Шпаргалка по "Международному праву"

199.      Національний     банк     України     -     один     із     органів     державного     регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Важлива роль відводиться Національному  банку України, який здійснює зберігання і використання золотовалютного  резерву нашої держави та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України. Він представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди. Окрім того, Національний банк України: регулює курс національної валюти

України щодо грошових одиниць інших  держав; здійснює облік і розрахунки щодо наданих і одержаних державних  кредитів і позик, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у його розпорядження. Він виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду України та іншого державного майна України, а також здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій іншому банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

200.      Міністерство   економіки   та   з   питань   європейської   інтеграції   як   орган   державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Суттєвого значення як органу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності набуває діяльність Міністерства економіки України та з питань європейської інтеграції. Воно забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України. На нього покладено контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України й умов міжнародних договорів України і виконання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і реєстрацію учасників зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно з цим Законом. Зазначене міністерство проводить антидемпінгові, анти-субсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України, виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про Міністерство економіки України.

201. Законодавство України про правовий регулювання вирішення спорів, які виникли у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У процесі зовнішньоекономічної діяльності між суб’єктами, які її здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв’язання відповідно до діючого законодавства.В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв’язання таких спорів, які закріплені насамперед у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. У сьомому розділі цього закону “Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності” (ст. 38 — 39), зокрема, записано, що спори, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності, можуть розглядатися Судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами. Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна із сторін у справі є фізична особа або держава. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних судах. Міжнародні спори, які можуть виникнути в результаті дій України, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права. Постановою Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів. Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити зовнішньоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас з ініціативи і за участю Торгово-промислової палати України були розроблені і 24 лютого 1994 р. прийняті Закон “Про міжнародний комерційний арбітраж”, а також Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України.Названі вище закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають при здійсненні, зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних зв’язків.

202. Основні положення Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.

У преамбулі до Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”  від 24 лютого 1994 р. зазначено, що цей  Закон виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення  спорів, які виникають у сфері  міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому  порядку; враховує положення про  такий арбітраж, які є в міжнародних  договорах України, а також в  типовому законі, прийнятому в 1985 р. Комісією 00Н з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю 00Н для можливого використання державами у своєму законодавстві. Названий закон складається з  восьми розділів, в яких об’єднано 35 статей. У першому розділі Закону “Загальні положення” (ст. 1—6) визначаються сфера його застосування, терміни  та правила їх тлумачення, а також  інші питання. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних  та інших видів міжнародних економічних зв’язків, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а також їхні спори з іншими суб’єктами права України. У ст. 2 Закону дається визначення термінів та правила їх тлумачення. Так, “арбітраж” — це будь-який арбітраж (третейський суд), незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним-судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України; “третейський суд” — одноособовий арбітр або колегія арбітрів; “суд ” — відповідний орган судової системи держави. Відносини торгового характеру включають такі угоди (не обмежуючись ними): будь-які торгові угоди про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами; угоди про розподіл, торгове представництво; факторні операції;лізинг; інжиніринг; будівництво промислових об’єктів; надання консультативних послуг; купівля-продаж ліцензій; інвестування;фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесії Розділ другий “Арбітражна угода” (ст. 7—9) містить передусім норми, які визначають її суть. Арбітражна угода — це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні.Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. У третьому розділі “Склад третейського суду” (ст. 10 — 11) регулюються питання, пов’язані з кількістю та призначенням арбітрів, підставами для їх відбору та ін. Так, сторони можуть на власний розсуд визначити кількість арбітрів. Якщо вони цього не зроблять, то призначаються три арбітри.

203.   Арбітраж як один із засобів розв’язання спорів.

МА –це третейський суд для  вирішення спорів між державми, що створений на основі угоди сторін, рішення якого має для них  обов’язкову силу. Склад арбітражу  (один суддя чи декілька), порядок їх діяльності, а також норми права, що повинні бути застосовані визначаються угодою сторін в спорі, що назив-ся компромісом. МА завжди формується з непарної кількості  членів, один з яких – суперарбітр. Загальний акт про мирне вирішення м/н спорів встановив, що якщо сторони не погодяться про інше, то А буде скл-ся з 5 членів. Якщо в компромісі не сказано інше, арбітри застосовують норми, що вказані у ст.38 Статуту М/н Суду ООН. В Гаазі знаходиться і діє Постійна палата третейського суду, її амін-на рада, що скл-ся з міністра інозем. Справ Нідерландів та дипломат. представників стран-учасниць. Види м/н арбітражу: ізольований ар-ж (ар-ж ad hoc) – ств-ся в силу особливої угоди сторін, що спорять, для вирішення конкретного спору, не вдаючись до допомоги м/н інституцій;  інституціональний (постійний) ар-ж) –здійснюється постійно діючим арбітр. органом ( між сторонами повинно бути укладена особлива угода, за якою вони наперед  зобов’язуються передати спір, що може виникнути, третій (незацікавленой) стороні.

204-205. Правовий статус Міжнародного комерційного суду та Морської арбітражної комісії при торгово-промисловій палаті України”

Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”. Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інші виграти суду, сприяє його діяльності.До Міжнародного арбітражного комерційного суду можуть за угодою сторін передаватися на вирішення: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а так само їхні спори з іншими суб’єктами права України. Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та (чи) послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими результатами творчої діяльності, спорудження промислових та інших об’єктів, ліцензійних операцій, інвестицій. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України є також самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”. Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Морської арбітражної комісії, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат комісії, сприяє їхній діяльності. Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають із відносин:1) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів; 2) щодо морського страхування і перестрахування;3) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка —море);4) пов’язаних із купівлею-продажем, заставою та ремонтом

морських суден та інших плавучих засобів;5) з лоцманської і крижаної проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден  внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов’язані з плаванням  таких суден морськими шляхами;6) пов’язаних з використанням суден  для здійснення наукових досліджень; видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;7) щодо рятування  морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також  щодо рятування в морських водах  судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання. Морська  арбітражна комісія вирішує також  спори, що виникають у зв’язку  із плаванням морських суден і  суден внутрішнього плавання в міжнародних  ріках, а також спори, пов’язані  із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.