Коротка характеристика екскурсії „По древній столиці Київської Русі”

У процесі розвитку екскурсійної справи були неодноразові спроби більш чітко визначати екскурсії, які за класифікацією Б. Є. Райкова входили в групу “за завданням”, тобто такі екскурсії, коли екскурсанти виходили на маршрут з метою проведення дослідницької роботи. Їх поділяли на три основні типи: ілюстративні та комплектуючі; навчально-дослідницькі; змішані чи ілюстративно-дослідницькі.

Існували й інші класифікації екскурсій, особливо зверталась увага на склад учасників. Приведемо одну з них.

“В екскурсійній практиці визначилися п’ять основних напрямів:

1. масові культурно-просвітницькі екскурсії для різних категорій трудящих, переважно для місцевого населення;
2. навчально-програмні екскурсії з педагогічною метою;
3. культурно-освітні (позапрограмні) екскурсії для учнів;
4. екскурсії з радянськими туристами;
5. екскурсії з іноземними туристами”.

У системі профспілкового туризму в 1980-90-і рр. склалася система класифікації, яка використовується і донині. Їх характеризують шість основних ознак:

• за змістом;
• за складом учасників;
• за місцем проведення;
• за способом пересування;
• за формою проведення;
• за циклічністю проведення (Додаток А).

Кожна з зазначених груп має свої специфічні властивості та ознаки.

За змістом до цієї групи належать два види екскурсій – оглядові багатопланові та тематичні.

Оглядові екскурсії, як правило, багатотемні. Тому не випадково їх називають багатоплановими.

В оглядовій багатоплановій екскурсії використовують історичний та сучасний матеріал. Побудована вона на показі різноманітних об’єктів: пам’яток історії та культури, будинків та споруд, об’єктів природи, місць визначних подій, промислових, сільськогосподарських    підприємств,    культурно-освітніх    закладів, будов тощо. Події тут подаються більш узагальнено, щоб відтворити “біографію” міста, області, району, його “портрет”, характер, основні особливості розвитку.

Хронологічні рамки такої екскурсії – час існування міста від першої згадки про нього дотепер. Побудовані такі екскурсії за тематико-хронологічним принципом.

Тематичні екскурсії розкривають одну тему. Якщо це історична екскурсія, то в основу її покладена одна значна подія, або декілька подій, з’єднаних однією темою. У кожній конкретній екскурсійній тематиці можна виділити екскурсії, які ставлять своїм завданням розкрити тему в цілому. Їх можна визначити як оглядові тематичні на відміну від оглядових багатопланових.

Наприклад, “Київ літературний”, “Літературна Одеса 1920-х років”, “Театральний Львів”, “Київ спортивний”.

На відміну від інших тематичних екскурсій вони створюються за принципом загального погляду на місто.

Чіткість у визначенні теми, вірно окреслені хронологічні рамки і згідно цього проведений добір фактів мають велике значення для засвоєння матеріалу екскурсантами, його ефективності в цілому.

В екскурсійній тематиці завжди переважали тематичні екскурсії. Так, якщо на кінець 1980-х - початок 1990-х рр. екскурсійні організації України проводили майже 1500 тематичних екскурсій, то оглядових багатопланових – лише 152.

Тематичні екскурсії можна поділити на вісім основних груп: історичні, воєнно-історичні, історико-релігієзнавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурні, природознавчі, виробничі.

За засобом пересування екскурсії бувають піші та з використанням різних видів транспорту. Перевага піших екскурсій у  тому, що створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують сприятливі умови для показу та розповіді. У багатьох містах світу функціонують спеціальні екскурсійні пішохідні зони (квартали), в яких заборонено рух усіх видів транспорту, наприклад, Львів, площа Ринок.

Транспортні – у своїй більшості автобусні екскурсії. Складаються з двох частин: аналізу екскурсійних об’єктів – пам’яток історії та  культури – на зупинках з виходом групи з автобусу і розповіді на маршруті між об’єктами, пов’язаній з характеристикою пам’яток та пам’ятних місць, повз які проїжджає група.

Для проведення екскурсій використовують також тролейбуси, трамваї, річкові та морські теплоходи, гелікоптери. У Києві, Харкові з цією метою використовують поїзди метрополітену, а його станції – як об’єкти для тематичних екскурсій. Використання зазначених видів транспорту характерно для країн СНД.

За кордоном в екскурсійних зонах має місце використання екологічно чистого та безшумного наземного транспорту (тротуар, який рухається, фунікулер, електробус тощо).

За формою проведення екскурсії класифікуються на звичайні (традиційні), навчальні, екскурсії-масовки, екскурсії-прогулянки, екскурсії-концерти.

Окрім зазначених, існують ще спеціальні екскурсії, які можна класифікувати наступним чином (Додаток Б).

Класифікація екскурсій має велике значення для діяльності фірм, які займаються екскурсійною діяльністю, вона забезпечує умови для кращої організації роботи з екскурсоводами, сприяє їх спеціалізації.

Крім того, визначена класифікація екскурсій полегшить роботу фірм-туроператорів при формуванні турів.

 

1.3 Технологія і методика екскурсійної діяльності

 

Технологія (від грецького techne – ремесло, майстерність і logos – вчення, наука) – сукупність прийомів і способів одержання, обробки матеріалів у різних галузях. Наукова дисципліна, що розробляє та вдосконалює ці прийоми та способи.

Технологічні процеси – самі процеси одержання, обробки, складання матеріалу. Крім того, технологія – це опис виробничих процесів, інструкції щодо їх виконання, технологічні карти тощо.

В основі технологічного процесу створення екскурсії лежить екскурсійна методика, в якій у широкому розумінні прийнято враховувати систему способів цілеспрямованого здійснення будь-якої роботи, а в педагогічній науці та практиці під методикою розуміється сукупність правил та способів викладання навчальних дисциплін, система прийомів навчання та виховання. При цьому необхідно враховувати залежність прийомів та методів від мети та змісту виховання. Це має відношення і до екскурсії, в якій завжди головне – її зміст.

Міждержавним стандартом ДЕСТ 28681.1-95. “Туристично-екскурсійне обслуговування. Туристичні послуги. Загальні вимоги”, пунктом 5.8.3. визначено, що “проектування послуги “екскурсія” передбачає визначення:

• тематичної спрямованості;
• об’єктів огляду;
• тривалості екскурсії;
• обсягу інформації;
• форми пересування за маршрутом екскурсії;
• результатів соціологічного вивчення пропозицій екскурсантів щодо умов обслуговування”.

Виходячи з цих вимог, кожний екскурсовод повинен дбати про науковість, наочність та глибину змісту екскурсії. Ефективність екскурсії значною мірою залежить від вміння екскурсовода образно, дохідливо та переконливо викласти матеріал слухачам, а отже, від володіння технологією та методикою її підготовки та проведення.

Екскурсійний технологічний процес складається з двох основних розділів – підготовки екскурсії та її проведення.

Технологічний процес екскурсії слід розглядати у двох планах: розробку  нової теми для організації та підготовку екскурсовода до нової для нього теми.

Технологія створення нової екскурсії досить складний процес. Він починається з глибокого вивчення духовних запитів та  інтересів населення, екскурсійних можливостей міста, краю, району. Для підготовки нової екскурсії, як правило, створюється творча група у складі 3-7 найбільш творчих екскурсійних працівників. Найбільш досвідчений з них призначається керівником. Все це визначається наказом по організації.

Кожному учаснику групи виділяється певний розділ роботи, при цьому враховуються хист та спеціальні знання виконавця.

Технологічний процес створення нової екскурсії здійснюється поетапно.

Теоретиками екскурсознавства визначені 15 етапів розробки екскурсії:

1. Визначення мети і завдань екскурсії.
2. Вибір теми.
3. Вибір літератури і складання бібліографії.
4. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв за темою.
5. Відбір вивчення екскурсійних об’єктів.
6. Складання маршруту екскурсії. 
7. Об’їзд або обхід екскурсії.
8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.
9. Комплектування „портфеля екскурсовода”.
10. Вибір методичних прийомів проведення екскурсії.
11. Визначення техніки проведення екскурсії.
12. Складання технологічної карти.
13. Підготовка індивідуального тексту.
14. Прийом (здача) екскурсії.
15. Затвердження екскурсії як продукту туристичної фірми.

Екскурсійна методика як окрема методика, що пов’язана з процесом поширення знань на основі однієї форми роботи, являє собою сукупність вимог і правил, висунутих до екскурсії, а також суму методичних прийомів підготовки та проведення екскурсій різних видів, різної тематики і для різних груп людей.

За думкою Ю. Александрова, „практика екскурсійної методики включає застосування науково-обгрунтованих прийомів і способів підготовки та проведення екскурсій, формування та функціонування системи методичної роботи та її основних ланцюгів (метод рада, методична секція екскурсоводів, методичний відділ, методкабінет), а також системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів екскурсоводів".

Велике значення для обґрунтування та розвитку екскурсійної методики має психологія, особливо соціальна психологія, що займається вивченням природи відчуттів, сприйнять, уявлень, законів мислення, ролі позитивних і негативних емоцій у процесі пізнання, психофізичної природи уваги, переконання, особливостей психології колективу (групи), механізму повчання тощо.

Б. В. Ємельянов розглядав екскурсійну методику в таких аспектах, як основу професійної майстерності екскурсоводів; як механізм, що удосконалює „подання” матеріалу та сприйняття об’єкта екскурсантам, як процес упорядкування діяльності екскурсовода. Відомий екскурсовод вважав, що екскурсійна методика спирається на філософію. З філософської  науки методика бере вчення про діалектику, теорію пізнання і логіку. "Екскурсійна методика, – писав він, – виходить з того, що екскурсія являє собою діалектичну єдність змісту, засобів, форм та специфічного методу впливу на аудиторію - екскурсійного метода".

Перша складає сукупність правил та прийомів підготовки та проведення екскурсій. До кола її питань входять також питання теорії, підготовки та підвищення кваліфікації екскурсійних кадрів.

Предмет окремих екскурсійних методик складає прийоми та способи виховання, навчання та освіти у процесі викладу різних тем екскурсій. Екскурсійна методика включає методики: розробки нового для організації (фірми) продукта; розробки екскурсоводом нової для нього теми (вже розробленої у конкретній організації (фірмі); підготовки екскурсоводів до проведення чергової екскурсії; післяекскурсійна робота з її учасниками тощо. Відповідно до кожної теми ця  методика має свої особливості, які визначаються завданнями, поставленими перед конкретною екскурсією, цільовою установкою (наприклад, розширення культурного світогляду дорослих або професійна орієнтація молоді), а також видом екскурсії (міська, позаміська, музейна, виробнича) та складом групи.

Мають свої відмінності пішохідні та автобусні екскурсії. Є різниця й у методиці проведення екскурсій для внутрішніх та іноземних туристів, а також для різних категорій місцевого населення.

Найбільш глибоко розроблена методика проведення екскурсій. Вона охоплює цілий ряд питань. Це, насамперед, вміння показати об’єкти, розповісти про них і пов’язані з ними події. Методика передбачає вміння правильно скомпонувати екскурсійний матеріал, якнайповніше використати зорові та словесні докази на шляху досягнення поставленої мети і найбільш повно розкрити тему екскурсії.

Методику слід розглядати як суму використаних в екскурсії прийомів і послідовність екскурсійних об’єктів, чіткість формулювання підтем, кількість та взаємозв’язок основних питань і змістовність логічних переходів, і нарешті, кількість і послідовність викладення фактичного матеріалу.

Методичний прийом – це частина, елемент екскурсійного методу, необхідний для ефективного його застосування в конкретній екскурсії. Правильне використання методичних прийомів складає одну з основ професійної майстерності екскурсовода.     

Отже, призначення методики полягає в тому, щоб допомогти екскурсантам засвоїти зміст екскурсії через сприйняття об’єктів екскурсійної діяльності. Завдання методичних прийомів – забезпечити найбільшу дієвість передачі знань екскурсантам.

Ефективність екскурсії визначається не тільки рівнем її змісту, але й методикою проведення. Методика проведення екскурсії поділяється на дві частини: методику показу і методику розповіді, що носить підпорядкований характер.

У методиці показу можуть бути виділені як самостійні частини наступні методики: спостереження, вивчення і дослідження об’єктів; використання технічних засобів пропаганди, використання „портфеля екскурсовода”.