Дослідження економічної безпеки і конкурентоспроможності країн

 

ЗМІСТ

 

	ВСТУП……………………………………………………………..	6
РОЗДІЛ1	ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ  БЕЗПЕКИ І КОНКУРЕНТОСПРО-МОЖНОСТІ КРАЇН В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ…………….	9
1.1.	Сутність  і механізми формування зовнішньоекономічної стратегії держави в контексті її економічної безпеки…………..	9
1.2.	Теоретико-методологічні  засади дослідження конкуренто-спроможності країни……………………………………………...	15
1.3.	Теоретичні  аспекти впливу глобалізації на стан міжнародної конкурентоспроможності…………………………………………	28
РОЗДІЛ 2	АНАЛІЗ  КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ І ЕКОНОМІЧНОЇ  БЕЗПЕКИ КРАЇН В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ………………..	35
2.1.	Аналіз  рівня міжнародної конкурентоспроможності національної економіки…………………………………………..	35
2.2.	Аналіз  конкурентних переваг України в  умовах глобалізації….	46
2.3.	Перспективи побудови стратегії економічної  безпеки України в умовах глобалізації……………………………………………...	67
РОЗДІЛ 3	ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ  МОДЕЛЮВАННЯ ВИПУСКНОЇ РОБОТИ…………………………………………...	91
РОЗДІЛ 4	ОСНОВИ  ОХОРОНИ ПРАЦІ…………………………………….	97
	ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………..	105
	СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………	110
	ДОДАТКИ…………………………………………………………	117

 

 

ВСТУП

 

Глобалізація  стала важливим реальним аспектом сучасної світової системи, однією з найвпливовіших сил, що визначають подальший хід розвитку системи світогосподарських зв’язків. Вона стосується виробництва товарів і послуг, використання робочої сили, інвестицій в «фізичний» і людський капітал, технології і їх розповсюдження з одних країн в інші. Все це впливає на ефективність виробництва, продуктивність праці, конкурентоспроможність та економічну безпеку держав.

Сучасні проблеми формування світового устрою за умов глобальної економічної кризи, поєднані з нестабільністю в політичній та економічній системах України  та необхідністю перегляду системи регулювання економічних процесів на всіх рівнях, зумовлюють необхідність вивчення, теоретичного обґрунтування та побудови нових систем забезпечення конкурентоспроможності та економічної безпеки країни.

Серед українських учених, що працюють в  зазначеному напрямі, слід виділити: Л.Антонюк, О.Білоруса, В. Білозубенко, В.Будкіна, С.Воронцова, Г.Дарнопиха, О.Дерев’янко, Н.Єрмошенко, Б.Кравченко, В.Дергачову, В.Ліпкан, Ю.Макогона, С.Мочерного, О.Новікову, Г.Пастернак-Тарнушенко, Г.Черніченка та ін.

Проте, незважаючи на достатньо високий рівень розвитку сучасної наукової думки щодо побудови систем економічної безпеки та забезпечення конкурентоспроможності, потребує подальшого розвитку система наукових знань щодо забезпечення економічної безпеки та конкурентоспроможності країни. в умовах глобалізації.

Актуальність та наукова значущість окресленої проблеми зумовили вибір  теми випускної роботи, постановку мети і завдань дослідження.

Метою випускної роботи є розвиток теоретико-методологічних основ дослідження міжнародної конкурентоспроможності  та розробка науково-практичних рекомендацій щодо дотримання вимог економічної безпеки при забезпеченні конкурентоспроможності національних економік в умовах глобалізації .

Для досягнення зазначеної мети було поставлено і вирішено такі завдання:

• вивчити сутність і механізми формування зовнішньоекономічної стратегії держави в контексті її економічної безпеки теоретичні основи формування стратегічного підходу до забезпечення міжнародної економічної безпеки держави;
• дослідити теоретико-методологічні засади дослідження конкурентоспроможності країни;
• узагальнити теоретичні аспекти впливу глобалізації на стан міжнародної конкурентоспроможності;
• охарактеризувати передумови розвитку міжнародної конкурентоспроможності національної економіки вплив приєднання України до СОТ на рівень міжнародної конкурентоспроможності України;
• здійснити аналіз конкурентних переваг України в умовах глобалізації детермінант економічної безпеки в системі конкурентних переваг України;
• запропонувати перспективи побудови стратегії економічної безпеки в системі конкурентних переваг України. 

Об’єктом  дослідження є забезпечення міжнародної  конкурентоспроможності та економічної  безпеки національних економік в  умовах глобалізації.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади й організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки країн при визначенні напрямків формування міжнародної конкурентоспроможності національних економік в умовах посилення процесів глобалізації.

У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: (системний підхід, методи статистичного аналізу і узагальнення даних, методи структурно-функціонального аналізу). В процесі дослідження системний підхід використано для теоретичних узагальнень та визначення понять «економічна стратегія», «економічна безпека»; методи статистичного аналізу і узагальнення даних – для дослідження динаміки зовнішньоекономічної діяльності України та її конкурентних позицій; методи структурно-функціонального аналізу – в процесі побудови 5-факторної економіко-математичної моделі впливу макроекономічних чинників на рівень зростання ВВП.

Інформаційну базу дослідження  становлять офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, українські та зарубіжні статистичні збірники, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України стосовно проблем регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, матеріали Державної геологічної служби України міжнародні економічні угоди, нормативні документи Європейського Союзу, Співдружності незалежних держав, Організації Чорноморського економічного співробітництва з тематики дослідження.

 

РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН

 

 

1. Сутність і механізми формування зовнішньоекономічної стратегії держави в контексті її економічної безпеки

 

Стабільний стійкий  розвиток будь-якої держави неможливий без чіткого бачення ролі і  місця цієї держави в сучасному світі, без наявності інтегральної стратегії на перспективу.

У низці країн  світу роль такої інтегральної стратегії  відіграє стратегія національної безпеки. Ця стратегія затверджується главою держави і служить базовим  програмним документом для виконавчої гілки влади. Існує принципова різниця між концепцією національної безпеки та її стратегією. Концепція національної безпеки - це система загальних поглядів на принципи забезпечення безпеки держави, особи і суспільства від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Стратегія як програма дій на перспективу має носити активний характер, тобто бути спрямованою  на активну побудову бажаної моделі майбутнього.

Поняття стратегії  досить широко обговорюється дослідниками як в теоретичній, так і в прикладній сферах. Первинно поняття стратегії вийшло з військової сфери, а потім перейшло до науки менеджменту  як визначення реакції бізнесу на дії конкурентів (у тому числі можливі). Різні дослідники характеризували його по різному табл. 1.1.

Слід підкреслити, що у наведених визначеннях особлива увага приділяється аспекту забезпечення адекватних дій організації у відповідь на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин. Відповідно мета стратегії розглядається як забезпечення реалізації цілей організації незважаючи на це втручання.

Таблиця 1.1

Зміст категорії  „стратегія” у різних дослідженнях 

Автор, видання	Визначення
за  В. Далем Толковый  словарь живого великорусского языка. Современное написание: В 4 т. — М. : ООО "Издательство Астрель", 2003. Т. 4. — 1145с.	Стратегія – вчення про найкраще розміщення й використання усіх військових сил і засобів
за  Л. Хартом Bond Brian. Liddell Hart : a study of his military thought.- London : Cassell, 1977. x, 289 p	Стратегія - мистецтво розподілу і застосування військових ресурсів для досягнення цілей, поставлених політикою
за  Г. Мінцбергом Структура в кулаке: создание эффективной организации. – СПб. : Питер, 2002. — 512с.	Стратегія  виявляється, як наміри, що вступають  у протиріччя і пристосовуються  до мінливої реальності
за  М. Портером Конкуренція.— СПб. : Издательский дом "Вильямс", 2003. — 495с.	Стратегія – комбінацію цілей за досягнення яких бореться фірма і засобів (політик) за допомогою яких вона збирається їх досягти.
за  С. Трего та А. Циммерманом Top management strategy: what it is and how to make it work .-New York: Simon and Schuster, c1980. -128 p.	Стратегія – рамки, що направляють можливий вибір, визначений самою природою і  напрямком розвитку організації
за  С. Дацюком Государственная стратегия //xyz.org.ua/program/state_strategy.html	Стратегія оцінює реальні перспективи наявної  ситуації і наявні в ній ресурси, що дозволять домогтися поставлених  цілей
за  О. Гончаренком Стратегія національної безпеки України: проблеми розробки та імплементації // Матеріали науково-практичного семінару.- 28 березня 2000 р.	Стратегія національної безпеки - це документ програмного  характеру, який окреслює перспективи  розвитку усіх сфер зовнішньої і внутрішньої  політики, основні контури імплементації життєво важливих національних інтересів країни.

 

Слід підкреслити, що у наведених визначеннях особлива увага приділяється аспекту забезпечення адекватних дій організації у  відповідь на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин. Відповідно мета стратегії розглядається як забезпечення реалізації цілей організації незважаючи на це втручання.

На нашу думку, узагальнення наведених вище визначень  дає підстави для формулювання специфічного визначення поняття “економічна  стратегія”. Економічна стратегія - це цілісна система дій суб’єкта, спрямованих на реалізацію мети, завдань та пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу впливів ендогенних та екзогенних чинників, розрахована на тривалий період часу.

Економічна  безпека характеризується таким станом національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розширеного самовідтворення та спроможний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства, держави. Важливими складовими економічної безпеки України є сировинно-ресурсна безпека, енергетична безпека, фінансова безпека, зовнішньоекономічна безпека, технологічна безпека, продовольча безпека тощо [8, c.100].

Політика  економічної безпеки визначається на основі певних принципів, які створюють політичну та правову базу для оцінки зовнішніх і внутрішніх загроз, формування національних економічних інтересів і стратегії економічної безпеки. Автором запропоновано механізм забезпечення національної економічної безпеки держави в умовах інтеграції, що представлений на рис.1.1.

Об’єктами національної економічної безпеки  є держава, суспільство, сім’ї, окремі громадяни, підприємства, установи, організації, окремі території, а також і основні  елементи економічної безпеки.

Економічній безпеці притаманний інтегральний характер, оскільки вона є результатом спільних зусиль усієї нації, що проявляються через дії влади на всіх рівнях, наявних у держави сил, засобів, об’єднань громадян і окремих осіб.

 

Рис. 1.1. Механізм забезпечення національної економічної безпеки держави в умовах інтеграції

 

До  основних принципів забезпечення економічної  безпеки України можна віднести:

- верховенство  закону при забезпеченні економічної  безпеки;

- додержання  балансу економічних інтересів  особи, сім’ї, суспільства, держави;

- взаємна  відповідальність особи, сім’ї,  суспільства, держави щодо забезпечення  економічної безпеки;