Кримінальна відповідальність: поняття, підстави та форми у різних правових системах

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут післядипломної освіти

Інститут міжнародних відносин

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: "Порівняльне кримінальне право"

на тему: Кримінальна відповідальність: поняття, підстави та форми у різних правових системах

 

 

 

 Виконала:

 

Викладач:

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

План

• Вступ
• Поняття кримінальної відповідальності
• Підстави кримінальної відповідальності
• Вік кримінальної відповідальності
• Форми кримінальної відповідальності у різних правових системах
• Висновок
• Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    Вступ

 

Кримінальне право України  знаходить своє відображення в законодавстві  України про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему — Кримінальний кодекс України, який грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. КК складається із кримінальних законів, що діють в рамках Кодексу як єдина нормативна система з моменту набрання ним чинності. Кожний із кримінальних законів містить певне положення кримінального права, викладене у вигляді норми. Кримінальний закон є свого роду продукт законодавчої діяльності, в якому за допомогою законодавчого веління відображені об`єктивні закономірності розвитку кримінального права. У КК 2001 р. кримінальний закон позначений як «закон про кримінальну відповідальність» (розділ II Загальної частини). Кримінальний закон і закон про кримінальну відповідальність — тотожні поняття, однак через те, що останнє закріплене в КК, ним потрібно користуватися для характеристики чинного кримінального законодавства України.

Кримінальний закон, або  закон про кримінальну відповідальність, має відносну самостійність, оскільки його розуміння і застосування можливі  тільки у взаємопоєднанні з іншими законами, включеними до Кримінального кодексу. Згідно з ч. 2 ст. З КК закони України.

Слід зазначити, що поняття  «кримінальний закон», яким широко користується теорія кримінального  права при характеристиці тих  чи інших нормативних положень кримінального  кодексу, є дещо умовним, оскільки на відміну від КК або окремо прийнятого Верховною Радою України закону про кримінальну відповідальність не має всіх атрибутів закону як нормативно-правового акта. Закон  в буквальному розумінні - це юридичне цілісний і структурно завершений нормативно-правовий акт, який приймається Верховною  Радою України відповідно до її конституційних повноважень. Таку ж частку умовності має і поняття «закон про кримінальну відповідальність», коли за його допомогою характеризуються нормативні положення кримінального кодексу про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності. Вони застосовуються як складова частина КК.

Кримінальний кодекс і  окремі закони України про кримінальну  відповідальність приймаються Верховною  Радою України. Останні являють  собою одну або декілька кримінально-правових норм, оформлених в статтю чи низку  статей КК. Усі закони про кримінальну  відповідальність зведені до Кримінального кодексу, де кримінально-правові норми розташовані в певній системі, а статті, в яких вони закріплені, мають відповідний номер. Оскільки законодавство України про кримінальну відповідальність — це Кримінальний кодекс, то кримінально-правові норми, які можуть бути ухвалені окремим законом, повинні бути позначені відповідним номером статті КК. Кримінально-правові норми, що приймаються в доповнення до КК, можуть не тільки міститися в самостійному законі, а й входити як окреме нормативне положення в закон України, яким охоплюється більш широке коло питань, що потребують нормативного регулювання і охорони. Окремі кримінально-правові норми можуть міститися в чинних міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Такі норми також повинні бути включені в КК з відповідною нумерацією.

В нормах Кримінального кодексу  сформульовані завдання, підстави та принципи кримінальної відповідальності, встановлено, які суспільне небезпечні діяння визнаються злочинами, які покарання  можуть підлягати застосуванню до осіб, що їх вчинили. Згідно зі ст. 1 КК Кримінальний кодекс України має своїм завданням  правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської  безпеки, довкілля, конституційного  устрою України від злочинних  посягань, забезпечення миру і безпеки  людства, а також запобігання  злочинам. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання  застосовуються до осіб, що їх вчинили, тобто КК забороняє під загрозою покарання вчиняти ті суспільне  небезпечні діяння, які визнані злочинними. Отже, основна функція закону про  кримінальну відповідальність —  охоронна. Разом з тим у деяких нормах він приписує відповідним  органам і службовим особам, за наявності законних підстав, звільняти  від кримінальної відповідальності і пока­рання осіб, що вчинили злочин. У цій своїй частині норми  закону, як і в низці інших, виконують  регулятивну функцію.

Закон про кримінальну  відповідальність має також велике попереджувальне значення (превентивна  функція). Згідно з ч. 1 ст. 1 завданням  КК є запобігання злочинам. Сам  факт існування норми, в якій описане  кримінальне каране діяння, справляє певний превентивний вплив на осіб, здатних вчинити злочин. Крім того, закон тим самим орієнтує уповноважені державні органи і службових осіб на належну боротьбу зі злочинністю, профілактику правопорушень, їх попередження.

Слід зазначити, що основна  частина населення України не вчиняє злочинів не тому, що побоюється притягнення до кримінальної відповідальності, а через впевненість в аморальності самої злочинної поведінки. Для  більшості людей КК сприяє зміцненню  їх поглядів, життєвій позиції, підтверджує  неприйняття ними поведінки, що визнається державою злочинною. Причому для них величезного значення набуває не стільки факт наявності відповідної норми в КК, скільки дійовість, ефективність її застосування.

Закон про кримінальну  відповідальність на відміну від  законів інших галузей законодавства  має певні специфічні риси. Цей  закон є основним джерелом кримінального  права. Згідно з ч. З ст. З КК злочинність  діяння, а також його караність  та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Вироки, ухвали і постанови судів  не визнаються джерелами норми кримінального  права. Вони мають обов`язкову силу тільки лише щодо конкретної кримінальної справи. Так само роз`яснення Пленуму Верховного Суду України не створюють норм кримінального права. Вони лише розкривають смисл, дійсний зміст кримінально-правової норми, націлюють судову практику на правильне й застосування. Не створюють норм кримінального права і акти офіційного тлумачення, що даються Конституційним Судом України. Незважаючи на загальну обов`язковість, акти Конституційного Суду приймаються з метою точного визначення смислу юридичної норми, а також правильного і єдиного її застосування до правових ситуацій, що виникають.

Aктуальність теми. Належне нормативне регулювання інституту кримінальної відповідальності та наявність узгодженої концепції його розуміння є безумовно важливими для кримінально-правової політики держави. Названий інститут став об’єктом дослідження багатьох вчених: Л.В. Багрія-Шахматова, Ю.В. Бауліна, Я.М. Брайніна, О.В. Васильєвского, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, Т.А. Денисової, М.П. Карпушина, Л.Л. Круглікова, В.І. Курляндського, Т.О. Леснієвскі-Костарєвої, М.О. Огурцова, В.В. Похмелкіна, І.С. Ретюнських, О.І. Санталова, М.О. Стручкова, О.М. Тарбагаєва, А.Н. Трайніна, В.М. Хомича, О.О. Чистякова, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка та ін. Однак, незважаючи на пильну увагу до цієї проблеми, вчення про кримінальну відповідальність і досі залишається складним і суперечливим.

Важливе значення для вирішення  національних кримінально-правових проблем  має зарубіжний досвід їх розв’язання. Його осмислення дає можливість краще  зрозуміти національне право. Як слушно зазначає відомий французький  правник М. Ансель, вивчення зарубіжного права відкриває перед юристом нові горизонти, які дозволяють краще пізнати право своєї держави, адже специфічні його риси особливо яскраво проявляються лише при порівнянні з іншими системами. Окрім цього, вивчення зарубіжного права дозволяє використати позитивний досвід інших держав та уникнути помилок при вирішенні відповідних питань у національному кримінальному праві. І нарешті, вивчення іноземного права має важливе значення для уніфікації кримінального законодавства України з європейським законодавством, що, на сьогоднішній день, є об’єктивним процесом у зв’язку з поступовою реалізацією курсу на входження України до Європейського Союзу.

З огляду на вищевикладене вибрана тема видається актуальною.

Мета. Метою моєї роботи є формулювання положень, спрямованих на розвиток науки кримінального права, аналіз та надання інформації стосовно поняття, підстав та форм кримінальної відповідальності, на основі комплексного порівняльного дослідження інституту кримінальної відповідальності у різних правових системах.

Наукова розробленість. Питанням кримінальної відповідальності присвячені практично всі підручники, навчальні посібники, т.ін. по кримінальному праву. Досить активно розробленням зазначеної тематики у сучасних умовах займаються такі вчені, як Ю.В. Александров, Г.В. Андрусів, Л.В. Багрія-Шахматова, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.К. Грищук, Н.А. Гуторова, Н.С. Карпов, О.М. Костенко, Т.О. Леснієвскі-Костарєвої, A.А. Музика, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, B.І. Осадчий, А.В. Савченко, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, В.Б. Харченко, В.І. Шакун та ін.

Серед зарубіжних фахівців слід виділити роботи Аліхаджиєва, Б.О. Волженкіна, Л.Д. Гаухмана, К.Ф. Гуценко, Т.Г. Даурова, О.М. Ігнатова, Н.Ф. Кузнєцової, М.М. Марченко, О.В. Наумова, І.М. Тяжкової, Ю.М. Ткачевського, А.І. Рарога, В.С. Устінова, П.С. Яні та ін.

Методологічна основа. При проведенні дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Загальнонауковим діалектичним методом досліджувалось поняття кримінальної відповідальності, її підстави та форми. Для аналізу підстав та форм кримінальної відповідальності як за кримінальним правом України, так і у різних правових системах, застосовувалися методи формальної логіки та системного аналізу. В роботі широко використовувався порівняльно-правовий метод.

 

 

Поняття кримінальної відповідальності

У КК нерідко говориться про кримінальну відповідальність (наприклад, ст. 2 називається "Підстава кримінальної відповідальності", розділ II - "Закон про кримінальну відповідальність", розділ IX - "Звільнення від кримінальної відповідальності"). При цьому  КК ніде не розкриває поняття "кримінальна  відповідальність", хоча й відрізняє  її від покарання (наприклад, розділи X, XI і XII Загальної частини КК відповідно називаються "Покарання та його види", "Призначення покарання", "Звільнення від покарання та його відбування").

В науці кримінального  права також немає єдиного  розуміння кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; інші характеризують кримінальну  відповідальність як певного роду обов'язок особи, що вчинила злочин; треті розглядають  її як конкретні кримінально-правові  відносини; четверті розуміють кримінальну  відповідальність як реалізацію санкції  кримінально-правової норми; п'яті вважають кримінальну відповідальність осудом винного обвинувальним вироком  суду за вчинений злочин із призначенням покарання або без нього тощо.

Визначаючи кримінальну  відповідальність, необхідно виходити з того, що вона є одним із видів  юридичної відповідальності. І хоча остання у правознавстві розуміється  по-різному, проте у вузькому, спеціально правовому значенні вона тлумачиться  як відповідальність ретроспективна, тобто як відповідна реакція держави  на вчинене в минулому правопорушення. З цього погляду юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру зазнавання особою, що вчинила правопорушення, певних обмежень прав і свобод людини, передбачених законом.

Поняття кримінальної відповідальності відповідає родовим ознакам відповідальності юридичної і водночас характеризується своїми видовими, Безначальними ознаками. Ними є такі: 1) кримінальна відповідальність становить собою реальну взаємодію  спеціальних органів держави  і особи, визнаної винною у вчиненні злочину, внаслідок чого ця особа  зазнає певних обмежень; 2) кримінальна  відповідальність - це вид державного примусу, що знаходить своє вираження  насамперед в осуді злочинця і  його діяння обвинувальним вироком  суду, а також у покладанні на винного додаткових позбавлень і  обмежень; 3) вид і міра обмежень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, штраф) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади), визначені тільки в кримінальному законі, перш за все у санкції статті КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 4) зазнавання таких обмежень завжди носить вимушений, а не добровільний характер, оскільки їх застосування є обов'язком спеціально уповноважених органів держави; 5) кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину, що виступає як підстава такої відповідальності.

З урахуванням викладеного  кримінальна відповідальність - це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.

Як відзначалося, поняття  кримінальної відповідальності відображує факт реальної взаємодії особи, яка  вчинила злочин, і спеціальних  органів держави. Така взаємодія  врегульована нормами кримінального  права і тому протікає в межах  певних правовідносин, що називаються кримінально-правовими. Одні автори вважають, що ці правовідносини виникають з моменту вчинення злочину. На думку ж інших, вони виникають з моменту або порушення кримінальної справи, або притягнення особи як обвинуваченого, або навіть з моменту винесення обвинувального вироку чи набрання ним законної сили. Відповідь на це та інші питання залежить від розуміння того, що становлять собою ці правовідносини, який зміст їх структурних елементів, у чому виражається їх взаємодія, як співвідносяться кримінальна відповідальність та аналізовані правовідносини тощо.