Исследование пассажиропотока в Дзержинском районе г.Харьков

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА імені О.М. Бекетова

 

 

 

Факультет менеджменту

 

 

 

 

Кафедра транспортних систем і логістики

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА

ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

з дисципліни: «Основи наукових досліджень»

 на тему:

 «Дослідження пасажирських потоків у Дзержинському районі м.Харкова»

 

 

Спеціальність 7.07010102– Організація перевезень і управління на транспорті

 

 

 

Студент      ________ Абдієв Т.Б.

 

Керівник, доц.     ________ Санько Я.В..

 

 

Харків 2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 5

1.1Аналіз методів організації пасажирських перевезень. 5

1.2 Характеристика Дзержинського району. 15

РОЗДІЛ 2 18

2.1 Аналіз транспортної системи пасажирських перевезень. 18

2.2 Аналіз пасажирських перевезень Дзержинського району міста Харкова 22

ВИСНОВОК 28

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 29 

ВСТУП

 

В даний  час пасажирські перевезення  – це одна з найважливіших ланок  господарства. Організація перевезень пасажирів міським транспортом  має велике значення в розвитку і  функціонуванні будь-якого міста. Основними  задачами організації перевезень є: мінімальні витрати часу на проїзд, високий рівень комфорту, а також  максимальний рівень безпеки пасажирів. Організація і планування пасажирських перевезень виступає як система діючих заходів, що сприяє їх впорядкованості  та підвищенню якості. Подальший їх розвиток та удосконалення потребує підготовки кваліфікованих кадрів, що володіють прогресивними методами організації, планування, виконання, обліку та аналізу процесу перевезень. Не дивлячись на значні обсяги перевезень, досягнуті кількісні та якісні показники  все ще не співпадають з його техніко-економічними можливостями. Не повністю задовольняються  потреби населення в перевезеннях, а самі перевезення потребують більш  удосконалених форм організації.

Міський пасажирський транспорт здійснює найважливішу соціально-економічну функцію життєдіяльності  міста щодо забезпечення свободи  пересування його мешканців. Параметри  його функціонування значною мірою  визначають своєчасність доставки пасажирів  до місць прикладення праці і  продуктивність населення на основному  виробництві.

Протягом  останнього десятиріччя у роботі міського пасажирського транспорту намітилася тенденція до зменшення обсягу перевезень пасажирів і погіршення показників якості та безпеки їх транспортного обслуговування. Це спричинено значним фізичним зносом об’єктів міського електротранспорту, зокрема рухомого складу (понад 90 відсотків), нерівними умовами конкуренції комунальних підприємств, що провадять свою діяльність у сфері міського електротранспорту, з приватними автоперевізниками на ринку міських пасажирських перевезень, а також відшкодуванням не в повному обсязі вартості транспортних послуг, що надаються підприємствами на безоплатній основі окремим категоріям громадян

Транспорт у місті грає роль кровоносної  системи живого організму. Він забезпечує можливість життєдіяльності міста  як цілої системи з його адміністративними, народногосподарськими, культурно-просвітницькими  і іншими функціями. Розвиток пасажирського  транспорту тісно зв’язаний з  розвитком міст. Основні задачі розвитку міського транспорту зводяться до створення  системи мереж транспортних зв’язків, оптимальній організації перевезень населення, при цьому одночасно повинна бути забезпечена безпека вуличного руху і захист населення від шуму, пилу і відпрацьованих газів. Міський пасажирський транспорт здійснює найважливішу соціально-економічну функцію життєдіяльності міста щодо забезпечення свободи пересування його мешканців. Параметри його функціонування значною мірою визначають своєчасність доставки пасажирів до місць прикладення праці і продуктивність населення на основному виробництві. 

РОЗДІЛ 1

 

1.1Аналіз методів організації  пасажирських перевезень.

 

На пасажирському  автомобільному транспорті існують  такі поняття, як пасажиропотік, пасажирообмін, пасажиронапруженість, обсяг перевезень і паса жирообіг.

Пасажиропотоком прийнято називати переміщення пасажирів  у певному напрямку пасажиропотоки можуть бути постійними або тимчасовими, односторонніми і двосторонніми, рівномірними і нерівномірними, періодично виникаючими  і припиняються.

Пасажирообмін – характеризується кількістю прибувають і вирушають пасажирів на транспорті по даному зупиночному пункту маршруту за певний час.

Пасажиронапруженість – характеризується кількістю пасажирів , що проїжджають через заданий перетин маршруту в одиницю часу.

Обсяг перевезень – це кількість перевезених або підлягають перевезенню пасажирів за певний період.

Пасажирообіг – показник транспортної роботи в пасажиро-кілометрах, який відображає не тільки обсяг перевезень , але і відстань перевезення пасажирів.

Види і методи обстеження пасажироперевезень  в діючих транспортних мережах класифікують по характеру заохочувальної техніки, тривалості захвачуваного періоду часу, ширині захвату транспортної мережі і методики.

По характеру заохочувальної техніки  можна виділити наступні види обстежень  пасажироперевезень:

1. активний автоматичний контроль;
2. автоматичний контроль наповнення поїздів;
3. рахункові методи;
4. анкетні методи.

1. Активний автоматичний контроль пасажироперевезень використовується в автоматизованих транспортних системах типу PRT, де він являється активним елементом організації транспортного процесу. Основа системи автоматичного контролю пасажироперевезень – оперативна обробка запитів на пасажироперевезення, результати якого визначають алгоритми поведінки всіх напрямків транспортного господарства: видачу рухомого складу на лінію до станцій виклику, організацію руху на лінії, роботу депо і системи електропостачання. Активний автоматичний контроль  являється вищою і найбільш досконалою формою контролю пасажироперевезень, але поки має обмежене застосування.

2. Автоматичний контроль наповнення  поїздів – найбільш досконалий  з  групи методів пасивної  реєстрації пасажиропотоків, не  зв’язаних безпосередньо з їх  формуванням, тобто не впливаючих на формування пасажиропотоків, а тільки їх стан. Останнім часом цьому виду контролю  пасажиропотоків приділяють велику увагу, так як він дозволяє отримати дані про пасажиропотоки неприривно, оперативно і з невеликими затратами.

3. Глазомірними рахунковими методами називають методи безпосереднього підрахунку пасажирів в поїздах або здійснюють посадку-висадку в поїздах на зупиночних пунктах. Основною характерною особливістю цих методів являється ручний збір інформації про пасажироперевезення з подальшою ручною або машинною обробкою результатів дослідження. Всі вони характеризуються трудомісткою стадією збору інформації і потребують заохочення  до дослідження більшої кількості лічильників, але тим не менше являються в теперішній час основними методами натурного дослідження пасажироперевезень.

Принциповим і не усуненими недоліком всіх газомірних рахункових методів дослідження пасажироперевезень являється їх нездатність оцінки транспортної мережі і маршрутної схеми по критерію важкості сполучення в цільових районах населення і інших критеріїв оптимізації.

4. Опитувальними і анкетними  методами називають методи дослідження  пасажироперевезень , основані на заповненні анкето-опитувальниками, організовані транспортними підприємствами  серед населення по місцях проживання або роботи.  В залежності від складу питань опитувальними і анкетними методами  можна отримати дані про рішення самих різних задач організації руху, оптимізації маршрутної системи, розвитку транспортної мережі і маршрутної системи. При дослідженні пасажироперевезень анкетним методом можна отримати дані для розрахунків таблиць поїздок населення між транспортними районами, необхідними при рішенні задач оптимізації маршрутної системи міста; залежності коефіцієнтів користування транспортом; розподілення запасів часу прибуття в райони призначення по різним цілям, важливі для розрахунків пасажиропотоків трудових кореспонденцій в час пік; рухомості населення її по цілям і соціальним групам населення.

Натурні дослідження пасажироперевезень проводять порівняно рідко. Їх результати використовують для оптимізації маршрутної системи, перерозподілу рухомого складу між маршрутами і рішення інших відповідальних задач організації руху. Крім цього в транспортних господарствах отримують оперативну інформацію роботи маршрутів по результатам аналізу даних по проданих білетах або виручки. Можливості такого аналізу визначають принятою системою тарифів (оплатою за проїзд). При системі єдиного тарифу підрахунок проданих білетів або виручки дає тільки саме загальне уявлення про об’єм пасажироперевезень, так як не враховуються поїздки населення, які користуються проїзними білетами (діти дошкільного віку, інваліди війни, працівники транспортних підприємств). При системі дільничого тарифу аналіз даних продажу білетів дає можливість отримати відомості про пасажиропотоки на ділянках мережі і наближення даних про середню довжину поїздки пасажирів.

Через порівняну простоту і невелику трудомісткість оперативний метод  аналізу пасажироперевезень використовують в тій чи іншій формі більшість транспортних підприємств.

По тривалості захвачуваного періоду розрізняють дослідження систематичні і разові.

Систематичні дослідження  проводять  щоденно протягом всього періоду  лінійні працівники служби руху: диспетчери маршрутів, контролери руху і інші. Вони базуються на спостереженнях за коливанням пасажиропотоків і збору  необхідного об’єму даних. На основі систематичних досліджень оцінюють розподілення пасажиропотоків по маршрутам, відповідність випуску рухомого складу пасажиропотокам, розподілення пасажиропотоків по довжині і  напрямках маршрутів, по годинам  доби, дням тижня, місяцям і сезонам  року, оцінюють правильність координації  роботи маршрутів і різних видів  міського пасажирського транспорта; вибирають характерні точки мережі, маршрути, ройони руху, період року і часи суток для проведення разових дослідів. Систематичні дослідження розглядають як спосіб накопичення опиту і знань, необхідних для вибору найбільш ефективних напрямків і засобів удосконалення маршрутної системи, уточнення планів руху.

Разовими називають короткосрочні дослідження пасажироперевезень по тій чи іншій програмі, визначений поставленими перед дослідженням цілями. Разові дослідження проводяться зазвичай спеціальною групою контролерів і назначаються для отримання документальних даних про пасажироперевезення, необхідних для рішення питань оптимізації маршрутної системи, розвитку транспортних мереж, зміни системи організації руху або інших відповідних дій. Систематичні і разові дослідження пасажироперевезень проводять зазвичай від початку і до кінця руху протягом суток, а обробку отриманих даних виконують по годинам дня і періода руху з виділенням годин «пік».

По ширині захвату транспортної мережі розрізняють суцільні і виборочні дослідження.

Суцільні  дослідження проводять  одночасно по всій транспортній мережі міста. Вони відзначаються більшою трудоємкістю і потребують заохочення великої кількості контролерів, вони дозволяють отримати загальну картину пасажироперевень по всій мережі і для всіх видів транспорту. По результатам таких досліджень вирішують корінні питання роботи мережі.

Виборочні дослідження організовують по окремим районам руху, конфліктним точкам або маршрутам для рішення більш дрібних питань організації руху.

Вибір способів дослідження пасажироперевень визначають економічними показниками. Спосіб дослідження повинен відповідати поставленим цілям і задачам і забезпечувати отримання потрібних даних з мінімальними затратами. Для рішення важких питань розвитку мережі , зв’язаних з великими капітальними затратами, потрібно застосовувати досить широке дослідження. Для рішення менш важких питань оптимізації пасажироперевень потрібно використовувати відповідно менш трудомісткі дослідження, обмежувати їх в часі і по захопленні мережі.

Глазомірні рахункові, табличні, талонні і анкетні методи дослідження пасажироперевень.

До рахункових методів дослідження  пасажироперевезень відносять методи реєстрації:

1. наповнення поїздів;
2. пасажирообороту (пасажирообміну) поїздів в пунктах;
3. пасажирообмін всередині поїздів.

Дослідження пасажироперевезень першими двома методами виконується контролерами-рахівниками, які знаходяться не в поїзді, третім – контролерами рахівниками в поїздах. Глазомірні методи дослідження пасажироперевезень дозволяють визначити наповнення рухомого складу по ділянках мережі, пасажирооборот зупиночних пунктів, побудувати картограми пасажиропотоків, дати оцінку якості пасажироперевезень, регулярності руху і н..

Метод реєстрації наповнення поїздів  зводиться до орієнтовочної оцінки наповнення поїздів по коефіцієнтам наповнення або прямому підрахунку кількості пасажирів в поїздах.

Метод реєстрації наповнення поїздів  дозволяє безпосередньо оцінити  наповнення поїздів, оприділити середнє наповнення і пасажиропотоки по ділянкам маршрутів і мережі, підрахувати об’єм транспортної роботи масового пасажирського транспорту на маршрутах і мережах.

Кількість рахунків назначається із розрахунків 1 лічильник на 1 двері  Поїзда максимального складу. Зазвичай ці ж лічильники реєструють і наповнення салону поїздів. Метод реєстрації пасажирообміну поїздів на зупиночних пунктах більш трудомісткий  порівняно з методом реєстрації наповнення і потребує більшої кількості лічильників , але значно точніший і забезпечує можливість отримання більш повного об’єму свідчень.