Шпаргалка по "Экономической теории"

 

 

15. Теорія вартості (цінності) товару: витратні, граничної корисності.

В економічній науці існує кілька теорій вартості, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, трудової вартості, граничної корисності.

Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво.

 

Однак, незважаючи на різноманіття концепцій вартості, розуміння її сутності формувалося під впливом 2х  найпоширеніших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності.

Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами  суспільно необхідної праці, теорії граничної корисності -- за ступенем корисності речі для споживача.

 

Трудова теорія вартості була започаткована  представниками англійської класичної політичної економії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К. Марксом.

Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є  праця, яка становить субстанцію або внутрішній її зміст. 

Поділивши працю на конкретну і абстрактну, К. Маркс показав, що  конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а 

абстрактна -- вартість. При цьому, за Марксом, лише витрати живої абстрактної праці  найманого працівника створюють в товарі вартість і додану вартість.

 

У другій половині XIX ст. поряд із трудовою теорією вартості виникла і отримала широке поширення принципово нова 

концепція вартості -- теорія граничної  корисності. Засновники: К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер. Вважали, що в основі цінності товару лежить не праця, а суб'єктивно- психологічна думка споживача щодо його корисності. Цінність благ залежить від двох факторів: рідкісності, тобто  наявного запасу та ступеня насиченості потреби в них. Людина потребує не в цілому блага, а його певної кількості. Потреба в нових одиницях блага зі збільшенням їх числа поступово насичується. Тому в міру збільшення споживання кожної нової одиниці блага ступінь насиченості збільшується, а корисність кожної наступної  додаткової одиниці блага зменшується. Остання одиниця товару, що споживається суб'єктом, має для нього найменшу корисність. Отже, цінність блага певного виду визначається корисністю  граничного (останнього) екземпляру, що задовольняє найменшу потребу суб'єкта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

29. Поняття, умови, принципи, функції підприємства. Закон України про підприємництво.

Підприємництво - самостійна ініціативна на власний ризик діяльність по виробництву продукту, заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Вперше термін було введено у науковий обіг французьким банкіром Р. Кантільйоном у 18 ст. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доодами, оскільки вони займалися ризикованою діяльністю: ремісників, торговців, лихварів.

Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху.

Ж.-Б. Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.

Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу.

Підприємництво характеризують певні риси і принципи:

- Вільний вибір діяльності.

- Вільний вибір постачальників і споживачів.

- Встановлення цін відповідно до закону.

- Вільне наймання працівників.

- Вільне розпорядження прибутком, що залишився після внесення платежів за законодавством.

 

- Орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів.

- Прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки.

- Максимальне використання конкурентних переваг.

- Дотримання принципів ділової етики.

- Постійний творчий пошук.

 

Ознаки, притаманні підприємцю: самостійність,, новаторство, ініціатива, творчість, ризиковість, відповідальність, діловитість, масштабність мислення.

 

Сутність підприємництва розкривається через його функції:

1. Ресурсна - підприємництво націлене на ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва.

2. Організаційна - поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю.

3. Творча - сприяння генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню нових розробок проектів, що пов'язане з господарським життям.

4. Відтворююча.

 

 

19. Наслідки інфляції. Антиінфляційні заходи держави.

Економічні наслідки інфляції

1. Руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує  інвестиційний процес.

2. Капітали переливаються зі сфери виробництва у  сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а  також переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого  застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція,  тіньова економіка, корупція.

3. Порушується нормальне функціонування  кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як "втеча від  грошей", коли підприємці й населення надають перевагу  вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності.

4. Поступово згортаються товарно-грошові  відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі  бартерних угод.

5.Негативно впливає і на міжнародне  та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на  внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція  стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і  ринковий курси національної валюти через її знецінення.

 

Соціальні наслідки інфляції

1.Знижує життєвий рівень усіх верств  населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи

зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

2. Знецінює попередні грошові  заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

3. Посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну  диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

 

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних  (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на 

недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

-- зростання виробництва і насичення ринку товарами;

-- обмеження емісії грошей;

-- подолання дефіциту державного бюджету;

-- стимулювання нагромаджень та інвестицій;

-- проведення обґрунтованої кредитної політики;

-- скорочення ставок податків;

-- проведення приватизації і стимулювання розвитку  середнього й малого бізнесу;

-- збільшення безготівкового обігу;

-- широке впровадження електронної системи розрахунків;

-- скорочення бартерних операцій;

-- регулювання валютного курсу;

-- розвиток ринку цінних паперів.

17. Грошова система та її типи. Грошовий обмін та його закони в різних грошових системах.

Денежная система -- это форма организации денежного обращения, которая исторически сложилась в данной стране и законодательно закреплена государством. Элементы денежной: название национальной денежной еденицы;виды и купюрность денежных знаков; порядок денежной эмиссии; установление курса национальной валюты; наличие государственных финансовых институтов.

2 осн. типа денежных систем: металлическая и бумажно-кредитная.  

Металлическая система -- это денежная система, в которой роль всеобщего эквивалента и средства обращения выполняют металлические деньги (из золота или серебра). Металлическая система делится на два вида -- биметаллизм и монометаллизм.Биметаллизм является системой, в которой роль всеобщего эквивалента законодательно закрепляется одновременно на равных правах за двумя благородными металлами -- золотом и серебром. Система биметаллизма просуществовала довольно долго (в Западной Европе с XVI до начала XIX в.), но законодательное закрепление за двумя металлами одинаковой роли всеобщего эквивалента не отвечало соотношению их реальной рыночной стоимости, что привело к его упадку и замене золотым мономе-таллизмом.Монометаллизм -- это денежная система, в которой роль всеобщего эквивалента закрепляется за одним благородным металлом -- золотом. Впервые золотой монометаллизм был введен в Англи в 1816 г. Различают такие его разновидности: золотомонетный стандарт, золотослитковый стандарт, золотодолларовый стандарт. Бумажно-кредитная - роль всеобщего эквивалента выполняют знаки-символы золотых денег в обращении, наделенные государственной властью обязательным курсом обращения.

 

Денежное обращение - движение денег в наличной и безналичной формах, которое обслуживает реализацию товаров и нетоварные платежи.

Закон денежного обращения предусматривает, что на протяжении известного периода в обращении должна быть определенная, объективно обусловленная денежная масса. Он отражает внутренние связи между количеством денег в обращении и объемом экономических благ, уровнем цен, скоростью оборота денег. Согласно количественной теории количество денег, необходимых для обращения, может быть определено по формуле КД=СЦ-К+П-ВП поделить на 0 где КД -- количество денег, необходимых для обращения; СЦ -- сумма цен товаров, подлежащих реализации на протяжении года; К -- сумма цен товаров, проданных в кредит; П -- платежи за товары, проданные в кредит, срок погашения по которым наступил; ВП -- взаимопогашаемые платежи; О -- скорость оборота одной денежной единицы за год. В прошлом, в условиях параллельного обращения золотых и бумажных денег, действовал закон их обращения. Сущность закона обращения бумажных денег заключается в том, что их выпуск должен быть равным тому количеству замененных ими золотых денег, которое необходимо для обеспечения нормального товарного обращения. Переполнение каналов обращения бумажными деньгами неизбежно приводит к их обесцениванию, т. е. способствует инфляции. Современные западные экономисты определение количества денег, необходимого для обращения, базируют на неоклассической теории  Фишера: M х V = P х Q, где М -- масса денег в обращении; V -- средняя скорость обращения денег; Р -- средний уровень цен в экономике; Q - количество экономических благ, представленных на рынке. Из этого уравнения можно определить количество денег, необходимых для обращения: М=PQ поделить на V.

 

 

30. Види підприємницької діяльності відповідно до форм власності. Малі підприємства.

Залежно від форм власності:

- Приватне підприємство, що діє на основі приватної власності з правом використання найманої праці.

- Підприємство, що діє на основі колективної власності. Засновані на власності трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації.

- Комунальне підприємство. Є власністю влади адміністративно-територіальних утворень.

- Державне підприємство. Найчастіше поширені в галузях, що забезпечують національну безпеку, не привабливих для приватного підприємця, а таких, що мають важливе стратегічне значення для країни, природних монополях з метою запобігання виникненню приватної монополії.

- Підприємство,засноване на змішаній формі власності.

 

Залежно від кількості працюючих та валового доходу за рік: малі, середні, великі.

Малі - середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16. Виникнення та суть грошей. Функції та теорії грошей.

Гроші мають багатотисячолітню історію. Це складний і  найважливіший елемент ринкової економіки. Зрозуміти  економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична та еволюційна.

 

Раціоналістична концепція панувала до кінця XVIII ст. Вона має прихильників і серед деяких сучасних економістів. Так,

П. Самуельсон визначає гроші як "штучну соціальну умовність", а Дж.К. Гелбрейт вважає, що закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами -- "продукт угоди між людьми".

 

Еволюційна концепція вперше була сформульована  А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони 

аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці,  товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального (бартерного)  товарообміну (Т1 -- Т2), коли товар Т1 виражав свою вартість у  протиставленому йому товарі-еквіваленті Т2.

У міру розвитку товарного виробництва виник товар, який був загальним еквівалентом. У різних народів  товарами, що виконували роль загальновизнаних еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай, рис, дорогоцінні  раковини та ін. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару- загального еквівалента закріпилась за дорогоцінними металами -- сріблом та золотом, а згодом -- тільки за золотом. Золото стало краще інших товарів виконувати роль загального еквівалента і називатися грошима завдяки своїм природним  властивостям (висока вартість, однорідність, подільність без втрати вартості, портативність, тривалість зберігання).