Способи словотворення в сучасній українській мові

Корольова Тетяна

Способи словотворення  в сучасній українській мові

Сучасна українська лексика  постійно збагачується завдяки творенню нових слів за певними закономірностями. Словотвір як розділ мовознавства вивчає структуру слів, способи їх творення, словотворчі значення, що виникають у процесі словотворення. Словотвір збагачує словниковий склад мови на базі сучасного мовного матеріалу.

Існує дві основні класифікації способів словотворення:

І) за лексико-граматичним  характером твірної бази та словотворчих засобів. Це традиційна класифікація, за якою усі способи словотворення  поділяються на морфологічні і неморфологічні (морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний). До морфологічних  відносять усі способи творення слів, при яких похідне слово утворюється  за допомогою морфем. Сюди належать суфіксальний, префіксальний, постфіксальний, суфіксально-префіксальний та ін.

ІІ) за видом основних компонентів  твірних формантів виділяються  такі способи: суфіксальний, префіксальний, постфіксальний, флексійний, суфіксально-префіксальний, основоскладання, абревіація та інші.

Способи словотвору, які  базуються на використанні афіксів  для творення похідних, називаються  афіксальними, наприклад: суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, суфіксально-складний та ін. Якщо афікси при творенні похідного участі не беруть, то це безафіксні способи словотворення, наприклад: словоскладання, абревіація, нульсуфіксація та ін.

Залежно від кількості  словотворчих засобів у рамках морфологічного словотворення розрізняють чисті  і змішані способи. Якщо використовується якийсь один словотворчий засіб, то це чистий спосіб словотворення, наприклад: префіксальний, суфіксальний тощо.

Якщо при творенні похідних одночасно використовується кілька словотворчих засобів (формантів), то це змішаний спосіб словотворення, наприклад: суфіксально-префіксальний (з допомогою  суфікса і префікса), суфіксально-постфіксальний та ін.

Морфологічний спосіб словотворення  — основний спосіб збагачення словникового складу української мови. Цей спосіб включає афіксацію (суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, постфіксальний способи), безафіксний спосіб, основоскладання, словоскладання, абревіацію та комбінації зазначених способів

Центральне місце в  системі українського словотвору, як і словотвору інших слов'янських  мов, займає афіксація, яка охоплює  в українській мові різні повнозначні  частини мови і складає більшість  похідних слів.

 Серед афіксальних  способів словотворення найпоширенішою  є суфіксація. Суфіксальний спосіб словотвору - це творення нових слів за допомогою суфіксів. Способом суфіксації творяться іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови має свою систему суфіксів, особливо розвинена вона в іменниках і прикметниках. При додаванні суфіксів до твірної основи часто спостерігаються морфонологічні явища: чергування голосних або приголосних у корені, накладання тощо.

Префіксальний спосіб словотвору, або префіксація - це творення похідних слів шляхом приєднання префікса до твірної  бази. Особливістю префіксації є те, що префікс приєднується не до основи, а до граматично оформленого слова, тому похідні слова, утворені префіксальним способом, належать до однієї й тієї ж частини мови, що й мотивуючі. При префіксації не спостерігається помітних фонетичних змін. Лише окремі префікси української мови мають варіанти вираження у зв'язку з вставкою голосного перед приголосним твірної основи: мліти - зо-мліти (з-зо), рвати - розі-рвати (роз-розі) та ін. Інколи префіксацію супроводжує зміна місця наголосу, наприклад: мова > пра-мова.

Постфіксальний спосіб словотворення, або постфіксація - це творення нових слів за допомогою постфіксів. Останнім часом мовознавці виділяють цей спосіб як самостійний і називають п'ять постфіксів: -ся, -сь, -будь, -небудь, -то. При постфіксації формантом є постфікс, що приєднується до цілого слова, тому постфікси, змінюючи лексичне значення похідного слова, не змінюють його частиномовну належність. Цей спосіб функціонує у сфері дієслова, рідше - займенника, прислівника.

Флексійний (або флективний) спосіб - це творення похідних слів за допомогою флексії. Своєрідність цього  способу полягає в тому, що флексія  виконує не свою основну формотворчу роль, а словотворчу. Цим способом утворюються, наприклад, іменники - назви осіб жіночої статі: кум - кум-а; Мирослав - Мирослав-а та ін. Флексіям властивий високий ступінь внутрішньо-парадигматичної та міжпарадигматичної омонімії. Перша передбачає звуковий (відповідно графічний) збіг флексій всередині однієї парадигми при різних відмінкових значеннях (наприклад, -і - це флексія іменників ж.р. н.в. мн. землі, а також флексія род.в., дав. та місц. в.од.: земл-і). Друга є омонімією флексій у межах різних парадигм однієї частини мови або парадигма різних частин мови (пор.: -о - флексія іменників о.р. у н.в. та зн.в.: пер-о, іменників ж.р. в кл.в.: мам-о, дієслів минулого часу с.р.од.: співал-о.

Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: правосторонній — права сторона, однобічний — один бік. Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки — разом (народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський).

Абревіація — спосіб творення слів від усічених основ. Абревіатурний тип словотвору, вживаний спершу в підпільній літературі (есер “соціал-революціонер”, РУП), дуже поширився під час першої світової війни і зокрема в радянську добу був спопуляризований пресою й адміністрацією (сельбуд - “сільський будинок”, НКВС — енкавеес). Абревіація використовується тільки для творення іменників.

Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів шляхом переходу слів одного граматичного класу в інший. При  такому словотворенні відбувається перехід слова з однієї частини  мови в іншу, причому змінюються значення і граматичні ознаки слова. Ідеться, таким чином, про субстантивацію (перехід в іменники), ад'єктивацію (перехід у прикметники), адвербіалізацію (перехід у прислівники), прономіналізацію (перехід у займенники): вартовий, шампанське, набережна, весною, правда, господи, одні, тріскучий, лежачий.

Лексико-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб утворення  нових слів у результаті стягнення  в одне слово двох або більше, що виражають одне поняття: сьогодні, шістдесят, вічнозелений, спасибі, вельмишановний, вищезгаданий, дотла, втридорога, чимдуж, горілиць, обидва.

Лексико-семантичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів унаслідок розщеплення  значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення  омонімів від багатозначного слова: титан (гігант, метал, кип'ятильник).