Перспективи підвищення конкурентоспроможності китайської економіки в посткризовий період

Лідерську позицію у структурі  експорту на сьогодні займають поставки мінеральних продуктів (переважно залізовмісні руди), їх питома вага становить майже 60 %. Серед інших головних складників українських поставок до КНР, за якими одночасно відстежується й нарощування обсягів, варто відзначити: хімічну продукцію (здебільшого органічної хімії), частка якої становить 14,5 %, машини, устаткування і механізми (переважно двигуни турбореактивні), частка яких становить 11,2 %.

Таблиця 3.1

Динаміка зовнішньої торгівлі України та КНР у 2003-2012 рр. [28]

Роки	Експорт		Імпорт		Сальдо
		тис. дол. США	у % до 20011 р.	тис. дол. США		у % до 20011 р.
2003	542083,06	86,2	195604,45	148,36	346478,61
2004	699947,11	129,12	259657,08	132,75	440290,03
2005	1003176,9	143,32	519026,44	у 2 р.б.	484150,46
2006	831407	82,92	733272,57	141,24	98134,43
2007	711241,23	85,77	1810404,15	у 2,4 р.б.	-1099162,92
2008	251762,8	116	11538,4	238,9	240224,4
2009	431655,2	79,3	3307056,7	143,1	-2875401,6
2010	547524,8	126,8	5601545,8	169,4	-5054021,0
2011	1434404,7	262	2734257,1	48,8	-1299852,3
2012	1316550,1	91,8	4700393,5	171,9	-3383843,3

Значне місце в українському експорті до КНР належить постачанню неблагородних металів та виробів  з них (переважно чорних), які у 2012 р. посідали перше місце. Питома вага цієї товарної позиції різко скоротилася від 54,3 % до 5,5 %. Варто зазначити також значні обсяги поставок соняшникової олії, які здійснюються до КНР з березня 2012 р. Їхня частка від менше ніж 0,1 % зросла до 3,7 %, за даними 2010 р. (рисунок 3.1).

Отже, український експорт до КНР має здебільшого сировинний характер. Основні причини цього полягають, по-перше, в орієнтації китайського ринку на самозабезпечення та стимулювання внутрішнього виробника, відповідно скорочується кількість галузей, в яких, з огляду на відсутність китайських аналогів, наявним був би значний імпорт і, по-друге, у слабкому представництві вітчизняного бізнесу в Китаї і відсутності його системної підтримки на державному рівні.

 

 

 

 

 

Рисунок 3.1. Товарна структура українського експорту до Китаю 2010р., % [28]

Щодо структури імпортних поставок з КНР, то ця країна залишається стабільним партнером для України у поставках  своєї продукції машино- та приладобудівної  галузей (до 30 % загальних поставок), хімічної промисловості, товарів широкого вжитку, зокрема поставки побутової електротехніки, пластмаси, виробів з каміння та інше (рисунок 3.2).

Таким чином, аналізуючи сучасний стан та динаміку розвитку торговельних операцій між Україною та КНР, можна стверджувати про відновлення ділової активності, і насамперед не тільки про досягнення обсягів, що відповідали б докризовому періоду, а й про поступову оптимізацію структури товарної номенклатури, передусім українського експорту.

Отже, розробляючи національну стратегію розвитку України в умовах сучасного глобалізованого світу, необхідно брати до уваги вказаний "азійський" напрям глобальних зрушень. При цьому варто звернути особливу увагу на існуючі проблеми в такому співробітництві. Більшість проблем кономіч-ного співробітництва України з Китаєм пов'язана із самою структурою експорту [24, c. 126].

Рисунок 3.2. Товарна структура українського імпорту з Китаю 2010 р., % [28]

 

Хотілось  би окремо зупинитися на конкретних кроках, які необхідно зробити Україні  для досягнення якісно нового етапу  в зовнішньоторговельних відносинах із Китаєм.

Насамперед  необхідно розвивати політичний діалог на найвищому рівні, створювати позитивний імідж України всередині  ділових кіл Китаю.

Слід дотримуватися принципу "одного Китаю" і китайського суверенітету над Тайванем, здійснювати підтримку принципу невтручання у внутрішні справи держави.

Потрібно  також зосередитись на меті збільшення інвестицій з Китаю у виробничу  сферу України. Найбільш перспективними для китайських капіталовкладень є транспортна та портова інфраструктура, енергетична сфера, розроблення природних ресурсів, авіаційна та машинобудівна галузі.

Важливо також активізувати науково-технічне співробітництво та підтримувати зростання двосторонньої торгівлі в традиційних сегментах (металургія, агропромисловий комплекс, хімічні та сировинні матеріали), і водночас, збільшувати в українському експорті питому вагу високотехнологічної продукції та продукції з високим ступенем перероблення [27, c. 103].

З урахуванням  можливостей експортоорієнтованих галузей української економіки, а також потреб китайського ринку, подальша оптимізація структури товарообігу між Україною та КНР вбачається у нарощуванні поставок до Китаю продукції таких галузей: авіаційна промисловість, енергетична галузь, машинобудування, оборонно-промисловий комплекс, сучасні військові технології, металургійна галузь, транспортна сфера.

В умовах глобалізації КНР репрезентує унікальну  модель економічного розвитку. Найважливіший результат реалізації "китайської моделі" - високі темпи економічного зростання і випереджаючий ривок у промисловому виробництві, що становить практичний інтерес і для України.

Україна може використовувати досвід КНР, адже більше десятиліття тому Китай був  виключно сільськогосподарською країною, а на сьогодні має найпривабливішу  для інвесторів економіку в світі. Отже, незважаючи на те, що для України  пріоритетним напрямом зовнішньої політики є Євросоюз, необхідно пам'ятати, що Китай поступово стає економічною наддержавою [26, c. 48].

Китай і Україна мають цілком реальні  шанси для якісного і кількісного поліпшення взаємовигідного широкомасштабного співробітництва насамперед у названих вже пріоритетних галузях. Звідси випливає нагальна необхідність істотних корективів щодо втілення в життя "китайського вектора" зовнішньої політики України.

 

 

 

 

Висновоки

Китайська економіка поступово набуває загальної основи, що робить її конкурентоспроможною у світовій економіці,  важливими компонентами якої є транснаціональне виробництво, глобальна фінансова система. Головні діючі суб'єкти процесу глобалізації - транснаціональні корпорації (ТНК) [27].

Для сучасного етапу розвитку китайського господарства характерне зростання ролі та активності великих корпорацій, діяльність яких зумовлює збільшення масштабів глобалізації  китайської економіки. Досягнення економічного зростання і належного рівня конкурентоспроможності Китаю неможливе без здійснення ефективного управління інноваційного розвитку на підприємствах корпоративного сектора.

Передумовою успішної трансформації  економічної системи Китаю за останні десятиліття є сприятливе поєднання ендогенних та екзогенних (міжнародних) детермінант розвитку, взаємодія яких дає змогу вирішувати пріоритетні завдання економічного зростання, модернізуючи при цьому політичну систему країни. За відносно короткий час Китай перетворився у впливового світового гравця і посів гідне місце у світовій економіці. Це підтверджують як базові показники розвитку країни (ВВП, обсяг та темпи зростання експорту, зміни у структурі промисловості та ін.), так і аналіз притоку ПІІ у Китай.

Разом з тим варто зазначити  суперечливість результатів системної  трансформації китайської економіки: безпрецедентний злет на міжнародний  рівень та істотне погіршення соціальної динаміки. Вкотре актуальним постає питання, що є риторичним не одне десятиріччя  у світовій історії: співвідношення цілей та можливих методів їхнього досягнення[37].

Новітні технології і глобалізація змінили характер сучасної економічної  конкуренції. В основному ці зміни стосуються шляхів генерування, передачі та адаптації знань. Адже сучасні конкурентні переваги країн у світогосподарському просторі практично повністю забезпечуються завдяки новітнім технологіям у виробництві та інноваційному потенціалу економіки.

В сучасних умовах високотехнологічної конкуренції  у світі успішними стають країни, які можуть розвинути внутрішній потенціал інноваційно-технологічної модернізації економіки. Це посилює її гнучкість щодо реагування на зміни в конкурентному середовищі. В довгостроковому періоді для конкурентоспроможності економіки країни є важливими якісно нові властивості господарської діяльності, можливість самостійно виконувати якомога більше етапів науково-інноваційного циклу. Важливо швидко акумулювати та реалізовувати всі наявні внутрішні ресурси для розробки власного наукоємного та високотехнологічного продукту. Розвиток економіки має базуватися на оптимізації та інноваційності структури господарства, що сприятиме досягненню найбільш високих темпів економічного зростання та підвищенню рівня життя.

Китай знаходиться на етапі впровадження економічних реформ, спрямованих на подолання розриву в рівнях інноваційного розвитку з розвинутими країнами світу і досягнення мети, яка була задекларована урядом – переходу до «економіки знань» та досягнення світового технологічного лідерства. Китай спрямовує значні зусилля на впровадження державних програм підтримки інновацій, розвиток високотехнологічних секторів економіки, підвищення взаємозв’язків між процесами генерування і комерціалізації інновацій, а також збільшення частки інноваційної продукції у ВВП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

1. Доклад Цзян Цземиня на ХVІ Всекитайском съезде КПК. — Пекин, 2002. — 12 с.
2. Документы ХІІІ Всекитайского съезда КПК. — Пекин, 1988. — 311 с.
3. Илларионов А. Секрет китайского экономического «чуда» // Вопр. экономики. 1998. — № 4. — С. 14-26.
4. Китай. 2002. — Пекин: Изд-во «Синьсин», 2002. — 212 с.
5. Пивоварова Э. Уроки хозяйственной реформы в КНР // Рос. экон. журн. — 1997. — № 5-6. — С. 67-77.
6. Пивоварова Э. Социализм с китайской спецификой: итоги теоретического и практического поиска. — Москва, 1999. — 272 с.
7. Платковский А. Пекин решил выдержать паузу // Известия. — 1998. — 26 авг.
8. Теин Ли. Экономическая реформа в Китае // Вопр. экономики. — 1996. — № 10. — С. 250.
9. Українські розробки для Цзінаньського технопарку // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 217. — С. 1-2.
10. Українські технології для авіації Китаю // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 215. С. 1, 3.
11. Buzan B. The United States and the Great Powers. World Politics in the Twenty-First Century. – Polity press.
12. Гельбрас В. Тридцатилетие эпохи "реформ и открытости" в Китае / В. Гельбрас // Мировая экономика и междунарондые отношения. - 2009. - № 6. - С. 300.
13. Карлусов В. Китай: антикризисный потенциал экономики и меры борьбы с мировым кризисом / В. Карлусов // Вопросы экономики. - М., 2009. - № 6. - С. 125-136.
14. Китай. Особенности противодействия глобальному кризису // БИКИ. - М., 2009. - № 100. - С. 2-3.
15. Лабинская И. Китай: Универсальная модель модернизации / И. Лабинская, Е. Островская // Мировая экономика и международые отношения. - 2009. - № 8. - С. 350.
16. Лі Цзи Шен. Экономические реформы в Китае : учебн. пособ. / зи Шен Лі , О.В. Казарінова. - М. : Изд-во "Дело, 2002. - 144 с.
17. Мазаракі А.А. Порівняльний аналіз деяких економічних проблем КНР та України у перехідний період / передмова А. А. Мазаракі. - Ухань : Вид. ун-ту економіки і права Зоган, 2000. - 269 с.
18. Марцун Є. Китайський фактор. ХХІ століття відновлення біполярності чи виклик Пекіна і відповідь Вашингтону / Є. Марцун // Політика і час, 2003. - № 10. - С. 150.
19. Мельянцев В. Экономический рост Китая и Индии: динамика, пропорции и последствия / В. Мельянцев // Мировая экономика и международные отношения. - 2007. - № 9. - С. 250.
20. Михеев В. Мировой кризис как новые возможности для китайской экономики / В. Михеев // Общество и экономика. - М., 2009. - № 6. - С. 41-61.
21. Міжнародні економічні відносини / за заг. ред. А. А. Мазаракі / Опорний конспект лекцій. ЦПНМВ КНТЕУ, 2009-213 с.
22. Самсоненко Н. Інвестиції як зміцнення українсько-китайських відносин / Н. Самсоненко // Діловий вісник. - К. : Вид-во "Либідь", 2009. - № 8. - С. 3-8.
23. Курнишова Ю. Актуальні засади формування стратегічного партнерства України і КНР / Ю. Курнишова // Аналітична доповідь. - К. : Вид-во Нац. ін-ту стратегічних досліджень. - 2010. - 236 с.
24. Ли Чжоу. У Китая и Украины нет никаких препятствий для сотрудничества / Чжоу Ли // Киевский телеграф. - 2009. - № 27 (477). - С. 320.
25. Пен Ван. Транформація торговельних відносин України з КНР в умовах глобалізації світової економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Київський НУ ім. Тараса Шевченка. - К., 2008. - 250 с.
26. Погорєлова І. Сучасні українсько-китайські відносини: історія становлення та розвитку / І. Погорєлова // Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. - 2010. - № 19 (206). - С. 232.
27. Як'бовський С.О., Козак Ю.Г., Савчук О.В. Транснаціональні корпорації: особливості інвестиційної діяльності: Навч. посібник/ За ред. С.О.Якубовського, Ю.Г.Козака, О.В. Савчука - К.: Центр навчальної літератури, 2006 - 488с.
28. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua - Держком. статистики України.
29. Кутахов В. Экономическая ситуация в Китае / В. Кутахов. [Електронний ресурс]. -Доступний з http://www.rodon.org/polit-090420102502.
30. Зюзин А. Экономическая политика КНР в условиях кризиса / А. Зюзин. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.rodon.org/polit-081204182520.
31. Айкенберри Дж. Подъем Китая и будущее Запада / Дж. Айкенберри. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.globalafFairs.ru/numbers/34/l0439.html.
32. Перспективы социально-экономического развития Китая. [Електронний ресурс]. -Доступний з http://www.rodon.org/polit-090112104532
33. Офійний статистичний сайт Міністерства статистики Китайської народної. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.stats.gov.cn.
34. Офіційний сайт Організації економічного співробітництва та розвитку. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.oecd.org
35. Bloomberg. National Bureau of Statistics. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.bloomberg.com
36. Офіційний    сайт    ЮНКТАД.    [Електронний    ресурс].- Доступний    з http://www.unctad.org
37. Л.П. Кудирко, К.Й. Пугачевська, К.С. Пугачевська. Міжнародна компонента феномену китайської економіки в контексті глобального лідерства. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.nbuv.gov.ua