Використання ігрових форм навчання в середній школі

Евеліна  Ганська. Я дам  вам все щастя, на яке ви заслуговуєте! Роблячи це, я буду сама щаслива! Я залишусь вам вірною наперекір  усім.

Бальзак. І ось 15 березня 1850 року – день, на який я чекав 18 років. Того пам’ятного дня о 7 ранку  в  бердичівському костьолі святої Варвари, який блискотів від талого снігу  і гримів від передзвону дзвонів , благословили наш шлюб. Бог винагородив  нас за нашу любов і довготерпіння. У шлюбі ми знайшли взаєморозуміння, теплоту і сердечність.У мене не було ні щасливої юності, ні квітучої весни. Зате буде найясніше літо і найтепліша осінь.

Герої сідають на свої місця

Вчитель. Щастя таки усміхнулося  Оноре, нехай і наприкінці життя. Можливо,він заслужив хоча б коротке  щастя у коханні тим, що у своїх  творах співчував жінкам, чиє серце  виявилось розбитим… Героїня  бальзаківської повісті «Гобсек» Анастазі де Ресто, будучи заміжньою жінкою, знайшла своє щастя, як вона вважала, з коханцем. Заради нього вона була готова на все. Пане Бальзак, чому саме такою ви зобразили свою героїню?

Бальзак. «Вона була така гарна, що я пожалів її попри всі  її гріхи. Певно жорстока мука краяла її серце, шляхетні і горді риси зсудомлювали біль. Молодий франт став її злим генієм. Мабуть цей демон з ангельським  обличчям – подумав я – панує  над нею, користуючись з її слабкостей – гордині, ревності, прагненням до втіх, до світської марноти».  Я примусив Анастазі пройти через пристрасті і страждання, бо вважаю, що нещастя – найкращий вчитель. У біді людина пізнає ціну всьому – грошам, людям, обов’язку, свободі.

Вчитель. Хотілося б почути саму героїню.

Анастазі де Ресто.  Я не відчувала справжньої пристрасті до свого чоловіка, хоч знала, що він кохає мене понад усе. Мені здавалося, що саме Максим де Трай є тим чоловіком, який здатний кохати ревно, пристрасно, щиро, віддано. Та кохання, де присутні гроші, матеріальні цінності, ніколи не буває справжнім.  Зрозуміла це, та занадто пізно. Я потрапила в «оманливий, любовний полон» до Максима де Трая. Перебуваючи у вирі розпусти, я поступово деградувала як жінка, як матір, як особистість. Після смерті чоловіка, я не мала ані високого положення в світі, ані грошей, ані чесного імені. Єдине, що тримало мене на цій землі – це мої діти.

Учень 1. Ви - багата жінка, у  вас є діти, люблячий чоловік. Чого вам не вистачало у щасливому, сімейному житті?

Анастазі. На жаль, палка пристрасть може привести до божевілля, до омани, до зради, до скоєння злочинів по відношенню до рідних людей…

Учень 2.Чому ж ви, так палко  покохавши Максима де Трая, не  розлучилися з чоловіком?

Анастазі. Я боялася залишитися без майна, без засобів існування, не маючи змоги допомагати коханому. Я боялася скандалів, пліток, того, що мене не будуть признавати у світському оточенні.

Учень 3. Ваш коханець –  ідеальна людина?

Анастазі. Таким я вважала його, та помилялась. Максим де Трай використовував мене в своїх інтересах, він умів розчулити мене до сліз, зловживав моєю ніжністю, бажанням допомогти, врятувати від боргової ями.

Учень 4. Чи дійсно ви думали про своїх  дітей, шукаючи розписку про спадщину в кімнаті, де щойно  помер ваш чоловік?

Кадр з фільму

Анастазі. У мене був стрес, шок. Я не усвідомлювала того, що роблю. Мною немов би хтось керував в той час. Я не уявляла, як буду жити після смерті чоловіка,  що робитимуть мої діти, боялася подумати, що попаду в страшні тенета лихваря Гобсека.

Підходить Бальзак , тримаючи томик роману

Бальзак. Моя героїня пройшла  через муки кохання, через сором, страждання, переживши падіння, ілюзорне щастя. Можливо, що образ Анастазі де Ресто викликає у вас різні почуття. Вона на деякий час у своєму житті забула , що без вічних цінностей – відданості, милосерді, любові – щастя людини стає ілюзією… Але в кінці повісті я говорю так (цитує) «…Графиня живе героїчним життям, вона цілком присвятила себе дітям, дала їм чудову освіту і виховання…»

Бальзак і Анастазі займають свої місця

Вчитель. Не байдужим до людських почуттів та життєвих драм своїх героїнь  був і Фредерік Стендаль. Наступна наша гостя, героїня його роману «Червоне і чорне» пані де Реналь сама розповість свою історію.

Пані де Реналь. Я молода, приваблива, заміжня жінка, в мене є діти, яких я дуже сильно люблю. Я маю чоловіка, набагато старшого за себе. Потрапивши в дім пана де Реналя, була впевнена, що буду щаслива в цьому шлюбі. Проте це були ілюзії. Я зрозуміла, що для мого чоловіка важливішим є становище в суспільстві, прибутки. Ані домашні проблеми, ані діти, ані мій душевний спокій – все для нього було непотрібним тягарем. Я звикла бачити в людях свого оточення грубість, підлість, користолюбство.

   І тоді я зустріла  Жульєна Сореля, юнака з прекрасними очима, повними вогню і думки. Вони полонили мене. Під час нашої першої зустрічі я відчула сильне хвилювання. Я покохала. Кохання, що проймало мене, робило мене заповзятішою, рішучішою… Жульєн теж палав щирою пристрастю до мене і я відповіла взаємністю.

…Розумію, що це величезний гріх перелюбу і мені не буде прощення за нього… Я живу з почуттям страху і від цього дуже страждаю. Суперечливі  почуття розривають мою душу…Я розриваюсь між пристрастю – з одного боку і обов’язком дружини, матері, християнки – з іншого.

Кадр з фільму

Сорель підходить до пані де Реналь

Сорель. Я був глибоко зворушений. Я бачив, що це не лицемірство, не перебільшення. Ви думали, що , кохаючи мене, вбиваєте сина, проте, бідолашна, любили мене більше, ніж рідну дитину. Оце справжні, високі почуття! Оце глибина щирої любові!

Учень 1. Шановна пані де Реналь. Але ж після того, як загроза здоров’ю сина минула, ви забуваєте про докори сумління, віддаєтесь пристрасті, не вагаючись пишете анонімні листи, щоб захистити своє кохання.

Учень 2. А після того, як  Жульєн «у відчаї» стріляв у вас, ви приходите до нього у в’язницю, порушуючи уявлення про мораль і  обов’язок?

Пані де Реналь. Досить мені побачити Жульєна, як всяке почуття обов’язку у мені зникає.

Повертається до Сореля

Я вся – безмежна любов  до вас. Слово «любов» навіть занадто  слабке. Я відчуваю до вас те, що мусила б відчувати хіба до Бога – тут  усе – благоговіння, любов, покора…Справді, я не знаю, яке дивне почуття  ви збуджуєте у мені…

Сорель. Я зрозумів, що нікого не кохав, крім вас. З вами я був щасливий по – справжньому. Кохання до вас – справжнє диво…

Вчитель. Можна по- різному оцінювати поведінку пані де Реналь. Надамо слово автору, пану Стендалю.

Стендаль. Мій роман «Червоне і чорне» - це панорамна картина  суспільного життя Франції за доби Реставрації. Епіграфом до роману я взяв слова Дантона «Правда, гірка правда!» Для мене важливо  одне – картина людського серця. Я вважаю, що причина трагічних  доль  приховані в самій дійсності. Трагедія моїх героїв обумовлена протистоянням  особистості суспільству та особистим  моральним вибором шляху у  житті. Роман має трагічний  фінал  – пані де Реналь,  після страти коханого, не робила замаху на своє життя, але через три дні після смерті Жульєна Сореля померла, обнімаючи своїх дітей… Правда життя є гіркою, а щастя, яке не має майбутнього, стає ілюзією.

Вчитель. З трьох історій  кохання тільки одна закінчилась  щасливо. Хіба могли знати Евеліна  Ганська і Оноре де Бальзак, що наприкінці життя таки зможуть поєднати свої долі. Пані Евеліно, чи варто було  все життя кохати того, хто міг  би  ніколи і не стати вашим  чоловіком?

Ганська. Ні, я справді  не шкодую ні за чим, не докоряю собі ні за що. Мало жінок мали таке щастя, яке мала я – бути другом, порадником, єдиною любов’ю людини, яка завжди вважатиметься одним з найбільших письменників свого часу. І я можу тільки пишатися тим, що була його натхненням, утіхою, підтримкою.

Підходять пані де Реналь і Жульєн Сорель

Пані де Реналь. Ми з Жульєном щиро вам заздримо, адже ваші стосунки були не ілюзією, а реальністю. Дуже прикро, що ми з Жульєном Сорелем  не мали ніякої перспективи… Евеліно, ви дбали про свого хворого чоловіка, яке це щастя, що ви могли бути з ним поруч до останньої хвилини…

Сорель. Я зрозумів, що щастя людини в звичайних почуттях – в любові до ближнього, в душевному теплі, в умінні любити і прощати. Але, на жаль, я зрозумів це занадто пізно…Можливо, моє життя склалося б по - іншому.

Підходить Анастазі де Ресто

Анастазі. Смерть чоловіка відкрила мені очі на Максима де Трая. Я зрозуміла, що багато часу прожила в жахливому дурмані, в любовній омані. Мені дуже соромно за це.  Але тепер впевнена і знаю, що , насамперед,  я – матір своїх дітей і моє найперше завдання – заслужити у них повагу, любов і зробити для їхнього майбутнього все, що у моїх силах.

Вчитель. Перегортаючи сторінки улюблених творів , ви мали можливість спостерігати, як кожна героїня пройшла  випробовування коханням, чи то злочинним , чи то самовіданним. Кожна з них зіткнулася з тим, що ілюзії і дійсність – несумісні.  Ми почали нашу розмову з того, що тема кохання є вічною. І для сучасного молодого покоління вона теж, зрозуміло, є однією з найактуальніших. Та , на жаль, наш час демонструє зовсім інше кохання – скороминуще,поверхневе, кохання для власного задоволення. У літературних творах і на прикладах з життя письменників ми розглянули піднесене і зворушливе кохання, заради якого варто жити на землі, а також кохання оманливе, сліпе, корисливе. Кожна з героїнь нашого літературного салону поділилася своїм сокровенним, а вам, дорогі юнаки і дівчата, вибирати самим, кого з героїв наслідувати і чи наслідувати когось з них. Я маю надію, що в майбутньому ви врахуєте їхні помилки.       А попереду нас ще  чекають зустрічі з Анною Кареніною, Сонею Мармеладовою і можливо з ними ми зустрінемось в Петербурському літературному салоні…

Я хочу подякувати всім за цікаву, змістовну розмову, що перенесла  нас у Францію 19 століття, спонукала  задуматись над вічними проблемами, що завжди стояли і стоятимуть перед  людством.

 

ВИСНОВКИ

 

Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть, сьогодні вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика класно-урочної системи найчастіше пов'язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниження якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо виливають на здоров'я школярів.

Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання.

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання "як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі". Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи ігрові технології та інтерактивне навчання. Поєднання традиційних та інноваційних методик у навчальному процесі сприяє кращому засвоєнню матеріалу, формує свідоме ставлення до нього, розвиває в учнів навички критичного мислення, спілкування, творчого пошуку.

На уроках світової літератури в учнів формуються найважливіші соціально-моральні уявлення й орієнтири, вивчення літератури сприяє вихованню суспільно зрілої, активної, творчої особистості. Одним із головних завдань нинішнього учителя літератури є формування особистості через виховання кваліфікованого читача.

В наслідок цього виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому, зокрема ж - оптимізації методичних прийомів і форм шкільного аналізу художнього тексту, спрямованих на досягнення цілісності сприймання шкільного курсу літератури, побудови системи уроків, що допомагає простежити духовне зростання учнів протягом усіх шкільних років під час вивчення різних тем у курсі «Світова література».

У грі формуються майже всі особливості і можливості особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. У грі виробляються спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля, активність.

Гра - це і школа спілкування для дитини. Гра тільки зовнішньо вбачається безтурботною і легкою розвагою. А насправді вона владно потребує, щоб гравець віддав їй максимум своєї енергії, розуму, винахідливості, витримки, самостійності. Вона підчас стає дуже напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. У грі як раз дитина сама прагне навчитися того, чого вона ще не вміє.

Зміст, методика і правила проведення дидактичних ігор спеціально розробляються педагогами і психологами. Основним призначенням таких ігор є розвиток пізнавальної діяльності дітей. На уроках української літератури ці ігри широко використовуються для закріплення знань, що одержані на уроці. Для будь-якої ігри характерним є почуття задоволення і підвищеного емоційного тонусу гравців У ролевих іграх емоції пов'язані з виконанням взятої на себе ролі, відповідно до правил гри, у рухливих іграх - з розвитком мускулатури та моторики, у дидактичних - з досягненням певних результатів.

На уроках світової літератури можуть використовуватись різні ігри: сюжетно - рольові, дидактичні, можуть розгадуватися кросворди, загадки, чайнворди.

Лише той урок буде результативним та ефективним, на якому учні будуть активно працювати, ефективно засвоювати навчальний матеріал і будуть хотіти ходити на уроки, саме для цього вчитель світової літератури і повинен використовувати різні ігрові моменти на своїх уроках.