Классическая и кенсианская теория макроэкономического регулирования

 

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ………………………………………………………………….....3

ВСТУП………………………………………………………………………..4

1. КЛАСИЧНА ТЕОРІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ:СУТНІСТЬ ТА ІНСТРУМЕНТИ……………………………..5
1. Сутність класичної теорії макроекономічного регулювання……. ..5
2. Інструменти макроекономічного регулювання класичної теорії.....8
2. КЕЙНСИАНСЬКА ТЕОРІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ………………………………………………………………….13
1. Сутність кейнсіанської теорії макроекономічного регулювання...13
2. Інструменти  макроекономічного регулювання кейнсіанської

теорії……………………………………………………………………….15

3. НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ…………………………………………...25

4. ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В  УКРАЇНІ …………………………………………………………………………..34

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...40

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………….43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 43 с., 1 табл., 7 рис., 20 джерел.

Об’єкт дослідження – макроекономічна рівновага

Предмет дослідження – класична і кейнсіанська теорії макроекономічного регулювання

Мета роботи – детальне дослідження макроекономічної рівноваги, розглянути особливості ведення макроекономічної політики в Україні

Метод дослідження – системного аналізу та синтезу, порівняння.

В роботі досліджується макроекономічна рівновага. Розглядається сутність та інструменти класичної та кейнсіанської теорії макроекономічного регулювання.  Проаналізовано виникнення, основні положення неокласичного синтезу. А також наведені деякі особливості застосування макроекономічного регулювання в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

         Макроекономічна рівновага - стан економічної системи, при якому має місце рівність обсягу виробництва та обсягу купівельного попиту.

         В умовах ринкової економіки проблема макроекономічної рівноваги має принципове значення.

         Досягнення макроекономічної рівноваги тісно пов'язане з досягненням повної зайнятості, стабільності цін і економічного росту.

        На жаль, проблема макроекономічної рівноваги, цього наріжного каменю будь-якої національної економіки, досі залишається актуальною для всього світового господарства.

       Багато вчених пропонували свої шляхи вирішення.

       Серед них були широко відомі люди, такі як Дж. М. Кейнс, П. Самуельсон, Мілтон Фрідмен та ін.

        В економічній науці даної проблеми присвячено досить великий обсяг літератури. Дослідження даної теми проводилися як в рамках власне кейнсіанської школи, так і іншими напрямками.

       Тема курсової роботи є досить актуальною в сучасних умовах через те, що в даний час не має точно сформульованої програми стабілізації економіки.

       Основна мета роботи полягає у вивченні теорії макроекономічної рівноваги. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

• Вивчається класична теорія макроекономічної рівноваги;
• Розкривається макроекономічна рівновага в кейнсіанської теорії;
• Розглядаються основні положення неокласичного синтезу;
• Окреслені особливості ведення макроекономічної політики в Ураїні.

 

РОЗДІЛ 1.КЛАСИЧНА ТЕОРІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ:СУТНІСТЬ ТА ІНСТРУМЕНТИ

 

1. Сутність класичної теорії макроекономічного регулювання

 

Слід  зазначити, що до Кейнса формально ніхто  з представників класиків і неокласиків  Д. Рікардо, А. Сміт, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, А. Пігу в економічній теорії загальна економічна рівновага як самостійна макроекономічна проблема  не розглядалась Для цих економістів був характерний  мікроекономічний аналіз, проте в  їхніх поглядах і підходах цілком виразно простежуються ясні і  чіткі уявлення про функціонування ринкової системи досконалої конкуренції  в цілому.

Класична  модель загальної економічної рівноваги (ЗЕР) базується на основних постулатах класичної концепції, а саме:

1.Економіка  представляється як економіка  досконалої конкуренції і є  саморегулюючою в силу абсолютної  гнучкості цін, раціональної поведінки  суб'єктів і в результаті дії  автоматичних стабілізаторів. На  ринку капіталу вбудованим стабілізатором  є гнучка ставка відсотка, на  ринку праці - гнучка ставка  номінальної зарплати.

Саморегулювання економіки означає, що рівновага  на кожному з ринків встановлюється автоматично, а будь-які відхилення від рівноважного стану викликаються випадковими чинниками і є  тимчасовими. Система вбудованих стабілізаторів дозволяє економіці самостійно, без  втручання з боку держави, відновити  порушену рівновагу.

2. Гроші служать лічильною одиницею і посередником в товарних угодах, але не є багатством, тобто не мають самостійної цінності (принцип нейтральності грошей). У результаті ринки грошей і благ не є взаємопов'язаними і при аналізі грошовий сектор відділяється від реального, до якого класична школа відносить ринки благ, капіталу (цінних паперів) і праці.

Розподіл  економіки на два сектори отримало назву класичної дихотомії. Відповідно до цього стверджується, що в реальному  секторі визначаються реальні змінні і відносні ціни, а в грошовому  секторі - номінальні змінні і абсолютні  ціни.

3.Зайнятість в силу саморегулювання ринку праці представляється як повна, а безробіття може бути тільки природною. При цьому ринок праці відіграє провідну роль у формуванні умов ЗЕР в реальному секторі економіки[1, c.146].

Представники  класичного напряму розглядали модель загальноекономічної рівноваги  тільки в короткостроковому періоді  для умов досконалої конкуренції . В  основі цієї моделі лежить закон ринків Ж.-Б. Сея, або закон Сея, французького економіста. Сутність закону ринків зводиться  до наступного твердження: пропозиція товарів створює свій власний  попит, або, іншими словами, вироблений обсяг продукції автоматично  забезпечує дохід, рівний цінності всіх створених товарів, а отже, достатній  для її повної реалізації. Це означає, що, по-перше, метою власника доходу є не отримання грошей як таких, а  придбання різних матеріальних благ, тобто отримуваний дохід витрачається цілком. Гроші при такому підході  грають чисто технічну функцію, яка  спрощує процес обміну товарами. По-друге, витрачаються тільки власні грошові  кошти економічних агентів [2,c 406].

Однак тут виникає питання, а  якщо не весь дохід буде витрачений, а частина його піде на заощадження, що, в свою чергу, викличе відповідне скорочення в обсязі сукупного попиту, зростання нереалізованої продукції  і, в кінцевому рахунку, призведе до скорочення зайнятості. Таке припущення відразу ж ставить під удар справедливість закону Сея, так як вилучення  частини коштів з кругообігу «доходи - витрати» неминуче призведе до недоспоживання, а отже, до порушення існуючої рівноваги  між попитом і пропозицією.

  Розуміючи справедливість висловленого  вище припущення, представники класичного  напряму пішли далі і розробили  досить струнку теорію загальноекономічної  рівноваги, яка пояснює автоматичне  забезпечення рівності доходів і витрат [2 c.407].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Інструменти макроекономічного регулювання класичної теорії

 

Вихідним  моментом цієї теорії є аналіз таких  категорій, як процентна ставка, заробітна  плата, рівень цін у країні. Ці ключові  змінні, які в уяві класиків є  гнучкими величинами, забезпечують рівновагу  на ринку товарів, ринку праці  та грошовому ринку. Ставка відсотка врівноважує попит і пропозицію інвестиційних коштів; гнучка заробітна  плата врівноважує попит і  пропозицію на ринку праці, так що скільки-небудь тривалий існування  вимушеного безробіття просто неможливо; гнучкі ціни забезпечують «розчищання  » ринку, так що тривале перевиробництво (або недовиробництво) також виявляється  неможливим; збільшення грошової маси в обігу нічого не змінює в реальному  потоці товарів і послуг, надаючи  лише вплив на номінальні величини (номінальний ВВП, номінальна заробітна  плата, абсолютний рівень цін в країні). [2, c.407]

У простій  моделі умови загальної економічної  рівноваги класичної концепції  можуть бути формалізовані у вигляді  системи з п'яти рівнянь, в ході вирішення якої визначаються рівноважні значення зайнятості N', ставки реальної зарплати w', національного доходу у', ставки відсотка i' і поточний рівень цін Р:

 

1. P (dy/dN)=W N', w'                                                                         (1.1.1)

2.ND(w,-)=NS(w,+)                                                                               (1.1.2)       

3. y = y (N)  у'                                                                          (1.1.3)        

4. S (i,+) = I (i,-)   i'                                                                          (1.1.4)

         5. M = kyP   Р                                                                           (1.1.5)            

Перші два  рівняння виражають умови рівноваги  на ринку праці, на якому визначаються два найважливіших параметри: рівноважна зайнятість N' і рівноважна ставка реальної зарплати w'. Чому саме цей ринок є  визначальним у класичній концепції? Чому, якщо рівновага встановлюється на ринку праці, то воно автоматично встановиться і на всіх інших ринках?

Справа  в тому, що рівновага на ринку  праці значить, що фірми реалізували  свої плани щодо обсягів виробництва, а домашні господарства - щодо рівня  доходу, що визначається відповідно до концепції ендогенного доходу.

Виробнича функція в короткому періоді  є функцією від однієї змінної - кількості праці, отже, рівноважний рівень зайнятості визначає рівень реального виробництва, що відображено в третьому рівнянні. А так як зайнятість повна ( всі, хто хотів отримати роботу при даній ставці зарплати, отримали її ), то обсяг виробництва фіксується на рівні природного випуску, і крива сукупної пропозиції приймає вертикальний вигляд. Графічно взаємозв'язок між нормою відсотка, інвестиціями і заощадженнями по «класикам» виглядає наступним чином:

Рис.1. Класична модель взаємодії між інвестиціями і заощадженнями [3, c.216].

На графіку  представлена ​​ілюстрація положення  рівноваги між заощадженнями  та інвестиціями: крива I - інвестиції, крива S - заощадження; на осі ординат значення норми відсотка (r); на осі абсцис - заощадження та інвестиції.

Очевидно, що інвестиції є функція норми  відсотка I = I (r), причому ця функція  спадна: чим вище рівень процентної ставки, тим нижче рівень інвестицій.

Заощадження також є функція (але вже зростаюча) норми відсотка:                S = S (r). Рівень відсотка, рівний r₀, забезпечує рівність заощаджень та інвестицій в масштабі всієї економіки, рівні r₁ і r₂ - відхилення від цього стану.

Наприклад, припустимо, що обсяг запланованих заощаджень виявився менше обсягу планових інвестицій.

Тоді  на ринку капіталу почнеться конкуренція  інвесторів за вільні кредитні ресурси, що викличе підвищення ставки відсотка.

Підвищення  ставки відсотка призведе до перегляду  обсягів запланованих заощаджень у  бік підвищення і інвестицій в  бік зниження, до тих пір, поки не встановиться така процентна ставка, яка і забезпечить рівновагу.

При перевищенні  обсягів заощаджень над обсягами інвестицій на ринку капіталу утворюються  вільні кредитні ресурси, що викличе  зниження ставки відсотка до її рівноважного значення.

Тобто, якщо на ринку благ виникає дисбаланс, то він знаходить своє відображення на ринку капіталу, а так як останній має вбудований стабілізатор, що дозволяє відновлювати рівновагу, то відновлення  рівноваги на ринку капіталу призводить до відновлення рівноваги і на ринку благ.

Таким чином, підтверджується закон Вальраса, згідно з яким, якщо рівновага встановилася на двох (праці і капіталу) з трьох  взаємопов'язаних ринків, то воно встановлюється і на третьому ринку - ринку благ [4, c.204].

П'яте  рівняння стоїть осібно і необхідно  тільки для визначення поточного  рівня цін.

При заданих  параметрах грошової маси і швидкості  обігу грошей рівень цін залежить тільки від параметра реального  національного доходу:

 

 

Р=(Mv)/y.                                                                                          (1.1.6)                                                                                         

Де, Р - рівень цін

М - грошова маса

V - швидкість обігу грошей

y - реальний національний дохід