Статистичне вивчення собівартості продукції

Нарахування сум на відновлення зношування й ремонт автомобільних шин, експлуатованих на спеціальних автомобілях, а також на підйомно-транспортних машинах (автокрани, автонавантажувачі, автовишки й ін.), не провадиться. Заміна шин провадиться за рахунок амортизаційних відрахувань, призначених на капітальний ремонт цих автомобілів.

Загальні норми експлуатаційного пробігу шин (до відновлення протектора), виготовлених відповідно до державних стандартів і поширені на вантажні автомобільні шини, що випускають за ДСТУ 5513 - 75, по технічній документації, що раніше діяла.

Нарахування суми резерву на відновлення зношування автомобільних шин й їхній ремонт ставиться в дебет рахунку 22 «Витрати по експлуатації транспорту й зв'язку» й у кредит рахунку 89 «Резерв майбутніх витрат і платежів».

Автомобільні шини (покришка, камера й ободная стрічка), що перебувають на колесах й у запасі при автомобілі, що включають у прейскурантну ціну автомобіля, тролейбуса, підлягають обліку в складі основних коштів (фондів); заміна їх провадиться за рахунок коштів нарахованого резерву на відновлення зношування й ремонт автомобільних шин.

Автомобільні шини, що зберігаються на складах, а також, що перебувають в обороті служби, технічної експлуатації, на автостанціях, на автомобілях технічної допомоги (не на колесах, а в покладеному запасі) і в інших лінійних пунктах, нормуються й ураховуються в складі оборотних коштів на рахунку 08 «Запасні частини», субрахунках «Автомобільні шини на складі» й «Автомобільні шини в обороті».

При списанні автомобільних шин для здачі шиноремонтним заводам на відновлення або внаслідок непридатності до подальшої експлуатації (для здачі в утиль) автомобільні й тролейбусні підприємства щомісяця коректують суми нарахованого резерву майбутніх витрат на відновлення зношування й ремонт автомобільних шин:

- при пробігу шин, не подвергшихся ремонту, нижче експлуатаційних норм і відновлених шин нижче гарантійних норм сума резерву майбутніх витрат збільшується на нараховану на недопробіг суму з віднесенням її на собівартість автоперевезень;

- при пробігу шин понад норми  сума резерву майбутніх витрат відповідно зменшується за рахунок скорочення витрат за собівартістю автоперевезень.

Одночасно при списанні шин, раніше відновлених методом накладення протектора, нарахований резерв коректується до облікової (балансової) вартості автомобільних шин, камер й ободных стрічок.

У випадках списання шин із пробігом нижче гарантійних норм при наявності в них виробничих дефектів доначисление суми резерву майбутніх витрат ставиться за рахунок заводу-виготовлювача або шиновосстановительного підприємства відповідно до Правил експлуатації автомобільних шин.

Заміна окремих автомобільних шин, а також окремих покришок, камер й ободних стрічок, що вибувають внаслідок їхньої непридатності для подальшої експлуатації, у бухгалтерському обліку відображається в наступному порядку:

- шини, придатні для відновлення  й ремонту, із субрахунку «Автомобільні  шини в обороті» перераховуються  на субрахунок «Автомобільні  шини, що підлягають відновленню»  за ціною за одиницю, обчисленої  виходячи з вартості тонни  старих шин,

- непридатні до відновлення шини, що підлягають здачі для переробки в регенерат, і інші матеріали перераховуються на рахунок 05 «Сировина й матеріали», субрахунок «Інші матеріали» за прейскурантними цінами, по яких вони здаються шиноремонтним заводам або організаціям «Вторсировина»;

- при здачі шин для відновлення  на шиноремонтні заводи з обміном  на відновлені вартість зданих  у ремонт шин перераховується  на рахунку 05, субрахунок «Матеріали  в переробці». Після одержання  відновлених шин на склад їхня  вартість, врахована на рахунку 05, субрахунку «Матеріали в переробці», а також вартість оплачених ремонтних робіт із цих шин списуються на рахунок 08, субрахунок «Автомобільні шини на складі»;

- старі шини, здавані шиноремонтним  заводам без обміну й для  переробки в регенерат або інші організації («Вторсировина» і т.д.), списуються у встановленому порядку з рахунку 05, субрахунку «Інші матеріали». Отриманий виторг від здачі таких шин відображається як реалізація інших матеріалів.

Первісна вартість автомобільних шин, отриманих зі складу або із запасів служби технічної експлуатації й не використаних для заміни вибулих автомобільних шин, списується з рахунку 08, субрахунку «Автомобільні шини на складі» або «Автомобільні шини в обороті» у зменшення нарахованого резерву на відновлення автомобільних шин.

Витрати на ремонт автомобільних шин також списуються за рахунок цього резерву.

Витрати по транспортуванню автомобільних шин і націнки постачальницьких і збутових організацій ураховуються на окремому субрахунку до рахунку 08. Ці витрати в частині стосовної до автомобільних шин, виданим замість зношених, списуються на собівартість перевезень по статті «Зношування й ремонт автомобільної гуми» у звітному періоді, у якому була зроблена їхня заміна.

Створюваний резерв майбутніх витрат повинен забезпечити покриття всіх витрат, пов'язаних із заміною й ремонтом шин.

Разом з тим у випадках, коли фактичний пробіг автомобілів значно перевищує встановлені для них норми пробігу й суми нарахованого резерву недостатньо для покриття витрат, пов'язаних із заміною й ремонтом шин, керівники АТП можуть провадити додаткові нарахування резерву майбутніх витрат за рахунок собівартості перевезень у межах установлених планових витрат без зміни взаємин з бюджетом.

Міністерства й відомства України можуть встановлювати порядок визначення й обліку витрат на відновлення зношування й ремонт автомобільних шин у підвідомчих організаціях і на підприємствах, що мають у своєму розпорядженні автомобільний транспорт, не виділений на госпрозрахунок.

При цьому міністерства й відомства можуть дозволяти підвідомчим підприємствам й організаціям не провадити резервування коштів на відновлення автомобільних шин, а списувати їхню повну вартість на витрати виробництва або обігу при заміні автомобільних шин внаслідок зношування.

По автомобільних шинах, для яких не затверджені в устанановленном порядку норми експлуатаційного пробігу, АТП за узгодженням з вищестоящою організацією затверджують тимчасові норми на підставі середніх пробігів списаних шин. При цьому нарахування сум на відновлення зношування й ремонт шин провадиться по нормах витрат (у відсотках до прейскурантної вартості комплекту), певним по наступній формулі 2.2]:

 

Нш = 90 / Lш,                                                                                          (2.2)

де 90 — норма витрат на відновлення зношування й ремонт шин у відсотках від прейскурантної вартості;

Lш — експлуатаційна норма пробігу шин, тис. км.

Витрати на поточний ремонт включають всі види витрат, пов'язані з виконанням всіх видів обслуговування й ремонту рухливого складу підприємства, крім витрат на капітальний ремонт.

У дану статтю включають вартість матеріалів і запасних частин.

Для розрахунку витрат на технічне обслуговування й поточний ремонт рухливого складу на стадії планування використають загальний пробіг автомобілів і діючі норми витрат по кожному виді технічного обслуговування й ремонту на 1000 км пробігу.

Витрати на капітальний ремонт визначають у наступному порядку. Із введенням у дію нових норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення АТП здійснюють ремонт основних фондів за рахунок собівартості транспортної продукції. Норми амортизації на капітальний ремонт всіх видів основних фондів не застосовуються. Витрати підприємств на всі види ремонтів плануються ними самостійно, виходячи з техничского рівня, фізичного стану фондів і забезпеченості матеріальними, фінансовими й іншими ресурсами. При необхідності підприємства можуть створювати ремонтний фонд (резерв коштів) по затвердженим ними на п'ятиліття нормативам відрахувань від вартості відповідних видів фондів для забезпечення рівномірності включення витрат на їхній ремонт у собівартість транспортної продукції.

Інші витрати АТП залежать від його виробничої потужності, технічної оснащеності й структури парку рухливого складу. Зі збільшенням облікової кількості автомобілів підприємства абсолютна величина інших витрат трохи збільшується, однак це збільшення відбувається не прямо пропорційно, а в уповільненому темпі. Тому величина інших витрат на один обліковий автомобіль, як правило, тим менше, чим більше розмір АТП,

Планування інших витрат провадять по статтях кошторису на основі діючих нормативів або фактично сформованих витрат по окремих статтях за минулий період з урахуванням планованої зміни потужності підприємства, його технічної оснащеності й структури парку рухливого складу.

Склад інших витрат включає три групи: витрати на зміст апарата керування, загальновиробничі витрати, збори й відрахування.

Витрати на утримання апарата керування включають:

- відрядні витрати працівників  апарата керування, які планують із урахуванням необхідної кількості поїздок у певні пункти й суми витрат на кожну поїздку по досвіду минулих років;

- витрати на службові відрядження  працівників відомчої охорони;

- витрати на утримання позавідомчої  сторожової (пожежної) охорони при органах внутрішніх справ;

- витрати на службові відрядження  водіїв й іншого персоналу, що  обслуговує службові легкові  автомобілі;

- витрати на наймання службових  легкових автомобілів по договорах  з АТП;

- інші витрати, пов'язані з утриманням службових легкових автомобілів;

- витрати на оплату робіт, виконуваних  для апарата керування обчислювальними  центрами, машинолічильними станціями  й бюро, централізованими бухгалтеріями, що не складаються на балансі  підприємства, відповідно до рахунків і відповідно до укладених договорів;

- витрати на зв'язок: поштово-телеграфні, телефонні, витрати на утримання  телефонних станцій, комутаторів, диспетчерського  зв'язку;

- вартість канцелярських приладь, вартість бланків звітності й  документації, витрати на зміст будинків і приміщень адміністративно-управлінського призначення;

- орендну плату;

- вартість періодичних і неперіодичних  видань, довідників і каталогів, а також інші витрати по  комплектуванню технічних бібліотек, що покривають не за рахунок  спеціальних коштів;

- витрати на відшкодування зношування  й ремонт малоцінного й швидкозношуваного  інвентарю;

- економію від скорочення витрат  на утримання апарата керування;

- економію від скорочення витрат, не пов'язаних з утриманням  апарата керування.

До загальновиробничих витрат відносять:

- витрати на службові відрядження  працівників, що не ставляться  до апарата керування;

- витрати з охорони праці  й техніку безпеки, які визначають  на підставі складання спеціального  кошторису витрат, погодженої з  комітетом профспілки;

- на зміст будинків, споруджень  і території підприємства. До  цієї категорії ставляться витрати, пов'язані з опаленням приміщень (розраховують, виходячи з кубатури  опалювальних приміщень, нормативної  витрати палива на 1 м3 приміщення, виду палива і його вартості в даному районі), на водопостачання й каналізацію (приймають рівними фактичним витратам минулого періоду відповідно до розмірів підприємства), на висвітлення (визначають відповідно до встановленого ліміту витрати електроенергії на висвітлення й вартістю 1 квт • ч), пов'язані зі змістом у чистоті й порядку приміщень, території й споруджень підприємства;

- на придбання бланків виробничо-технічної  документації. Їх розраховують на  основі фактично сформованих  витрат минулого періоду з  урахуванням планованої зміни обсягу роботи й раціональної організації обліку й звітності;

- на паливо й електроенергію  для технологічних потреб. Витрати  на електроенергію визначають  залежно від планової витрати  силової електроенергії у квт  ч, що обчислюють по потужності електродвигунів і річному фонду їхнього робочого часу. Знаючи витрату силової електроенергії й установлений тариф за 1 квт ч, визначають витрати на електроенергію. Витрати на паливо включають вартість ковальського й деревного вугілля, палива для підігріву води й технічних цілей. Визначають їх по встановлених нормах витрати палива на одиницю встаткування й вартості цього палива по тарифі;

- на поточний ремонт основних  фондів - будинків, споруджень, верстатів, електродвигунів, силових установок  й іншого встаткування майстерень,які визначають шляхом складання спеціальних кошторисів;

- на відновлення й ремонт  малоцінного й швидкозношуваного  інвентарю й інструментів. Розраховуються  по балансовій вартості й установлених  термінах служби з обліком  фактично сформованих витрат по підприємству за попередній період;

- на протипожежні заходи, включаючи  витрати на установку, зарядку  й випробування вогнегасників, зміст  протипожежних коштів і коштів  наочної агітації й плановані  на підставі фактично сформованих  витрат за минулий період;