Запозичення у китайській мові

Висновки до другого розділу.

     Отже, як  було виявлено у процесі дослідження, адаптація запозичень у системі мови є досить складним мовознавчим явищем, пов’язаним із організацією лінгвістичного матеріалу у системі самої мови. Складність асиміляції у китайській мові іншомовних запозичень пов’язана із ієрогліфічним характером письма та складною фонетичною системою

   Процес адаптації  запозичень у системі сприйняття мовців стосується когнітивних процесів кожного окремого індивіда і відбувається у три етапи: сенсорне, перцептивне та смислове сприйняття. Крім того, носії мови одразу реагують на запозичене слово, що пов’язане із його чужорідним звучанням. Китайські лінгвісти докладають усіх зусиль, аби дослідити функціональні та стилістичні особливості запозичених слів, для того щоб носії мови, засвоюючи слово, правильно його вживали.

ВИСНОВКИ

     Проводячи дослідження запозичених слів у китайській мові, ми проаналізували велику кількість лексичного матеріалу, що дозволяє зробити наступні висновки.

     Китайська  мова активно і швидко адаптується  до нових реалій, переймаючи до свого лексичного складу велику кількість іноземних запозичень. Це закономірне явище, оскільки воно відображає результати міжкультурного спілкування, політичних, економічних та соціальних зв’язків із іншими країнами. Цьому процесу, безперечно, сприяє і відкритість Китаю.

     Аналізуючи  запозичення за типом творення, ми виявили, що найбільша кількість засвоєних мовою слів утворюється семантичним шляхом. Іншомовні слова актично проникаючи у китайську мову, змушують її «реагувати»: утворюється нова морфема, що позначає сучасне явище, але за будовою та звучанням нічим не відрізняється від власне китайських лексем.

     Унікальність  запозичень у китайській мові  пов’язана із існуванням у  ній вторинних запозичень – слів, які раніше існували, але згодом були засвоєні японською мовою, а після процесу адаптації у ній та зміни значення знову були запозичені китайською мовою.

     Досліджуючи  джерела запозичень, ми виявили  закономірність їх тематичного  розшарування. Оскільки лексика  є найбільш гнучким пластом  мови і реагує на усі суспільні  зміни, то й усі історичні  реалії знаходять своє відображення  на рівні лексики. Найбільша кількість запозичень спостерігається в пласті лексикології, ячкий стосується утворення термінів. 

     Дослідження  сучасної художньої літератури  дозволили нам помітити, як збільшується  активність проникнення іношомовних  елементів не лише у розмовну мову, а й у стандартизовану літературну. Ці явища пов’язані із процесом глобалізації, оскільки все більша кількість осіб є зацікавленою у вивченні китайської мови, і, навпаки, Китай стає все більш зацікавленим у тому, щоб перейняти попередній досвід найбільш розвинених європейських держав. Згідно із цим адаптується й лексика мови, що в процесі міжмовних контактів приймає у себе все більше невластивих їй лексем.

     Досліджуючи  адаптацію іншомовних запозичень  у системі мови та сприйнятті їх носіїв, ми виявили, що фонетичні запозичення важче сприймаються ними, оскільки містять комбінації фонем, невластиві китайській мові. Адаптуючись у лінгвістичній системі китайської мови, запозичення проходять тривалий процес асиміляції, що пов’язаний із багатьма лінгвістичними чинниками. Зрештою, китайські лінгвісти докладають значних зусиль, аби не дати можливість запозиченій лексиці витіснити питому і як наслідок втратити самобутність мови.

   СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Англо-русско-китайский словарь. – Пекин: Изд-во Шану иньшугуань, 1997 (俄汉双解英语词典。 - 北京：商务印书馆，一九九七。Э-Хань шуанцзе инюй цыдянь) – 1017 с.
2. Ахманова О. С. Очерки по общей и русской лексикологии. — М.: Советская Энциклопедия, 1957. –  295 с.
3. Борисова О. С. Пути и источники заимствования в китайском языке / О. С. Борисова // Альманах соврем. науки и образования. – Тамбов, 2008. – №8,  –  С. 21 - 25.
4. Борисова О. С. О природе фонетико-семантического заимствования в китайском языке / О. С. Борисова // Общетеоретические и типологические проблемы языкознания. – Бийск, 2007. –  С. 3 - 10.

5. Борисова О. С. Адаптация иноязычной лексики в системе языка и восприятии носителей: автореф. дис. соискание ученой степени кандидата филологических наук : спец. 10.02.19  «Теория языка» / О.С. Борисова. – Кемерово, 2009. – 24 с.

6. Горелов В. И. Лексикология китайского языка М.: Просвещение, 1984. – 210 с.

7. Горелов В. И. Стилистика китайского языка –  М.: Наука, 1973.  –  112 с.

8. Гуревич И. С. Хрестоматия по истории китайского языка III - XV веков. –  / Учеб. пособие для студентов педвузов / И. С. Гуревич, И. Т. Зограф. – М.: Наука. Главн. ред. вост. лит., 1982. – 200 с.
9. Демина H. A. Китайский язык. Экономика: учебное пособие –  М.: Вост. лит., 2002. –  216 с.
10. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского языка. – М.: Высш. шк., 1989. – 125 с.
11. Зацний Ю. А. Обогащение словарного состава английского языка в 80-е годы. – Киев.: УМК ВО, 1990. – 87 с.
12. Е-Цзунь-Гань. Сборник современных документов. / Пособие для изучения литературного китайского языка / Е-Цзунь-Гань. –  М.: 1-е изд. - Харбин: Кит. типолитография, 1986. –  231 с.
13. Иванов В. В. Терминология и заимствования в современном китайском языке. –  М.: 1973. –  176 с.
14. Китайско-русский переводческий словарь. – Пекин: Изд-во Шану иньшугуань,1995(汉俄翻译词典。- 北京：商务印书馆，一九九五。Ханьэ фаньи цыдянь) – 2745 с.
15. Кленин И. Д. Лексикология и фразеология китайского языка. / И. Д. Кленин, В. Ф. Щичко / . – М.: ВИИЯ, 1978. – 191 с.
16. Кленин И. Д. О некоторых особенностях китайской военной лексики (теоретическое обоснование к «Китайско-русскому военному и техническому словарю»). –  М.: Воениздат, 1968. – 564 с.
17. Кочергин И. В. Очерки методики обучения китайскому языку. – М.: ИД «Муравей», 2000. – 160 с.
18. Краткий русско-китайский и китайско-русский словарь / Под редакцией С. Н. Дмитриева. – М.: Вече, 2008, 608 с.
19. Крысин Л. П. О русском языке наших дней [електронний ресурс] : / Л. П. Крысин // Изменяющийся языковой мир. - 2002. – Режим доступу до статті: http://www.philology.ru/linguistics2/krysin-02.htm
20. Лю, Цзюань. Новые заимствованные слова в современном китайском языке / Пособие для студентов / Лю, Цзюань // Журналистика и культура рус. речи. – М., 2003. – № 1, –  С. 5-7.
21. Огієнко І. Етимологічно-семантичний словник української мови. – Вінніпег. – Т. 1 – 4. – 1979. – 95 с.
22.   Семенас А. Л. Лексика китайского языка. – М.: Восток-Запад,  2005.  – 288 с.
23. Семенас А. Л. Новые тенденции в развитии китайской лексики. – М.: Общее и восточное языкознание, 1999. – 312 с.
24. Семенас А. Л. Лексикология современного китайского языка. – М.: Наука, 1992. – 279 с.
25. Словник неологізмів: англо-український / укладачі Зацний Ю. А., Янков А. В. – Вінниця: Нова Книга, 2008. – 360 с.
26. Солодухо Э. М. Вопросы сопоставительного изучения заимствованной фразеологии. – Казань: Казанский университет, 1977. – 160 с.
27. Солнцева Н. В. Некоторые вопросы неологизмов // Китайское языкознание : XI Междунар. конф. – М., 2002. – С. 231 – 234.
28. Солнцев В. М. Китайское письмо // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. - 2-е изд. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. – 226 с.
29. Тищенко К. М. Основи мовознавства: Системний підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – 308 с.
30. Фролова О. П. Словообразование в терминологической лексике современного китайского языка. – Новосибирск: Наука, 1981. – 182 с.
31. Хаматова А. А. Словообразование современного китайского языка. – М: ИД Муравей, 2003. – 224 с.
32. Шанский Н. М. Лексикология современного русского языка. — М.: Высшая школа, 1972. – 160 с.
33. Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики.— М.: Просвещение, 1973. – 280 с.

- -