Поняття, предмет і система курсу «транспортне право»

• вимагання від перевізника відшкодування за втрачений чи пошкоджений багаж або вантажобагаж згідно з порядком, встановленим Статутом залізниць України, Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом та Правилами перевезення пасажирів;

• одержання на вокзалі чи у поїзді своєчасної та точної інформації про перелік послуг, які надаються, їхню вартість, інформації про розклад руху поїздів та ін.;

• перевезення з собою дрібних домашніх тварин, зокрема собак, з дотриманням вимог, встановлених Правилами перевезення пасажирів;

• поновлення чинності квитка (крім плацкарти) у випадках, передбачених Правилами перевезення пасажирів;

• переривання поїздки на шляху прямування поїзда з продовженням терміну квитка;

• повернення проїзного документа у будь-якому пункті продажу квитків у разі відмови від поїздки.

Пасажир зобов’язаний:

• сплатити перевізнику встановлену плату за замовлювану поїздку чи перевезення багажу (вантажобагажу);

• здійснювати посадку в поїзд тільки за наявності проїзного документа, який необхідно пред’явити перед посадкою в поїзд провіднику вагона та особам, які контролюють вхід до вагонів поїзда;

• дотримуватись на території залізниці та під час поїздки громадського порядку, Правил перевезення пасажирів, Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, протипожежних та санітарно-епідеміологічних правил;

• займати місце у вагоні згідно з придбаним проїзним документом;

• пред’являти документи, що підтверджують право на пільговий чи безплатний проїзд.

Перевізник зобов’язаний:

• безпечно перевезти пасажира від пункту виїзду до пункту призначення, вказаного у проїзному документі, надати місце згідно з придбаним проїзним документом;

• перевезти багаж пасажира до пункту призначення, вказаного в перевізному документі, та видати його пасажиру особисто або уповноваженій ним особі;

• своєчасно доводити до пасажирів та осіб, які зустрічають, інформацію про запізнення поїзда, зміну колії прибуття чи відправлення;

• надавати користувачам інформацію про розклад руху поїздів, вартість проїзду, вартість перевезення багажу і вантажобагажу, перелік та вартість послуг, наявність вільних місць у поїздах;

• оформляти за запитом пасажирів проїзні документи на будь-який поїзд, у якому є вільні місця, до будь-якої станції призначення, на якій поїзд зупиняється, крім випадків обмежень, перелічених у Правилах перевезення пасажирів;

• приймати від пасажира багаж для перевезення до станції, вказаної у проїзному документі або розташованої за маршрутом прямування пасажира;

• забезпечувати відповідність виробничих приміщень, будівель та рухомого складу до нормативних документів щодо їх експлуатації та надавати пасажирам, згідно з установленими нормами, приміщення для очікування поїзда;

• оформляти зупинки та відновлювати поїздки пасажирам, надавати можливість пасажиру змінювати маршрут та умови проїзду на шляху прямування;

• переоформлювати проїзні документи на поїзд, який відходить раніше, та поновлювати проїзні документи у разі прибуття поїзда до пункту пересадки пасажира із запізненням;

• надавати пільги пасажирам, які мають на це право, згідно із законодавством України;

• повертати платежі у разі відмови від поїздки чи перевезення багажу та замінювати проїзні документи у разі виявлення будь-яких неточностей у їх оформленні з вини залізниць;

• забезпечувати збереження ручної поклажі пасажирів у камерах схову, а багажу та вантажобагажу — в сховищах та під час перевезень;

• контролювати правильність використання засобів залізничного транспорту і дотримання Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом.

Перевізник має право:

• вимагати від пасажира дотримання Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, Правил протипожежної безпеки на залізничному транспорті, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 1 липня 1997 року № 240 (z0440-97);

• відмовити пасажиру в придбанні проїзних документів у випадках, передбачених правилами;

• вимагати розпакування багажу у разі виникнення сумніву щодо правильності оголошеної цінності;

• розпорядитись багажем пасажира, якщо у встановлений Правилами термін пасажир не вимагав пред’явлення багажу;

• відмовити в прийманні вантажобагажу, якщо відправник відмовився оголосити його цінність;

• відмовити у посадці в поїзд при пред’явленні пасажиром недійсних проїзних документів;

• відмовити у поверненні платежів за недійсні проїзні документи та при наявності на них позначок про порушення правил перевезень;

• видалити пасажира з поїзда у разі виявлення обставин, передбачених Правилами перевезення пасажирів.

Багажем правила визначають окремі речі пасажира, упаковані в закриті валізи, скрині, невеликі ящики, фанерні коробки, а також корзини, лантухи, вузли або паки, перев’язані залізною стрічкою або мотузкою. Вага окремого місця не повинна бути більшою ніж 75 кг, а довжина — більшою за три метри, за умови, що завантаження багажу в багажний вагон може проводитися без труднощів. Під час здавання багажу до перевезення пасажир може оголосити його цінність, яка зазначається в багажній квитанції у графі «Оголошена цінність».

Термін доставки багажу визначається часом прямування поїзда, з яким відправлено багаж, до станції призначення. Якщо багаж буде перевантажуватися на шляху прямування, то термін доставки визначається часом прямування узгоджених поїздів, з додаванням однієї доби на кожне перевантаження (перевантаження силами залізниці, без участі пасажира). 
У день прибуття багажу на станцію призначення одержувачу надсилається повідомлення (рекомендованою листівкою, факсом або телефоном) про прибуття багажу та місце його отримання (якщо про повідомлення є запис в багажній квитанції). Якщо такого запису немає, то одержувач довідується про прибуття багажу особисто в багажній касі.

Багаж видається, як правило, на станції призначення, зазначеній у багажній квитанції. Пред’явнику багажної квитанції надається право отримання багажу на залізничній станції відправлення чи на одній із проміжних станцій, розташованих на шляху прямування. Багаж вважається втраченим, і пасажир має право на відшкодування його вартості, якщо багаж не прибуде на залізничну станцію призначення через 10 діб після закінчення терміну доставки. 

Вантажобагаж приймається до перевезення від будь-якої фізичної чи юридичної особи без пред’явлення проїзного документа. Тобто вантажобагаж відрізняється від багажу як об’єкта перевезення тим, що в одному випадку договір перевезення вантажо-багажу є самостійним договором і не супроводжує договір перевезення пасажира, в іншому — він отримує таке ж правове регулювання, як і договір перевезення вантажу з урахуванням того, що вантаж розміщується у багажному вагоні та вага окремого місця вантажобагажу може бути від 5 до 165 кг. Термін доставки вантажобагажу визначається аналогічно терміну доставки багажу з різницею в очікуванні перевантаження: замість 1 доби — 2 доби. Вантажобагаж видається отримувачу, зазначеному в дорожній вантажобагажній відомості, без пред’явлення вантажобагажної квитанції під розписку у дорожній вантажобагажній відомості. Вантажобагаж може бути виданий і іншій особі, якщо у неї є доручення отримувача, оформлене в установленому законом порядку.

У відповідності до сумісного Наказу Міністерства зв’язку України і Міністерства транспорту України № 26/90 від 20.03.97 року «Про затвердження Правил перевезення пошти та експлуатації поштових вагонів на залізницях України» та Наказу Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297 «Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» слід зазначити, що договори перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти мають наступні особливості. 
Так, перевезення пошти визначається особливим суб’єктним та об’єктним складом договору перевезення. Перевезення здійснюється в поштових вагонах об’єднання поштового зв’язку. Пошта, що перевозиться в поштових вагонах, супроводжується працівниками поштового зв’язку (роз’їзною бригадою). Можливе перевезення пошти в багажних вагонах залізниць, а також наданих в оренду підприємствам (філіалам) поштового зв’язку вантажних вагонах здійснюється за договорами між підприємством залізничного транспорту і підприємством поштового зв’язку. Завантаження багажу безпосередньо у вагон та вивантаження з вагона здійснюється засобами залізниць. Видача багажу його власнику безпосередньо з поштового вагона забороняється. Замовниками перевезення виступають підприємства зв’язку, перевізник-залізниця. 
Певною особливістю характеризується перевезення в міжнародному прямому і змішаному сполученні. Правове регулювання цих договорів здійснюється спеціальними правилами та міжнародними угодами (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Порядок розгляду та регулювання претензій по незбережених у результаті перевезень вантажах у міжнародному залізничному вантажному сполученні (УМВС) залізницями держав — учасниць Співдружності, Латвійської і Литовської Республік, Угода про міжнародне пасажирське сполучення з урахуванням особливостей застосування його окремих норм у сполученні залізницями держав — учасниць СНД, Латвійської, Литовської та Естонської Республік), встановлюються особливі вимоги щодо видів і в порядку виконання перевезень, строків заявлення претензій тощо. 
Вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть майнову відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами.

На вантажовідправників та залізниці покладається відповідальність за невиконання планів перевезень згідно з п. 106 Статуту залізниць України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не буде доведено, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від залізниці причин (п. 113 Статуту залізниць України). За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам — суб’єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини). 
Відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні — після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.

За пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України).

За затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини. 
За прострочення доставлення багажу, вантажобагажу залізниця сплачує штраф у розмірі 10 відсотків провізної плати за кожну добу, але не більше 25 відсотків провізної плати, при цьому неповна доба приймається за повну. 
Відповідальність за збереження ручної поклажі, яку пасажир перевозить з собою, лежить на пасажирі.

За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

За втрачені залізницею вагони і контейнери, що належать підприємствам, залізниця на їх вимогу зобов’язана надати відповідні вагони і контейнери для тимчасового безкоштовного користування, а після трьох місяців з моменту їх втрати — передати вагони і контейнери замість втрачених. У разі відсутності у залізниці відповідного рухомого складу вона зобов’язана відшкодувати його вартість.