Шпаргалка по "Экономической теории"

4. Науково-дослідне та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри, рекламні агентства.

 

Розглянемо детальніше деякі  елементи інфраструктури ринку. Одним із найважливіших інфраструктурних елементів є біржі. Біржі виникли як місця, де комерсанти  здійснюють торговельні операції. Перша біржа була зареєстрована в Антверпені у 1531 p.

Біржа -- організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками  (товарна біржа) або систематичних операцій з купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці), угод із фрахтування (фрахтова біржа). Універсальна біржа -- біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами та фрахтовими контрактами.

 

 

37. Суть процесу відтворення. Просте і розширене відтворення. Типи розширеного.

Суспільне відтворення -- це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно

повторюються та відновлюються через результат виробництва -- продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється 

продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та  розвиток форм і методів організації праці.

 

Розрізняють такі види суспільного відтворення:

Просте відтворення -- це відновлення виробництва і  споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.

Розширене відтворення -- це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання.

Типи розширеного відтворення:

• Екстенсивний;
• Інтенсивний.

Вони відрізняються співвідношенням динаміки витрат та ефекту.

Екстенсивне виробництво - виробництво, яке збільшується за рахунок кількісного нарощення його факторів (засобів виробництва, кількості працівників).

Інтенсивний тип - розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціональних факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

31. Акціонерні товариства. Їх організація. Акції, курс. Ринок цінних паперів.

Найрозвиненішою формою господарського товариства є акціонерні товариства. Акціонерні товариства діляться на два види: - відкритого типу, акції якого можуть вільно розповсюджуватися шляхом відкритої передплати або купівлі-продажу набіржах. Акціонер такого товариства може вільно вийти з його складу, продавши свій пакет акцій будь кому. Також будь хто може стати акціонером купивши пакет акцій на ринку. Такі товариства мають широкі можливості залучати капітали через продаж акцій. Недоліком такого товариства є можливість втрати контролю над товариством в разі, якщо хтось перекупить контрольний пакет акцій;

- закритого типу - акції якого розповсюджуються тільки поміж його засновниками. Акціонер такого товариства не може продати свій пакет акцій без згоди інших акціонерів. Також будь хто не може стати акціонером без згоди засновників, оскільки акції такого товариства не продаються на відкритому ринку. Такі товариства мають вужчі, у порівнянні з відкритими товариствами, можливості залучати капітали через продаж акцій, проте тут немає загрози  втратити контроль над товариством.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Голосування здійснюється з розрахунку: одна акція - один голос. Право контролю дає контрольний пакет акцій. Теоретично контрольним пакетом вважають 50% + 1 акція. Проте на практиці і менші пакети акцій дозволяють впливати на прийняття рішень.

  Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути простими та привілейованими; іменними та на пред'явника.

Дивіденди по простих акціях не гарантуються, а залежать від результатів діяльності товариства та рішення акціонерів.    Привілейовані акції надають акціонерам певні привілеї: у купівлі акцій нової емісії; гарантують певний розмір дивіденду; першочерговому у порівнянні з простими акціонерами повернені внесків при ліквідації товариства та ін.  Іменні акції - акції з вказаним іменем власника. Такі акції не може привласнити інша особа. Проте їх купівля-продаж потребує відповідного юридичного оформлення, а значить додаткових витрат та більшого часу. Акції на пред'явника - без вказаного імені власника. Такі акції більш ліквідні, оскільки купівля-продаж не потребує додаткових витрат на юридичне оформлення, робиться лише відповідний запис в реєстрі акціонерів. Проте вони не захищені від привласнення іншою особою.За формами випуску акції можуть бути готівковими та безготівковими.

Курс акцій: КА=(Д/ПВ)*100%, де Д-дивіденд, ПВ-позичковий відсоток.

 

Цінні папери -- документи, що виражають майнові (боргові) зобов'язання.

Види:

Акції -- цінні папери, випущені акціонерними товариствами, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власникові на  отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного  товариства.

Облігація -- документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов'язання про повернення суми боргу у визначений строк.

Вексель -- письмове боргове зобов'язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником (боржником, векселедавачем) кредитору (векселеотримувачу), що надає останньому право вимагати від  боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант -- цінний папір, що випускається разом з  облігацією чи привілейованою акцією і дає її власникові право на  додаткові пільги у визначений час.

Ваучер -- майновий купон, що видається в процесі 

приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які

підлягають приватизації.

Сертифікат (депозитний) -- фінансовий документ,  випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і  зобов'язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк. Це цінний папір на пред'явника. Процент за депозитні сертифікати сплачується щорічно або одночасно із погашенням боргу.

Коносамент-- розписка, що видається агентом транспортного підприємства (судна, літака тощо) відправникові вантажу, яка

засвідчує прийняття вантажу для перевезення і зобов'язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту. 

 

 

42. Антициклічне регулювання економіки.

Державне антициклічне регулювання спрямовується на

недопущення перегріву економіки, що робить, як правило, 

економічні кризи не такими глибокими, а для циклу не є 

обов'язковим проходження усіх фаз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

39. Проблема реалізації сукупного продукту. Модель реалізації Кейнса. Ефекти мультиплікації та акселерації.

 

Центральна проблема теорії  відтворення. Суть: постійно заміщувати всі частини суспільного продукту за вартістю і в натуральному вираженні. Це складний взаємозв'язок на ринку виробників і споживачів товарів, у взаємодії яких кожний з суб'єктів має задовольнити свій інтерес. Виробники прагнуть замістити у грошовій формі витрати виробництва і отримати прибуток. Споживачі - стати власниками або споживачами благ, або засобів виробництва з метою їх особистого або виробничого споживання.

Проблемами реалізації суспільного продукту займалися різні економісти: Франсуа Кене, К. Маркс. Значний внесок Кейнса. Сукупний ефективний попит, тобто попит на засоби виробництва і предмети споживання. Попит на ці « капітальні блага і споживчі товари» недостатній, бо діє вічний психологічний закон схильності людей до заощадження (нагромадження). Недостатній попит має компенсувати держава. Кейнс пропонує здійснювати громадські роботи. Номінальну з/п заморожувати, а реальну регулювати за допомогою інфляції. Використовуючи мультиплікацію (множинник). Більше коштів у виробництво - більша кількість працівників - зростання доходів, - зростання споживчого попиту і величини заощаджень. Інвестиційна діяльність підприємств збільшує або зменшує заощадження населення шляхом впливу на величину доходу, який отримується.

Послідовники (Домар) доповнили теорію мультиплікатора теорією акселератора (прискорювач): зростання інвестицій випереджає зростання НД і споживчого попиту, якими обумовлено збільшення інвестицій. Акселератор показує залежність між приростами інвестицій і доходу.

 

 

34. Витрати виробництва. Собівартість, її види, структура.

Затраты на производство и реализацию продукций, определяющие себестоимость, состоят из стоимости используемых в производстве продукции природных ресурсов, сырья, основных и вспомогательных материалов, топлива, энергии, основных фондов, трудовых ресурсов и прочих расходов по эксплуатации, а также внепроизводственных затрат.

Витрати виробництва -- вартісна оцінка затрат  економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля  виробництва продукції. 

Поняття витрат в економічній науці базується на загальній ідеї обмеженості ресурсів і можливості їх альтернативного  використання, оскільки вибір певного варіанта виробництва  зумовлює втрату вигід від використання відповідних ресурсів  найкращим з інших можливих способів. У зв'язку з цим дійсні витрати поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (явні, або експліцитні) витрати -- витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є  власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових і транспортних послуг тощо).

Внутрішні (неявні, або імпліцитні) витрати -- витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. 

Неявні витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних  ресурсів. Сучасна економічна наука зараховує до внутрішніх  витрат нормальний прибуток -- мінімальну плату, необхідну для продовження діяльності підприємця в певній сфері бізнесу.

Виокремлення явних та неявних витрат відображає два підходи до розуміння природи затрат фірми.

I. Бухгалтерський підхід передбачає врахування  зовнішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після  отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відображаються у  бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами.

II. Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат,  пов'язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів.

Таким чином, економічні витрати відрізняються від  бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна  економічних ресурсів, залучених фірмою до виробництва певного виду продукції, розрізняють:

-- витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

-- витрати фірми в короткостроковому періоді  (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів  залишається незмінним).

Витрати у грошовій формі - ц собівартість продукції.

Виділяють:

1. Розрахункову - виражає витрати, що очікуються в періоді, на який розроблена виробнича програма.

2. Фактичну - відображає дійсні витрати за підсумковий період, включаючи штрафи, пеню.

3. Виробничу - складається з витрат на виготовлення товару і оплату праці персоналу, утримання офісів.

4. Комерційну - включає виробничу собівартість і витрати, пов'язані з реалізацією товару.

На різних підприємствах, які виготовляють однотипний товар, ці види будуть різними, тому видуляють індивідуальну і суспільну собівартості.

Індивідуальна - характеризує витрати, що склались у кожного конкретного товаровиробника.

Суспільна - узагальнена, усереднена індивідуальна собівартість для даного виробу на різних підприємствах.

 

 

33. Кругооборот і оборот фондів. Основні й оборотні фонди. Характер їх відтворення на підприємстві.

Такий послідовний рух, при якому капітал проходить 3 стадії - обміну,  виробництва і обміну - і перетворюється на кожній з них з однієї форми в іншу, тобто з грошової у товарну, далі у виробничу, а з неї у товарну і повертається до грошової, називається кругооборотом капіталу.

Припинення на одній із стадій кругообороту призводить до порушення припливу капіталу. Довга затримка в одній із форм капіталу веде до його загибелі.

Рух промислового капіталу не обмежується одним кругооборотом.

Оборот капіталу -- це безперервно повторюваний  кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху.

Перший вимір швидкості обороту капіталу -- відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот.

Другий вимір швидкості обороту капіталу -- кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є похідним від

першого і відображається формулою n=T/t, де n -- кількість оборотів авансового капіталу за рік; Т -- визначена

одиниця виміру -- рік (12 місяців); t -- тривалість одного обороту.