споживачів, регулювання діяльності монополій сприяють формуванню цивілізованих ринкових відносин, 

підвищенню ефективності функціонування національної економіки і є однією зі складових антимонопольної діяльності держави. Від командно-адміністративної системи СРСР українською економікою було успадковано високий рівень монополізації. В ході ринкових перетворень в Україні було ліквідовано більшість монопольних структур.

Антимонопольне законодавство в Україні представлено  Законами України: "Про обмеження монополізму і недопущення

недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 p.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 p.),

"Про природні монополії" (2000 p.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 p.), "Про Антимонопольний комітет  України" (1993 р.) та ін.

 

 

 

 

27. Структура і інфраструктура сучасного ринку.

Структура ринку за різними критеріями:

1.За об'єктами обміну:

а) ринок ресурсів, який набуває форм:

-- ринку праці;

-- ринку капіталу;

-- ринку землі та нерухомості;

б) товарний ринок, який набуває форм:

-- ринку споживчих товарів;

-- ринку послуг;

-- ринку науково-технічних розробок та інформації;

в) фінансовий ринок, що набуває форм:

-- грошового ринку;

-- ринку цінних паперів;

-- валютного ринку;

2. Залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання:

-- вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців,  багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний,

інформація доступна);

-- монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та

до інформації обмежений);

-- монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);

-- регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та  захищаючи конкурентне середовище);

3. За територіальною ознакою:

-- місцевий;

-- регіональний;

-- національний;

-- світовий;

4. Стосовно відповідності чинному законодавству:

-- легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

-- тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати  податків);

5. Стосовно способу формування:

-- стихійний;

-- організований.

 

Інфраструктура ринку -- комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний  режим безперебійного функціонування ринку.

Підсистеми

1. Організаційно-технічна: товарні біржі, оптові ринки, аукціони, сервісні центри, ярмарки, торгівельно-промислові палати, ріелторські фірми.

2. Фінансово-кредитна: банки, фондові й валютні біржі, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні та страхові фонди, ломбарди, ощадні каси.

3. Державно-регулятивна: біржі праці, митна система, ліцензування, оподаткування.