Роль архівів і музеїв в інформаційній інфраструктурі України

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ

КУЛЬТУРИ І  МИСТЕЦТВ

 

ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

КАФЕДРА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

СОЦІАЛЬНИМИ КОМУНІКАЦІЯМИ

 

___________________________________

Дата захисту (арабськими цифрами)

 

 

 

 

 

Роль архівів і музеїв в інформаційній інфраструктурі України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Інформаційний менеджмент»

студентки групи ЮКД-19

НАКККіМ, напрям підготовки «Культура»

Спеціальність 6.02010501 «Документознавство та інформаційна діяльність»

Лущан Владислав

 

Науковий керівник:

ст. викладач

Кузьменко Ірина Григорівна

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2013

ЗМІСТ

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………3

ВСТУП………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ………………………………………….....6

1.1 Поняття інформаційної інфраструктури України……………………......6

1.2 Історіографія та джерельна база дослідження……………………………9

РОЗДІЛ II. РОЛЬ АРХІВІВ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ УКРАЇНИ ……………………………………………………………………12

2.1 Основні українські архівні веб-ресурси в Інтернеті…………………....12

2.2 Інтернет-ресурси порталу «Архіви України»…………………………...15

2.3 Поняття та характеристика архіву як інформаційного ресурсу………..21

РОЗДІЛ III. УКРАЇНСЬКІ МУЗЕЇ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП’ЮТЕРНОГО  СУСПІЛЬСТВА……………………………………25

3.1 Етапи розвитку музейної діяльності в Україні в сфері нових інформаційних технологій……………………………………………………25

3.2 Українські музеї в умовах інформаційного суспільства………………..30

3.3 Значення музеїв як інформаційних ресурсів……………………………….....37

ВИСНОВОКИ.………………………………………………………………..42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….……………………………....43

 

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

 

БД – база данних.

НДА – науково-довідковой апарат

ІРАВС – інформаційні ресурси архівних веб-сайтів

IКТ – інформаційні комп’ютерні технології

НБУВ – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

НАФ – Національний архівний фонд

ДАСУ – Державна архівна служба України

ЦДАМЛМУ – Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України

ЦДАГОУ – Центральний державний архів громадських об'єднань України

ЦДІАК – Центральний державний історичний архів

ЦДКФФА – Центральний державний кінофотофоноархів

УНДІАСД – Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства

НІТ – нові інформаційні технології

ICOM – Міжнародна Рада Музеїв

CIDOC – Міжнародний Комітет з Документації

АІС – автоматизованих інформаційних систем

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження зумовлена інтенсивним впровадженням інноваційних технологій та поширенням телекомунікаційних засобів передачі інформації в Україні, яке сприяє продуктивному ознайомленню українського суспільства зі змістом глобального інформаційного середовища. Сучасні умови для створення веб-ресурсів в архівній справі спричинили до постійного збільшення кількості архівних веб-сайтів різних країн в Інтернеті, однак користування ними, як свідчить практика, не завжди є раціональним та ефективним.

Веб-сайт архівної установи можна умовно назвати новим видом архівного довідника – комплексним електронним довідником оперативного характеру. Можливості такого довідника досить широкі: він може включати описову (повідомлення, хроніка, огляд тощо), бібліографічну та археографічну (каталоги, покажчики, списки, переліки), едиційно-текстову (публікація джерел та наукових ресурсів), зображувальну (в тому числі й кінофоторесурси) інформацію, бази даних (далі – БД) тощо. Разом з тим, розв’язання питань організації раціональної структури зазначеного довідника, окреслення оптимального складу джерел його формування та засобів керування ресурсами довідника перебувають на стадії розбудови. Нагальним є також визначення таких архівознавчих аспектів, як види і зміст ресурсів, пошук інформації, система послуг для прискорення пошуку та, головне, методи управління інформацією, зокрема побудова сайту і його ресурсів. Існування такого сайту є неодмінною умовою подальшого розвитку засобів надання оперативної архівної інформації споживачам, науково-довідкового апарату (далі – НДА) архівних установ, теорії і практики архівної справи в умовах інформаційного суспільства в цілому. При цьому питання архівної інформатизації, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в архівну діяльність набувають особливої актуальності для теорії та методології архівознавства. Вищевикладене зумовлює актуальність теми .

Мета роботи полягає у з’ясуванні сучасного стану і перспектив формування архівів і музеїв в інформаційній інфраструктурі України/

Головні завдання дослідження зумовлено його метою і полягають у:

– здійсненні огляду зарубіжних інформаційних ресурсів архівних веб-сайтів (далі – ІРАВС), класифікації веб-сайтів, порталів та представлених у них інформаційних ресурсів, дослідженні особливостей їх репрезентації, складу і змісту;

– аналізі наявних українських архівних інформаційних ресурсів у мережі Інтернет, їх структури й наповнення;

– дослідженні основних тенденцій та напрямів розвитку, перспектив подальшої розробки та наповнення архівних сайтів;

– виявленні основних здобутків та перешкод на шляху формування електронних архівних інформаційних ресурсів і розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо їхнього подальшого розвитку;

 – визначенні перспективних напрямів розвитку архівних інформаційних ресурсів та управління архівними веб-сайтами України як одними з ключових центрів інфосфери держави.

Об’єктом дослідження є архіви і музеї в інформаційній інфраструктурі України.

Предметом дослідження є функціонування архівних та музейних веб-сайтів, особливості формування і технічного супроводу інформаційних ресурсів, організація доступу до них, перспективи розвитку цих ресурсів в умовах інформатизації суспільства з урахуванням сучасного історичного етапу розвитку України.

Структура роботи. Курсова робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел нараховує 13 позицій. Обсяг основного тексту — 36, повний обсяг роботи — 44 сторінок .

 

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

 

1. Поняття інформаційної інфраструктури України

 

Інформаційна інфраструктура - це сукупність взаємодіючих систем виробництва, накопичення, збереження і розвитку інформаційних продуктів та їх доставки, виробництва інформаційних технологій, сервісного обслуговування елементів інфраструктури і системи підготовки кадрів.

Загальнодоступна інформаційна інфраструктура держави формується шляхом [5, с. 55]:

—  розвитку національної, галузевих і регіональних інформаційних систем, мереж та електронних ресурсів, інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

— створення вітчизняними виробниками на основі фундаментальних і прикладних досліджень новітніх конкурентоспроможних IКТ, засобів інформатизації та комп'ютерних програм, зокрема з відкритими кодами;

—   прискорення робіт, пов'язаних з розробкою, створенням та застосуванням суперкомп'ютерних систем, зокрема комп'ютерної інфраструктури на основі GRID та інших перспективних технологій;

— активізації впровадження систем електронних розрахунків за придбані товари, виконані роботи та надані послуги;

—  створення в електронній формі архівних, бібліотечних, музейних фондів та інших фондів закладів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційно-пошукових систем з історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва України тощо;

— виконання зобов'язань щодо міжнародного співробітництва, спрямованого на розвиток інформаційної інфраструктури та забезпечення розширення участі України у відповідних міжнародних ініціативах.

Одним з головних пріоритетів  України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя[1, с. 88].

Україна має власну історію  розвитку базових засад інформаційного суспільства: діяльність всесвітньо відомої  школи кібернетики; формування на початку 90-х років минулого століття концепції та програми інформатизації; створення різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій (далі - ІКТ) і загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення.

За цей час сформовано певні правові засади побудови інформаційного суспільства: прийнято ряд нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють суспільні  відносини щодо створення інформаційних  електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на ці ресурси, впровадження електронного документообігу, захисту інформації.

Україна готує і має  значну кількість висококваліфікованих фахівців з ІКТ, математики, кібернетики; у країні постійно зростає та поновлюється парк комп'ютерної техніки, сучасних систем та засобів телекомунікації, зв'язку; високою є ступінь інформатизації банківської сфери.

Ці та інші передумови дають підстави вважати, що вітчизняний  ринок ІКТ перебуває у стані  активного становлення та за певних умов може стати фундаментом розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Разом з тим ступінь  розбудови інформаційного суспільства  в Україні порівняно із світовими  тенденціями є недостатнім і  не відповідає потенціалу та можливостям  України, оскільки:

— відсутня координація зусиль державного і приватного секторів економіки з метою ефективного використання наявних ресурсів;

— ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на інформатизацію, впровадження ІКТ у соціально-економічну сферу, зокрема в сільське господарство, є низькою;

— наявне відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових розрахунків за товари і послуги тощо;

рівень інформатизації окремих галузей економіки, деяких регіонів держави є низьким;

—   розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери недостатній;

створення інфраструктури для надання органами державної  влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет відбувається повільно;

— рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, впровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ - повільним;

рівень інформаційної  представленості України в Інтернет-просторі є низьким, а присутність україномовних інформаційних ресурсів - недостатньою;

— рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів та впровадження ІКТ є недостатнім, що не забезпечує всіх потреб економіки і суспільного життя;

спостерігаються нерівномірність  забезпечення можливості доступу населення  до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів, поглиблення «інформаційної нерівності» між окремими регіонами, галузями економіки та різними верствами населення.

Не вирішуються у повному обсязі питання захисту авторських прав на комп'ютерні програми, відсутні системні державні рішення, спрямовані на створення національних інноваційних структур (центрів, технополісів і технопарків) з розробки конкурентоспроможного програмного забезпечення.

     Водночас склалися такі передумови, які вимагають прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні. Насамперед це пов'язано із соціально-економічною нерівністю, яка виникає між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, внаслідок суттєвої різниці в темпах зростання обсягів та номенклатури товарів і послуг, які виробляються та надаються за допомогою ІКТ. Така нерівність негативно впливає на конкурентоспроможність країн і життєвий рівень людей.

 

2. Історіографія та джерельна база дослідження