Особливості переходу України до ринкової економіки

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ I  ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

1.     Ринкова економіка, поняття і її сутність

2.     Поняття та різновиди ринку

 

Розділ II  ОСОБЛИВОСТІ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В РИНКОВИХ УМОВАХ.

2.1. Суть аграрних відносин  і їх місце в системі економічних відносин. Особливості переходу до ринкової економіки.

2.     Економічне значення аграрних реформ в Україні.

 

Розділ III    ПЕРЕХІД УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

3.1.   Становлення ринкових інституцій в Україні.

2.    Ринкова модель для Україн.

 

ВИСНОВКИ

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУА

 

 

ВСТУП

 Вся економічна  теорія побудована на постулаті  про те, що змінення стимулів впливає на людину завбаченими засобами. Зазвичай обирається той спосіб, який передвіщає нам більше користі та менше витрат.

 Це –  основоположний принцип економічної  теорії, але він діє й у інших  сферах життя. Стимули вносять  свою вагу практична усюди. Якщо розглядати ринкову економіку, то цей постулат означає, що споживач купує більше товарів, коли ціна падає, та менше, коли вона зростає. Виробники ж, навпаки, поставляють більше товару, коли ціна на нього зростає, та менше – коли вона падає. В результаті і покупці, і продавці так реагують на стимул – ринкову ціну, що їх дії балансують попит і пропозицію. Якщо покупці бажають придбати товару більше, ніж мають намір надати продавці, ціна на нього неминуче зросте. Більш висока ціна зменшує споживання і стимулює виробництво, тим самим, зрівноважуя попит і пропозицію. І, навпаки, якщо споживач не бажає купувати товар, який є в наявності, накопичені у виробників запаси чинять опір на його ціну. У свою чергу, більш низька ціна стимулює споживання і гальмує виробництво товару до того моменту, до якого попит не зрівноважиться пропозицією.

 За останні  декілька століть людству вдалося  істотно збільшити виробництво  і покращити якість життя. Зараз  економічний прогрес відчиняє  більш ефективніші методи перевтілення ресурсів у жадані товари і послуги. Але людина завжди буде відчувати дефіцит. Ресурси у світі обмежені, а людські бажання не мають змоги закінчитись.

 У результаті  виробники мають сильний стимул  постачати на ринок тільки  ті товари, які будуть продані  по ціні, не меншій, ніж витратам на виробництво товару.

 Наприклад,  будови, праця й інші ресурси,  залучені до процесу освіти, могли  бути використані для виготовлення  харчів, одежі, обладнання тощо. Витрати  на процес освіти – це коштовність  тих товарів, від яких прийшлось відмовитись у результаті того, що необхідні для їх виробництва ресурси були витрачені на освіту. Уряд може перекласти ці витрати на інші галузі, але позбавитись їх неможливо.

 Правило  «за все треба платити» діє  у всіх життєвих випадках.

 

 

 

РОЗДІЛ I     ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

 

1. Ринкова економіка, поняття і її сутність.

 

 Ринкова  економіка - економічна система,  в якій роль основного регулятора  економічних відносин відіграє  ринок. У цій системі розподіл  ресурсів і формування пропорцій, що задовольняють суспільні потреби, здійснюється за допомогою ринкових механізмів. Вони вловлюють рух попиту і пропозиції через систему цін і прибутків. Ринкове рух споживчих благ та послуг і відповідний йому перелив ресурсів утворюють в цілому економічний оборот будь-якої ринкової економіки.

 Невід'ємними  передумовами ринкової економіки  є суспільний поділ праці, ринковий  обмін продуктами праці, приватна  власність, економічна свобода  господарюючих суб'єктів, їх економічна  і юридична самостійність і відповідальність, правова система, законодавчо закріплює «правила гри» на ринку.

 Будучи  загальної економічної системою, ринкова економіка розвивається  за єдиними для всіх країн  законам. Їх універсальність обумовлює  загальну природу ринкової економіки, що виявляється в спільності не тільки передумов, але і її функцій і механізмів на всіх етапах розвитку. Разом з тим в залежності від конкретних історичних умов кожної країни ці загальні закономірності реалізуються в різноманітних країнових моделях ринкової економіки.

 Сукупність  регулюючих функцій, здійснюваних ринком, роблять ринкову економіку саморегулюючої, самонастраивающейся системою. Даною системі притаманна здатність автоматично пов'язувати приватні та громадські інтереси. Це надає їй необхідну гнучкість і динамізм.

 Розвиток  ринкової економіки стикається  з низкою суперечностей. До  основних з них належить нездатність  ринкових механізмів задовольняти  Багато потенційних суспільні  потреби, що виникають у ході  розвитку суспільства, циклічний характер економічного розвитку, посилення соціально-економічної диференціації, зростання монополістичних тенденцій і ін Ринкова економічна система не здатна повністю враховувати і задовольняти суспільні або колективні потреби в соціальних благах: в послугах охорони здоров'я, освіти, культури, зв'язку, охорони навколишнього середовища та ін На індивідуально-приватних ринкових засадах не можуть бути створені і функціонувати багато елементів виробничої та соціальної інфраструктури: автомобільні та залізничні магістралі, різні громадські споруди та ін Дозволу або, принаймні, пом'якшення таких протиріч служить державне економічне і соціальне регулювання. На це в індустріально розвинених країнах спрямована державна соціальна, інноваційна, антимонопольна і інші форми політики.

З позиції  історії бізнесу: Ринкова економіка - економічна система, що спрямовується  і регульована механізмом стихійних  ринкових транзакцій в адекватній інституційне середовище і пануванні відповідних  інститутів.

 Ринкова  економіка грунтується на принципах:

1) підприємництва;

2) різноманіття  форм власності на засоби виробництва; 

3) ринкового  ціноутворення 

4) договірних  відносин між господарюючими  суб'єктами (людьми, підприємствами  тощо);

5) обмеженого  втручання держави в господарську діяльність.

 Одним  з досягнень ринкової економіки  прийнято називати рівність, рівні  можливості.

 У сьогоднішній  реальному житті вже немає  прикладів суто ринкової, повністю  вільну від держави економіки.  Передові країни (особливо Німеччина,  Франція) шукають найбільш раціональні, гуманні та соціально справедливі шляхи господарювання, прагнуть органічно і гнучко поєднувати ринкову ефективність з державним регулюванням. Подібні спроби поєднати все краще і утворюють змішану економіку.

 Форма  державного втручання варіюється від збільшення масштабів держ. власності і залежності суб'єктів ринку від бюджетних коштів до захисту лише ек.  свободи.  Монетаризм адекватно характеризує поведінку економіки, коли попит підвищує пропозицію, а темпи зростання високі.  Природно, що державі в цьому випадку немає потреби втручатися до тих пір, поки економіка цього не потребують. Така позиція можлива, якщо абстрагуватися від соціальної складової, що і властиво монетаристам. Вони вважають, що джерело соц. виплат (високі податки) скорочують інвестиції і гальмують розвиток економіки і під натиском монополії держави найчастіше скорочують соц. програми.

 Згідно  монетаризму ек.  свобода - абсолютна  цінність і пропонується як  блага всім, хто шукає шляхи  більш ефективного розвитку, в  т.ч. ці постулати були запропоновані і Росії. У період 1992-1997 Уряд Росії консультувала група співробітників з Гарварду з питань впровадження ліберальної моделі відповідно до концепції МВФ.

 Міжнародні  дослідницькі центри розробили  17 показників ек. свободи, які можна об'єднати в 4 групи:

• Державне регулювання ринків (захист приватного сектора від надмірного регулювання)
• Державне фінансове вилучення (захист від тяжкості податків)
• Інфляція (захист грошей, як засіб обміну і заощадження)
• Міжнародні відносини (свобода контактів з зарубіжними країнами)

 З розвитком  ринкових відносин набрав чинності  клас підприємців почав розглядати  державне втручання і пов'язані  з цим обмеження як перешкоду  у своїй діяльності. З'явилися  ідеї економічного лібералізму,  які вперше найбільш повно обгрунтував А. Сміт у своєму "Дослідженні про природу і причини багатства народів", знайшли велику кількість шанувальників.

Механізм  ринку часто не реагує на явища, які  стали справжньою бідою для людства. Зовнішні, або побічні, ефекти можна регулювати спираючись на прямий контроль держави, тобто держава повинна оцінювати виникаючі проблеми з точки зору суспільних перспектив.

Автори класичної  економічної школи, сформулювавши  принципи вільного ринку, довели його ефективність. Але подальше теоретизування і спостереження за реальною економікою призвели економістів теоретиків до думки, що передумови, необхідні для досягнення ефективного рівноваги, досить легко нарушаеми, тому сучасна економічна наука в основному вивчає ситуацію з фіаско ринку. Причини, за якими фіаско ринку є основним об'єктом сучасної науки, представлені нижче:

• це найбільш часто зустрічається ситуація в реальному світі (на противагу абсолютно конкурентної ситуації без зовнішніх ефектів).
• це більш складна для вивчення ситуація, тому більш цікава (всі прості ситуації були вивчені раніше)

 Саме по  собі «фіаско» ринку - це ситуація, з якою ринкове регулювання  «невидимої руки» не може впоратися  (наприклад, зовнішні ефекти, забруднення  навколишнього середовища і т.  д.). Таким чином, «провали» зазвичай мають на увазі державне, або інше регулювання економіки та економічних відносин, з метою згладжування негативних наслідків від чистого ринкового механізму.

2. Поняття та різновиди ринку

 

 Ринок  в економічній теорії - це сукупність  економічних відносин між суб'єктами ринку з приводу руху товарів і грошей, які грунтуються на взаємній згоді, еквівалентності і конкуренції. Говорячи простою мовою ринок - це місце зустрічі покупця і продавця. Ринок, можна охарактеризувати наступними перевагами:

• ефективний розподіл ресурсів;
• можливість функціонування при обмеженій інформації про ціну і витратах;
• гнучка пристосовність до змін (70-і рр.. - Зростання цін на енергоносії розробка альтернативних джерел, ресурсозбереження);
• оптимальне використання результатів НТР; свобода вибору і дій; здатність до задоволення різноманітних потреб.

 Негативною  ж стороною ринку є відсутність  стабільності і велика прихильність  до світових ресурсів.

 До функцій ринку належать:

1) інформаційна - ринок дає його учасникам інформацію про необхідну кількість товарів і послуг, їх асортименті і якості;

2) посередницька  - ринок виступає посередником  між виробником і споживачем;

3) ценообразующая - ціна складається на ринку  на основі взаємодії попиту  і пропозиції, з урахуванням конкуренції;

4) регулююча  - ринок надає рівноваги попит  і пропозиція;

5) стимулююча - ринок спонукає виробників створювати  потрібні суспільству економічні  блага з найменшими витратами  і отримувати достатній прибуток.

 Суб'єктами  ринку виступають продавець, покупець, посередник.

  До об'єктів ринку можна віднести:

1) робочу  силу;

2) споживчі  товари і послуги; 

3) засоби  виробництва 

4) фінансовий  капітал; інтелектуальну власність. 

Різновиди ринку.

 Досконала,  вільна або чиста конкуренція - економічна модель, ідеалізоване стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну, але формують її своїм внеском попиту і пропозиції.

  Ознаки досконалої конкуренції: 

• нескінченна безліч рівноцінних продавців і покупців
• однорідність і подільність продукції, що продається
• відсутність бар'єрів для входу чи виходу з ринку
• висока мобільність факторів виробництва
• рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів).

 У випадку,  коли хоча б одна ознака  відсутня, конкуренція називається недосконалою. У випадку, коли ці ознаки штучно видаляються з метою заняття монопольного положення на ринку, ситуацію іменують недобросовісна конкуренція. У Росії одним із широко використовуваних видів недобросовісної конкуренції є використання адміністративного ресурсу. Цим евфемізмом  іменують отримання адміністрацією, різними представниками держави хабарів в явному і неявному вигляді в обмін на різного роду преференції.

 Давид  Рікардо виявив закономірну в  умовах вільної конкуренції тенденцію норми прибутку до зниження.

 У реальній  економіці біржовий ринок найбільш  схожий на ринок досконалої  конкуренції. У ході спостереження  за явищами економічних криз  був зроблений висновок, що подібна  форма конкуренції зазвичай терпить  фіаско, вийти з якого може лише завдяки зовнішньому втручанню.