Cтан та перспективи розвитку Київської області

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни

"РОЗМІЩЕННЯ  ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

ТА РЕГІОНАЛЬНА  ЕКОНОМІКА"

на тему

"СТАН І  ПЕРСРЕКТИВИ РОЗВИТКУ                 КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2010

 

ВСТУП

 

 Актуальність: З набуттям Україною незалежності Київ вкотре за свою історію став столицею суверенної європейської держави. Проте протягом 14 років, незважаючи на ряд ухвалених програмних документів, так і не визначився із стратегією і метою розвитку. Місто змінилося і змінюється, але дедалі частіше постають питання стосовно сенсу окремих змін – іноді, на жаль, після того, як вони вже сталися.

Мета і завдання дослідження: Метою є дослідити сучасний стан та перспективи розвитку Києва та Київської області.

Об’єкт дослідження: Об’єктом дослідження даної індивідуальної роботи є показники та дані про Київську область.

Предмет дослідження: Знаходження позитивних і негативних сторін розвитку Київщини останнього десятиріччя, виявленні недоліків, та причин невдач. Розуміння конструктивного плану розвитку регіону.

Методи дослідження: При виконанні цієї індивідуальної роботи використовувались статистичний, комп’ютерний, та синтез.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ

 

1. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

 

Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся  і лісостепу по обидва береги Дніпра в його середній течії. Площа міста 836 км2. Довжина вздовж берега — понад 20 км. На сході Київська область межує з Чернігівською, Полтавською областями, на південному сході та півдні — з Черкаською, на південному заході — з Вінницькою, на заході — з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь. За територією Київська область посідає восьме місце серед областей України (28,1 тис. км²), що становить 4,6% всієї території держави.

 

2. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

 

Місто поділяється на 10 районів: Деснянський, Дніпровський, Святошинський, Солом'янський, Оболонський, Голосіївський, Печерський, Подільський, Харківський, Шевченківський. Область складається з 25 адміністративних районів, 25 міст, у тому числі 11 обласного підпорядкування, 29 селищ міського типу і 1194 сільських населених пунктів. Обласний центр — місто Київ. Область входить до Центрального економічного району.

 

3. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

 

За характером рельєфу  територія області поділяється на три частини. Північна лежить у межах Поліської низовини, що являє собою заболочені моренно-зандрові та зандрові акумулятивні рівнини, розчленовані річковими долинами; південно- західна і центральна частини — в межах Придніпровської височини; східна, лівобережна — розташована на заплаві й терасах Дніпра в межах Придніпровської низовини.

Клімат Київської області  помірно-континентальний, м'який з достатньою вологістю, теплим вологим літом  і порівняно м'якою зимою. Середня температура січня мінус 6 мінус 9 °С, липня 18-20 °С. Кількість опадів в середньому не перевищує 500-600 мм у рік.

Річки належать до басейну  Дніпра, що тече в межах області впродовж 246 км. Всього нараховується 177 річок довжиною понад 10 км. Головні притоки Дніпра, що проходять по території області, — Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Стугна, Рось, Трубіж, Супій. Всього в Київській області 55 водосховищ (найбільші Київське та Канівське), 2383 ставки, що використовуються для водопостачання, риборозведення, зрошування.

На півночі поширені дерново-підзолисті, лучні та болотні ґрунти. В центральній частині — чорноземи опідзолені типові, темно-сірі опідзолені лісові грунти; в південній — чорноземи глибокі малогумусні; на лівобережжі - чорноземи типові малогумусні, лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові ґрунти. Найпоширенішими є чорноземи (50,6% орних земель області) та дерново-підзолисті (14,5%) ґрунти.

Київська область зосереджує значні площі лісів (689 тис. га). На Поліссі  ростуть соснові, дубово-соснові, грабово-дубово-соснові з домішкою берези, липи, клена, осики та широколисто-грабові ліси. Через Чорнобильську катастрофу ці ліси втратили своє практичне значення. У південній частині переважають широколистяні ліси — дубово-соснові, дубові, дубово-грабові, в'язові, осикові, розповсюджені також верба, вільха, липа, клен, береза, осокір.

В геоструктурному відношенні територія  області лежить в межах Українського кристалічного щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини.

Рельєф Києва сформувався  на межі Придніпровської височини, а також Поліської та Придніпровської низовин. Більша частина міста лежить на високому (до 196 метрів над рівнем моря) правому березі Дніпра — Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини: Печерські пагорби, гори Щекавицю, Хоревицю, Батиєву та інші. Менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів.

Клімат помірно континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні  температури січня −5,5 °C, липня +19,2 °C. Абсолютний мінімум — −32.2 °C (лютий 1929), абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум — на жовтень (35 мм). Взимку у Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна — 440 см.

Середньорічна загальна хмарність  — 6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум — на серпень (4,8). Середня  вологість повітря — від 64% (травень) до 85% (листопад).

На території Києва та Київщини, особливо в багаторічних лісах, ще гніздиться ряд диких видів птахів, у тому числі хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди летючих мишей. Більшість цих видів занесено до Червоної книги України.

Наприклад, до останнього часу збереглись види, занесені до Червоної книги — аполлон, махаон, голуб'янка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечірниця. У межах міста ще зустрічаються поселення бобрів, відносно нещодавно ще зустрічалась видра .

Важливу роль в збереженні біорізноманіття відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут не тільки гніздяться десятки видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення останніх в період перельотів та зимівль. Значну цінність мають малі річки та природні ділянки заплав.

На півночі поширені дерново-підзолисті, лучні та болотні ґрунти. В центральній частині — чорноземи опідзолені типові, темно-сірі опідзолені лісові грунти; в південній — чорноземи глибокі малогумусні; на лівобережжі - чорноземи типові малогумусні, лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові ґрунти. Найпоширенішими є чорноземи (50,6% орних земель області) та дерново-підзолисті (14,5%) ґрунти.

Київська область зосереджує значні площі лісів (689 тис. га). На Поліссі  ростуть соснові, дубово-соснові, грабово-дубово-соснові з домішкою берези, липи, клена, осики та широколисто-грабові ліси. Через Чорнобильську катастрофу ці ліси втратили своє практичне значення. У південній частині переважають широколистяні ліси — дубово-соснові, дубові, дубово-грабові, в'язові, осикові, розповсюджені також верба, вільха, липа, клен, береза, осокір.

 

4.  КОРИСНІ КОПАЛИНИ

 

З корисних копалин найбільше  значення мають запаси будівельних  матеріалів. Серед них родовища гранітів (Богуславське, Синявське, Шамраївське, Чубинецьке), гнейсів, цегельно-черепичної глини (Млачівське, Обухівське, Сквирське), мертелів, будівельних і кварцових пісків (Мирчанське, Бабинецьке, Кодрянське родовища). Є поклади торфу і джерела мінеральних вод. Загалом область недостатньо забезпечена покладами основних корисних копалин.

При цьому, чималі запаси корисних копалин є нерозвіданими і, за умови вкладання коштів у їх розвідку, можуть бути використаними для розвитку бізнесу, зокрема в будівельній сфері, хімічній промисловості, тощо.

 

РОЗДІЛ ІІ. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ

 

2.1. СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ

 

 

Віково-статева структура  населення характеризується наступними показниками. Особи, в молодшому за працездатний вік, складають 19,5% від усього населення, частка працездатного населення у працездатному віці — 56,4%, особи пенсійного віку — 24,1%. На 1000 жінок припадає 866 чоловіків; на 1000 осіб працездатного віку — 774 особи непрацездатного, з них 346 дітей та 428 осіб старших від працездатного віку. 

 

2.2. ДИНАМІКА  ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

 

Природний приріст населення у 2010 році становив мінус 9,1 на 1000 населення, в той же час в Україні — мінус 7,5. Як видно, в області як і в Україні в цілому, набули інтенсивного розвитку процеси депопуляції населення, що проявляються в кількісному і якісному його складі.

Коефіцієнт народжуваності становить 7,4 на 1000 наявного населення, тобто він дещо менший, ніж в  середньому в Україні (7,8), а коефіцієнт смертності — 16,5 на 1000. Досить високим є показник дитячої смертності: 13,2 на 1000 народжених при середньому значенні 12,8.

 

2.3. НАЦІОНАЛЬНИЙ  СКЛАД

 

Окрім українців, які  становлять більшість населення (близько 83%), на Київщині проживають представники близько 130 національностей. Серед них — росіяни —13.1%, євреї — 0.7%, білоруси — 0.6%, поляки — 0.3%, вірмени —0.2%, азербайджанці —0.1%, татари — 0.1%, грузини — 0.1%,, молдавани — 0.1%.

 

2.4. МІСЬКЕ І  СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ

 

Cтаном на 2010р. у Києві проживало 1721,8 тис.чол. (згідно даних Головного управління статистики у Київській області. Кількість міського населення 1052,1  тис.чол., сільського 669,7 тис.чол.

 

2.5. ТРУДОВІ  РЕСУРСИ

 

З 2006 року на Київщині, як і по всій  Україні, спостерігається  значне зменшення кількості людей  працездатного віку, що підтверджує  тенденції до прискорення процесу  старіння нації. У 2006 році людей працездатного віку було - 1109,0 тис.осіб, молодшого за працездатний - 278,8 тис.осіб, і старшому за працездатний - 370,2 тис.осіб. А у 2010 році кількість людей працездатного віку становить - 1029,5 тис.осіб, молодшого за працездатний - 265,4 тис.осіб, і старшому за працездатний - 421,1 тис.осіб.

 

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОМИСЛОВІСТЬ І СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

 

3.1. ГАЛУЗЕВА  СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВОСТІ І СІЛЬСЬКОГО  ГОСПОДАРСТВА

 

Промисловість. Промисловий комплекс Київської області протягом останнього десятиліття перебував під впливом негативних явищ, що закономірно супроводжували процес трансформації економічної системи країни і виявилися в падінні обсягів промислового виробництва, існуванні недосконалого ринкового середовища, порушенні сталих виробничих зв'язків, скрутному фінансовому становищі підприємств тощо.

У структурі промисловості  області частка обробної промисловості становить 97,9, видобувної — 2,1%.

У галузевій структурі  виділяється електроенергетика, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування та металообробка, харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.

Електроенергетика представлена Київськими ГЕС, ГАЕС, Трипільською ДРЕС, Чорнобильською АЕС (виведена з експлуатації в грудні 2000 р.) та іншими. По виробництву електроенергії Київська область займає провідне місце.

Хімічна і нафтохімічна промисловість  нараховує 14 підприємств, які зорієнтовані на випуск шинної та гумово-азбестової продукції, зокрема пінополіуретану, автомобільних шин і покришок, поліпропіленової та полімерної плівки, хімічних волокон, виробів з пластмас, труб з термопластів. 

Машинобудування і металообробка  в галузевій структурі області займає четверте місце за обсягами продукції — 12,4%. Підприємства цієї галузі спеціалізуються на виробництві і ремонті машин для сільського господарства, устаткування для хімічної, харчової промисловості, побутової техніки тощо.

Крім того, в області представлені галузі промисловості будівельних  матеріалів, порошкової металургії (Броварський завод порошкової металургії, Казенний завод порошкової металургії), скляної (Бучанський завод скловиробів, Гостомельський склозавод, Кодрянський завод по виробництву скла), фарфоро- фаянсової промисловості.

Галузева структура промисловості області показує, що частка електроенергетики зросла 3 9,1% у 1999 році до 26,3 у 2009 р. Така ж тенденція характерна і для харчової, хімічної, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, частка яких у 2009 році порівняно з 2000 роком збільшилася відповідно з 19,1 до 23,4%; з 10,7 до 16,8% та з 6,6 до 8,2%.

У промисловості будівельних матеріалів переважає виробництво залізобетонних виробів, стінових матеріалів, будівельного вапна та цегли .

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, включаючи деревообробні та меблеві підприємства, підприємства по виробництву пиломатеріалів, дерев'яної тари, паркету, дерев'яних господарчих виробів, меблів, складають 8,1% промислового виробництва. Підприємства по виробництву меблів зосереджені в Броварах, Білій Церкві, Ірпені, Комарівці, Коцюбинському, Фастові.

Серед галузей легкої промисловості  найбільш розвинуті суконна (фабрики  в Богуславі, Березані), швейна (Переяслав- Хмельницький, Фастів, Сквирка), трикотажна (Біла Церква, Бровари, Сквирка), шкіряно-взуттєва (Біла Церква, Васильків,Баришівка). Виробництво вовняних тканин складає 10,8% загальнореспубліканського значення, шин — 77,9, екскаваторів — 77,3, картону — 41,9, паперу— 51,6%.

Динаміка виробництва основних видів промислової продукції наведена в таблиці 3.

У 2008 році на харчову промисловість  припадало 23,8% обсягів всієї промислової  продукції області. Загалом в  області нараховується 143 підприємства, що відносяться до харчової промисловості, у тому числі 16 цукрових заводів (найбільші Яготинський, Миронівський, Рокитнянський), 6 підприємств по виробництву безалкогольних напоїв, 30 підприємств маслосироробної 77— м'ясної, 5 — спиртової промисловості.

На сьогодні Київська область серед  інших областей України виділяється виробництвом цукру — 9,9% загальнодержавного обсягу, консервів — 4,2, продукції з незбираного молока — 13,8, тваринного масла — 6,0, ковбасних виробів — 7,8, виробництвом м'яса — 6,5%.