Классическая и кенсианская теория макроэкономического регулирования

Втручання Національного банку в ринок  цінних паперів полягає в тому, що він виставляє на ринок короткотермінові зобов'язання — облігації, сертифікати, векселі. Якщо банк продасть на ринку  більшу кількість цінних паперів, то їхній курс почне неминуче знижуватися. Це зумовить зменшення доходу власників  цінних паперів. Комерційні банки своєю  чергою підвищать процентні ставки за надані кредити, що зумовить зниження ділової активності.

Серед засобів  економічного регулювання економіки  важливе місце посідає цінова політика. У період функціонування адміністративно-командної системи  управління держава здійснювала  контроль за гуртовими та роздрібними  цінами, забезпечувала їхню стабільність. У 1992 р. в Україні було оголошено  цінову лібералізацію. В умовах товарного  дефіциту та монополізму це призвело до різкого та необґрунтованого зростання  цін.

При переході до ринкових відносин цінова політика держави спрямовується на ліквідацію цінових деформацій, забезпечення реального  зближення національних і світових цін шляхом поетапної, контрольованої державою лібералізації цін, поступового  переходу до вільного ціноутворення.

Цієї  мети можна досягти методами прямого  і непрямого впливу. Прямий державний  контроль за цінами здійснюється в  окремих випадках для захисту  споживачів від монополістів, недобросовісної  конкуренції, стимулювання випуску  соціально значущих товарів (робіт, послуг). Це стосується цін на енергоносії, паливо, комунальні послуги, транспорт.

У ролі засобів  непрямого впливу держави на ціноутворення  виступають: встановлення граничних  рівнів рентабельності на окремі види продукції (робіт, послуг), контроль за складом витрат на виготовлення продукції, валютна стабілізація, стимулювання особистих нагромаджень.

Важливими засобами економічного регулювання  ринку є митні важелі та регулятори. Вони регулюють процес переміщення  товарно-матеріальних цінностей та капіталів через митні кордони  України, забезпечуючи при цьому  захист національних інтересів та господарську рівновагу.

Специфічними  засобами державного впливу на економіку  виступає економічне прогнозування, програмування, планування, переконання громадськості. Вони охоплюють заходи інформування, виховання, роз'яснення та популяризації  цілей та завдань економічної  політики держави, території, галузі. Ефективність засобів залежить від організації  цих видів робіт та довіри до них  громадськості.

З метою  вирішення проблеми виходу української  економіки з кризового стану  і початку зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. У цьому зв`язку найбільш важливим на сучасному етапі є  вирішення проблеми бюджетної незбалансованості  і дестабілізуючої ролі фіскальної політики.

Завданням макроекономічної політики слід вважати  проведення заходів, які б сприяли  пролонгації кейнсіанської ділянки  кривої сукупної пропозиції за рахунок  проміжної. Введення в модель параметра, який відповідає за цінову еластичність сукупної пропозиції, дозволяє розмежувати  засоби економічної політики за їх впливом на характер зростання ВВП[20, c. 46-47].

Тривала економічна криза в Україні в  значній мірі обумовлена недосконалістю державного управління економікою, неефективною макроекономічною політикою. Високий  рівень державних витрат призвів  до стрімкого нагромадження внутрішніх та зовнішніх боргів, розраховуватись  за якими Україна за умов спаду  в реальному секторі економіки  не має можливості. За умов низької  інфляції це призводить до боргової усталеності, зосереджує значну частину кредитних ресурсів на обслуговуванні державного боргу, пригнічує інвестиційний процес.

Неузгодженість  засобів макроекономічної політики, непослідовність в її проведенні і вплив політичного процесу  знижують ефективність державного регулювання  і роблять ситуацію в економіці  малокерованою. Зволікання з проведенням  економічних реформ лише ускладнює  й без того тяжке становище  вітчизняної економіки. Наявність  та постійне зростання заборгованості з соціальних виплат ведуть до зростання  соціальної напруги. Взаємна заборгованість підприємств, неплатежі, бартеризація за відсутності ефективного механізму  банкрутства руйнують виробничу  сферу економіки, перешкоджаючи  розвитку навіть рентабельних підприємств.

Надмірна  кількість цілей і завдань  макроекономічної політики породжує велику кількість проблем. Серед них  проблема дієвості окремих важелів  впливу на макроекономічну ситуацію, а також невизначеність впливу заходів  уряду на цільові показники. Надзвичайно  актуальною проблемою для нашої  країни є неузгодженість засобів  макроекономічної політики між собою, їх внутрішня суперечливість і непослідовність у застосуванні. [18, c. 18-19].

ВИСНОВКИ

      Під проблемою макроекономічної  рівноваги розуміється пошук  такого вибору (що влаштовує всіх), при якому спосіб використання  обмежених виробничих ресурсів (капіталу, землі, праці) для створення  різних товарів та їх розподіл  між різними членами суспільства  збалансовані. Ця збалансованість  означає, що досягається сукупна  пропорційність: виробництва і споживання; ресурсів та їх використання; пропозиції і попиту; факторів  виробництва та його результатів;  матеріально -речових і фінансових  потоків.

     Таким чином, макроекономічна рівновага - це ключова проблема економічної теорії та економічної політики будь-якої держави.

         Слід зазначити, що до Кейнса в економічній теорії загальна економічна рівновага як самостійна макроекономічна проблема не розглядалося. Тому класична модель загальної економічної рівноваги (ЗЕР) являє собою деякий синтезоване виклад поглядів економістів класичної школи з використанням сучасного термінологічного апарату.

       Формування умов загальної економічної рівноваги в класичній моделі відбувається за принципом саморегулювання, без втручання держави, що забезпечується трьома вбудованими стабілізаторами: гнучкими цінами, гнучкою номінальною ставкою зарплати і гнучкою ставкою відсотка. При цьому грошовий і реальний сектор незалежні один від одного.

       Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги побудована на принципах, відмінних від постулатів класичної школи.

       У кейнсіанської моделі відсутня гнучкість цін, так як, по-перше, в короткому періоді економічні суб'єкти схильні грошовим ілюзіям, крім того в економіці в силу інституційних факторів (довгострокові контракти, монополізація і т. д.) реальне гнучкість цін відсутня.

       Особливе значення має відносна жорсткість номінальної зарплати. Однак основна особливість кейнсіанської моделі полягає в тому, що реальний і грошовий сектор економіки виявляються взаємопов'язаними.

Кейнсіанська модель ЗЕР описує економіку як цілісну систему, в якій всі ринки є взаємопов'язаними, і зміна умов рівноваги на одному з ринків викликає зміна рівноважних параметрів на інших ринках та умов ЗЕР в цілому.

При цьому  долається класична дихотомія (поділ економіки на два сектори: реальний і грошовий ринки), зникає суворий поділ змінних на реальні та номінальні, а рівень цін стає одним з параметрів загальної рівноваги.

Протягом  двох останніх століть і до сьогоднішнього дня боротьба з масовим безробіттям  та інфляцією була і залишається  найактуальнішою проблемою соціально - економічного розвитку держав з ринковою організацією. Саме це, як стверджує автор всесвітньо відомого підручника "Економікс" П. Самуельсон, спонукає сучасні демократичні країни, що володіють як фіскальними і кредитно -грошовими інструментами , так і політичної можливістю, використовувати їх, щоб подолати хронічні різкі спади і "галопуючі" інфляції. Це призводить до неокласичного синтезу.

        "Неокласичний синтез" - це по суті, поєднання сучасних неокейнсианских і неоліберальних положень та істин з передували їм ранніми неокласичними, а так само з деякими постулатами класичної політичної економії насамперед у зв'язку з"сучасними теоріями формування доходів". П. Самуельсон спробував поєднати неокласичну теорію і кейнсіанство, фактори, що забезпечують оптимальний рівень виробництва і фактори, що активізують попит. Цим П. Самуельсон долає розрив між мікро-і макроекономікою. Основна ідея П. Самуельсона полягає в тому, що коли досягнута повна зайнятість, починає діяти система ринкового саморегулювання. Вчений з'єднує грошово - кредитну та бюджетну політику держави, вважає, що жорстка грошова політика боротьби з інфляцією може зруйнувати виробництво. Не потрібно протиставляти, навпаки, об'єднувати, синтезувати підходи: поєднувати досягнення короткострокових цілей з рішенням довгострокових завдань, досягнення ефективності виробництва пов'язувати з вирішенням соціальних проблем, використовувати в залежності від обстановки і грошово - кредитні та бюджетні методи.

Порівнюючи  дві теорії Кейнсіанство і Неокласичний синтез, можна з упевненістю сказати , що сильніше виражена роль держави в кейнсианстве. Аргументувати дана думка можна висловлюваннями самих учених. П. Самуельсон визнає у своїх працях, що коли в країні досягнута повна зайнятість, починає діяти система ринкового саморегулювання, тобто відпадає необхідність активного втручання держави в економіку. Основною ж думкою в роботах Кейнса проходить твердження, що капіталістична система втратила здатність до саморегулювання і обов'язковим є державне втручання.

Для України є доцільним сформулювати ефективну макроекономічну політику, бо  під час кризи країна перебуває у важкому стані. Тривала економічна криза в Україні в значній мірі обумовлена недосконалістю державного управління економікою, неефективною макроекономічною політикою. Високий рівень державних витрат призвів до стрімкого нагромадження внутрішніх та зовнішніх боргів, розраховуватись за якими Україна за умов спаду в реальному секторі економіки не має можливості. За умов низької інфляції це призводить до боргової усталеності, зосереджує значну частину кредитних ресурсів на обслуговуванні державного боргу, пригнічує інвестиційний процес.

Неузгодженість  засобів макроекономічної політики, непослідовність в її проведенні і вплив політичного процесу знижують ефективність державного регулювання і роблять ситуацію в економіці малокерованою. Зволікання з проведенням економічних реформ лише ускладнює й без того тяжке становище вітчизняної економіки.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Курс экономики. / Под ред. Райзберга Б.А. -  М.: Инфра-М, 2006.
2. Курс экономической теории: учебник / Под.ред. Чепурина М.Н., Киселевой Е.А.– 6-е изд. – Киров: «АСА». – 2007. – 848 с.
3. Камаев В.Д. Учебник по основам экономической теории. – М.: ВЛАДОС, 2007.
4. Борисов Е.Ф. Основы экономической теории. - М.: Новая волна, 2006.
5. Гуськова Н.Д., Макаркин И.П., Шичкин П.В. Микроэкономика.  - СПб.: Питер,  2006.
6. Рузавик Г. И., Мартынов В. Т. Курс рыночной экономики. - М.: Инфра-М, 2006.
7. Станковская И.К., Стрелец И.А. Экономическая теория: учебник. – М.: Эксмо. – 2008. – 448 с.
8. Булатов А.С. Экономика. – М.: Юристъ,  2006.  с. 185.
9. Сажина М.А. Основы экономической теории. – М.: Экономика, 2005.
10. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. Антология экономической классики. Т.2. – М. – 1993.
11. Добрынин А.И., Тарасевич Л.С. Экономическая теория. – СПб.: Питер, 2006
12. Мамедов О. Современная экономика. – М.: Норма,  2006.
13. Бартенев   С.А.   История   экономических   учений   в   вопросах   и   ответах: Учебно-методическое пособие. – М.: Юристъ, 2000.
14. История  экономических  учений:  Учебник для вузов / Под ред. В.С. Адвадзе, А.С. Квасова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.
15. История  экономических  учений  (современный  этап):  Учебник  /  Под  ред. А.Г.Худокормова. – М.: ИНФРА-М, 2004. 
16. К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю – Экономикс 16 – ое издание – 2009. С. 450 – 510
17. Козюк В. Проблеми макроекономічної політики у світлі формування глобальної рівноваги //Економіка України. - 2004. - № 9. - С.53-61
18. Штаудт К. Україна на шляху до світової економіки: глобалізація як можливість забезпечити макроекономічну стабільність //Економічний часопис. - 2004. - № 11-12. - C. 18-20
19. Козюк В. Центральні банки в системі міжнародної координації макроекономічної політики: аспекти глобалізації //Банківська справа. - 2005. - № 6. - C. 32-41
20. Бондар К. Концептуальні засади забезпечення формування в Україні моделі економічного зростання інноваційного типу //Економіст. - 2006. - № 10. - C. 44-47.