Використання ігрових форм як засіб підвищення інтересу до вивчення світової літератури в основній школі

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

Використання ігрових форм як засіб підвищення інтересу до вивчення світової літератури в основній школі

 

 

 

 

Курсова робота

з методики світової літератури

студентки 43 а групи

Пирлик  Вероніки Анатоліївни

 

 

 

Науковий  керівник

кандидат  філологічних наук, доцент

Співак  Ірина Едуардівна

 

 

 

 

2012 
ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 5

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ 5

1.1. Психолого-педагогічні особливості учнів підліткового віку 5

1.2. Методична наука про ігрові форми діяльності. 12

1.3. Ігрові форми на уроках світової літератури 18

РОЗДІЛ 2 21

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ФОРМ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 21

2.1. Навчально-методичний комплекс вчителя світової літератури 21

2.2. Застосування ігрових форм на уроках світової літератури 22

ВИСНОВКИ 30

ДОДАТКИ 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36

 

 

ВСТУП

Цікава гра підвищує розумову активність дитини, і вона може вирішити більш важку задачу, ніж на занятті. Але це не значить, що заняття повинні проводитися тільки у формі гри. Гра – це тільки один з засобів, і вона дає гарні результати тільки в сполученні з іншими: спостереженнями, бесідами, читанням, тощо.

У грі в учнів виробляються звички зосереджуватися, думати самостійно, розвиваються увага, потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.

Ігрові уроки добре уживаються із «серйозним» навчанням. Включення їх у навчання робить процес цей цікавим, створює в учнів бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Ігрові дії підтримують і посилюють інтерес учнів до предмета.

У ході дидактичної гри учаснику необхідно максимально мобілізувати знання, досвід, уяву. У процесі гри виробляється вміння думати системно, шукати нові ідеї. Гра на уроці вимагає, щоб її учасники віддавали їй свою енергію, розум, витримку, самостійність. Вона стає напруженою роботою і через добровільні зусилля веде до задоволення.

На уроці вчитель має  зацікавити учнів, привернути увагу. У таких випадках на допомогу приходять дидактичні ігри. Багато методистів досліджували використання ігор на уроках, зокрема: А.І. Богосвятська [2], С.В. Бусел [3], О.О. Ісаєва [10], О.А. Каніболоцька [11], Є.А. Пасічник [18], І.А. Хроменко [21], В.П. Шашина [22], П.М. Щербань [24] та ін.

Виходячи з вищесказаного тема нашої роботи є актуальною. Її мета полягає у дослідженні ігрових форм на уроках світової літератури в основній школі.

Поставлена мета дає можливість визначити наступні завдання:

• визначити основні психолог-педагогічні особливості учнів основної школи;
• з’ясувати особливості використання гри в методиці викладання світової літератури;
• розглянути класифікації ігор гри;
• розглянути основні методики проведення літературної гри;
• висвітлити основні моменти використання літературних ігор на уроках світової літератури;
• розробити конспект з використанням ігрових форм на уроці світової літератури у 8 класі.

Виходячи з зазначених мети та завдань об’єктом дослідження є методика використання ігрових форм на уроках світової літератури.

Предметом дослідження стали літературні твори, запропоновані для вивчення школярам в 8 класі.

Провідним в даній роботі є метод педагогічного дослідження, зокрема, бесіда, анкетування, спостереження, аналіз та співставлення.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у підготовці до уроків літератури.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. У першому розділі ми звернемо особливу увагу на психолого-педагогічні особливості підліткового віку, теоретичні аспекти використання ігрових форм на уроках світової літератури. У другому – на практичному.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ

1.1. Психолого-педагогічні особливості учнів підліткового віку

Підлітковий період вважається одним з найскладніших  періодів розвитку людини. Це пов’язано  з проблемою дисбалансу фізичних, фізіологічних та психічних аспектів дорослішання підлітка. Важливо, що прискорені темпи фізичного та фізіологічного розвитку не збігаються з такими ж  швидкими темпами становлення особистості.

Ускладнення умов шкільного навчання, збагачення змісту внутрішньо-психічної діяльності підлітків спричинює потужні  зміни їх інтелектуальної та особистісної сфер.

Розвиток  уваги учнів основної школи відбувається через формування вищих довільних  форм, зростання обсягу, стійкості  та концентрації. Однак, спостерігається  залежність продуктивності уваги від  інтересу підлітка до діяльності –  школяр може тривалий час зосереджуватись, переборювати відволікання уваги, якщо його приваблює зміст чи процес діяльності. У цьому періоді вдосконалюється  вміння розподіляти та переключати  увагу. Розвиток позитивних властивостей уваги підлітка залежить від його вольових якостей, зокрема наполегливості і може стати предметом для  самовиховання. Увага підлітків  покращується, якщо вміло стимулюється вчителем, та коли вони бачать своє прогресивне  просування в навчанні. Саме в цьому  віці за сприятливих умов виховання  виявляється й уважність у ставленні до інших людей [8].

Процеси відчуття та сприймання працюють у підлітка узгоджено, розвиваються в єдності. Їх довільність, започаткована ще в  попередньому, молодшому шкільному  віці, набуває щодо підлітків характеру  цілеспрямованих сенсорних і  перцептивних дій, так як ускладнення  змісту навчального матеріалу потребує від учня основної школи для успішного  засвоєння інформації її продуктивного  сприймання.

У підлітковому віці змінюється співвідношення між мисленням та пам'яттю, яка втрачає свою домінуючу позицію, поступаючись саме мисленню – продовжується процес інтелектуалізації вищих психічних функцій.

Ускладнення змісту навчання в основній школі  визначає вдосконалення роботи пам'яті  у підлітків. Саме в підлітковому віці засвоюються базові мнемічні прийоми. В учнів основної школи розвивається логічна пам'ять, яка поступово  займає домінуюче місце при фіксації навчального матеріалу. Разом з  тим уповільнюється розвиток механічної пам'яті, що в умовах необхідності запам'ятовування значної кількості термінології може викликати негативну оцінку підлітком своїх мнемічних якостей. Ступінь осмислення матеріалу суттєво  впливає на якість як запам'ятовування, так і відтворення навчального  матеріалу учнем основної школи. Довільна пам'ять переважає у  навчанні підлітків, однак мимовільно добре фіксується матеріал, який викликає емоційний супровід чи визнається значимим. [6, с.13]

Мислення  зазнає суттєвих якісних змін впродовж підліткового періоду:

• перехід від предметного і наочного до абстрактного та формального мислення,
• уможливлення класифікації неоднорідних об'єктів, аналізу нових сполучень предметів і категорій,
• вживання мовленнєвих абстрактних висловів, співставлення альтернативних ідей,
• оволодіння здатністю систематично будувати гіпотези, робити висновки й експериментально перевіряти в разі необхідності їх істинність,
• розвиток здатності в ідеальній формі створювати задум, втілювати його в дійсність, отримувати продукт і тим самим реалізовувати власно спроектований задум, виступаючи при цьому автором ідеальної форми даної проективної діяльності,
• рефлексія (самоаналіз) своїх власних розумових операцій, вияви формального мислення,
• оволодіння дискурсивним мисленням – розгорнутими розміркуваннями,
• спроможність до аналізу й розрізнення слів, намірів та вчинків. [19, с.58-59]

Означені  особливості стають підґрунтям для  виявів у підлітка критицизму, який засвідчує активізацію мислительної активності. Критицизм підлітковий  – схильність підлітків скептично  ставитись до пояснень дорослих, сумніватись  у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи.

Хоча даний  віковий період сприятливий для  оволодіння індивідом абстрактним  мисленням, однак більшість підлітків  виявляють лише рівень конкретних мислених операцій [5].

Паралельно  з розвитком сприймання, пам'яті  та мислення відбувається формування уяви. Це сприяє виявам творчості підлітків, які починають писати вірші, серйозно займатися малюванням, конструюванням і т.д. Уява підлітка займає в онтогенезі її розвитку перехідне становище: зазвичай вона менш продуктивна, ніж у дорослого, але багатша фантазії дитини.

Підлітковий вік сприятливий для вдосконалення  вмінь користуватись мовленням  як засобом спілкування. На думку  Г.С. Костюка, майстерне володіння  зовнішнім мовленням виражає  інтелектуальну силу підлітка, є ознакою  його авторитету в колективі. Активно  розвивається і внутрішнє мовлення учнів основної школи, яке відображає пошуки адекватних способів передачі своїх думок. Підлітки зазвичай добре  розуміють гумор, виражають інтерес  до оволодіння засобами виразності мови [6].

В свою чергу  підліток протестує, вимагає, щоб з  ним рахувалися, щоб його поважали, розуміли, визнавали, і вимагає цього  голосно, часто звинувачує дорослих у несправедливому ставленні  до нього. Заборони і покарання спричиняють  озлобленість, злість, бажання помститися за приниження. Вони часто критично, інколи навіть скептично ставляться до думки дорослих, не приймаючи  її (особливо якщо висловлене їм видається  старомодним і несучасним). Вони схильні перебільшувати деякі слабкості  дорослих, легко надихаються можливістю позмагатися. Підліток обирає для себе «еталон дорослого», через який він сприймає й оцінює себе, але який, однак, не завжди відповідає справжнім можливостям підлітка. В результаті самооцінка підлітка, говорять Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М., часто коливається, вона нестійка і переважно неадекватна. «Підліток або недооцінює, або, навпаки, переоцінює себе: рівень його домагань часто не відповідає рівню фактичних досягнень. Поведінка, яка регулюється подібною самооцінкою, може привести до конфлікту з оточуючими» [8, с.9].

На цьому  фоні спостерігається:

• зниження продуктивності навчальної діяльності (а також спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований (часто це зумовлюється переходом від конкретного до логічного мислення).
• негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих. Схильний до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.
• разом з тим спостерігається інфантилізм підлітка – надмірна дитячість внутрішніх психічних проявів (емоцій, поглядів, інтересів) та поведінки, що не відповідає хронологічному віку [19, с.76].

Центральним психологічним новоутворенням  підлітка є самосвідомість. Іншим новоутворенням є відчуття дорослості. Це проявляється не у вигляді наслідування (як було в дошкільному та молодшому шкільному  дитинстві), а в приналежності  до світу дорослих – постійному намаганні зайняти місце дорослого  в системі реальних стосунків  між людьми. Звичайно дорослість підлітків  є суб'єктивною, проявляється вона в  емансипації від батьків, новому ставленні до навчання, у романтичних  стосунках з однолітками іншої  статі, у зовнішньому вигляді й манері одягатися.

Нова соціальна  ситуація розвитку підлітків характеризується тим, що «основним соціальним середовищем дитини залишається школа, але змінюється мотив взаємодії із соціальним оточенням. Не ігноруючи навчання, підліток починає надавати особливої уваги спілкуванню. Таким чином, головним мотивом стає спілкування з однолітками» [12, с.21].

Психологічні  особливості спілкування і взаємин  підлітків з однолітками проявляються в наступному:

- підлітки  прагнуть зайняти місце в групі  однолітків, яке б відповідало  їх претензіям. Це є провідним  мотивом поведінки;

- спілкування  з однолітками поступово виходить  за межі шкільного життя і  навчальної діяльності, охоплює  нові інтереси, види діяльності, стосунки. Усе це поступово виокремлюється  в надзвичайно важливу для  підлітка сферу життя;

- спілкування  з однолітками набуває такої  цінності, що відтісняє на другий  план навчання і стосунки з  рідними;

- невдоволення  своїми стосунками з однолітками  часто є причиною зниження  рівня навчальних досягнень та  порушень поведінки;

- у спілкуванні  для підлітків стають важливими  особистісні якості (знання, чесність, сміливість і т.п.);

- стосунки  характеризуються орієнтацією на  вимоги товаришів, їх врахування. Проявом цього є «вуличні закони»,  «кодекс честі» тощо;

- підлітки  інтенсивно формуються в групи,  в яких наявний високий рівень  конформізму (пасивне, пристосовницьке  прийняття групових стандартів  поведінки, безумовне схиляння  перед авторитетами);

- у підлітків  з'являються референтні групи  (група-еталон, на норми та цінності  якої вони орієнтуються у своїх  вчинках і самооцінці);

- постійно  триває пошук друга, на фоні  ревнощів, образ підлітки дорожать  дружбою;

- з'являється взаємне зацікавлення  хлопців та дівчат, бажання сподобатись,  тому виникає стурбованість щодо зовнішності [5, с.513].

У нього формуються цінності, які більше зрозумілі і  близькі однолітку, ніж дорослому, тому серед оточуючих перевагу в  спілкуванні підліток надає школярам свого віку. Такі стосунки набувають  найрізноманітнішого змісту. Залежно  від інтересів і уподобань  підлітків, спільного виконання  шкільних і громадських доручень вони бувають формальними або щирими, з проявами інтимності серед них особливе місце займають дружба і товаришування.