Кримінологічна характеристика корупційної злочинності

Умовно такий  механізм включає чотири схеми корупційних  відносин:

1)»ти мені - я тобі»(взаємодія суб’єктів корумпованих відносин здійснюється на матеріальній основі);

2)»ти мені - я тобі»(взаємодія суб’єктів корумпованих відносин здійснюється на нематеріальній основі);

3)»я - тобі»;

4)»я - собі».

Кожна з них  охоплює певне коло корупційних  діянь, правова оцінка яких залежить від ряду об’єктивних і суб’єктивних моментів (від правового статусу кожної із сторін таких відносин, характеру їх дій, спрямованості таких дій, їх мотивації тощо).

Розділ ІІІ. Засоби протидії та запобігання корупційної злочинності

  Протидія злочинності  тому так і називається, що передбачає протиставлення криміногенним факторам антикриміногенних, щоб усунути чи блокувати дію перших. Звичайно, досягти цього в реальному житті практично неможливо, але мінімізувати вплив криміногенних чинників можна і потрібно.

Ефективна боротьба з корупцією вимагає наукової концепції щодо її запобіганню. Однією Із основних засад такої концепції має бути розуміння корупції як соціальнозумовленого явища. Виходячи з цього, треба виробляти стратегію і тактику боротьби з нею, ставити відповідні цілі, визначати засоби їх досягнення, рівень матеріального, фінансового, організаційного та правовогозабезпечення. 
        Як свідчить міжнародний досвід, жодна Із соціально-економічних систем не мала І не має повного імунітету від корупції — змінюються лише її обсяги та прояви. Відтак, корупційні злочини неможливо ліквідувати в якійсь конкретній державі чи на якомусь етапі історичного розвитку. Максимум, чого можна досягти, це: зменшити їх рівень та локалізувати сфери розповсюдження; пом'якшити небезпеку корупцІйних проявів та їх вплив на різні соціальні процеси. У Західних країнах це іменують контролем над корупцією. 
    Стратегічним напрямом боротьби з корупцією — це запобігання їй. Комплексні профілактичні заходи — це шлях, який може зменшити обсяг корупційних проявів та їх негативний вплив на суспільство. Головними антикорупщйними заходами в Україні є:

І). Визначення стратегії соціально-економічного розвитку та здійснення адміністративної реформи. Будівництво правової держави  і громадянського суспільства —  основа протидії корупційній злочинності. Косметичні зміни у системі державного управління, навіть за умови їх зовнішньої привабливості, не здатні поліпшити ситуацію з корупцією.

 
 
2). Формування ідеологи  державної служби, тобто її моральних  принципів і цінностей. Адже  комуністичні постулати відійшли у минуле, а ідеали української державності ще не вироблені. Пануючий серед чиновництва дух невизначеності й непевності у завтрашньому дні — один із важливих чинників корупцІйної злочинності.

3). Забезпечення  відкритості влади, що розв'язує  такі завдання: повертає віру людей до державних структур; створює несприятливі умови для корупційних злочинів; реалізує конституційні права громадян на достовірну інформацію у цій сфері.

4). Вдосконалення  антикорупційного законодавства.  Хоча й прийняті відповідні законодавчі акти, що загалом надають правоохоронним органам можливість реагувати на різні корупційні прояви, починаючи з неетичної поведінки державного службовця і закінчуючи його участю у хабарництві чи діяльності організованих злочинних угруповань, проте нормативно-правова база потребує подальшого вдосконалення. Це стосується як регулювання порядку державної служби, так і юридичної відповідальності за корупційні правопоушення. 
5). Реальний вияв політичної волі. Політична воля у будь-якій державі, а особливо із недостатньо розвинутими демократичними інститутами, є дієвим засобом протидії корупції. За відсутності такої волі найдосконаліше законодавство має декларативний характер, а діяльність правоохоронних органів лише імітує боротьбу з корупцій-ною злочинністю. 
    Ще один, й можливо найефективніший засіб — зробити корупцію ризикованою і невигідною. Доти, доки чиновнику буде вигідно брати хабарі, красти, іншим чином зловживати владою, а ризик понести покарання буде мінімальним, ніякі репресивні заходи не дадуть позитивного результату. Збільшення соціальної ціни державної служби (престиж, матеріальна забезпеченість) і ризик корупційних злочинів — це те, що має лежати в основі антикорупційної політики.

Висновки

Корупція характеризується високим соціальним становищем суб'єктів її здійснення, витончено -інтелектуально способами їх дій, величезних матеріальних, фізичних та моральних шкодою, виключної латентностью посягань, поблажливим ставлення- ням влади до цієї групи злочинців.

Корупція має  високий рівень пристосовності, видозміни і вдосконалення, профессиональногоиспользования недоліків і прогалини соціально- правового контролю та юридичної відповідальності. За наявними даними, правоохоронні органи виявляють не більше 1-2 % реальної корупції, ще менше винних осіб постає перед кримінальним судом, і лише одиницям з них, причому самої нижчої категорії, призначається реальне кримінальне покарання.

Корупція стає нормою, а не винятком, в тому числі й політичної, правової та економічної еліти в структурах держави. Правоохоронні органи, самі уражені корупцією, не мають достатніх можливостей для боротьби з корупцією в інших системах. Конгломерат (корумпована бюрократія - кримінальний бізнес - організована злочинність), що отримав назву»залізний трикутник», живе тільки за своїми законами.

Зростання корупції в Україні обумовлений також  причинами руйнування перш соціально -правового контролю за діяльністю державних службовців та прийнятих  ними рішень без створення його нових  демократичних форм. Надія на загальну саморегуляцію ринкових механізмів виявилася помилковою. Ринкова економіка не передбачає руйнування соціально- правового контролю. Навпаки, вона розвивається в умовах чітких правових установлений.

Соціально - правовий контроль не можна розглядати як репресивну діяльність. Це контроль кримінологічний, попереджувальний, хоча в нього входить кримінально- правова складова, коли попередження не спрацювало. Соціально- правовий контроль передбачає організацію життя і діяльності на основі чітко розроблених законів, прийнятих демократичним шляхом. Інтенсифікація діяльності щодо встановлення жорсткого соціально- правового контролю за прийняттям рішень державними службовцями є важливим напрямом запобігання корупційної діяльності.

Інший не менш суттєвою причиною корупції є той факт, що сотні чиновників (від міністрів до головних фахівців різних міністерств і відомств) входять за відповідну винагороду в ради директорів акціонерних товариств та компаній, у зв'язку з чим відбувається своєрідне зрощення державних службовців з підприємництвом, що представляє собою узаконену корупцію. Подібна порочна практика нормативно ставить високих посадових осіб міністерств і відомств в ситуацію постійного конфлікту особистих і государственнихінтересов, який служить об'єктивною основою їх зацікавленої лобістської діяльності та корумпованості. Влада зростається з власністю і грошима, відкриваючи нові глибоко законспіровані корупційні технології.

Опора на громадянське суспільство в боротьбі з злочинністю  в цілому і корупцією, зокрема, була загублена сучасною державою. Хоча в статті 22 Конвенції»Про кримінальну відповідальність за корупцію»Ради Європи йдеться про захист осіб, які співпрацюють з правосуддям, і свідків, де пропонується забезпечення ефективного й належного захисту тих, хто повідомляє про корупційні злочини, співпрацює з органами, які здійснюють розслідування і розгляд.

Корупція виходить за рамки національних кордонів. Доходи від неї після»відмивання»включаються у світові та національні фінансові потоки, підриваючи державні та міжнародні інститути влади й економіки. Вона стала серйозно загрожувати верховенству закону, демократії і прав людини, підривати довіру до влади, принципи державного управління, рівності та соціальної справедливості, перешкоджати конкуренції, ускладнювати економічний розвиток і загрожувати стабільності економічних інститутів і моральним засадам суспільства.

Рекомендації  щодо попередження корупції та боротьби з нею зводяться до наступного: головним напрямком у запобіганні корупції й боротьбі з нею є формування безкомпромісної політичної волі держави в справі практичної реалізації антикорупційної програми діяльності.

Діючі адміністративні  та кримінально-правові норми, спрямовані на контроль корупційної діяльності та боротьбу з нею, недостатні.

Крім того, за вчинення корупційних діянь залучаються головним чином нижчі категорії державних службовців та окремі високопоставлені особи, остаточно скомпрометіровавшіе себе в очах народу і втратили довіру влади.

Поточна обстановка вимагає від правлячої, політичної та економічної влади почати рішучу боротьбу з корупцією насамперед з себе.

Тільки такий  підхід може повернути їм довіру народу, його віру в можливість побудови правової демократичної держави та співпраці з ним.

1. Тіньова економіка, економічна і корупційна злочинність можуть бути мінімі - зований шляхом поглиблення різних форм цивільно- правового контролю за соціально- економічними процесами, за фінансовими і товарними потоками. До цивільно - правовим видам контролю відноситься контроль економічний, фінансовий, бюджетний, валютний, експортний, митний, податковий, прикордонний, міграційний, екологічний, торговий, санітарний, пробірний, а також прокурорський, судовий і арбітражний. Різні види соціально- правового контролю повільно і суперечливо формуються в нашій країні. Але і він у подальшому розвитку сприяє коррумпі -вання контролюючих осіб.

На економіко - корупційну злочинність слід впливати шляхом впровадження відкритості ("прозорості") прийняття економічно значимих рішень (про приватизацію, акціонування, проведенні аукціонів, прийнятті інших економічно значущих рішень) державними посадовими особами. Відступ від цього правила повинне розглядатися в якості корупційного діяння.

2. Необхідно переглянути питання про представництво державних службовців в акціонерних товариствах з часткою державного капіталу. За чинним законодавством державним службовцям заборонено займатися іншою оплачуваною, в тому числі підприємницькою діяльністю, брати участь в управлінні акціонерними товариствами і т.д. В даний час цього недостатньо.

Кримінологи пропонують взяти під контроль перехід державних службовців на посади керівників комерційних підприємств після їх звільнення зі служби. У багатьох країнах загальновизнано, що державний посадовець після звільнення зі служби протягом встановленого періоду має отримати дозвіл уряду, перш ніж буде прийнято на роботу в приватному секторі або почне займатися приватною діяльністю, що має відношення до його колишньої посади.

В Україні за останні роки змінилося близько 30 міністрів економіки, фінансів і заступників уряду з економічних питань, більшість з яких буквально наступного дня після звільнення з державної посади займали керівні посади в»підгодованих»ними за рахунок бюджетних коштів та інших привілеїв великих комерційних банках, компаніях і концернах, які були їм у тій чи іншій мірі підконтрольні або урядова інформація для яких представляє великий інтерес, що по суті своїй є однією з форм сучасної корупції.

3. Вимагає доповнень кримінальне законодавство, слід виходити з того, що корупція не зводиться тільки до хабарництва (пакету з грошима).

Корупційний лобізм, фаворитизм, протекціонізм, непотизм, внески на політичні цілі, внески на проведення виборів, подання конфедіциальності інформації, традиції переходу державних чиновників на посади почесних президентів корпорацій і приватних фірм, інвестування комерційних структур за рахунок бюджету, переклад державного майна, навчання дітей за кордоном за рахунок спонсора та інші витончені технології являють собою небезпечні і завуальовані форми корупції, вчинення яких має бути відображено в кримінальному, адміні - стративно та іншому чинному законодавстві.

4. В аспекті вдосконалення контролю за доходами потребує регулювання порядок подання державними посадовими особами всіх гілок влади відомостей про майновий стан членів сімей. Фінансовий контроль за доходами і майном посадових осіб та їх сімей існує в усіх цивілізованих країнах, наприклад, в США. Це положення знайшло відображення в Міжнародному кодексі поведінки державних посадових осіб (ст.8.). У нашій країні, де широко поширена практика корупціонерів, проект закону про реєстрацію майна, придбаного неправомірним шляхом, на своїх близьких, категорично відкидається під приводом захисту приватного життя.

5. Критерієм для встановлення кримінальної відповідальності у разі конфлікту особистих і службових інтересів посадової особи може бути відкритість чи чистота процесу прийняття рішення, тобто коли державна посадова особа не може приймати рішення з будь-якого питання, яке торкається його фінансові або особисті інтереси, а також інтереси його родичів і знайомих або не може його прийняти без надання певної обумовленої інформації. А санкції за надання такої інформації повинні бути приблизно такими ж суворими, як і санкції за корупцію.

6. Необхідно більш чітко відрегулювати і посилити контроль внесків на вибори та інші політичні цілі з боку окремих підприємців, комерційних і навіть кримінальних структур, які представляють величезні кошти з метою отримання від будучи обраного посадової особи особистих вигод. Існуючий порядок руйнує демократи- чний процес і перетворює виборчу кампанію в змагання»грошових мішків»із застосуванням дорогих і брудних виборчих технологій, в покупку виборних посадових осіб»на корню".