Коротка характеристика екскурсії „По древній столиці Київської Русі”

Прийом бесіди вимагає детального, продуманого підходу до кожного об’єкта й екскурсантів.

Прийом питань і відповідей повинен вживатися доречно. Питання екскурсовода повинні відрізнятися доступністю, точністю, конкретністю. Цей прийом є сходинкою в сходах логічного переходу. Крім того, загальні правила методики встановлюють, що в кінцевій точці маршруту екскурсовод повинен звернутися до групи із проханням задавати йому питання. Однак, давати відповіді на питання, що не мають відносини до теми екскурсії, не входить у його обов’язку. Він може дати пораду, на яких екскурсіях, у яких літературних або інших джерелах можна знайти відповідь на питання, що цікавлять екскурсантів.

 

2.3 Створення технологічної карти екскурсії

 

Паралельно з вивченням об’єкту можна створювати додаткову технологічну документацію – картки (паспорти) екскурсійного об’єкту, куди занести дані про нього. Чим докладніше картка буде заповнена, тим легше буде з нею працювати при упорядкуванні тексту екскурсії, визначенні її маршруту.

До картки (паспорту) об’єкта слід занести:

• найменування пам’ятки (первісне та сучасне), а також назву, під якою пам’ятка відома серед населення;
• історичну подію, її дату, з якою пов’язана пам’ятка;
• місцезнаходження об’єкта, поштову адресу;
• опис пам’ятки (під’їзд до неї, її автор, дата спорудження, матеріал, з якого виготовлена, текст меморіального напису);
• джерела відомостей (література, де є опис пам’ятки та подій, пов’язаних з нею, архівні дані, усні перекази, основні опубліковані роботи та місця знаходження неопублікованих робіт);
• збереження пам’ятки (стан та територія, на якій знаходиться; дата останнього ремонту, реставрації);
• на кого покладено охорону пам’ятки;
• в яких екскурсіях використовується;
• дата складання та прізвище складача.

До картки додається фото об’єкта, яке відтворює його сучасний та минулий вигляд.

Наявність такої картотеки допоможе в розробці нових маршрутів та урізноманітненні використання пам’яток у різних екскурсіях.

У випадках, коли об’єкт багатоплановий, екскурсовод, перш за все, вивчає його в межах теми, над якою працює, класифікуючи матеріал, який має, на основний та додатковий (який не має відношення безпосередньо до теми екскурсії, але може використовуватись при відповідях на запитання екскурсантів).

Слід пам’ятати: інформація, яку екскурсовод повинен повідомити екскурсантам з приводу певного об’єкту, буде визначати й особливості його показу, відведений на це час та послідовність огляду.

Під час попереднього огляду об’єкта екскурсоводу слід проаналізувати, на що звернути увагу екскурсантів, де краще поставити групу (для цього необхідно самому знайти найбільш виграшні точки для огляду), передбачити запасний варіант, оскільки найзручніша позиція може бути зайнятою. Вибираючи місце показу, екскурсовод повинен звернути увагу і на зовнішні обставини, які здатні полегшити чи, навпаки, утруднити його роботу: інтенсивність вуличного руху, шум від електропоїзда, який проходить неподалік, та ін.

Після завершення підготовчої роботи творча група приступає до другого її етапу – створення самої екскурсії, її основної технологічної документації, яка затверджена державним стандартом ДЕСТ 28681.1-95 “Туристично-екскурсійне обслуговування. Проектування туристичних послуг", і де зазначено, що “результатом проектування послуги “екскурсія” є наступні технологічні документи:

• 3.11 технологічна карта екскурсії;
• 3.13 контрольний текст екскурсії;
• 3.14 матеріали “Портфеля екскурсовода”;
• схема траси маршруту транспортної екскурсії.

Технологічна документація, яка не зазначена Міждержавним стандартом, але використовується при роботі над екскурсією, вважається додатковою чи допоміжною: картки (паспорти) екскурсійних об’єктів; бібліографія, рецензія фахівця, додаткові матеріали по темі: реферати, довідки, таблиці, цифрові матеріали, копії документів, цитати з літературних творів тощо. Вона може розроблятися паралельно з виконанням певної роботи в процесі підготовчого та завершального етапів.

Після завершення добору, вивчання та дослідження екскурсійних об’єктів слід приступати до складання маршруту екскурсії.

До кожного екскурсійного маршруту ставляться дві головні вимоги: він повинен забезпечувати цілісність та логічну послідовність викладення матеріалу, а також мати зорову основу для розкриття теми.

Існує три принципи побудови маршруту: хронологічний, тематичний та комплексний (хронолого-тематичний). На практиці суворо виконати хронологічний принцип маршруту буває дуже важко, а іноді і зовсім неможливо через розкиданість об’єктів по місту. Але прагнути цього слід.

Прикладом хронологічної побудови можуть бути літературно-, художньо-біографічні екскурсії про життя і творчість видатних людей. За тематичним принципом будуються тематичні оглядові екскурсії “Літературна Одеса 1920-х років”. Усі ж оглядові міські екскурсії в основному побудовані за тематико-хронологічним принципом. Послідовність викладення матеріалу по хронології в таких екскурсіях зберігається, як правило, тільки в підтемах.

Екскурсійний маршрут повинен бути складений компактно. Бажано, щоб переїзд від одного об’єкту до іншого не займав більше, ніж 10-15 хвилин, довгі інтервали слід чергувати з короткими. Намагатися не допускати повторних переїздів по одних і тих самих вулицях або повз одного і того ж самого об’єкту.

У піших екскурсіях інтервали між об’єктами повинні бути незначними: довгі переходи порушують ритм та сприйняття екскурсії, відволікають увагу екскурсантів. Раніше відмічалося, що екскурсійні об’єкти поділяються на основні та додаткові. Як правило, при показі основних об’єктів розкривається одна з підтем екскурсії. Біля кожного такого об’єкту передбачено вихід екскурсантів з автобусу. Але при цьому не слід зупиняти автобус, виводити з нього людей тільки для того, щоб сказати  кілька слів про черговий об’єкт.

Підготовку екскурсії завершує складання технологічної карти – основного технологічного документу, який визначає, як краще провести екскурсію, організувати показ об’єктів, які методичні прийоми краще використати, щоб екскурсія була проведена якнайкраще. За визначенням Міждержавного стандарту, “Технологічна карта екскурсії – технологічний документ, який визначає логічну послідовність визначених об’єктів на маршруті.

Технологічна карта (рис. 2.1) включає характеристики окремих етапів екскурсії у просторі та часі (тривалість, протяжність, місцезнаходження зупинок, місць огляду тощо), основні творчі завдання екскурсовода на кожному етапі” .

Технологічна карта складається на кожну тему екскурсії. Відповідно до “Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності", затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 17.01.2001 № 762 технологічна карта екскурсії обов’язково “затверджується керівником суб’єкта туристичної діяльності і визначає логічну послідовність перегляду історико-культурних об’єктів на туристичному маршруті”.

Якщо екскурсія проводиться з різними групами (школярі, доросла аудиторія), доцільно мати окремі технологічні карти.

 

 

ДЕСТ 28681.1-95

 

 

Затверджую Керівник туристичного закладу ________________________________ ________________________________ прізвище, ім’я, по батькові, дата, печатка

 

ТЕХНОЛОГІЧНА  КАРТА  ЕКСКУРСІЇ

 

Тема екскурсії ____________________________________________

 

Тривалість (год.)___________________________________________

 

Протяжність (км) __________________________________________

 

Автор-розробник __________________________________________

                                             автор, колектив авторів, підприємство

Зміст екскурсії ____________________________________________

 

_________________________________________________________

 

Маршрут екскурсії _________________________________________

 

у т. ч. варіанти маршруту ___________________________________

 

(літній, зимовий) __________________________________________

 

 

 

 

Ділянки (етапи) пересування за маршрутом від місця збору до останнього пункту на конкретному маршруті

Місця зупинок

Об’єкт показу

Тривалість огляду

Основний зміст інформації

Вказівки по організації*

Методичні вказівки**

 

Рис. 2.1 Технологічна  карта  екскурсії

 

Технологічна карта, як і текст, складається з вступу, основної частини та заключного слова. Вступ та заключне слово розміщуються до та після матеріалів основної частини. Мета екскурсії формулюється окремо та вміщується перед вступом.

Матеріали основної частини технологічної карти розміщуються за схемою, визначеною Міждержавним стандартом. Зазначена схема є обов’язковою для всіх туристично-екскурсійних організацій України.

Всі графи технологічної карти вміщують відомості, необхідні для успішного проведення екскурсії, які викладено  гранично коротко (подібно плану). Цим визначається обсяг карти: він не повинен перевищувати 6-12 сторінок друкованого тексту, що залежить від теми та тривалості екскурсії у часі. Послідовність та зміст граф технологічної карти допоможе екскурсоводу зробити екскурсію логічно побудованою, компактною, цілісною.

Вміння користуватися технологічною картою – обов’язкова умова для роботи кожного екскурсовода.

У графі “Ділянки маршруту” називаються вулиці, провулки, проспекти, бульвари, шосе, площі, по яких проїжджає (проходить) екскурсійна група. Перш за все визначають місце, де екскурсовод починає екскурсію і робить вступ. Далі слідує шлях до першого об’єкту показу, де розкривається перша підтема, далі – від першого об’єкту до наступного. Іноді тут доцільно робити уточнення, називаючи пункти, між якими проходить маршрут.

Записуючи в технологічній карті маршрут екскурсії, необхідно пам’ятати, що це – найбільш раціональний шлях пересування екскурсійної групи для послідовного огляду об’єктів, які передбачає тема екскурсії. Тому екскурсійний маршрут необхідно ретельно продумати. У міських екскурсіях переходи та переїзди від об’єкту до об’єкту не повинні перевищувати 10-15 хвилин, щоб довгі паузи не порушували цілісності маршруту, не відволікали увагу екскурсантів. Під час розробки маршруту обов’язково слід враховувати об’єкти показу, можливості їх огляду, доцільність та зручність пересування групи.

Маршрути, як і теми екскурсій, у своїй більшості тематичні, рідше – тематико-хронологічні і дуже рідко носять хронологічний характер (часто це пішохідні екскурсії).

Музейні експозиції, як правило, будуються за тематико-хронологічним принципом показу музейних експонатів. Це і обумовлює побудову маршруту більшості музейних екскурсій. У виробничих екскурсіях побудова маршруту залежить від особливостей показу виробничого процесу та специфіки підприємства.

У графі “Місця зупинок” визначається, де автобус чи піша група зупиняються для показу об’єкта та розповіді про нього. Зупинки визначають конкретно і точно. Наприклад, “Біля головного входу до університету, проти пам’ятника Т. Г. Шевченку”. Якщо на зупинці передбачається вихід, це також зазначається у технологічній карті. У міській автобусній екскурсії, яка проходить 4 академічних години, звичайно буває 3-6 виходів. Тут доцільно визначити зимові та літні варіанти виходів з автобусу. Взимку, якщо сильний мороз, кількість виходів зменшується, припускається огляд об’єкта без виходу з машини. Слід також передбачити зупинки на випадок дощу та літніх несприятливих погодних умов.

У позаміських екскурсіях, особливість яких полягає у тому, що за порівняно короткий проміжок часу (14-16 год.) автобус проходить до 400-500 км, слід робити зупинки через кожні 50 км на 2-3 хв. без виходу і через 100-150 км на 8-10 хв. – з виходом, враховуючи тему, мету, завдання, об’єкти екскурсії та категорію екскурсантів, вважаючи, що головне в екскурсії – обумовленість показу та розповіді, необхідність здорового сприйняття, потреба екскурсантів побувати “тут”, “саме на цьому місці”.

У графі “Об’єкти показу” зазначаються пам’ятки історії та культури, інші екскурсійні об’єкти (основні та додаткові), які показують групі на зупинці. Об’єкти перелічуються по мірі їх значення для розкриття теми.

У міській екскурсії об’єктом показу, поряд з пам’ятками історії та культури, може бути вулиця або площа, інженерна споруда тощо.

У позаміській – в цілому місто, село, селище міського типу, а під час проїзду на маршрут – їх здаля видимі частини (висока будівля, вежа, дзвіниця тощо).