Використання ігрових форм навчання в середній школі

Зазвичай гра будується  за такими принципами:

"Конкурсний – виявляє  лідерство, переможця змагання. При  цьому гра пов’язана з програшем.

Атракціонний – припускає, що гра оснащена спеціальним устаткуванням  і реквізитом.

Аукціонний – може бути словесним, пісенним, матеріальним. Це гра з перелічуванням предметів  чи розпродаж за знання.

Витівка – це гра-прикидання, жарт.

Лотерея – театралізована безпрограшна гра. Гра-шанс.

Змагання – це завжди суперництво, боротьба (естафетна, бліц-турнір, мікрочемпіонат)" [12, с.28].

Згідно з цими формами  зумовлюється форма майбутньої гри, що суттєво допомагає у її конструюванні.

Щодо класифікації ігор, то ми не можемо звернутись до загальноприйнятої, адже науковцями запропоновано їх безліч. Розглянемо класифікацію, запропоновану  Г.К. Селевко.

За областю діяльності:

• фізичні;
• інтелектуальні;
• трудові;
• соціальні;
• психологічні.

За характером педагогічного  процесу:

• навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі;
• пізнавальні, виховні, розвиваючі;
• репродуктивні, продуктивні, творчі;
• комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні.

За ігровою методикою:

• предметні;
• сюжетні;
• рольові;
• ділові;
• імітаційні;
• драматизаційні.

За предметною областю:

• математичні, хімічні, біологічні, фізичні, економічні;
• музичні, театральні, літературні;
• суспільствознавчні, комерційні, управлінські;
• трудові, технічні, виробничі;
• фізкультурні, спортивні, народні, військово-прикладні.

За видом ігрового середовища:

• без предметів, з предметами;
• настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості;
• комп'ютерні, телевізійні, ТЗН;
• технічні, із засобами пересування [9, с.32].

За характером створення:

• запропоновані вчителем (запозичені);
• створені самими учнями (авторські) [10, с.36].

Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлено:

• ігри-подорожі.;
• ігри-доручення ("Збери…", "Дістань…" та ін.);
• ігри-припущення ("Що було б...?", "Що б я зробив, якби...?" та ін.);
• ігри-загадки;
• ігри-бесіди.

Вибір гри в першу чергу залежить від аудиторії, що їй необхідно, які виховні завдання вимагають свого розв'язання, необхідно добре знати, склад гравців, їх інтелектуальний розвиток, особливості віку, інтереси, рівні спілкування й сумісності тощо. Мета гри перебуває за межами ігрової ситуації, і результат гри може виражатися у вигляді зовнішніх предметів і всіляких виробів (моделі, макети, іграшки, конструктори, ляльки тощо), "продуктів" художньої творчості, нових знань.

Головне завдання у пропозиції гри полягає в порушенні інтересу до неї, у такій постановці питання, коли збігаються цілі виховання й  бажання дитини. У пропозицію гри  входить пояснення її правил і  техніки дій. Пояснення гри є  моментом дуже відповідальним. Гру  варто пояснювати коротко й точно, безпосередньо перед її початком. У пояснення входять назва  гри, розповідь про її зміст і  пояснення основних і другорядних  правил, у тому числі розрізнення  граючих, пояснення значення ігрових аксесуарів.

Обладнання й оснащення ігрової площі, її архітектура. Місце гри має відповідати її сюжету, змісту, підходити за розміром для кількості граючих, бути безпечним, гігієнічно нормативним, зручним для дітей; не мати відволікаючих факторів.

Безумовне одне – виховна, освітня цінність інтелектуальних  ігор залежить від участі в них  педагогів.

"Гра – форма діяльності  в умовних ситуаціях, що спрямовані  на створення і засвоєння людського  досвіду, зафіксованого у соціально  закріплених діях, у предметах  науки і культури" [23, с.15]. У  грі як у особливому історично  започаткованому виді людської  практики відтворюються норми  людського життя і діяльності, підпорядкування яким забезпечує  пізнання та засвоєння предметної  і соціальної дійсності, інтелектуальний,  емоційний і моральний розвиток  особистості. Є.А. Пасічник наголошує  на тому, що "включення ігрових  моментів в навчальний процес  задовольняє природні процеси  дітей" [18, с.124].

Характерними ознаками розгортання  гри є швидка зміна ситуацій, в  яких опиняється об'єкт після дій  з ним, і таке ж швидке пристосування  дій до нової ситуації. Важливого  значення надавали грі видатні педагоги К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, вбачаючи у грі розвиток особистості.

Отже, гра, її організація – ключ в руках дорослих, потужний засіб  в організації навчання і виховання  дитини. У методичній науці бачимо велике зацікавлення до використання ігор у процесі навчання. Вони підвищують рейтинг шкільного предмету і  навчання в цілому. Саме тому на уроці  завжди має бути присутній елемент  гри.

Богосвятська А.І. зазначає: "Урок – це таїнство: на ньому відбувається зустріч світу автора, світу його твору зі світом учня і вчителя" [3, с.37]. Стандартна класно-урочна форма навчання є лише базою для творчого уроку. Саме тому задля урізноманітнення, оригінальності, виключності, неповторності вчителі звертаються до найнесподіваніших форм, методів, прийомів на уроках. Деколи вчитель використовує нестандартні форми уроків, які мають свою оригінальну структуру. Це відбувається тоді, коли "вчитель формулює незвичайні, але необхідні для навчального процесу завдання уроку, дбає про ефективність їх втілення" [13,с.151]. "Свого найвищого та найповнішого виявлення нестандартний урок набуває в різноманітних інтерактивних та/або ігрових формах" [22, с.185].

Важливою ознакою сучасного  уроку літератури є врахування особистісних інтересів, досвіду, побажань, думок, переконань, внутрішнього стану учнів. Зважаючи на це, типи уроків постійно доповнюються та оновлюються. Зокрема, І.А. Хроменко виділяє вісім ознак сучасного уроку світової літератури, одна з яких – ігрові технології. "Ознакою сучасного уроку літератури є активне використання вчителем ігрових моделей навчання на нетрадиційних уроках" [20, с.8]. Дуже часто ігрові форми мають відношення до певного етапу вивчення твору. Так, ознайомити дітей з життєвим та творчим шляхом письменника допомагають такі нетрадиційні уроки: урок-портрет, урок – літературна вітальня, урок – мистецький салон, урок-екскурсія, урок-виставка та інші. В основі цих уроків – рольова гра. Учні виконують ролі "біографів", "літературознавців", "експертів", "дослідників", "художників", "генераторів ідей", "декламаторів", "читців", "бібліотекарів", "екскурсоводів" тощо. На етапі роботи з текстом твору вчитель може запросити учнів на нетрадиційний урок з ігровим моделюванням твору, що вивчається. Навіть звичайне складання поезій напам'ять можна перетворити на "театр поезії". Такого роду "незабутня, надзвичайна атмосфера, запам’ятовується надовго і додатково стимулює учнів до зацікавленого ставлення як до поетичного слова, так і до літератури взагалі" [22, с.53].

Узагальнюючи знання учнів  з теми, можна запропонувати пограти  у командні та індивідуальні ігри-змагання за зразком відомих телевізійних ігор: "Що? Де? Коли?", "Розумники  і розумниці", "Перший мільйон", "Літературний дев'ятий вал", "О, щасливчик!", "Літературний брейн-ринг", "Щасливий випадок" тощо.

Дидактична гра має  істотну ознаку – чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні  результати. Ігрова форма занять створюється  на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб  спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.

Приймаючи до уваги специфіку  навчального предмету, виокремлюють окремий тип гри – літературна. Це "художня творчість, гра мистецькими  засобами за законами мистецтва, рівнозначна будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії" [10, с.36]. На уроці літературна гра покликана задля розваг з використанням літератури, що спрямовані на розвиток пам'яті, уяви, фантазії, винахідливості учасників. Розмаїття літературних ігор величезне, звернімо увагу на деякі:

• Буриме (за поданими римами школярі складають поетичну строфу).
• Бюро літературних знахідок (учні встановлюють кому належать речі: письменнику, літературному героєві).
• Впізнай книгу (школярі намагаються розпізнати книгу за мінімальною кількістю другорядних героїв).
• Знайди відмінності (учні порівнюють літературний твір із його теле-, кіно-, анімаційною версіями, знаходять спільні та відмінні риси, встановлюють рівень адекватності версії творчому задуму письменника).
• Конкурс пантомім (учні, послуговуючись мистецтвом жестів та міміки, створюють "живі" ілюстрації до творів, зображують літературних героїв).
• Криптограми на літературному матеріалі (школярі розгадують криптограми, запропоновані вчителем, або складають їх самостійно).
• Літературні асоціації (учні відгадують, із текстами яких творів асоціюються вказані вчителем предмети, явища).
• Літературна естафета (учень відповідає на поставлене питання, після чого передає право відповіді сусіду).
• Літературне лото (кожен з учасників отримує дві групи карток: одна – з певними літературними фактами, цитатами художніх текстів, іменами персонажів тощо; на інших картках – їх відповідники: назви творів, прізвища їх авторів, події з життя митців).

Оглянувши далеко не весь список літературних ігор, бачимо, що уроки  Світової літератури є сприятливим  ґрунтом для розвитку ігрових  форм навчання. Але не варто перенасичувати уроки іграми. Вони мають сприяти  навчанню, а не відволікати від  нього.

Отже, використання ігрових  форм – важливий аспект сучасного  уроку літератури, оскільки гра –  надзвичайно ефективний засіб активізації  пізнавальної діяльності учнів.

 

РОЗДІЛ  ІІ. ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ФОРМ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Використання  ігрових форм навчання в середній  школі

 

Гра може бути окремим уроком або його складовою на певному  етапі. Дуже важливо чітко розробити  і визначити етапи гри: сформулювати тему, мету, проблему, правила гри; за необхідності створюється сценарій, розподіляються ролі між учнями, в  кінці підбиваються підсумки, дається  оцінка результатів гри.

Щоб гра ефективно виконувала свої функції, необхідно, щоб її змістом  був програмовий матеріал, щоб  вона застосовувалася в різноманітних  формах, узгоджувалася з іншими дидактичними засобами, забезпечувала всебічний  розвиток особистості. Вчителеві, що використовує ігрові ситуації на уроках, треба пам'ятати, що гра не повинна домінувати над  змістом. Вона повинна сприяти засвоєнню  змісту твору.

Особливо важливо зацікавити учнів літературою в перші  роки їхнього навчання. Зерно, кинуте в молодий, але дозрілий грунт, згодом проросте, і його паросток сам зможе прокласти собі шлях до сонця. У 8-11 класах літературу вже вивчають як курс, що опирається на знання, набуті раніше, і якщо учні не полюбили цей предмет у молодших класах, нічого сподіватися на це в старших.

Поєднання серйозного аналізу  і захоплюючої гри - ось що, може сприяти тому, щоб учні зрозуміли  красу літератури і закохалися в  неї назавжди.

Підсумковий урок – гра  „Щасливий випадок” (7 клас)

Тема: Героїчний епос народів світу.

Мета: перевірити засвоєння змісту учнями творів, розвивати кмітливість, уміння самостійно вирішувати проблемні питання, виховувати любов до художнього слова.

Тип: урок узагальнення і систематизації знань.

Основний зміст роботи.

Епос – це історія в  народній пам’яті в упередженість  ідеалізації, але його упередженість  поетична.

1. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми і мети уроку.

Вивчаючи тему „Героїчний епос народів світу”, ми ознайомилися з ліро – епічними піснями Середньовіччя та балади. Сьогодні проведено незначний урок – урок – змагання і знову звернемось до змісту вивчених творів героїчного епосу. Цей урок проведемо у формі гри „Щасливий випадок”. Право зустрітися зі щасливим випадком виборювати дві команди.