Формування механізму фінансової стратегії

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Июня 2014 в 01:54, курсовая работа

Краткое описание

В останні десятиліття відбуваються процеси істотної трансформації фінансової системи, формування єдиного світового фінансового простору, суттєво ускладнюється взаємодія підприємств із зовнішнім фінансовим середовищем, змінюються передумови та можливості фінансової діяльності підприємств у стратегічному періоді, загострюються загальні проблеми розробки та реалізації стратегії управління фінансовими ресурсами. За умов конкуренції підприємства мають враховувати дані процеси у своїй фінансовій діяльності, націленій на перспективу. Свідома розробка та реалізація стратегії управління фінансовими ресурсами в умовах фінансової глобалізації може замінити поступовий рух до глобального бізнесу.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Форм мех фин_стратег.doc

— 718.00 Кб (Скачать документ)

Проаналізувавши вищезазначені поняття, можна зробити висновок, що в кожного вченого є свій специфічний погляд на це питання, тому немає єдиного чіткого визначення.

На сучасному етапі все більше число підприємств усвідомлюють необхідність перспективного управління фінансовою діяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямків і форм, адаптації до загальних цілей розвитку підприємства і умов зовнішнього фінансового середовища. Ефективним інструментом перспективного управління фінансовою діяльністю підприємства, який підпорядковано реалізації цілей загального його розвитку в умовах істотних змін макроекономічних показників, системи державного регулювання ринкових процесів, кон’юнктури фінансового ринку та пов’язаної з цим невизначеністю, виступає фінансова стратегія [70, с. 135].

Вивчення специфіки формування фінансової стратегії підприємства є актуальною проблемою. Це пояснюється тим фактом, що фінансова стратегія нерозривно пов’язана з генеральною стратегією підприємства, і від неї залежать фінансові показники діяльності підприємства. Також слід відзначити, що ступіть розробки та вивчення питання формування фінансової стратегії незначна. Сучасні умови господарювання обумовили зміщення акцентів у бік управління фінансами підприємства з ціллю забезпечення їх сталого розвитку та досягнення стратегічного успіху.

Формування фінансової стратегії є доволі важким і трудомістким процесом, оскільки потребує значних витрат часу, праці і виконання комплексних розрахунків. Важливим у здійсненні цього процесу є врахування таких чинників [64, с. 85]:

орієнтації фінансової стратегії на загальну стратегію розвитку підприємства на ринку;

рівня законодавчого та нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності;

економічної та політичної ситуації в країні;

типу ринкової позиції суб’єкта господарювання;

ресурсного забезпечення підприємства;

галузевої приналежності суб’єкта господарювання;

фінансового стану та конкурентних переваг існуючих та потенційних підприємств-конкурентів, надійності постачальників і покупців;

рівня ризику фінансової діяльності, зумовленого інфляційними коливаннями, різкими стрибками курсу валют, ризиками неплатежів, ймовірністю настання фінансової кризи тощо;

Фінансова стратегія сама суттєво впливає на формування загальної стратегії розвитку підприємства.

Сукупність різних видів стратегій підприємства являє собою його «стратегічний набір» (рисунок 1.1) [69, с. 122].

Головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація його ринкової вартості та підвищення рівня добробуту його власників.

Система стратегічних фінансових цілей повинна забезпечувати:

формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високу рентабельність використання власного капіталу;

оптимізацію структури активів і оборотного капіталу;

встановлення прийнятного рівня фінансових ризиків в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства у довготерміновому періоді.

Формування фінансової стратегії передбачає послідовність певних етапів.

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 – Місце фінансової стратегії в стратегічному наборі підприємства

 

Послідовність етапів формування фінансової стратегії зображено на рисунку 1.2.

Важливим моментом формування фінансової стратегії є врахування стадії життєвого циклу підприємства і продукції, яку воно виробляє, а також обраної фінансової та маркетингової політики. З огляду на це, можна виділити такі типи фінансових стратегій:

експансійна стратегія;

стратегія поступового розвитку;

захисна стратегія;

стабілізаційна стратегія;

антикризова стратегія [70, с. 135].

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2 - Основні етапи формування фінансової стратегії підприємства

 

Забезпечення достатніми обсягами фінансових ресурсів є однією з найважливіших умов досягнення цілей та завдань, передбачених фінансовою стратегією підприємства. Конкретні шляхи досягнення відповідних цілей визначає фінансова політика, яка охоплює політику управління структурою капіталу, цінову політику, податкову політику, політику управління доходами, політику управління витратами, політику управління формуванням і використанням прибутку, дивідендну політику, інвестиційну політику тощо.[3]

Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе за рахунок формування і реалізації виваженої маркетингової, фінансової та інвестиційної політики. Фінансова стратегія поєднує в собі ці складові і за допомогою реалізації оперативних й поточних планів дає змогу досягнути запланованих цілей. Фінансова стратегія повинна бути чіткою, логічною, збалансованою та обґрунтованою [67, с. 26].

Підсумовуючи все викладене вище, можна зробити висновок, що фінансова стратегія є напрямним вектором управління фінансами підприємства, і без її належного формування суб’єкту господарювання дуже важко оминати фінансові проблеми під час здійснення виробничо-господарської діяльності у сучасному глобалізованому, динамічному і конкурентному ринковому середовищі.

 

 

1.2 Структура механізму фінансової стратегії підприємства

 

З метою ефективного управління фінансами підприємств необхідно удосконалювати і розвивати наявні, а також розробляти нові методичні підходи, які враховують особливості трансформаційного періоду економіки України.

Аналіз результатів економічних перетворень останніх років свідчить про наявність повних позитивних тенденцій щодо скорочення дебіторської й кредиторської заборгованості, підвищення темпів і обсягів випуску продукції. Одним із найважливіших видів ресурсів є фінансові ресурси. Отже, дослідження проблеми стратегічного управління процесами їхнього формування й використання стає проблемою, яка потребує вирішення в сучасних умовах.

Фінансовий і фондовий ринки в Україні створюють умови для вибору різних методів фінансування виробничо-фінансової діяльності: самофінансування за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань; залучення засобів за рахунок додаткового випуску акцій; отримання кредитів банку і залучення інших інвестицій. Безумовно, обираючи певні методи фінансування або їх комбінацію, необхідно проаналізувати можливість і ефективність кожного з них в конкретній ситуації і дієздатність при розробці фінансової стратегії [56, с. 262].

Кризовий фінансовий стан, в якому опинилася значна частина промислових підприємств України в період політичної і економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але одночасно ефективних заходів, направлених на зміцнення фінансової стійкості, оскільки саме ця категорія є заставою ліквідації неплатоспроможності і фундаментальною основою фінансової стратегії.

Причини, які обумовлюють невідповідність належного рівня фінансової стійкості, можуть бути класифіковані на дві великих групи: поточні і стратегічні. До перших відносяться ті, які впливають на рівень фінансової стійкості (рівень економічної незалежності, частка позикових засобів в загальній вартості майна підприємства, сума прострочених кредитних заборгованостей). До стратегічних причин відносяться ті, які не дозволяють досягти належного рівня фінансової незалежності. Як правило, це сукупність помилок в стратегії управління і політиці фінансування [36, с. 14].

Однією з поширених причин зниження рівня фінансової стійкості підприємств є втрата управлінським персоналом контролю над ним, тобто склалася така ситуація, коли управлінці середньої ланки мають інженерні знання, але практично не розуміють законів функціонування підприємств в умовах ринкової економіки, погано розбираються в особливостях перехідного періоду, коли економічні рішення повинні домінувати над інженерними. У цих умовах інженерному корпусу як альтернатива треба протиставити достатньо консервативний фінансовий менеджмент [40, с. 58].

Ми пропонуємо підходи до формування механізму фінансового забезпечення діяльності підприємств, що базуються на дослідженні внутрішніх потенційних можливостей забезпечення господарюючого суб’єкта фінансовими ресурсами на основі застосування методів об’єктивно-орієнтованого аналізу і прийомів управлінського обліку, а також за умови досягнення стабільної фінансової стійкості - на залученні позикових засобів в рамках реалізації фінансової стратегії розвитку підприємств.

Механізм фінансового забезпечення діяльності підприємств розглядається нами як сукупність елементів стратегічного управління фінансовою стійкістю і способів їх інформаційної, методичної і організаційної підтримки, систематизоване використання яких може гарантувати досягнення довгострокових цілей розвитку підприємств в умовах ринкової нестабільності.

Елементи механізму фінансового забезпечення діяльності підприємств в умовах впливу ринкових чинників представлені на рисунку 1.3.

Особливість запропонованого механізму забезпечення діяльності підприємства полягає в циклічності його дії, яка полягає в безперервному чергуванні запропонованих циклів, що відбуваються в певній послідовності. Кожен цикл фінансового механізму починає здійснюватися тільки після закінчення попереднього циклу, але їх послідовність залежить від результатів кожного циклу – позитивних або негативних. Якщо негативні результати, то відбувається повернення до попереднього циклу. Якщо ж результати позитивні, то структура механізму припускає перехід до наступного циклу.

Основною метою циклу діагностики є визначення чинників, які функціонують у сфері фінансової діяльності підприємства, та інтенсивності їх впливу на ефективність процесу фінансового забезпечення цієї діяльності.

Оцінка і вибір способів забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами, ефективного їх використання та позитивного впливу чинників, подолання або обмеження негативного їх впливу здійснюється відповідно до результатів управлінського аналізу [34, с. 86].

Результатом цього циклу є остаточний вибір саме тих способів, які найбільшою мірою відповідають як стану потенціалу підприємства і його ринковим можливостям, так і стану маркетингового середовища на період дії механізму фінансового забезпечення діяльності підприємства.

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

найбільш ймовірна послідовність циклів;

можлива послідовність циклів

 

Рисунок 1.3 - Структура фінансового механізму забезпечення діяльності підприємства

 

Умови ведення бізнесу, що змінилися протягом останнього десятиліття, спонукають українські підприємства вживати відповідних заходів щодо підтримання прибутковості. Проте на шляху перебудови їх діяльності приховано немало труднощів.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їх відповідальності за результати діяльності постає об’єктивна необхідність у визначенні шляхів зміцнення фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Проте через нестабільність економічних і політичних процесів, які відбуваються в Україні останніми роками, структурну кризу, що охопила всі сфери діяльності, дуже важко зробити прогноз навіть на п’ять років. Така ситуація ускладнила розвиток бізнесу в нашій країні. Необхідно буде по-новому розглядати стратегічний розвиток підприємства та визначати можливості пристосування його до динамічних умов ринку. Тому на сьогодні найважливішим завданням для підприємства є правильний вибір фінансової стратегії.

Таким чином, основна ідея вдосконалення механізму фінансового забезпечення полягає в стратегічному управлінні фінансовою стійкістю, тобто діяльності, яка полягає у виборі дій, що стосуються досягнення довгострокових цілей в умовах, що постійно змінюються. Це сфера діяльності вищого управлінського персоналу, що розглядається в контексті антикризового управління фінансами підприємства.

Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова загальної стратегії економічного розвитку вона має узгоджуватися з цілями та напрямами останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства [24, с. 121].

Ґрунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і адаптуючи ці розробки до вітчизняної специфіки ведення бізнесу, для здійснення антикризового управління і для оцінки можливого банкрутства підприємства можна рекомендувати дворівневу систему показників. В основу розподілу рівнів покладений принцип релевантності, у зв’язку з чим показники розділимо на високорелевантні (першого рівня) і низькорелевантних (другого рівня). Критерії і показники на обох рівнях носять як формалізований, так і неформалізований характер. До показників першого рівня відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення яких або динаміка змін, що складається, свідчить про можливі в досяжному майбутньому значні фінансові ускладнення. До другої групи входять критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати фінансовий стан як критичний, але разом з тим вони показують, що за певних умов, обставин або неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитись. Система цих показників, адаптованих для підприємств машинобудівної промисловості, наведена в таблиці 1.1.

Информация о работе Формування механізму фінансової стратегії