Статистичне вивчення собівартості продукції

де QТі -планова витрата палива і-го виду, т;

Рі — плановий обсяг транспортної роботи, т-км, пас.-км, плат. км.

Фактична питома витрата палива:

Н’уд = Q’Ті х 106 / Р’і,                                                                            (2.6)

де Q’Ті — фактично витрачена кількість палива і-го виду, т;

Р’і — фактично виконана транспортна робота, т-км, пас,-км, плат. км.

Ефективність використання палива визначають порівнянням фактично отриманої питомої норми витрати палива із запланованої.

Фактична питома витрата палива залежить від ряду технічних й організаційних факторів: технічного стану рухливого складу й, у першу чергу, систем харчування, запалювання й газорозподіли двигунів; вантажопідйомності (місткості) автомобіля; технічного стану гальмової системи й ходової частини автомобіля; використання причепів; коефіцієнта використання вантажопідйомності (місткості) автомобіля; порожнього пробігу автомобіля; організації обліку витрати палива й ін.

Визначимо витрати на автомобільне паливо для вантажних перевезень ТОВ «САТП – 2001» у 2010 р.

Витрата палива Qт визначається на основі норм витрати, які для автомобіля КамАЗ-5511 установлені в наступних розмірах: на 100 км пробігу — 31,5 л, на 1 поїздку з вантажем — 0,25 л:

(31,5 х 2 241 000 : 10) + 0,25 х 175 512 = 749 793л.

Додаткова витрата палива на зимовий період установлений у розмірі 4,2% до витрати палива та становить:

749 793 х 4,2 : 100 = 31 491 л.

Витрата палива на внутрігаражні витрати встановлена у розмірі 0,5% від витрати палива на експлуатацію рухливого складу й у даному випадку дорівнює:

(749 793 + 31 491) 0,5 : 100 = 3906 л.

Усього витрата палива складе:

Са.т = 749 793 + 31 491 + 3906 = 785 190 л.

При ціні дизельного палива 5,8 грн. за 1 л загальна сума витрат на паливо складе:

Са.т = 0,058 х 785 190 = 45 541 грн.

Визначимо витрати на автомобільне паливо для пасажирських перевезень ТОВ «САТП – 2001» у 2010 р.

По Ікарус витрата палива на пробіг Qт. а при нормі 44 л на 100 км складе:

Qт. а = (44 х 2 711 700) : 100 = 1 193 148 л.

По перевезеннях ПАЗ витрата палива на пробіг Qт. т при нормі 13 л на 100 км складе:

Qт. т = (13 х 1 679 600) : 100 = 218 348 л.

Додаткова витрата палива на зимовий період складе:

по Ікарус: (1 193 148 х 4,2) : 100 = 50 112 л;

по ПАЗ: (218 348 х 4,2): 100 = 9171 л.

Витрата палива на внутрігаражні потреби складе:

по Ікарус - (1193 148 + 50 112)0,5:100 = 6216 л;

по ПАЗ - (218 348 + 9171) 0,5:100 = 1137 л.

При ціні дизельного палива 5,8 грн. за 1 л загальна сума витрат на паливо по Ікарус Са т а складе:

Са т а = (1 193 148 + 50 112 + 6216) х 0,058 = 72 470 грн.

Витрати на паливо по ПАЗ Са т а при ціні 15 коп. за 1 л складуть:

Са т а = (218 348 + 9171 + 1137) х 0,15 = 42 298грн.

Всього витрати на автомобільне паливо пасажирських перевезень:

72 470 + 42 298 = 114 768 грн.

Таким чином, загальні витрати на автомобільне паливо вантажних та пасажирських перевезень ТОВ «САТП – 2001» у 2010 р. складуть:

45 541 + 114 768 = 160 309 грн.

 

2.3 Економічний ефект запропонованих розробок

 

До заходів науково-технічного прогресу ставляться створення, виробництво й використання нових, реконструкція або модернізація існуючих коштів і знарядь праці (машин й устаткування, будинків, споруджень, передатних устроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для задоволення потреб населення), технологічних процесів, у тому числі утримуючі винаходи й раціоналізаторські пропозиції, а також способів і методів організації виробництва, праці й керування.

Показник економічного ефекту на всіх етапах реалізації заходів науково-технічного прогресу визначається як перевищення вартісної оцінки результатів над вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за весь строк здійснення цих заходів.

На стадіях техніко-економічного обґрунтування заходів науково-технічного прогресу, вибору найкращого варіанта, при формуванні планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НИОКР) повинен дотримуватися народногосподарський підхід, що припускає:

проведення оцінки ефективності заходів науково-технічного прогресу за умовами використання продукції з обліком всіх супутніх позитивних (а також негативних, якщо вони є) результатів в інших сферах народного господарства, включаючи соціальну, екологічну, зовнішньоекономічну сфери;

проведення розрахунку економічної ефективності по всьому циклі розробки й реалізації заходів НТП за встановлений для кожного заходу період, включаючи проведення НИОКР, освоєння й серійне виробництво, а також період використання результатів здійснення заходів у народному господарстві;

застосування в розрахунках системи економічних нормативів й інших установлюваних обмежень, облік економічної нерівноцінності витрат і результатів, здійснюваних й одержуваних у різні моменти часу, що досягається їхнім приведенням до єдиного розрахункового року;

застосування в розрахунках єдиного по народному господарству нормативу ефективності капітальних вкладень і диференційованих нормативів плати за трудові й природні ресурси, а також застосування кошторисної вартості, тарифів, цін (действую-цих або перспективних), що відображають якість й ефективність продукції для споживача.

Величина економічного ефекту, обумовлена по усло-шям використання продукції, відображає сумарний внесок всіх стадій циклу НИОКР — виробництво— використання й рассчитівается до встановлення цін на науково-технічну продукцію й продукцію виробничо-технічного призначення.

При визначенні економічного ефекту за умовами про-ізводства використаються діючі оптові, роздрібні ціни тарифи на продукцію й послуги; установлені чинним законодавством нормативи плати за виробничі ресурси (виробничі фонди, трудові й природні); діючі нормативи відрахування від прибутку підприємств й об'єднань у державний і місцеві бюджети, вищестоящим організаціям для формування централізованих галузевих фондів і резервів; правила й норми розрахунку підприємств із банком за наданий кредит або зберігання власних коштів; нормативи перерахунку валютного виторгу й т. п.

Загальний підхід до вибору найкращого варіанта реалізації заходів науково-технічного прогресу на етапі техніко-економічного обґрунтування зводиться до наступного.

Відбираються варіанти з потенційно можливих, кожен з яких задовольняє всім заданим обмеженням: соціальним стандартам, екологічним вимогам, за часом реалізації й ін. У число розглянутих варіантів обов'язково включаються найбільш прогресивні техніко-економічні показники, які перевершують або відповідають кращим світовим досягненням (не тільки освоєним у виробництві, але - при наявності інформації - і намічуваним до випуску в перспективі). При цьому повинні враховуватися можливості закупівлі техніки за рубежем у необхідній кількості, організації власного виробництва на основі придбання ліцензій, організації спільного виробництва із закордонними країнами.

По кожному варіанті із числа що допускають визначаються (з урахуванням динаміки) витрати, результати й економічний ефект. Кращим признається варіант, у якого величина економічного ефекту максимальна, або - за умови тотожності корисного результату - витрати на його досягнення мінімальні.

Економічний ефект заходів науково-технічного прогресу розраховується за умовами використання продукції за розрахунковий період. Сумарний по роках розрахункового періоду економічний ефект:

Эт = Рт – Зт,                                                                                            (2.7)

де Рт — вартісна оцінка результатів здійснення заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період;

Зт — вартісна оцінка витрат на здійснення заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період.

Розрахунок економічного ефекту проводиться з обов'язковим використанням приведення різночасних витрат і результатів до єдиного для всіх варіантів заходу науково-технічного прогресу до моменту часу — розрахунковому року tр. Як розрахунковий рік звичайно приймається найбільш ранній у всіх розглянутих варіантах календарний рік, що передує початку випуску продукції або використання у виробництві нової технології, нових методів організації праці або керування.

Приведення різночасних витрат і результатів всього років періоду реалізації заходу до розрахункового року здійснюються шляхом множення їхньої величини за кожний рік на коефіцієнт приведення αt (табл. 4.1).

                                                                                                      Таблиця 4.1

Коефіцієнт приведення одночасних витрат та результатів до розрахункового року

 

Кількість років, передуючих розрахунковому року	Коефіцієнт приведення	Кількість років, наступних за розрахунковим роком	Коефіцієнт приведення
1	2	3	4
10	2,5937	1	0,9091
9	2,3579	2	0,8264
8	2,1436	3	0,7513
7	1,9487	4	0,6830
6	1,7716	5	0,6209
5	1,6105	6	0,5645
4	1,4641	7	0,5132
3	1,3310	8	0,4665
2	1,2100	9	0,4241
1	1,1000	10	0,3855
0	1,0000	11	0,3505

Як початковий рік розрахункового періоду застосовується рік початку фінансування робіт зі здійснення заходу, включаючи проведення наукових досліджень.

Кінцевий рік розрахункового періоду визначається моментом завершення всього життєвого циклу заходів науково-технічного прогресу, що включає розробку, освоєння, серійне виробництво, а також використання результатів здійснення заходів у народному господарстві. Кінцевий рік розрахункового періоду може визначатися плановими (нормативними) строками відновлення продукції за умовами її виробництва й використання або термінами служби засобів праці (з урахуванням морального старіння). При відсутності таких нормативів кінець розрахункового періоду встановлюється з урахуванням специфіки галузі.

Вартісна оцінка результатів визначається як сума основних Рtо і супутніх Рtc результатів.

Вартісна оцінка основних результатів заходу:

для нових предметів праці:

Рtо = (Аt / Уt) х Цt,                                                                                  (2.9)

де Аt — обсяг застосування нових предметів праці в t-м року;

Уt — витрата предметів праці на одиницю продукції, виробленої з їхнім використанням в t-м року;

Цt — ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що випускає з використанням нового предмета праці в t-м року;

для засобів праці тривалого користування:

Рtc = Цt х Аt х Вt,                                                                                     (2.10)

де Цt — ціна одиниці продукції з урахуванням ефективності її застосування), виробленої за допомогою нових засобів праці t-м році;

Аt – обсяг застосування нових засобів праці в t-м року;

Вt — продуктивність засобів праці в t-м року.

Вартісна оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічні оцінки соціальних й екологічних наслідків реалізації заходів науково-технічного прогресу.

Соціальні й екологічні результати здійснення заходу науково-технічного прогресу визначаються при його опеньку по ступені відхилення соціальних й екологічних показників від цільових нормативів, установлених у централізованому порядку, і масштабів впливу на навколишнє середовище й соціальну сферу. Порушення цільових нормативів при цьому не допускається.

Витрати на реалізацію заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період включають витрати на виробництво й використання продукції: