Використання навчального телебачення на уроках фізики

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

"Південноукраїнський  національний  педагогічний університет імені  к. д. Ушинського"

Інститут фізики та математики

кафедра методики фізики та МЗН

 

 

 

 

 

ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ

(протокол №___ вiд «___» __________2011р.)

Завiдувач кафедри

_______________________

__________________Моїсєєв Л. М.

«_____» ________________ 2011 р.

                                                                                                

 

 

 

ВИКОРИСТАННЯ  НАВЧАЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

 

 

 

 

 

Курсова робота

Марченко Вікторії

студентки ІV курсу

Інституту фізики та математики

(спеціальність: «Фізика та матиматика»)

денної форми навчання

___________ підпис 

Науковий керівник:

кандидат фіз.-мат. наук,

приват-професор

Тарасов Анатолій Фролович

____________підпис

 

 

Одеса -  2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ  І.  УЧБОВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ ДИДАКТИЧНИХ УМОВ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

      1.1  Особливості навчання за допомогою телебачення………………….....6

      1.2  Поліпшення організаційно-методичних умов учбової діяльності…..12

РОЗДІЛ  ІІ. ФУНКЦІЇ УЧБОВОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ  НА УРОКАХ ФІЗИКИ В СЕРЕДНІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

      2.1 Виховання учнів на уроках фізики за допомогою телебачення………20

      2.2 Профорієнтаційна функція навчального телебачення на заняттях з фізики в середній загальноосвітній школі………………………………………22

      2.3Теоретичні основи методикизастосування УТВ………………………...28

ВИСНОВОК………………………………………………………………………30

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………..……33

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

   Ми живемо в століття  бурхливого науково-технічного прогрессу.  Педагоги,  в праві стверджувати, що будь-який  прогрес для людства має  сенс  тільки в тому випадки, якщо він призводить до прогресу в області  освіти. Життя   безперервно  підвищує вимоги до кадрів радянських фахівців.  Генеральне  завдання  їх підготовкина осяжну перспективу поставлена в  Програмі КПРС : " В співвідношенні з вимогами науково-технічного і соціального прогресу  отримає подальший розвитоксистема середньої спеціальної і вищої  освіти.  Вона повинна чутливо і своєчасно реагувати на запити виробництва,  науки  і культури, забезпечувати потреби народного господарства у фахівцях, що  поєднують високу професійну підготовку, ідейно-політичну зрілість, навички організаторської, управлінської діяльності " [2]

   Необхідність перебудови середньої школи повністю очевидна. У більшості  країн колишнього СРСР або прийнято, або готується  закон про освіту,  створюється нова його концепція. Проте усе це не повинно супроводжується  відмовою від усього покладеного, що створене поколінням  учителів,  методистами,  авторами підручників, кінофільмів і телепередач.

   Останнім часом в педагогічній літературі багато пишеться про сучасні  технічні  засоби. Тому виправдано поставити питання, якою мірою технізація  удосконалює і збагачує методичну систему і процес навчання взагалі.  
   Технічні засоби, у тому числі і новітні, є знаряддя діяльності.  Самі по собі  вони,  звичайно, пасивні. Необхідно уміти із застосовувати,  знати їх функції  і правила поводження з ними.  Засоби діяльності разом з правилами  звернення  складають метод тієї або іншої роботи. 

   Необхідно розширити  у  учнів середньої школи їх науковий кругозір,  формуючи,  передусім, у кожного з них високі загальнолюдські якості.  Застосування на уроках актуального телематеріалу може допомогти  учителеві в рішенні цієї важливої задачі . Ця думка є основною,опорою і  сенсом  самого існування ефірного телебачення. У нас є підстави вважати,  що це саме те, заради чого ТБ з'явилося на світ взагалі і потрапило  в  загальноосвітню школу.

   У всьому світі телебачення взагалі і учбове телебачення,зокрема,  виступає  не просто як багатотиражне видовище а як один з найбільш важливих  засобів  духовної  і естетичної дії на підростаюче  покоління.

   Ми поставили свою  роботу вдосконаленню структури і змісту учбового  телебачення в середній школі з урахуванням специфіки фізики  як учбового  предмета,розглядаючи його з точки зору максимальної  ефективної реалізації  тільки йому властиві можливості в створенні самостійних  педагогічних  цінностей.  Дослідження  покликаний сформулювати основні  методики функціонування  учбового телебачення на уроках фізики, допомогти  учителям  виробити критерії  необхідності включенні окремих ланок УТВ в  стратегію і  тактику викладання фізики, допомогти учням відбирати з телеекрану для себе найбільш цінне і значне без збиткупрямого їх спілкування з книгою, проведенню лабораторно-практичних робіт,  участі у виробничих екскурсіях,  а це, зрештою, і повинно підвищити якість навчання фізики в  середній  освітній школі.

  Суспільство на  новому етапі свого розвитку пред'являє нові вимоги до  народної освіти.  Найосновніше -підвищення якості учбово-виховної роботи  і ефективності роботи як основної її ланки.  Ці вимоги  повною мірою відносяться до викладання фізики у середній школі, де сьогодні у зв'язку  з  корінними  соціальними перетвореннями в країні особливо гостро стоїть  питання про вдосконалення змісту і матеріально- технічної основи учбово-виховного процесу. Робота в цьому напрямі ускладнюється тим,  що ряд  педагогічних показників учбово-виховного процесу по фізиці, на жаль, ще  недостатньо високий. Йдеться  про такі показники як  науковий рівень,  глибина і міцність фізичних знань, вклад курсу фізики в політичне  утворення  і профорієнтацію школярів. Метою, а не засобом навчання і  виховання, повинна стати людина тому соціальне замовлення насередню освіту передбачає його гуманитаризацию. Проте і в цих умовах випускники середньої  школи за  період навчання повинні опанувати глибокі  знання основ наук  і трудові  навички для роботи в народному господарстві,впритул підійти до оволодіння  певними професіями.

Предмет дослідження - навчального телебачення

Мета даної роботи - показати особливості навчання за допомогою телебачення на уроках физики та його функции.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І.  УЧБОВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ ДИДАКТИЧНИХ УМОВ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Особливості навчання за допомогою телебачення

    Навчання- це особлива  сфера  суспільно практики, функцією якої  являється  передача  соціального досвіду.

   Згідно фундоментальному положенню сучасної дидактики, навчання являє  собоюєдність двох видів  діяльності-викладання і навчання. Головне  своєрідність цієї діяльності, її відмінність від пізнання, що розгортається  в рамках наукової роботи, полягає в тому, що в процесі навчання ставиться завдання творчого засвоєння вже здобутих наукових знань, а не відкриттів  нових наукових істин.

   Навчання  в вищій  школі протікає  в тій же  єдності викладання  и  навчання. Разом з тим и зміст, і  процес вузівського навчання  представляє собою самостійний  аспект розгортання "загальної програми" соціальної  передачі  досвіду. Ми не будемо спеціально аналізувати особливості навчання у вищій  школі, полога, що вони знайшлидостатнє освітлення в роботах  С. А. Зінов 'єва  Н.Д. Нікандрова  та інших вчених.

Говорячи  про застосування телебачення в навчанні, ми в цій роботі маємо на увазі  вузівське  навчання. Тому не тільки  общедидактичні положення, але і будь-які  конкретні  методичні  рекомендації  щодо  рімененію УТВ , який би не був їх джерело, мирозглядаємо  насамперед  через призму  специфічних  цілей і умов навчання у вищій школі.

  Зміни,  які телебачення вносить у навчальний процес, можуть розглядатися як зміна умов навчання в цілому, а також конкретних умов   викладання та навчання.  Тому питання про специфіку УТВ можна було б звузити до  особливостей праці  викладача  при використанні  УТВ.  У  багатьох  методичних рекомендаціях щодо застосування  УТВ навчання, по суті, рассматріваеться сааме з точки зору викладання.   
     Однак концентрація  уваги  лише на  процесі  викладання не відповідає головномунапрямку сучасної педагогічної науки, яка досліджує навчання  в його цілісності, при чому навчається при такому підході виступає не тільки об'єкт педагогічного впливу, але і  як активний  суб'єкт пізнавальної  діяльності.

    З цього при аналізі умов навчання з використанням УТВ  ми робимо таку велику увагу з розгляду з позицій діяльності вчення, тобто з позицій суб'єкта, що пізнає, не упускаючи,звичайно, з уваги, що його діяльність є  складовою  частиною цілісного процесу і в такий же час на кожному шарі в тій чи іншій мірі і формі прямо або опосередковано управляється, регулюється педагогом. У зв'язку з таким підходом розмежування між умовами навчання та умовами  вивчення, розглядаючи  останні  головним чином як конкретизацію перших з  точки зору індивідуальної пізнавальної діяльності, що здійснюється  студентом  в процесі навчання за допомогою телебачення.

        Говорячи про місце УТВ в дидактичній системі школи,  слід твердо  умовитися в тому, при усіх обставинах - чи йде мова про ефірному  мовлення  або про  використання систем внутрішньовузовском – УТВ  завжди,  яке б  дидактичне навантаження воно не несло - від епізодичних вставок демонстрацій  у рамках традиційних форм організації учбової  діяльності  до  ефірних  телевізійних курсів по різних дисциплінах ,- є частиною  загальної  дидактичної  системи.

   Одна з головних  передумов  успішного  застосування  УТВ- це його  застосування   у відповідних  умовах організаціїучбового процесу. Новітні  досягнення науки і технікизараз не лише предмет вивчення педагогіки внз , вониактивно впливають на самі методи викладання іорганізацію усієї учбової роботи. Отже застосування ТСОвзагалі і УТВ зокрема вимагає певного коригуванняучбового процесу.  
   При обслуговуванні місця УТВ в дидактичної  системивищої  школи  природно виникає питання об ролеивикладача в учбовому  процесі із  застосуванням  УТВ.  Зростає або зменшується роль викладача  в умовах застосування  телебачення?  Відповідь тут однозначна: заняття з  використанням  УТВ  вимагають ретельнішої підготовки;  розширюється арсенал  засобів управління  пізнавальною діяльністю тих, що навчаються, а їх грамотне використання  вимагає  високої  педагогічної  майстерності;  змінюються  звичні співвідношення між різними видами  учбової  роботи викладача, а це вимагає перебудови  стереотипу діяльності, щосклався.  Педагог остаеться організатором учбово-пізнавальної діяльності  студента,  распологающимрізними засобами, у тому числі і сучасними ТСО.  
    Чи може  техніка замінити викладача?  Вся річ  у тому,  що розуміти під словом  "замінювати". Не яка машина неможе  узяти на себе роль  педагога  як суб'єктапедагогічної дії, одна з найважливіших функцією  якого - управлять  пізнавальною діяльністю навчаного у взаємно опосередкованому  процесі  викладання - навчання. Але технічний  пристрій, будучи засобом в руках  педагога, може виконувати ряд його функцій по передачі  учбової  інформації  або контролю засвоєння. Час що залишився викладач  направляє на  здійснення  таких функцій педагогічної  діяльності, які не під силі електрониці.

   Відомий сенс питання про "заміну" викладання телебаченням має  тільки  в наступних випадках: по-перше, в системі заочного навчання студентів-одинаків  і великих груп на віддалених УКП;  по-друге , сенс індивідуального  або  групового  навчання, що виходить із звичайного учбового  графіку (робота  з  тими, що відстають,факультативні і так далі).В цих випадках буває неможливе або раціональне організовувати без посереднє навчання студента  з викладачем  і таке навчання замінюється опосередкованим. В результаті телевізійний лектор  (а не телебачення!)  замінює "звичайного викладача", причому ця заміна  має  бути прямо спрямована на підвищення науково-методичного  рівня викладання, оскільки для читання телевізійних лекцій запрошуються  найбільш досвідчені  педагоги, великі учені і фахівці.

   У публікаціях, присвячених УТВ, свого часу активно обговорюється питання,  що таке телебачення в учбовому процесі - форма, метод або засіб .  Нам,  представляється,що найбільш правильно кваліфікувати УТВ як засібнавчання, що допустимо говорити про специфічні форми учбових занять,  що спираються  але УТВ, і що методи навчання можна умовно розділити на  "телевізійні "  і "нетелевізійні" залежно від того, можна реалізувати їхзасобами УТВ або ні.

   В той же час ми вважаємо, що виняткове  різноманіття учбово- виховних   завдань, а також визначена обмежений¬ность дидактичних можливостей телебачення виключає однозначні рекомендації, а крім того, вони безрозсудні тактичні: безапеляційні судження не можуть сприяти відношеню все більшого числа викладачів внз в "телевізійну віру".

   Тут ми підходимо до питання, яке широко обговорюється в педагогічних кругах. Йдеться про комплексне використання ТСО. Більшість фахівців висловлюють тверду думку, що важливою умовою, яка повинна враховуватися при використанні ТСО, є їх комплексне застосування. Проте досі немає чіткого і єдиного тлумачення самого поняття "Комплексне застосування ТСО". Часто змішуються поняття "Комплексне застосування ТСО" і "створення комплексу ТСО".

   Змішення понять "Комплексне застосування ТСО" і "комплекс ТСО" призводить до того, що і в дослідженні учбового потенціала ТБ ефективність телевізійної системи як технічного пристрою, по суті, ототожнюється з ефективностью навчання за допомогою УТВ.

   Можна стверджувати, що при створенні комплексів відбувається не просте підсумовування, а інтеграція окремих технічних засобів, і основна мета досліджень в області створення і застосування комплексів ТСО полягає в тому, щоб пізнати, яким чином треба об'єднувати окремі технічні засоби в комплекси, які могли б мати більш високий дидактичним потенціалом.