Шпаргалка по "Экономической теории"

З появою грошей увесь товарний світ ніби розділився на два  полюси: на одному знаходяться всі звичайні товари, на  другому--особливий товар -- гроші, що виконують роль загального еквівалента.

Отже, гроші -- це особливий товар, який виконує роль загального еквівалентна, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з  приводу виробництва та обміну товарів.

 

Теорії грошей:

Металева. Т. Ман, У. Стаффорд, Д. Hope -- визнавали лише металеві гроші з благородних металів. Стверджували, що золото й срібло є грошима завдяки своїм природним властивостям, а не розвитку відносин обміну.

Номіналістична. Дж. Берклі, Дж. Стюарт -- вважали гроші суто умовними номінальними знаками, вартість яких не залежить від матеріального змісту, а визначається лише найменуванням.

Кількісна. Дж. Локк, Д. Юм, Ш. Монтеск'є -- стверджували, що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.

Серед означених теорій грошей найбільшого розвитку  набула кількісна теорія, яка поступово трансформувалась в монетаристську концепцію сучасної економічної науки. Прихильники - М. Фрідмен, І. Фішер, Дж. Хікс з кількісних позицій обґрунтовують визначальну роль грошей в регулюванні макроекономічних процесів країни.

 

Функції грошей -- це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.

Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу

платежу, світових грошей.

Функція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість

усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

У функції засобу обігу -- гроші виконують роль  посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні  грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань мім;

суб'єктами економічних відносин.

Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які  виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, 

нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті".

Світові гроші. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях:

-- як загальний платіжний засіб (розрахунки за  зовнішньоторговельним та платіжним балансами країни);

-- як загальний купівельний засіб (купівля таких товарів, як зброя, зерно, енергоресурси з негайною готівковою оплатою);

як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу (надання позик, сплата контрибуцій, передача золота на збереження

тощо).

Сучасна західна економічна наука неоднозначно встановлює кількість виконуваних грошима функцій, але більшість учених

вважають, що гроші сьогодні виконують три основні функції: засобу обігу, міри вартості, засобу нагромадження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18. Суть, причини, види, форми інфляції.

Инфляция -- это одна из наиболее острых проблем современного развития экономики во многих странах мира, которая отрицательно влияет на все стороны жизни общества.

Инфляция внешне выглядит как обесценивание денег вследствие их чрезмерной эмиссии, сопровождаемой ростом цен на экономические благ. В действительности же инфляция является результатом нарушения макроэкономического равновесия, которое обусловлено комплексом внутренних и внешних причин. Важнейшими внутренними причинами инфляции являются: нарушение пропорций воспроизводства (между производством и потреблением, накоплением и потреблением, спросом и предложением, денежной массой в обращении и суммой товарных цен); значительный рост дефицита государственного бюджета и государственного долга, обусловленный непроизводительными государственными расходами; чрезмерная эмиссия денег, нарушающая законы денежного обращения; милитаризация экономики, которая отвлекает значительную часть ресурсов в оборонную промышленность, является тяжелым бременем для государственного бюджета, увеличивает его дефицит;увеличение налогового бремени на товаропроизводителей;опережение темпов роста заработной платы по сравнению с темпами роста производительности труда.

Внешние факторы инфляции связаны с усилением интернационализации хозяйственных связей между государствами, которые сопровождаются обострением конкуренции на мировых рынках капиталов, товарных рынках, рынках труда,  обострением международных валютнокредит-ных отношении, со структурными мировыми кризисами.

Інфляція може набувати різноманітних форм:

Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

 

Прихована інфляція -- це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з одного боку, і доходів населення -- з іншого.

Повзуча інфляція -- інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік).

Помірна інфляція (2--5 % на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй  необхідного динамізму.

Галопуюча інфляція -- інфляція, коли ціни зростають швидко -- на 10--100 % щорічно. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес  суспільного нагромадження, поширюється відплив капіталу з  виробничої сфери до сфери обігу, тобто йде розбалансування  економічної рівноваги.

Гіперінфляція -- інфляція, коли ціни зростають  астрономічно -- на 1--2 % щодня або сягають 1000 % і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

Збалансована інфляція -- інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

Незбалансована інфляція -- інфляція, коли  співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Очікувана інфляція -- зазвичай помірна інфляція, яку  можна спрогнозувати на будь-який період. Досить часто це є  прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим  стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних  очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари,  товаровиробників -- на сировину та засоби виробництва.

Інфляція попиту -- це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

Інфляція пропозиції (витрат) -- це зростання цін  внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної  пропозиції.

Стагфляція -- це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

 

 

11. Організаційно-економічні відносини, їх місце у способі виробництва та форми прояву. Натуральне господарство.

Форма суспільного виробництва - певний спосіб організації господарської діяльності. Людство знало 2 осн. форми - натуральне і товарне.

Натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого споживання.

Риси:

• Замкненість.
• Грунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва.
• Відсутність обміну.
• Панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях.
• Мета - споживча вартість.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвиненіша й ефективніша форма організації суспільного виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Роль, функції держави в ринковій економіці.

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

-- правове забезпечення функціонування ринкового  механізму;

-- організація грошового обігу;

-- захист і сприяння розвитку конкуренції;

-- виробництво суспільних благ;

-- компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій). Зовнішні ефекти (екстерналії) -- витрати і вигоди, пов'язані з виробництвом і споживанням благ тими суб'єктами, які не є учасниками певної ринкової угоди;

-- стабілізація макроекономічних коливань;

-- перерозподіл доходів через податкову систему;

-- реалізація національних інтересів у світовій економіці.

Держава пред'являє  попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки,

пред'являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ, пропонує гроші та пред'являє попит на

гроші, пропонує суспільні блага без  безпосередньої оплати їх, що поліпшує  продуктивність підприємницького сектору і 

зменшує витрати на споживання домогосподарств, здійснює урядове регулювання ринкової економіки

 

 

23. Ринок: суть, функції, роль. Розвиток теорії ринку.

 

Ринок -- система економічних відносин, пов'язаних з  обміном товарів та послуг на основі широкого використання  різноманітних форм власності, товарно-грошових і  фінансово-кредитних механізмів.

Для сучасного ринку характерними є: економічна свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників

ринку, вичерпна поінформованість суб'єктів, соціалізація та глобалізація економічних зв'язків.

Найважливіші функції ринку такі.

1. Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні  процеси -- виробництво, обмін, розподіл і споживання.

2. Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників  товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та  споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм  мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

3. Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

4. Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає  економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші.

5. Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво  оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою 

найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація  ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

6. Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й  купувати, а що -- ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській 

діяльності тощо.

7. Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного 

економічного простору.

Етапи формування ринку:

-- класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи "нічним  вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне  джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;

-- регульований ринок (середина XIX -- 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя  суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту  конкурентного середовища;

-- соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції  соціального захисту населення.

 

32. Підприємство в системі ринкових відносин. Закон України про підприємництво.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні  організаційні структури -- підприємства.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємство -- господарська ланка, якій властиві такі

риси:

-- наявність єдиного майна, необхідного для здійснення 

певного економічного процесу, що відособлює його економічно;

-- технологічна зумовленість факторів виробництва (для

виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і 

працівники, аніж для виробництва швейних виробів);

-- певне місце у системі суспільного поділу праці 

(спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);