Кримінальна відповідальність: поняття, підстави та форми у різних правових системах

Максимальний розмір штрафу, застосовуваний до юридичних осіб, дорівнює п'ятикратному розміру  штрафу, передбаченого для фізичних осіб законом, що карає це злочинне діяння.

 Стаття 131-39 - якщо це  передбачено законом відносно  юридичної особи, злочин або  проступок можуть бути покарані  одним або декількома наступними  покараннями:

1) Припинення діяльності  у випадку, коли юридична особа  була створена або відійшла  від мети свого створення для  здійснення злочинних винних  дій, якщо мова йде про здійснення злочину або проступку, що підлягає покаранню у вигляді тюремного ув'язнення на строк більше 5 років для фізичних осіб;

2) Заборона здійснювати  прямо або побічно один або  кілька видів професійної або  суспільної діяльності, остаточно  або тривалістю не більше 5 років;

3) Поміщення під судовий  нагляд тривалість не більше 5 років;

4) Закриття всіх закладів  або одного або декількох закладів  підприємництва, що служили здійсненню  злочинних винних діянь, остаточно  або тривалістю не більше 5 років;

5) Виключення з участі  в договорах, що укладаються  від імені держави, остаточно  або тривалістю не більше 5 років;

6) Заборона звертатися  до населення з метою одержання  внесків або розміщення цінних  паперів, остаточно або тривалістю  не більше 5 років;

7) Заборона пускати в  обіг чеки інші, ніж ті, які  дозволяють одержання засобів  векселедавцем у присутності  платника за перекладним векселем  або ті, які засвідчені, або користуватися  кредитними картками, тривалість  не більше 5 років;

8) Конфіскація речі, що  служила або була призначена  для здійснення злочинного діяння, або речі, що були отримані  в результаті такої діяльності;

9) Афішування або поширення  винесеного вироку або в пресі,  або будь-яким іншим способом  аудіо-відеоресурсів.

 Покарання, перелічені  вище в п. 1 і 3, не застосовуються  до юридичних осіб публічного  права, на які може бути покладена  кримінальна відповідальність. Вони  не застосовуються також до  політичних партій і об'єднань  або професійних союзів. Покарання,  зазначене в п. 1, не застосовується  до приватних представницьких  установ.

 Про покарання, застосовуваних  до юридичних осіб у випадку  рецидиву. Стаття 132-12 - якщо яка-небудь  юридична особа, уже засуджена  остаточно за який-небудь злочин  або проступок, що підлягає  покаранню за законом 700.000 франків  штрафу для фізичних осіб, бере  на себе кримінальну відповідальність  за злочин, то максимальний розмір  застосовуваного штрафу дорівнює  десятикратному розміру штрафу, передбаченого законом, що карає  цей злочин. У цьому випадку  юридична особа крім цього  піддається покаранням, зазначеним  у ст. 131-39, з урахуванням положень  останнього абзацу цієї статті.

 Стаття 132-13 - якщо яка-небудь  юридична особа, уже засуджена  остаточно за будь-який злочин  або проступок, що підлягає  покаранню за законом 700.000 франків  штрафу для фізичних осіб, бере  на себе кримінальну відповідальність  у десятирічних строк, починаючи  від дня закінчення попереднього  покарання або сплину строку  давності його виконання, за  здійснення проступку, що підлягає  такому ж покаранню, максимальний  розмір застосовуваного штрафу  дорівнює десятикратному розміру штрафу, передбаченого законом, що карає цей проступок.

 Якщо яка-небудь юридична  особа, уже засуджена остаточно  за будь-який злочин або проступок,  що підлягає покаранню за законом  700.000 франків штрафу для фізичних  осіб, бере на себе кримінальну  відповідальність у п'ятирічний  строк, починаючи від дня закінчення  попереднього покарання або сплину  строку давності його виконання,  за здійснення проступку, що  підлягає за законом покаранню  у вигляді штрафу понад 100.000 франків для фізичних осіб, максимальний  розмір застосовуваного штрафу  дорівнює десятикратному розміру  штрафу, передбаченого законом, що  карає цей проступок.

 Стаття 132-14 - якщо яка-небудь  юридична особа, уже засуджена  остаточно за який-небудь проступок,  бере на себе відповідальність  у п'ятирічний строк, починаючи  від дня закінчення попереднього  покарання або сплину строку  давності його виконання, або  за здійснення такого ж проступку,  або за здійснення проступку,  йому подібного з погляду правил  повторності, максимальний розмір  застосовуваного штрафу дорівнює  десятикратному розміру штрафу, передбаченого для фізичних осіб  законом, що карає цей проступок.

 Стаття 132-15 - у випадках, передбачених регламентом, якщо  яка-небудь юридична особа, уже  засуджена остаточно за порушення  5 класу, бере на себе відповідальність  протягом одного року, починаючи  від дня закінчення попереднього  покарання або сплину строку  давності його виконання, за  здійснення такого ж порушення,  максимальний розмір застосовуваного  штрафу дорівнює десятикратному  розміру штрафу, передбаченого для  фізичних осіб регламентом, що  карає це порушення.

Німеччина. У Кримінальному Кодексі ФРН система покарань також включає основні й додаткові види. Крім того, КК передбачає ряд додаткових наслідків у якості особливих кримінально-правових заходів. Діючий КК ФРН містить у Загальній частині Розділ третій, котрий містить у собі кримінально-правові приписи про правові наслідки діяння. У главі першій "Покарання" цього розділу передбачено два види покарання, які по своїй правовій природі є основними – позбавлення волі (§ 38, 39) і грошовий штраф (§ 40-43). Штраф визначається в денних ставках - від 5 до 360 ставок (розмір денної ставки коливається в межах від 2 до 10 тисяч німецьких марок). Загальна сума штрафу повинна бути витребувана після закінчення строку, що відповідає числу призначених штрафних днів. Невиплата загальної суми штрафу тягне у ФРН позбавлення волі (з розрахунку один день позбавлення волі за одну денну ставку). У випадку якщо засуджений не в змозі негайно сплатити штраф, суд установлює додатковий строк для сплати штрафу в повному обсязі або окремих його частин. Кримінальне законодавство ФРН передбачає позбавлення волі на строк від 1 місяця до 15 років.

Смертна кара в Німеччині  скасована Конституцією 1949 р.

Додатковим покаранням є  одне - заборона керувати транспортним засобом (§ 44), що призначається разом  із позбавленням волі або грошовим штрафом у тому випадку, коли злочинне діяння було здійснене з використанням  або у зв'язку з управлінням  транспортним засобом, на строк від  одного до трьох років.

Крім того, новелою системи  покарань, передбаченої КК ФРН, є таке специфічне для німецького кримінального  права покарання, як майновий штраф (§ 43а). Він має особливу правову  природу й не відноситься ні до основних, ні до додаткових покарань. У  цей час майновий штраф на практиці застосовується вкрай рідко й  по суті розглядається як новий вид  грошового штрафу.

Специфічним для системи  правових наслідків діяння за КК ФРН  є й такий її елемент, як додаткові  наслідки. Додатковими визнаються такі наслідки, які настають для засудженого  без самостійного зазначення таких  наслідків у вироку. До додаткових наслідків, пов'язаним з осудом винного, відноситься позбавлення: право  займати певні посади, право користуватися  перевагами, отриманими в результаті публічних виборів, право обирати  або голосувати, право бути обраним (§ 45). Строки таких наслідків –  до п'яти років. Такий додатковий наслідок, як зменшення в громадянських  правах, з 1 квітня 1970 р. виключений із КК ФРН.

КК ФРН розрізняє наступні види додаткових наслідків:

Особа, засуджена до позбавлення  волі строком не менше одного року, позбавляється на строк до п’яти  років права займати публічні посади та користуватися правами, що отримані в результаті виборів (абз. 1 § 45). При наявності відповідних умов, що вказані вище, такий додатковий наслідок, який можна визначити як втрату пасивного виборчого права, настає автоматично. Із втратою права користуватися правами, отриманими в результаті публічних виборів, засуджений одночасно втрачає відповідні права та повноваження на посаді, яку він обіймав, якщо інше не передбачено КК ФРН. Причому не вимагається спеціального зазначення такого правового наслідку у вироку суду. Втрата права займати публічні посади, перш за все, стосується посад, що призначені виконувати публічні задачі, наприклад, пов’язані з державним управління чи діяльністю органів юстиції.

У певних випадках, що спеціально зазначені в КК ФРН (наприклад, 358), додаткові наслідки, які настають у зв’язку із засудженням за визначені  в цій нормі посадові злочинні діяння, разом із позбавленням волі на строк не менше шести місяців  суд може позбавити особу, яка  вчинила такі діяння, права займати  публічні посади на строк від двох до п’яти років ( абз. 2 § 45). Такий правовий наслідок не настає автоматично, а тому потребує занесення цього додаткового наслідку до вироку.

Суд може позбавити засудженого  права публічно обирати чи голосувати строком від двох до п’яти років ( абз. 5 § 45), якщо це спеціально передбачено КК ФРН. Такі додаткові наслідки передбачені, наприклад, § 108с ( у зв’язку із засудженням за визначені цією нормою злочинні діяння проти конституційних органів, а також пов’язаних з виборами та голосуванням), § 101 (у зв’язку із засудженням за зраду Батьківщині чи загрозою зовнішньої безпеки) та деякими іншими.

Позбавлення правового стану  та прав дійсні з моменту вступу вироку у законну силу. Тривалість втрати прав вираховується з дня  відбування позбавлення волі, сплину строку давності або звільнення від  покарання. Певна специфіка обрахування  позбавлення вказаних прав як додаткових наслідків існує для випадків, коли разом з покаранням у вигляді  позбавлення волі були призначені заходи виправлення та безпеки, пов’язані  з позбавленням волі. В таких випадках строк позбавлення вказаних вище прав обчислюється з дня закінчення виконання таких заходів. Меті ре соціалізації служить правовий припис § 45b про відновлення в правах, якщо фактично сплинула половина строку або «суд очікує, що в майбутньому  засуджений не здійснить більше умисних  злочинів».

За своєю правовою природою специфічним правовим наслідком  являється і публічне опублікування  вироку з кримінальної справи про  образу (§ 200).

Англія. На сьогодні можна виділити основні й додаткові види покарань за англійським кримінальним правом, хоча, зрозуміло, що саме англійське кримінальне право такого розподілу не проводить.

Основні:

1) Смертна кара;

2) Тюремне ув'язнення;

3) Штрафи;

4) Примусові роботи без  позбавлення волі;

5) Денні центри виховання.

Додаткові:

1) Компенсація жертві  злочину засудженим злочинцем;

2) Конфіскація майна;

3) Кримінальне банкрутство;

4) Дискваліфікація.

Смертна кара. «Основне покарання» англійської каральної системи  усе ще стоїть першим у списку карних репресій. У цей час у Великобританії смертна кара призначається за:

1) "велику зраду" - зраду  суверенові або державі й надання  допомоги ворогові;

2) піратство, поєднане  з насильством, за Законом про  піратство 1837 року;

3) за ряд тяжких військових  злочинів.

При цьому смертна кара не може застосовуватися до осіб молодше 18 років і вагітних жінок. У першому  випадку вона заміняється позбавленням волі на невизначений строк, але не довічним, встановлюваний на розсуд королеви; у другому випадку - довічним строком. Місце утримування неповнолітніх  засуджених встановлюються міністром  внутрішніх справ. У законі передбачається можливість дострокового звільнення таких  засуджених за спеціальним дозволом міністра внутрішніх справ. Однак таке звільнення можливо лише після консультації з Верховним суддею Палати Лордів.

Протягом останніх двадцяти років смертна кара за зраду й  піратство фактично не застосовувалася. Слід зазначити, що смертна кара, як і всі інші види покарання в  англійському кримінальному праві, носить альтернативний характер: вона може замінятися на інші покарання.

Тюремне ув'язнення. Покарання  у вигляді тюремного ув'язнення  може бути призначене будь-яким англійським  судом, починаючи з нижчого суду магістратів, за здійснення майже всіх злочинів. Виключенням є незначні автотранспортні злочини й дрібні правопорушення. Деякі незначні злочини  можуть бути покарані тюремним ув'язненням лише у випадку, якщо особа вже  засуджувалася за таку дію в минулому, наприклад, при багаторазовому притягненні  до кримінальної відповідальності за керування автотранспортом без  належної уваги й обачності.

Тюремне ув'язнення може бути строковим або довічним. Мінімальним  строком тюремного ув'язнення  є один день.

Штрафи. Грошові покарання, будучи найбільш давніми санкціями  англійського кримінального права, широко використовуються й нині. Дорослий правопорушник (в англійському праві  старше 21 року) може бути засуджений до сплати штрафу за будь-який злочин, за винятком випадків, коли закон передбачає певне безальтернативне покарання  у вигляді смертної кари, довічного  або тривалого тюремного ув'язнення  за найбільш тяжкі злочини. В Англії штрафи вважаються порівняно ефективними  заходами впливу тому, що вони дають  більш низький рівень повторного засудження, ніж інші репресії, що застосовуються судом до злочинця, беручи до уваги  і його вік, і число скоєних  попередніх злочинних дій.

Однак коли сума штрафу визначається судом безвідносно до доходів  правопорушника, тяжкість покарання  як ніколи залежить від фінансового  благополуччя оштрафованого.

Суд вправі, не даючи відстрочки, застосувати альтернативне покарання  у вигляді тюремного ув'язнення  в таких випадках:

1) Якщо особа, засуджена  до покарання у вигляді штрафу, відмовляється платити, а суд  має відомості, що засуджений  має у своєму розпорядженні  кошти, необхідні для сплати  штрафу;

2) Якщо в суду є розумне  побоювання, що особа, засуджена  до сплати штрафу, зникне, щоб  уникнути покарання;

3) Якщо особа, засуджена  до сплати штрафу, раніше відбувала  ув’язнення у в'язниці або  в інших місцях позбавлення  волі;

4) Якщо особа, засуджена  по сукупності злочинів, засуджена  також і до тюремного ув'язнення,  то передбачається можливість  у ряді перерахованих випадків  засудити неплатника до виконання  примусових робіт: «Якщо правопорушник  сплатить штраф, постанова суду  про застосування до нього  грошового покарання втрачає  свою чинність, а у випадку  сплати частини штрафу пропорційно  знижується загальна кількість  годин, які необхідно відробити».