Коротка характеристика екскурсії „По древній столиці Київської Русі”

У графі “Тривалість огляду” зазначається час, необхідний для показу об’єктів та розповіді про них на зупинці і для пересування групи до іншої зупинки (об’єкту чи групи об’єктів). Тут же слід враховувати час, який витрачається на рух поблизу об’єктів, які оглядаються, якщо технологічною картою передбачено огляд об’єктів по ходу без зупинки автобусу.

У графі “Основний зміст інформації” необхідно врахувати вимоги до технологічної карти Міждержавного стандарту та Ліцензійних умов, а саме “логічну послідовність перегляду історико-культурних об’єктів на маршруті”. Щоб досягти цього, слід не повторювати текст екскурсії і викладати зміст розповіді екскурсовода, а визначити підтему і для розкриття її – 3-5 основних питань, які будуть висвітлені при показі певного об’єкту і розповіді екскурсовода.

У ході проведення екскурсії має значення виконання всіх вимог технологічної карти. Вибір місця розташування екскурсійної групи залежить від правильно обраної точки огляду, звідки об’єкт буде сприйматися найбільш виразно, повно, переконливо. Точки показу об’єкту можуть бути різними залежно від пори року, погодних умов, більшого чи меншого одночасного знаходження екскурсійних груп. Екскурсовод повинен дбати, щоб ніщо не заважало проведенню екскурсії. Всі питання,  пов’язані з порядком пересування та розміщення групи біля об’єктів, правилами поведінки біля пам’ятних місць, пам’яток історії та культури, вимогами охорони природи, забезпеченням безпеки екскурсантів та виконання санітарно-гігієнічних вимог, заносяться до графи “Вказівки по організації”. Тут же зазначаються найкращі точки, ракурси огляду об’єктів показу; виходи екскурсантів з автобусу, конкретні моменти надання інформації. Записи тут слід робити конкретні: “Групу вивести з автобусу, перевести через дорогу та розмістити біля меморіальної дошки на будинку № 35”, “Автобус зупинити біля пам’ятника М. В. Лисенку так, щоб краще було видно будівлю театру”, “Автобус зупинити біля пам’ятника Т. Г. Шевченку, після виходу групи автобус проїде в центр площі до театру і тут чекатиме групу”. Детальні рекомендації екскурсоводу з техніки ведення екскурсії, занесені до технологічної карти, пропорційні зростанню його методичної майстерності. Бо кожний об’єкт вимагає відбору певних точок огляду, а їх кількість завжди обмежена. Наприклад, якщо об’єкт знаходиться на значній відстані – його не видно. При дуже близькому наближенні до об’єкту порушуються його пропорції та розміри. Відстань, з якої найбільш повно можна роздивитись об’єкт, дорівнює приблизно двом його висотам.

Методичні рекомендації екскурсовода слід розміщувати у графі “Методичні вказівки”. Тут необхідно помічати, де зупинити автобус, групу або уповільнити рух машини залежно від погодних умов, пори року, сонячного освітлення протягом дня так, щоб показ об’єкта був найбільш ефективним та повним. Екскурсоводу слід досконало вивчити ті об’єкти, їх оточення, до яких він привезе чи приведе екскурсантів. Крім того, він повинен вміти орієнтуватися за будь яких обставин.

Методичні вказівки – найважливіша частина технологічної карти. У цій графі перелічуються конкретні деталі об’єкта, на які екскурсоводу слід звернути увагу при показі, послідовність їх аналізу; називаються методичні прийоми показу, розповіді, руху, які слід використати, і зазначається, як це слід зробити, даються вказівки по створенню певного емоційно-психологічного настрою екскурсантів, подаються варіанти логічних переходів, поради по використанню фотографій, документів, схем та інших матеріалів “портфеля екскурсовода". При цьому слід пам’ятати, що показ об’єкта – це не вказівка екскурсантам “куди і на що дивитись”. У цій графі можливі і такі вказівки: “Підготувати групу до сприйняття зорових об’єктів самостійно”, “Пояснити терміни...”, “При показі місць знаходження війська, чітко орієнтувати групу” тощо.

При цьому слід завжди пам’ятати, що сутність екскурсії – показ, розповідь та їх взаємозв’язок, а також “ефект присутності”, - “тут, саме на цьому місці” та “вживання” в епоху чи подію. Один з зачинателів екскурсійної справи Н. П. Анциферов визначав цей стан екскурсанта як історико-топографічне відчуття. “Відвідування місць визначених подій – давня культурна потреба. Слова “ на тому самому місці” мають якусь особливу владу над свідомістю. Ніби місце, яке ознаменоване пам’ятною подією, перемагає час. Коли знаходишся на ньому, розмикається ланцюг часу, сучасний момент ніби прикладається до неповторно відійшовшого в історії та яскравою іскрою спалахує переживання згаслого минулого”.

Називаючи в технологічній карті конкретні методичні прийоми, слід пам’ятати, що саме за їх допомогою розкривається зміст екскурсії, досягається її пізнавальна та виховна мета. Всі методичні прийоми взаємообумовлені, використовуються у комплексі, іноді один переходить в інший. Їх взаємозв’язок, перехід здійснюється за допомогою додаткових методичних прийомів.

Залежно від теми, мети, змісту екскурсії, категорії екскурсантів змінюється роль, функції та взаємообумовленість методичних прийомів. Одні з них стають основними, інші – додатковими. Так, при проведенні екскурсій архітектурно-містобудівної та мистецтвознавчої тематики більше використовуються прийоми показу, аналізу, в літературних – прийоми розповіді, літературного монтажу.

 

 

3 ЕКСКУРСІЯ „ПО ДРЕВНІЙ СТОЛИЦІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ” – М. КИЄВУ

 

3.1 Коротка характеристика екскурсії „По древній столиці Київської Русі”

 

Київ було засновано, як стверджують археологи, наприкінці V – першій половині VI ст. (останнім часом ці дані піддаються сумніву). За легендою Київ заснували три брати – Кий (саме на честь його було названо місто і він був першим князем у Києві), Щек, Хорив і сестра їх Либідь.

Впродовж VIII–XII ст. Київ був столицею слов’янської держави Русь (історіографічний термін Київська Русь), яка з IX ст. простягалась від Балтійського до Чорного моря.

Починаючи з 9-го століття, Київ стає одним із найбагатших і найгарніших міст середньовічної Європи, торговим та культурним центром. Вже в IX столітті тут проживало понад 50 000 мешканців, було близько 400 церков, 8 базарів, найбільша бібліотека християнського світу. Завдяки династичним шлюбам Київ мав зв’язки з різними країнами Європи.

Отже, мета екскурсії „По древній столиці Київської Русі” - відчути атмосферу стародавнього Києва, заглибитись у часи Кия, Володимира і Ярослава, доторкнутись до найдавніших споруд стольного граду, сягнути самих витоків міста – все це можливе у рамках пішохідної екскурсії.

Пригадати про колись славне місто можна, здійснивши прогулянку по трьом давньоруським містам, які були складовими частинами сучасного Києва, – «Місто Володимира», «Місто Ізяслава» і «Місто Ярослава», відвідавши території біля Десятинної церкви, Михайлівського Золотоверхого та Софіївського Соборів і дійшовши до Золотих Воріт.

Тривалість пішохідної екскурсії: 2 години.

Протягом екскурсії по стародавньому Києву екскурсанти побачать: Михайлівський Золотоверхий собор – Андріївська церква – Андріївський узвіз – Старокиївська гора – Софійський собор (відвідання можливе за бажанням туристів за додаткову плату з гідом музею) – Золоті ворота.

Місто Володимира, князя-засновника християнства в Київській Русі, колись розташовувався недалеко від сучасного Національного музею історії України. Це було укріплене городище, звідки свого часу розросталося місто Київ. Тут же знаходиться величезний камінь, на якому висічені слова, мовляв, звідси пішла земля Руська – цей камінь є символом стародавнього міста, історія якого ховається у глибині століть.

З майданчика біля каменя (рис. 3.1) відкривається прекрасний краєвид на Замкову гору і видно два яри, в яких колись жили давньоруські ремісники (гончарі і кожум’яки). Тут же колись знаходилися княжі палаци, був споруджений жертовник, а також, на думку істориків, був побудований терем княгині Ольги.

Рис. 3.1 Камінь, на якому висічені слова, мовляв, звідси пішла земля Руська

 

Десятинна церква не збереглася до наших днів. Та це й не дивно: її стільки разів відбудовували, потім знову руйнували, що склалося повір’я, ніби на цьому пагорбі храми довго не стоять. Хоча саме Десятинна церква вважається першим кам’яним храмом Києва. І лише колишній фундамент та постійні розкопки, які ведуться на її території вже не перший рік, свідчать про те, що на цьому місці знаходилася київська святиня.

По вулиці Десятинній поволі проходимо до другого міста князя Ізяслава, центральною спорудою якого був Михайлівський Золотоверхий монастир. Сьогодні собор є копією відреставрованого храму часів українського бароко, а в своєму первинному вигляді він був схожий на всі давньоруські храми – красива кладка з червоної цегли, багата мозаїка та фресковий живопис. За твердженням учених, над створенням храму працювали не візантійські майстри, а свої, староруські. На відміну від інших церков, куполи яких покривали міддю, вперше куполи цього собору були позолочені – тому його й назвали «золотоверхим».

Рис. 3.2 Михайлівський Золотоверхий монастир

 

У храмі довгий час зберігалися мощі святої Варвари, яка захищала від хвороб. Тому паломники різних століть, приїжджаючи до Києва, намагалися відвідати «духовний трикутник» столиці - Успенський собор Києво-Печерської Лаври, Михайлівський храм і Софію Київську.

Створення Софії Київської, відомої святині часів Ярослава Мудрого, залишається особливою і священною сторінкою в історії міста. Собор дуже символічний: у нім домінують числа 12, 7 і 4, які є знаковими не лише у християнстві, але й інших культурах світу. Собор має 13 куполів (один головний і 12 менших – символ Ісуса і 12 апостолів), чотири великі куполи – чотири євангелісти і знак поширення християнства на чотири сторони світла; підходячи із західного боку до центрального входу християни могли бачити 7 куполів. Оранта – образ пресвятої Богородиці – головна святиня храму. З піднятими руками, вона символізує заступництво і покровительство собору і місту. Є в Софії і так звана «непорушна стіна», яка з XI століття ніколи не руйнувалася. По легенді, доки стоїть ця стіна, доти й стоятиме Київ.

У стародавнє місто, яке було оточене могутнім муром, потрапити можна було через декілька воріт - Лядські ворота, Львівські, Московські і головні, або парадні, - Золоті. Їх свого часу навіть не міг захопити хан Батий.

Рис. 3.3 Золоті ворота

 

Над ворітьми колись височіла церква, мозаїку і залишки фрески з якої досі знаходять під час розкопок. Свої Золоті ворота, до речі, були в Константинополі, у Владимирі і в Єрусалимі.

 

3.2 Портфель екскурсовода по екскурсії „По древній столиці Київської Русі”

 

Одним з останніх етапів технологічного процесу підготовки екскурсії є комплектування “портфеля екскурсовода”.

“Портфель екскурсовода” – комплект інформаційних матеріалів (фотографій, копій документів, географічних карт, схем, репродукцій з картин тощо), які використовуються екскурсоводом у ході екскурсії”.

Призначення “портфеля екскурсовода”:

відтворити відсутні ланцюжки зорового ряду. Це особливо важливо в тих випадках, коли в екскурсії з певних   причин   не   все   можна    показати   в    натурі, наприклад, історична споруда, яка давно зазнала руйнації від часу та втручання людини;

• показати фото людей, які мають відношення до об’єкту чи подій, з ним зв’язаних;
• показати копії справжніх документів, рукописів, літературних творів, про які розповідає екскурсовод;
• дати зорову уяву про рослини, мінерали, механізми тощо шляхом показу справжніх зразків, фотографій, муляжів.

Важливо, щоб наочні посібники для екскурсії не обмежувались фотографіями, щоб “портфель екскурсовода” не перетворився у фотопортфель. Це значно збіднить екскурсію і не дасть змоги “портфелю” виконати своє призначення. Тому до нього, крім фотографій, можна і слід включати географічні карти, схеми, креслення, малюнки, копії справжніх документів, зразки продукції підприємств (якщо вони не великі за розміром), гербарії, колекції мінералів тощо.

“Портфель” – постійний супутник екскурсовода, він допомагає зробити кожну екскурсію більш наочною та цікавою. Його зміст підказується темою екскурсії.

Наприклад, в екскурсіях на історичні та архітектурні теми фотографії, репродукції з гравюри чи малюнка повинні дати змогу екскурсантам зорово уявити будівлі або їх частини, давні фортеці, споруди у їх первісному вигляді.

Всі наочні посібники “портфелю” доцільно пронумерувати, вони повинні бути зручними у використанні, демонструватися вміло у помірних дозах, щоб не відволікати уваги екскурсантів від основних об’єктів – пам’яток історії та культури.

До кожного експонату, який включено до “портфелю”, можна прикласти листок з поясненнями. Іноді пояснення подаються на зворотному боці експонату, що сприяє кращому ознайомленню з ним екскурсантів.

Іноді мовний портрет експоната прикладається у вигляді окремої довідки, яка носить назву “Пояснення до “портфеля екскурсовода” екскурсії на тему (назва)”. Кожне пояснення в довідці має той самий порядковий номер, що й експонат.

Фотографії до екскурсії „По древній столиці Київської Русі” (рис. 3.1-3.3) можна додати у портфель екскурсовода.

В даній екскурсії слід використовувати різні прийоми показу наочних посібників “портфеля”. Найбільше розповсюджений ілюстративний прийом. Наприклад, розповідь екскурсовода про Михайлівський Золотоверхий собор супроводжується показом фотографій, які ілюструють і роблять більш наочним та зрозумілим те, про що йдеться.