Уголовный процес

Якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

Момент набрання вироком або ухвали суду першої інстанції, ухвали слідчого судді законної сили залежить від реалізації учасниками кримінального провадження права на подачу апеляційної скарги.

Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді не були оскаржені, вони набувають законної сили після закінчення строку на оскарження. Апеляційна скарга може бути подана: 1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; 2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення; 3) на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.

У разі подачі апеляційної скарги судове рішення, якщо його не було скасовано, набуває законної сили з моменту ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо вирок набрав законної сили у зв'язку із закінченням строку на подачу апеляційної скарги , а цей строк згодом поновлений (ст. ст. 353, 386 КПК), вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді втрачає законну силу і на нього може бути подана апеляційна скарга у встановленому законом порядку.

Вирок набуває законної сили цілком, а не частинами. Тому в тих випадках, коли вирок із групової справи оскаржений тільки щодо деяких засуджених, вирок набуває законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції одночасно щодо всіх засуджених у цій справі.

Оскарження вироку тільки в окремій частині також не спричиняє набрання цим вироком законної сили в іншій частині.

Вироки та ухвали апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Ухвали суду касаційної інстанції та Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Ухвали слідчого судді та суду, що не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Звернення вироку до виконання - це діяльність суду (судді, що головує в судовому засіданні або голови суду) з видачі розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили. Мета його полягає в тому, щоб довести до відома органів, уповноважених за законом виконувати вирок, який вирок і які конкретно його рішення підлягають виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Звернення судового рішення до виконання полягає в направленні судом, що ухвалив це рішення, протягом трьох діб від дня набрання рішенням законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України органу або установі з виконання покарань розпорядження про виконання рішення, копії вироку або і копії ухвали апеляційної або касаційної інстанції, Верховного Суду України якщо судове рішення було змінено.

Відстрочка виконання вироку застосовується до осіб, які засуджені до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. Обов'язковою умовою застосування відстрочки виконання вироку є засудження особи за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими незалежно від строку покарання. Однак, з цього правила є виняток, якщо засуджена перебуває у стані вагітності або має малолітню дитину, то до неї може бути застосована відстрочка виконання вироку на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років не залежно від того, який злочин був скоєний.

Відстрочка виконання вироку може бути застосована у разі:

1. тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;
2. вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;
3. якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили. Під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання:
1. про відстрочку виконання вироку;
2. про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
3. про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;
4. про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
5. про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
6. про звільнення від покарання за хворобою;
7. про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;
8. про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;
9. про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
10. про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;
11. про застосування покарання за наявності кількох вироків;
12. про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;
13. про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;
14. інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Приводом до вирішення питань, які виникають під час та після виконання вироку є: клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішуються судом, що ухвалили вирок, і іншими судами першої інстанції.

Так, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається:

а) до суду за місцем відбування покарання, щодо питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким; про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; про звільнення від покарання за хворобою; про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні);

б) до суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, щодо заміни покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; про застосування покарання за наявності кількох вироків; про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

в) до суду за місцем проживання засудженого щодо питань про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

г) до суду, що ухвалив вирок щодо питань про відстрочку виконання вироку; про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України; про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішуються в судовому засіданні суддею одноособово протягом десяти днів з дня його надходження до суду. У судове засідання, викликається засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) суд має повідомити: орган або установу виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарську комісію, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; представника спостережної комісії або служби у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільного позивача і цивільного відповідача, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інших осіб у разі необхідності.

У разі неявки кого-небудь з осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), суд проводить судовий розгляд, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

У судовому засіданні суд зобов'язаний досліджувати докази, що підтверджують наявність обставин, що мають значення для правильного вирішення питань, що виникли в процесі виконання вироку.

Ухвала суду за наслідками розгляду клопотання (подання) складається в нарадчій кімнаті.

Стадія провадження в суді касаційної інстанції — це стадія кримінального провадження, у якій суд касаційної інстанції здійснює перевірку судових рішень, які набрали законної сили, у частині їх законності та справедливості. Судом касаційної інстанції є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Провадження в суді касаційної інстанції (касаційне провадження) характеризується наступними ознаками: здійснюється перевірка судових рішень, які набрали законної сили; можуть бути перевірені лише законність та справедливість судових рішень; не допускається дослідження доказів; межі дослідження суду касаційної інстанції, як правило, визначаються межами касаційної скарги; діє положення про недопустимість погіршення правового становища виправданого та засудженого.

До загальних положень касаційного провадження слід віднести: свободу оскарження рішення; предметом перевірки є законність та справедливість судового рішення; обсяг перевірки справи касаційним судом; неможливість проведення судового слідства; недопустимість «повороту до гіршого»; забезпечення прав осіб, які беруть участь при перевірці справи касаційним судом; широкі повноваження касаційного суду.

Ст. 433 КПК встановлює межі перегляду судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку із урахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 424 КПК. Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Касаційну скаргу мають право подати:

1. засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
2. виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
3. підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4. законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5. законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
6. прокурор;
7. потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8. цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9. цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.