Шляхи підвищення ефективності формування та використання коштів на підприємстві

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2014 в 21:05, курсовая работа

Краткое описание

Організація оборотних засобів є основною в загальному комплексі проблем підвищення їхньої ефективності. Організація оборотних засобів включає:
визначення складу і структури оборотних засобів;
установлення потреби підприємства в оборотних коштах;
визначення джерел формування оборотних засобів;
розпорядження і маневрування оборотними коштами;
відповідальність за збереження і ефективне використання оборотних засобів.

Содержание

Вступ
1. Розділ. Теоретичні аспекти обігових засобів.
1.1. Поняття, сутність і класифікація обігових засобів.
1.2. Ефективність управління оборотними засобами в ринковій економіці.
1.3. Методологічні аспект аналізу ефективність використання оборотних засобів.
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Аналіз формування обігових коштів на підприємстві
2.1. Загальна характеристика ТОВ «ОСП Корпорація Ватра»
2.2. Аналіз ліквідності і платоспроможності
2.3. Аналіз фінансової стійкості
2.4. Аналіз фінансових результатів
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Ефективність використання обігових коштів підприємства
3.1. Аналіз структури оборотних активів
3.2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів
3.3. Аналіз основних показників ефективності використання грошових коштів.
Висновки до розділу 3
Розділ 4. Шляхи підвищення ефективності формування та використання коштів на підприємстві
4.1. Стратегії фінансування як засіб балансування грошовими коштами на підприємстві
Висновки до розділу 4
Розділ 5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури

Прикрепленные файлы: 1 файл

Д.р. розділ 1.docx

— 232.18 Кб (Скачать документ)

Елементами оборотних коштів є:

1. сировина, основні матеріали і покупні напівфабрикати; допоміжні матеріали; паливо і пальне; тара і тарні матеріали; запчастини для ремонту; інструменти; господарський інвентар та інші;

           2. незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення;

           3. витрати майбутніх періодів;  готова продукція; відвантажені товари; грошові кошти; дебітори; інші.

У практиці планування, обліку і аналізу оборотний капітал групується за такими ознаками:

  1. в залежності від функціональної ролі в процесі виробництва -

оборотні виробничі фонди (кошти) та фонди обігу;

  1. в залежності від практики контролю, планування та управління -

нормовані оборотні кошти і ненормовані оборотні кошти;

  1. в залежності від джерел формування оборотного капіталу -

власний оборотний капітал і позиковий оборотний капітал;

  1. в залежності від ліквідності (швидкості перетворення в грошові

засоби) - абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізовані оборотні кошти, повільно реалізовані оборотні кошти;

  1. в залежності від ступеня ризику вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень, оборотний капітал з малим ризиком вкладень, оборотний капітал з середнім ризиком вкладень, оборотний капітал з високим ризиком вкладень;
  2. в залежності від стандартів обліку і відображення в балансі підприємства - оборотні кошти в запасах, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти, інші оборотні активи;
  3. в залежності від матеріально-речового змісту - предмети праці, готова продукція і товари, грошові кошти і кошти в розрахунках. [30, с.81]

Під структурою оборотних коштів розуміється співвідношення між елементами в загальній сумі оборотних коштів. [33, с.49]

Склад і структура оборотних коштів неоднакові в різних галузях і підгалузі економіки. Вони визначаються багатьма факторами виробничого, економічного й організаційного порядку.

Так для промислових підприємств характерною рисою є те, що більшу частину в їх оборотних коштах займають запаси товарно-матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість. [16, с.53]

Одним з основних принципів організації оборотних коштів є нормування. Реалізація цього принципу дозволяє економічно обгрунтовано встановити необхідний розмір власних оборотних коштів і тим самим забезпечити умови для успішного здійснення ними виробничої та платіжно-розрахункової функцій. Помилкова практика нашого часу відмови від нормування оборотних засобів є однією з причин кризового стану платіжно - розрахункової дисципліни.

Найважливішим принципом правильної організації оборотних коштів є використання їх виключно за цільовим призначенням. Порушення цього принципу шляхом відволікання з виробничого обороту авансованих оборотних коштів на покриття збитків, втрат по безгосподарності, на оплату завищених банківських відсотків по позиках, на внески до бюджету податкових платежів призвело до кризи платежі-розрахунково дисципліну, зростанню величезної заборгованості постачальникам за сировина і готову продукцію, робітникам і службовцям по заробітній платі, бюджету за податковими платежами.

Важливим принципом організації оборотних коштів є забезпечення їх збереження, раціонального використання і прискорення оборотності. Організація оборотних коштів підприємств обов'язково включає систематичний контроль за збереженням і ефективністю використання за допомогою ревізій і обстежень на основі статистичних даних, оперативної і бухгалтерської звітності.

Однією з важливих причин недостатності обігових коштів у безлічі підприємств є відсутність стабільного надходження сировини. Це веде до того, що закуповується відразу іноді в 30 - 50 разів більше, ніж добова норма споживання сировини. Виходять залпові виплати, отже, необхідні величезні оборотні кошти. [40, с.80]

Проблема неплатежів робить необхідним класифікувати своїх кредиторів за термінами простроченої кредиторської заборгованості і залежно від того, кому необхідно заплатити зараз, хто може ще почекати, а кому можна і взагалі не платити. На перших місцях в цій черзі стоять виплати по кредитах і відсотках за них комерційним банкам і податків у федеральний бюджет.

Несвоєчасні виплати тут обертаються штрафними санкціями в такому розмірі, що легко можуть довести підприємство до банкрутства. Необхідно, щоправда, відзначити, що в російській господарській практиці ця загроза досить умовна. В даний час можливість банкрутства обернено пропорційна величині підприємства, при цьому для колишніх державних підприємств ця зворотна залежність виражається ще сильніше 1.

Забезпечення достатнього оборотного капіталу, що дає компанії можливість оплачувати сировину і робочу силу, робити витрати, пов'язані з виробничою і збутовою діяльністю, на практиці зводиться до необхідності вирішувати кілька досить складних завдань.

Перша з них, рішення якої може суттєво поповнити оборотний капітал підприємства, - управління запасами. За твердженням західних підручників фінансового менеджменту, з точки зору достатності оборотного капіталу жоден фактор не має такого значення, як швидкість обороту товарних запасів

Найбільш поширеним в нашій країні до цих пір був метод оцінки запасів за фактичною собівартістю заготовляння. Однак при його використанні в умовах тривалого зберігання запасів, характерного для багатьох підприємств, по-перше, занижується собівартість продукції, по-друге, істотно знижується вартість залишків матеріалів, а значить, штучно завищується їх оборотність.

Використання методу оцінки матеріалів за вартістю останніх закупівель (ЛІФО) призводить до спотворення величини залишків матеріалів в бік їх зменшення, і отже, і до завищення коефіцієнта оборотності. Даний метод використовувався в Російському обліку до 2007 року, однак відповідно до Наказу МФ РФ відмінено 2.

Оцінка запасів товарно-матеріальних цінностей за вартістю перших закупівель (метод ФІФО) призводить до того, що собівартість реалізованої продукції формується виходячи з найбільш низьких цін на матеріали, а їх залишки оцінюються за максимальною вартістю.

Тому оборотність поточних активів у даному випадку буде об'єктивно нижче, ніж при використанні раніше розглянутих методів оцінки запасів. Вихід нескладний - впровадження на складі і в бухгалтерії обліку за середньої вартості, що й передбачено інструкціями Мінфіну 3.

Другий аспект проблеми збільшення оборотних коштів - вдосконалення системи розрахунків. Для прискорення розрахунків перш за все необхідно знати всіх платників - потрібен реєстр, що включає відомості про договірні сумах, терміни виконання й інші параметри, пов'язаних з надходженням платежів. При цьому варто враховувати, хто затримає платежі і на скільки, а хто і зовсім не заплатить.

В умовах переходу до ринкової економіки в більшості підприємств стан оборотних коштів серйозно погіршився внаслідок не тільки локальних, але і загальних причин: руйнування єдиного економічного простору, падіння рівня виробництва, зростання цін і т.д. Нові моделі управління оборотними коштами повинні пройти "обкатку", бути добровільно прийнятими підприємствами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.3. Методологічні аспекти аналізу ефективність використання оборотних засобів.

 

В економічній літературі існує велика кількість тлумачень категорії оборотних засобів, що вказує на розбіжності в поглядах на її зміст. Водночас науково обґрунтоване тлумачення суті оборотних засобів є необхідною передумовою розробки наукових принципів раціональної організації та підвищення ефективності їх функціонування.

Так, професор Д.С. Моляков дає наступне визначення оборотних засобів: «Оборотні засоби є авансованою в грошовій формі вартістю для утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують безперервність процесу виробництва і своєчасність здійснення розрахунків» [1, с.46]. Приблизно так же визначає суть оборотних засобів професор A.М. Ковальова: «Оборотні кошти є вартістю, що авансується в грошовій формі, для планомірного утворення та використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків» [2].

Вільям Коллінз визначає суть оборотних засобів як «…короткострокові поточні активи фірми, які швидко обертаються протягом виробничого періоду».

Схоже визначення оборотним засобам надає доктор економічних наук, професор Бланк І.А.: це активи, що характеризують «…сукупність майнових цінностей підприємства, обслуговуючих поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і повністю споживаних протягом одного виробничо-комерційного циклу» [3].

Щоб обґрунтовано і повно визначити суть оборотних засобів підприємства, звернемося до основних рис, що характеризують цю категорію.

Перш за все, слід зазначити, що оборотні засоби виступають як вартісна категорія.

Не можна не вказати на таку важливу особливість оборотних засобів як планомірність їх участі в кругообігу ресурсів підприємства. Відповідно до часу виробництва і обігу визначається плановий розмір вартості, необхідний для забезпечення безперервності кругообігу. Підприємство авансує вартість в розмірі, що забезпечує нормальну, безперебійну діяльність.

Розглядаючи питання суті оборотних засобів, не можна обійти їх зв’язок з оборотними фондами і фондами обігу. І хоча оборотні засоби, оборотні фонди і фонди обігу існують в єдності і взаємозв’язку, але між ними є і істотні відмінності.

Так, якщо оборотні засоби постійно знаходяться у всіх стадіях кругообігу, то оборотні фонди проходять через господарство, замінюючись все новими і новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, як частина оборотних фондів, переходять в процес виробництва, потім перетворюються на готову продукцію і покидають кругообіг. Оборотні фонди повністю потребляються в процесі виробництва, переносячи свою вартість на новий продукт, а оборотні засоби, які при здійсненні кожного обороту забезпечують переробку або споживання нової партії предметів праці, самі залишаються в господарстві, здійснюючи замкнутий кругообіг.

Оборотні фонди безпосередньо беруть участь в створенні нової вартості, а оборотні засоби – лише забезпечують рух вартості по стадіях кругообігу. В процесі кругообігу оборотні засоби втілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують у процесі виробництва, приймають участь у формуванні витрат виробництва.

Оборотні фонди виступають в одній формі – продуктивній. Оборотні ж засоби не лише послідовно приймають і скидають різні форми, але і постійно в певних частинах перебувають у всіх цих формах.

До таких же результатів можна прийти і при порівнянні оборотних засобів з фондами обігу, адже останні є функціональною формою існування оборотних коштів на стадії обігу. Кругообіг фондів підприємств завершується процесом реалізації продукції.

Оборот фондів обігу нерозривно пов’язаний із оборотом оборотних фондів і є його продовженням і завершенням. Здійснюючи кругообіг, ці фонди переплітаються, утворюючи загальний оборот, в процесі якого вартість оборотних фондів, перенесена на продукт праці, переходить з сфери виробництва в сферу обігу, а вартість фондів обігу після реалізації продукції у розмірі авансованої вартості – з сфери обігу в сферу виробництва. Так здійснюється єдиний оборот авансованих засобів, що проходять через різні функціональні форми і повертаються у вихідну грошову форму. Так, оборотні засоби, здійснюючи кругообіг, з сфери виробництва, де вони функціонували як оборотні фонди, переходять в сферу обігу, де вони функціонують як фонди обігу.

Таким чином, пропонуємо наступне визначення поняття «оборотні засоби»: оборотні засоби – це авансована вартість частини оборотних активів підприємства для забезпечення безперебійного кругообороту, які послідовно змінюють свою функціональну форму у вигляді засобів сфери виробництва та сфери обігу. Запропоноване визначення цього поняття більш повно розкриває економічну природу оборотних засобів і дає змогу відокремити їх від інших понять.

Суть оборотних засобів виявляється через їх функції. Знаходячись безперервно в обороті підприємства, оборотні засоби є джерелом фінансування витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції з моменту утворення виробничих запасів до часу надходження виручки від реалізації готової продукції. Цим самим оборотні кошти виконують свою найважливішу функцію – виробничу, тобто забезпечення безперервного процесу виробництва завдяки постійному (безперебійному) процесу формування на підприємствах запасів та заділів матеріальних активів. Крім того, оборотні засоби покликані забезпечити своєчасне і точне здійснення платіжно-розрахункових операцій, тим самим вони виконують свою другу функцію – платіжно-розрахункову. Вона, перш за все, впливає на стан тієї частини коштів, яка залучена в сферу обігу, безпосередньо впливаючи на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг. Як показав український досвід у перехідний період розвитку економіки, від стану платіжно-розрахункової дисципліни, своєчасності та повноти платежів і, отже, прояву другої функції оборотних коштів, багато в чому залежить загальна економічна обстановка в країні. Ефективне використання засобів підприємств передбачає максимум результату при мінімальній достатності ресурсів.

Информация о работе Шляхи підвищення ефективності формування та використання коштів на підприємстві