Економіко-статистичний аналіз та шляхи підвищення рентабельності меду у СТОВ «Артемівське

1. виходом валового і товарного меду з розрахунку на одну бджолосім'ю; 

2.затратами праці на 1 ц меду; 

3.вартістю валової  продукції бджільництва на одного  середньорічного працівник;

4.собівартістю одиниці  продукції і ціною її реалізації, прибуток;

5.рівень рентабельності. 

Внаслідок недостатньої забезпеченості бджільництва кормовими  ресурсами продуктивність бджолосімей  у сільськогосподарських підприємствах  зростає дуже повільно і нестабільно.

На даному етапі розвитку галузі бджільництва в Україні нижче  наведені дані про кількість бджолиних сімей та виробництво меду у всіх категоріях господарств.  

 

Таблиця 1.2.

Кількість бджолиних сімей у всіх категоріях господарств (тис. на кінець року).

Області	Роки
	2002	2004	2006	2008	2011
АР Крим	93,8	111,3	115	124	160
Вінницька	207,2	195,5	250	284	399
Волинська	15,7	20,9	35	45	60
Дніпропетровська	165,3	174,9	200	227	399
Донецька	262,3	305,5	170	227	399
Житомирська	100,6	128,9	145	170	213
Закарпатська	101,2	51,6	115	124	200
Запоріжська	161,0	163,8	190	227	333
Івано – Франківська	142,7	147,0	160	170	213
Київська	72,9	49,2	110	124	160
Кіровоградська	126,3	123,9	170	227	333
Луганська	101,6	63,7	180	227	222
Львівська	35,3	66,0	44,0	45,0	67,0
Миколаївська	127,1	126,6	176	181	226
Одеська	97	129,9	140	147	185
Полтавська	116,6	146,8	170	227	333
Рівненська	38,1	40,6	45	45	67
Сумська	139,8	126,6	260	285	359
Тернопільська	66,8	65,5	135	171	226

 

продовження табл. 1.2

Харківська	112,6	149,8	145	171	226
Херсонська	37,3	58,2	70	114	160
Хмельницька	154,1	189,8	160	171	213
Черкаська	174,5	185,1	210	228	372
Чернівецька	98,6	97,9	115	125	166
Чернігівська	62,1	61,4	90	114	150
Всього	2810,5	2980,4	3600	4200	6000

 

 

Таблиця 1.3

Виробництво меду на пасіках  всіх категорій господарств (тонн).

Області	Роки
	2002	2004	2006	2008	2011
АР Крим	868	1789	2150	2480	3200
Вінницька	3756	2643	4100	5680	7080
Волинська	101	86	300	500	1340
Дніпропетровська	3811	6202	4800	5540	7980
Донецька	9423	9777	6000	6540	7980
Житомирська	1812	2639	1800	2400	4260
Закарпатська	882	436	1200	2480	4000
Запоріжська	5513	5842	5350	5540	6660
Івано – Франківська	1028	1039	1900	2720	4260
Київська	683	477	1600	2480	3200
Кіровоградська	2498	2519	3800	4540	6660
Луганська	2749	2871	3950	4540	6660
Львівська	418	671	500	800	1340
Миколаївська	3223	4323	4200	4300	4520
Одеська	2345	2854	2750	2940	3720
Полтавська	729	1153	2400	3540	6660
Рівненська	659	697	625	900	1340
Сумська	1946	1560	4775	5700	7180
Тернопільська	454	429	1800	3000	4520
Харківська	2401	2701	2350	3400	5320
Херсонська	725	1708	1300	2000	3200
Хмельницька	1586	1690	2250	3000	4260
Черкаська	1838	2084	3400	4560	7440
Чернівецька	734	731	1200	2140	3320
Чернігівська	962	955	1500	2280	3000
Всього	51144	57878	66000	84000	120000

 

Формуючись у самостійну галузь народного господарства, бджільництво потребує комплексного підходу до свого розвитку, взаємозв'язку зі спорідненими й обслуговуючими галузями на підставі взаємовигідних економічних відносин та паритету цін. Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку бджільництва в господарствах з різними формами власності та видами господарювання - у державних, колективних сільськогосподарських підприємствах, агропромислових об'єднаннях, фермерських і селянських господарствах. Але змін на краще все ж немає. За своїми особливостями бджільництво знаходиться найближче до фермерства. Аналіз статистичних даних розвитку галузі в країні за останні 10-15 років засвідчує, що приріст бджолосімей спостерігався, здебільшого, за рахунок приватного сектора і зараз у ньому утримується 90% бджолиних сімей. Водночас, проблема необхідності збільшення бджолосімей існує в усьому світі і майже в усіх країнах бджільництво має державну підтримку. В нашій країні державна підтримка здійснюється на розвиток та на селекцію. Так, у 2003 році уряд виділив 3 млн. грн., у 2004 році - 7 млн. грн., у 2005 році - 8 млн. грн., що дало можливість частково відновити кількість бджолосімей та збільшити їх до 3 млн., хоча для успішного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, як було відмічено, потрібно 6 млн. бджолосімей. Але суми дотацій надто мізерні. Крім того, бажано, щоб дотацію отримували бджолярі, які обслуговують пасіки, починаючи з 10 бджолосімей. 

При цьому, прибутки від  запилення сільськогосподарських  культур, яке забезпечується бджолами, перевищують прибутки від прямої продукції в 15-20 разів. На селекцію у 2003 році виділено 577,0 тис. грн., в 2004 - 646,4 тис. грн., в 2005 - 905,0 тис. грн. Для результативності селекційної роботи в галузі бджільництва бажано упродовж 5 років виділяти щорічно до 3 млн. грн.

Однією з важливих умов розвитку бджільництва є наявність  відповідної кормової бази й ефективне  її використання. Природна і культивована медоносна флора України багата на різноманітні медоносні рослини. Правильне їх поєднання забезпечить  бджіл безперервним кормовим конвеєром.  

Однак, загальносвітова  тенденція зменшення кількості  бджолосімей та недооцінка ролі бджіл  у формуванні врожаю призвела в останні  роки до значного зниження (до 40%) врожайності  ентомофільних сільськогосподарських  культур в США, Канаді та ряді країн Західної Європи. Це характерно і для нашої держави. Запилення культур бджолами є важливим резервом підвищення рівня рентабельності рослинництва, яке не потребує суттєвих додаткових витрат, що особливо важливо за умов існуючої в Україні економічної ситуації. Завдяки запиленню бджолами прибавка врожаю складає: гречки - 41-60%, соняшнику - 30-41%, технічних культур - 46-67%, садів та ягідників - 38-55%, баштанових культур - 40-58%. Вирощування деяких овочевих культур, зокрема в теплицях, взагалі неможливе без використання бджіл. 

Враховуючи досвід багатьох країн світу, де прибуток бджільництва від запилення складає 90% від усіх прибутків, необхідно розробити  і впровадити механізм відрахувань  із галузі рослинництва на розвиток галузі і бджільництва за рахунок прибутку, отриманого від підвищення врожайності ентомофільних сільгоспкультур завдяки їх запилення бджолами. Такі відрахування до галузі бджільництва стимулюватимуть її розвиток, що, в свою чергу, буде запорукою подальшого підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарсь-ких культур та рівня рентабельності галузі рослинництва. 

Одним із ефективних прийомів сприяння розвитку галузі бджільництва було б часткове відрахування з прибутків  галузі рослинництва. При цьому необхідно здійснити такі кроки: 

1) зробити бджолозапилення  обов'язковим елементом технології  вирощування ентомофільних сільськогосподарських  культур; 

2) узаконити орендну  плату за бджолозапилення, сума  якої визначалася б за домовленістю  сторін. У разі не укладення договору власники посівних площ повинні перерахувати в бюджет на розвиток бджільництва за кожен гектар посіяних ентомофільних культур по 1 % від реалізаційної ціни одного гектара насіння даної культури. Цей розрахунок може бути проведений за такою формулою: 0=Рх8х1%, де О - сума перерахувань у бюджет, грн.; Р - реалізаційна ціна 1 ц насіння (без ПДВ), грн.; 8 - площа посіву ентомофільної культури, га; 1% - рекомендований відсоток перерахувань у бюджет;

3) задля нарощування  загальної кількості бджолиних сімей та покращення воскового балансу пасік на декілька років заборонити вивіз воску за кордон;

4) для покращення кормової  бази бджільництва та враховуючи  користь, яку бджоли приносять  при запиленні, в сівозміни  включати посіви медоносних культур  з розрахунку не менше 20 гектарів на 100 бджолиних сімей;

5) створити в кожній  області від 3 до 5 великих бджоло  господарств від 1000 до 4000 бджолосімей  з використанням промислових  технологій, в тому числі з  первинною переробкою та фасуванням  продуктів бджільництва. Таким господарствам держава повинна надати пільговий кредит на 5 років;

6) для забезпечення  пасічників племінним матеріалом  створити в кожній області  розплідники або племінні пасіки;

7) за фінансового сприяння  держави забезпечити закупку  меду у пасічників обласними бджоло об'єднаннями і спілками;

8) включити в споживчий  кошик населення (особливо в  дитячих закладах, школах, лікарнях  та на курортах) мед та інші  продукти бджільництва, для цього  проводити відповідну рекламну  діяльність;

9) для успішного забезпечення міського населення медом та іншою продукцією бджільництва створити Будинки меду (з такою пропозицією делегати IV з'їзду пасічників та II з'їзду апітерапевтів звертались до адміністрацій, але реакції на це не було). Спілці пасічників, асоціації "Укрбджолопром" практикувати медові ярмарки або свята меду, на яких громадяни мали б можливість закуповувати бажану продукцію, що значною мірою вирішувало б проблему реалізації продукції бджільництва;

10) створити 5 регіональних  спеціалізованих лабораторій із якості продукції та її сертифікації. Для цього винайти можливість профінансувати закупівлю необхідних приладів;

11) Департаменту ветеринарної  медицини зменшити фінансовий  прес щодо ветеринарних послуг, аналізів у бджільництві;

12) фінансове сприяти  видавничій діяльності науково-популярних та міжвідомчих видань з бджільництва.

За рахунок пільгового кредитування доцільно налагодити постачання для потреб галузі технологічних  ліній первинної обробки і  переробки бджоло продуктів, їх фасування  і пакування у різноманітні ємності для доставки споживачам, виготовлення лікувально-профілактичних харчових композицій.

Створення універсальних  технологій утримання і розведення бджіл забезпечить збільшення обсягів  виробництва крім меду ще й додаткових продуктів бджільництва - пилку, прополісу, маточного молочка, воску, отрути - що значно сприятиме підвищенню рентабельності пасік.  Особливо фінансову підтримку потребує новостворений і атестований Селекційний центр Інституту бджільництва, який, окрім основної своєї роботи, повинен спрямовувати і координувати селекційні дослідження загалом по галузі та готувати спеціалістів-селекціонерів для племрозплідників, племзаводів з бджільництва.

З метою одержання  високоякісної та екологічно чистої продукції бджільництва передбачається використання в технологічних процесах при проведенні лікувально-профілактичних заходів препаратів, виготовлених на основі фітосировини та зведення до мінімуму використання антибіотиків.

 

 

 

1.3 Методичні аспекти економіко-статистичного  аналізу рентабельності меду

 

Сільське господарство є однією з найважливіших складових  економіки країни. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує інші потреби суспільства. Ефективність роботи цього виду економічної діяльності завжди залишається актуальним питанням.

Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарської  діяльності є показник рентабельності. Рентабельність означає доходність, прибутковість підприємства. У загальному випадку її розраховують шляхом співставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються.