Формування механізму фінансової стратегії

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Июня 2014 в 01:54, курсовая работа

Краткое описание

В останні десятиліття відбуваються процеси істотної трансформації фінансової системи, формування єдиного світового фінансового простору, суттєво ускладнюється взаємодія підприємств із зовнішнім фінансовим середовищем, змінюються передумови та можливості фінансової діяльності підприємств у стратегічному періоді, загострюються загальні проблеми розробки та реалізації стратегії управління фінансовими ресурсами. За умов конкуренції підприємства мають враховувати дані процеси у своїй фінансовій діяльності, націленій на перспективу. Свідома розробка та реалізація стратегії управління фінансовими ресурсами в умовах фінансової глобалізації може замінити поступовий рух до глобального бізнесу.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Форм мех фин_стратег.doc

— 718.00 Кб (Скачать документ)

Поряд із важливістю та необхідністю правильного та науково-обгрунтованого вибору фінансової стратегії підприємства як обов’язкового елемента розвитку та виживання в умовах ринкової економіки існує ряд проблем, які потребують вирішення та подальшого дослідження.

 

Рисунок 1.5 - Послідовність розроблення фінансової стратегії підприємства

 

 


 

– консервативна; – помірна; – агресивна фінансові політики управління підприємства; – песимістичний; – базовий; – оптимістичний сценарії розвитку подій; – розроблений варіант фінансової стратегії підприємства [56, с. 262]

 

Рисунок 1.6 - Матриця вибору оптимального варіанта (сценарію) фінансової стратегії підприємства

 

 

Таким чином, фінансова стратегія нерозривно пов’язана з генеральною стратегією. Відсутність чітко сформульованої фінансової стратегії підприємства може привести до його поразки у конкурентній боротьбі.

Процес розробки фінансової стратегії підприємства включає в себе декілька етапів, які взаємопов’язані між собою і взаємообумовлені. Тільки при умові належного проведення кожного з цих етапів відбувається формування ефективної фінансової стратегії, що є необхідною для здійснення діяльності підприємства в ринкових умовах.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об’єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Вона охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних засобів та обігових коштів, формування й розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер внутрішніх і зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку й ринкової вартості підприємства.

При розробленні фінансової стратегії слід враховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних та закордонних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Опираючись на наукові джерела можна виділити ряд основних підходів до визначення змісту поняття «фінансова стратегія».

Фінансова стратегія – це генеральний план дій щодо забезпечення підприємства коштами. Фінансова стратегія компанії є складовою багатофакторною моделлю дій і заходів, необхідних для досягнення поставленої перспективної мети в загальній концепції розвитку у частині формування і використання фінансово-ресурсного потенціалу компанії .

Фінансова стратегія, що визначає діяльність підприємства. Наприклад, відносини з бюджетами всіх рівнів, створення та використання доходу підприємства, потреби у фінансових ресурсах і джерела їх формування на рік.

Для досягнення головної стратегічної мети до вимог ринку і можливостей підприємства розробляється генеральна фінансова стратегія підприємства. У генеральній фінансовій стратегії визначаються і розподіляються завдання щодо формування фінансів по виконавцях і напрямах роботи.

Головна фінансова стратегія являє собою генеральний напрям, що обирається відповідно до особливостей фінансового розвитку. Це стосується всіх найважливіших аспектів фінансової діяльності й відносин, що забезпечують реалізацію основних стратегічних фінансових цілей.

Підприємство повинно вибрати напрям стратегічного розвитку та врахувати, що всі підприємства оригінальні, тому при виборі фінансової стратегії слід враховувати всі фінансові показники, що характеризують стан підприємства. Інакше кажучи, для кожного підприємства розробляється своя індивідуальна стратегія.

 

РОЗДІЛ 2 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ТВІНОЛ»

 

 

2.1. Розробка моделі стратегічного фінансового планування як основи механізму фінансової стратегії підприємства

 

Фінансова діяльність підприємства є однією з найбільш важливих складових системи стратегічного управління підприємством. Ефективність управління фінансовими процесами, що протікають під впливом великого числа дестабілізуючих чинників, багато в чому залежить від гнучкості системи оцінювання та регулювання фінансового планування.

Динаміка зміни значень фінансових показників, що характеризують різні аспекти фінансової діяльності ТОВ «Твінол», викладена у другому розділі курсової роботи. Проведений аналіз процесів формування, розподілу, використання фінансових ресурсів і витрат грошових коштів показав необхідність удосконалення системи стратегічного управління фінансовою діяльністю підприємства. Найбільш перспективним у цьому напрямку є збільшення швидкості реакції системи на зміни фінансового ринку, фінансової ситуації і стан об’єкта, тобто  підвищення оперативності і гнучкості системи фінансового оцінювання та регулювання. Це пояснюється наявністю великої кількості перешкод зовнішнього середовища і внутрішніх умов функціонування систем; нерівномірністю грошових потоків; ймовірнісним характером параметрів фінансових інструментів; різноманітним періодом реалізації фінансових планів у стратегічних і бізнес-процесах.

Для удосконалення системи стратегічного управління фінансами підприємства ТОВ «Твінол» доцільно запропонувати концепцію організації гнучкої системи фінансового оцінювання і регулювання, основу якої складає комплекс адаптивних механізмів, реалізує цю задачу. (рисунок 2.1). 

  


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перший механізм призначений для фінансового оцінювання (діагностики) об’єкта регулювання. Результатом діагностики є визначення можливостей підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання з урахуванням оцінки загрози наближення кризового стану. За допомогою другого механізму здійснюється оцінка й аналіз впливу обурень на характеристики системи фінансового регулювання. Реалізація задач цього механізму на модульному рівні дає можливість знайти конкретний спосіб регулювання, що усуває або обмежує вплив перешкод. Моделі третього механізму дають можливість перерозподілити фінансові ресурси і вибрати скоректовану фінансову стратегію планування. Вибір фінансової стратегії здійснюється на підставі мінімізації загального рівня ризику.

Для цього слід запропонувати економіко-математичну модель формування стратегії фінансового планування. В запропонованої алгоритмічної моделі регулювання фінансового планування, розглянута можливість використання моделей з лінгвістичними перемінними. 

Система управління фінансовою діяльністю підприємства характеризується паралельністю виконання таких етапів управління, як стратегічне, тактичне й оперативне планування, органічним їх з’єднанням у єдиний комплекс процесів формування фінансової стратегії та її коригування під впливом зовнішнього середовища і внутрішніх умов. Фінансова стратегія підприємства є частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства і тому погоджується з її цілями і напрямками. Як система стратегічних цілей, фінансова діяльність підприємства повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високорентабельне використання власного капіталу; оптимізацію структури активів і використовуваного капіталу; прийнятність рівня фінансових ресурсів і таке інше. Запропоновану алгоритмічну модель фінансового регулювання виконання стратегічних фінансових планів, що складається з двох блоків: формування фінансового плану і фінансове оцінювання плану (рисунок 2.2).

  

 

Реалізація алгоритмів задач цих блоків дає можливість визначити фінансові кошти, які забезпечують виконання планів в умовах дестабілізуючих чинників і можливих відхилень цих коштів.  Критерієм вибору варіанта фінансового плану є фінансова рівновага коштів для його реалізації. 

Далі слід визначити списки діагностичних показників по підприємству; сформовані класи фінансової стійкості; побудовані адаптивні моделі прогнозування діагностичних показників; сформований комплекс заходів, спрямований на досягнення фінансового благополуччя.

Одним із найбільш важливих механізмів системи фінансового оцінювання та планування є діагностика фінансового стану підприємства.  Призначенням цього механізму є не лише виявлення відхилень у фінансовій діяльності підприємства, а й встановлення джерел цих відхилень і прийняття рішень, спрямованих на їхнє усунення шляхом гнучкого перерозподілу фінансових ресурсів. 

Серед комплексу моделей цього механізму велике значення мають моделі аналізу і перетворення вихідного простору показників, що описують фінансовий стан підприємства, з метою виділення діагностичних показників.  Алгоритми упорядкування ознак на основі коефіцієнтів варіації, групування їх шляхом аналізу коефіцієнтів парної кореляції дозволили виключити з загального списку малоінформативні й дублюючі показники [67, с. 26]. Таким чином, для підприємства ТОВ «Твінол» був встановлений перелік діагностичних показників, що характеризують фінансову ситуацію.

Подальше дослідження спрямоване на формування адаптивного механізму фінансової стратегії ТОВ «Твінол».

 

 

2.2 Формування адаптивного механізму фінансової стратегії підприємства в умовах кризової економіки

 

Здатність підприємств реагувати і справлятися зі змінами у зовнішньому середовищі є однією із складових їх успіху і виживання. В останні десятиліття роботи підприємств залізничної галузі нагромадилася велика кількість невирішених економічних проблем: низька інвестиційна привабливість галузі, високий ступінь зношування основних фондів, недосконалість і недостатня гнучкість тарифної системи, недолік традиційних джерел фінансування та інші.

У сучасних умовах господарювання будь-яке підприємство для виживання та збереження конкурентних переваг повинно постійно змінювати свою діяльність з урахуванням вимог зовнішнього середовища. Це пов’язано з тим, що зміна зовнішніх чинників може призвести до виникнення дисбалансу між підприємством та оточуючим середовищем. У зв’язку з цим воно повинно володіти здатністю своєчасно проводити адекватні зміни за допомогою методів адаптації. Будучи економічно самостійним і повністю відповідаючи за результати своєї діяльності, підприємство повинно сформувати таку систему адаптації, яка б забезпечила йому високу ефективність роботи, конкурентоспроможність і стійке становище на ринку.

Переходячи на вищі стадії розвитку або ж, навпаки, потрапляючи у кризові становища, підприємства потребують зміни цілей, стратегій і способів їх реалізації. Вивчення й врахування теоретичних і практичних процесів циклічності розвитку підприємств дозволить керівникам приймати обґрунтовані управлінські рішення у майбутньому. Важливим завданням є управління життєвим циклом підприємства залежно від правильного вибору моделі адаптивної поведінки.

Адаптація – це процес пристосування підприємства та його діяльності до зовнішнього середовища, а також ефективне використання виробничого потенціалу. Показник оцінки рівня адаптованості підприємства включає: рентабельність активів, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт автономності, коефіцієнт стабільності економічного росту, співвідношення дебіторської й кредиторської заборгованостей, частку дебіторської заборгованості в реалізації продукції тощо [107, с. 350].

В Україні поняття адаптації пройшло декілька стадій. Спочатку адаптація трактувалась як залучення підприємства до ринкових форм господарювання (зміна власності, вихід на зовнішній ринок, вироблення конкурентоспроможної продукції, максимізація прибутку) [107, с. 350]. Згодом, коли держава не була головним інвестором підприємства та покупцем його продукції, коли впали обсяги виробництва в країні, адаптація для підприємств визначалася як виживання (збереження основних фондів, трудового колективу). Ці два поняття адаптації мали тимчасовий характер, оскільки з переходом України до ринкових умов господарювання й стабілізації економічної ситуації у країні ці поняття втратили зміст.

Також адаптація розуміється як реалізація нових способів виробничо-фінансової діяльності підприємства в зовнішньому середовищі [107, с. 353].

Адаптація для підприємства, яке постійно знаходиться під впливом зовнішнього середовища, передбачає забезпечення його економічної безпеки (ефективне використання ресурсів, збереження ринкових позицій, конкурентоспроможність продукції, гармонія інтересів із суб’єктами зовнішнього середовища).

Адаптацію в широкому значенні розуміють як пристосування системи до зміни умов. Отже, адаптивне управління – це управління в системі з неповною апріорною інформацією про керований процес, яке змінюється в процесі накопичення інформації і застосовується з метою поліпшення якості роботи системи.

Метою адаптивного управління є пошук найефективніших варіантів ухвалення і виконання рішення, направленого на функціонування і розвиток промислових підприємств в конкурентному середовищі [52, с. 40].

Информация о работе Формування механізму фінансової стратегії