Шпаргалка по "Международному праву"

140.      Спеціальні митні зони.

Спеціальна митна зона – це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних  типів спеціальних (вільних) економічних  зон із-за меж митної території  України, а також до товарів, які  вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного  і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом. Спеціальними митними зонами є частини території  України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для  цілей оподаткування товари, ввезені  на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться  за межами митної території України. Ввезення на митну територію України  цих товарів у незмінному стані  або товарів, повністю вироблених, достатньо  перероблених або оброблених у таких  зонах, здійснюється в режимі імпорту.

Спеціальні митні зони створюються  відповідно до законодавства України  про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України  на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної  митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також  визначаються вимоги щодо організації  роботи спеціальної митної зони та обов’язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства  під час здійснення митного контролю.Товари можуть перебувати у спеціальних  митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.

141.      Загальна характеристика Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур.

Договаривающиеся Стороны настоящей  Конвенции В ЦЕЛЯХ устранения расхождений в таможенных правилах и процедурах Договаривающихся Сторон, которые могут препятствовать развитию международной торговли и других видов международного обмена,

ЖЕЛАЯ внести действенный вклад  в развитие таких торговли и обмена путем упрощения и гармонизации таможенных правил и процедур, а  также стимулирования международного сотрудничества,

ОТМЕЧАЯ, что значительные преимущества, получаемые благодаря облегчению условий  международной торговли, могут быть достигнуты без ущерба для соответствующих  правил таможенного контроля,

ПРИЗНАВАЯ, что такие упрощение  и гармонизация могут быть достигнуты, в том числе благодаря применению следующих принципов:

- осуществления программ, направленных  на постоянное совершенствование  и повышение эффективности таможенных  правил и процедур;

- предсказуемость, последовательность  и открытость при применении  таможенных правил и процедур;

- предоставление заинтересованным  сторонам всей необходимой информации, относительно законов, нормативных  правовых и административных  актов по таможенному делу, таможенных  правил и процедур;

- применение современных методов  работы, таких как контроль на  основе управления рисками и  методов аудита и максимальное  практическое использование информационных  технологий;

- сотрудничество с другими национальными  органами власти, таможенными службами  других государств и торговыми  сообществами, во всех случаях,  где это необходимо;

- внедрение соответствующих международных  стандартов;

- обеспечение беспрепятственного  доступа заинтересованных сторон  к процедурам рассмотрения в  административном и судебном  порядке;

142. Поняття і джерела міжн. вал. права. МВП – це система норм та принципів, які покликані регулювати міжн. вал. відносини.Сьогодні не має єдиної назви цієї с истеми норм і принципів. Називають: міжн. банківське право, міжн. фін. право, МВП. Міжн ек. співробітництво (торгове, наук-техн., виробниче, інвестиц.) не можливо уявити без його валютного забезпечення. Валюта– грош. од. країни, яка приймає участь у міжн. ек. співробітництві. Нац. валюта окремих держав має міжн. вартість ($, DM і ін.- вільно-конвертовані). Питання панування валют – дуже гостре. Напр. $ і євро. Так, поява євро буде сприяти розвитку економік держав Європи і створювати певні проблем для $ США. Центральні банки азіатських країн, що володіють 40% вал. запасів, заявили, що збираються замінити частину $ на євро. Зараз в Японії 220 млрд.$, Китай- 144, тайвань 88 млрд.$. Отже, передбачається жорстока боротьба між цими валютами. Україна теж вимушена торгувати у євро, є рахунки в банках у євро.   Джерела МВП: – 2-сторонні угоди; – рішення міжн. фін. та кред. організацій;  – нац. зак-во, яке спрямоване на розумне використання валютних коштів.

143-144. Міжнародні валютні відносини як предмет регулювання валютного права. МВП зародилося на основі міжнародного публічного і міжнародного приватного права. Його сучасний розвиток пов’язаний з розширенням і поглибленням міжнародного економічного співробітництва. У вітчиз. і зарубіж. юриднауці ще не вироблена чітка назва цієї правової галузі, норми якої регулюють міжнародні валютно-фінансові відносини. МВП має свій предмет правового регулювання — міжнародні валютні відносини. Вони виникають з приводу валютних цінностей, що обертаються у сфері міжнародного співробітництва держав або інших суб’єктів. До валютних коштів відносяться іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви тощо), в іноземній валюті цінні папери (акції, облігації, купони, бони), золото та інші цінності. Валютні відносини, як відомо, регулюються і міжнародним приватним правом, коли вони виникають за участю недержавних юридичних осіб, громадян. Для регулювання міжнародних валютних відносин використовуються міжнародно-правові норми, що закріплюються у відповідних угодах (наприклад, Ямайські угоди 1978 р. про перехід країн—членів МВФ до багатовалютної системи). Викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що МВП — це система міжнародію-правових норм, що регулюють міжнародні валютні відносини. Як і всі правові норми, норми міжнародного валютного права мають свої джерела, в яких вони юридичне виражені, закріплені. До них належать міжнародні договори, судова й арбітражна практика, міжнародні звичаї. Міжнародні договори — найбільш поширене джерело міжнародного валютного права.

146.      Поняття валютних операцій.

валютні операції -

- операції, пов’язані  з переходом права власності  на валютні цінності, за винятком  операцій, що здійснюються між  резидентами у валюті України; 

- операції пов’язані  з використанням валютних цінностей  в міжнародному обігу як засобу  платежу, з передаванням заборгованостей  та інших зобов’язань, предметом  яких є валютні цінності;

- операції, пов’язані  з ввезенням, переказуванням і  пересиланням на територію України  та вивезенням, переказуванням і  пересиланням за її межі валютних  цінностей; 

147. ЄВС

Панування тієї чи іншої валюти в  міжнародних економічних відносинах — це важливе питання, яке вирішується в гострому суперництві окремих держав або їх груп. Так, ще у 1979 р. стала функціонувати Європейська валютна система (ЄВС), яка включала 8 із 10 країн ЄЕС (крім Англії та Греції). Спочатку ця система базувалася на марці ФРН як протистояння доларові США. Пізніше основою ЄВС має стати Європейська валютна одиниця — ЕКЮ, котра, як передбачається, буде введена в альтернативні строки — між 1 січня 1997 р. і 1 січня 1999 р. Розв’язання валютних проблем певним чином впливає на вирішення не лише ек., а й суто політичних питань. Порівняно недавно, у вересні 1992 р., виникли гострі політичні баталії у ряді країн ЄВС з приводу ратифікації Маастріхтського договору. Як відомо, він був підписаний у грудні 1991 р. у голландському містечку Маастріхт представниками 12 країн ЄВС. Ратифікація договору у 1992 р. передбачала створення політичного, валютно-економічного, а в майбутньому — і оборонного союзу нової якості, який повинен опиратися на спільну грошову одиницю — екю. Але в країнах ЄВС до цього ставилися далеко не однозначно. З 1 січня 1999 В Европі запровадили ед.европ. од.-ЕВРО. Оскільки не можливо було виробити готівку евро, то фіксація відб. На безготівков.рахунках. Для підприємств і юр. Осіб-безгот. Розрахунок, для фіз. Осіб-по чеках.31 грудня 1998 –жорстка фіксація курсу евро.Країни ЕС сформували суворі вимоги для кр., які користуються евро:Дифіцит держ. Боргу не повинен  перевищувати 3% ВВП; Річна інфляція не більше  рівня у 3-х кр.ЕС, в яких є найниж.рівень(3-3.10%).Поява европ. Валюти передбачала зміцнення ек. відносин між кр. Европи і зменшення ролі $  у цих країнах.

148. Правовий режим здійснення операцій з валютними цінностями.

Наявність валютних цінностей у  власності резидентів і нерезидентів є необхідною передумовою здійснення з ними відповідних операцій. З  метою належного упорядкування  цих операцій у Декреті Кабінету Міністрів України “Про систему  валютного регулювання і валютного  контролю” закріплено цілий розділ “Операції з валютними цінностями” (ст. 2 — 10), в якому і визначається в основному правовий режим операцій з валютними цінностями. Норми  цього розділу регулюють питання, пов’язані з порядком використання надходжень в іноземній валюті, видачі ліцензій Національним банком України  на здійснення валютних операцій, організації  торгівлі іноземною валютою та ін.Порядок  використання надходжень в іноземній  валюті закріплено у ст. 4 зазначеного  вище декрету і зводиться до наступного: усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті підлягають обов’язковому  продажу через уповноважені банки  на міжбанківському валютному ринку  України, за винятком випадків, передбачених у пункгі 2 цієї статті. У цьому  пункті зазначено, що обов’язковому  продажу не підлягають: кошти в  конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку  України через уповноважені банки  та інші кредитно-фінансові установи, що мають ліцензії Національного  банку України на здійснення валютних операцій, протягом терміну, встановленого  валютним законодавством для розрахунків з нерезидентами; кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами — резидентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;кошти в іноземній валюті, що належать резидентам;кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.

149. Організ-правовий механізм м/н вал сис-ми.

Світова вал сис-ма – це форма  організації м/н вал відносин, що зумовл розвитком світ госп-ва та юр-но зафікс у МД. Найгол ел-тами є  нац та кол-ні вал одиниці, склад  і структура м/н ліквідних активів (вал кошти та зол резерви), механізм вал паритетних курсів, умови взаємної конвертов-ті валют, обсяги вал обмежень, форми м/н розрах-в, режим м/н  вал ринків і світ ринків золота, статус міждерж вал-кредит організацій, що регул кредит відносини.

Розвиток сис-ми після ІІ Св в  пов’язаний із Бреттон-Вудською угодою (1944). Вона була важл джерелом МВП. Золотовал  стандарт (згідно угоди) почав форм-ся тільки в кінці 50-х. Цю сис-му було оформлено  офіц-но тільки в 1960р. Відповідно до рішень Б-В Конфер-її було створено МВФ.

151. М/н вал-кредит відносини. В 80-х  була укладена Ямайська угода про золото-$ сис-му, тобто це домовленість про осн принципи форм-ня нової світ вал сис-ми. Ям угода запровадила спец правила запозич-ня, як базу нової вал сис-ми, юр-но зафікс-ла демонетизацію золота та узаконила режим “плаваючих вал курсів”. СПЗ (СДР) – це м/н резервні кредит-розрах кошти країн-членів МВФ, призначені для покриття дефіцитів їх платіж балансів. Надання МВФ і Світ банком позик та кредитів узгодж-ся з виконням країнами-боржниками рекомендацій фін-екон і соц хар-ру, наданням відповідними д-ми звітів та інш інфи щодо викор коштів. Надання кредитів зумовл-ся дотриманням кр-боржниками зобов’язань не перевищювати певного темпу інфляції (не більше 5-10% щомісяця). Не допускати дефіциту держ бюджету понад 5-10%. Підтримувати певний рівень соц захисту широких верств нас-ня. МО та фонди, які причетні до м/н вал відносин за регіон ознакою розподіл-ся на 5 груп: Європи, Азії, Африки, ЛА, Ар країн.Країни світу постійно працюють над удосконал-м своїх ВС і пошуком найефектив форм координації своєї вал політики. М/н-кредит орг-ції та фонди створ-ся на основі угод, укладених відповід д-ми і функ-ть на основі м/н-правових аспектів. Такі орг-ції та фонди мають м/н-правову суб’єктність і від свого імені укладають дог-ри, як з країнами-учасниками, так і з інш д-вами та МО.

152. Міжнародні кредитні організації і фонди, їх функціонування і міжнародно правове регулювання  ( На прикладі МВФ та МБРР).

Вони відіграють значну роль у розвитку міжнародних валютних відносин та їх поділяють на 6 груп:

1)Організації і фонди як спеціалізовані  заклади ООН.

2) Міжнародні організації європейського  континенту 3) Азіатські міжнародні  організації 4) Африканські міжнародні  організації

5) Міжнародні організації країн  Латинської Америки 6) Міжнародні  організації арабських країн

Ці міжнародні кредитні організації  і фонди створені на основі міжнародних  угод відповідних держав, і їх функціонування регулюється міжнародно-правовими актами. Вони, як правило, мають право від свого імені укладати договори як з країнами-учасницями, так і з іншими країнами. (МВФ). Це — міжурядова валютно-кредитна організація, створена на основі угоди 44 країн ще у 1944 р. Нині до МВФ входить понад 170 країн світу.

Країни-учасниці, які підписали  угоду про МВФ, взяли на себе зобов’язання у міжнародних валютних відносинах визнати особливу роль долара США, . Встановлення і підтримка фіксованих курсів валют має здійснюватися  підносно долара США.

Угода про МВФ включає в себе 20 статей: вступна стаття, квоти і  підписка, паритет валют, угоди з  Фондом, переведення капіталів, дефіцитні  валюти, загальні зобов’язання країн  — членів Фонду, статус, імунітети  та привілеї, відносини з іншими міжнародними організаціями, контори  і депозитарії, перехідний період, вихід  із Фонду, положення про надзвичайні  обставини, тлумачення угоди про  Фонд, визначення термінів, заключні положення.

У 1992 р. до МВФ були прийняті 14 із 15 республік колишнього СРСР (крім Азербайджану). Це відкриває їм шлях до західних кредитів.

МВФ був створений для сприяння міжнародному співробітництву в галузі валютно-фінансових і торговельних відносин у першу чергу країн-учасниць. Він надає кредити із активів фонду, який формується за рахунок внесків країн-уч.існиць. Залежно від суми внеску (квоти) країни-члени мають відповідну кількість голосів. Вищий орган МВФ — Рада керуючих. Штаб-квартира розташована у Вашингтоні.

МБРР – створено в 1944 р. разом  з МВФ з метою відбудови  і реконструкції світової економіки. На момент заснування Банку головна  мета була сформульована як створення  міжнародної фінансуючої організації  для підтримки реконструкції  і розвитку економіки. Після реа-

лізації «плану Маршалла» Банк зосередив  основну увагу на співробітництві  з країнами, що розвиваються, і передусім  на наданні фінансової допомоги найбіднішим  країнам світу. Основними цілями МБРР є:—сприяння реконструкції і розвитку територій держав—членів;

—заохочення приватних іноземних  капіталовкладень і надання фінансової допомоги з метою розвитку виробничого  сектора; —сприяння довгостроковому  збалансованому зростанню міжнародної торгівлі.  МБРР — міжнародне відкрите акціонерне товариство. Основним юридичним документом який регламентує діяльність ор-ції є Статут МЬРР, де викладено його основні завдання, принципи утворення і діяльності, передбачає: а) можливість вступу до МБРР нових членів, б) процедури виходу будь-якої країни з Банку і процедури припинення роботи Банку, в) регламентацію роботи Банку, його організаційної структури, порядку формування вищих органів керівництва та їхні повноваження. Організаційна структура МБРР складається з Ради керуючих, Директорату, Комітету з розвитку та президента.