Господарський механізм, його суть і елементи. Особливості господарського механізму ринкової економіки

Основними методами і важелями державного регулювання є податкове, фінансово-кредитне, грошове і т. д. регулювання, проведення активної амортизаційної, інвестиційної, антикризової, анти-циклічної політики тощо. Основними формами, в яких відбувається реалізація законів планомірного і пропорційного розвитку, є державне регулювання, планування, прогнозування та програмування економіки [10].

Викладене дає змогу визначити сутність категорії «господарський механізм» як систему основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення систем стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп. Про істотну зміну ядра господарського механізму свідчить, зокрема, факт перемоги  американського президента Б. Клінтона над досвідченим політиком Дж. Бушем. В економіці США мала місце криза. Саме слабкість позицій уряду Дж.Буша у проведенні активної антикризової політики і обіцянка Б. Клінтона поставити економіку у центр своєї політики були основним аргументом перемоги останнього на виборах.

Якщо у США (тобто країні, яка еволюційним шляхом пройшла основні етапи розвитку товарно-грошових відносин), а це характерно і для інших країн Заходу, не покладають основну надію на ринковий механізм виходу з кризи, то на цьому фоні вражає своєю некомпетентністю позиція більшості економістів країн СНД, які зробили основну ставку для ліквідації адміністративно-командної системи та виходу з глибокої кризи на ринкові механізми, і в українському парламенті пішли таким шляхом, через що «не працює» близько 200 прийнятих там законів.

Щоб державне регулювання як ядро нового господарського механізму виконало основні функції, необхідно, крім названих факторів, забезпечити надійну систему інформації; створити сильну діючу систему влади, сформувати і спрямувати свідомість більшості людей на повсякденну працю, на необхідність побудови економічно суверенної України, без чого неможлива українська держава. Істотні зміни ядра господарського механізму не означають, що ринок перестає бути одним із важливих регуляторів сучасної економічної системи. Необхідне їх органічне поєднання, але перевагу слід надавати державному регулюванню.

РОЗДІЛ 2

ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1. Суть та функції ринку

 Ринок формується у ході  становлення товарного виробництва  і є його неодмінним та найважливішим  елементом. Отже, причини існування  ринку криються у причинах  товарного виробництва.

Ринок насамперед виступає як обмін товарів, організований за законами руху товарно-грошових відносин (законом вартості, законом попиту та пропозиції, законом конкуренції та законами грошового обігу), і водночас як важливий елемент господарського механізму.

Ринок визначається як місце, де здійснюється купівля та продаж товарів, де взаємодіють продавці та покупці [9].

Наведені визначення розкривають суть ринку як специфічного економічного явища. Ринок же, як економічна категорія, виступає як сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв'язку з продажем-купівлею товарів. Більш повно суть ринку розкривають його функції.

1. Ринок передусім виступає важливою  фазою суспільного відтворення, що забезпечує його безперервність  та опосередковує зв'язок між  виробництвом та споживанням. Цю  функцію ринку, як і його місце у системі суспільного відтворення, розкриває відома формула економічних відносин за умов товарного виробництва: «виробництво — обмін— розподіл — споживання».

2. Ринкові відносини разом з  іншими економічними відносинами  пов'язують економічну систему суспільства в єдине ціле, у тому числі на світовому рівні.

3. За допомогою ринку здійснюється  контроль споживачів за виробництвом. Саме на ринку виявляється, наскільки  необхідні суспільству затрати  праці відокремлених виробників, наскільки потрібний суспільству створений ними продукт. Акт реалізації товарів означає, що вироблено не просто споживну вартість, що зроблені затрати праці є суспільно необхідними.

4.Ринок справляє стимулюючий  вплив на економіку, оскільки  спонукає виробників до прискорення науково-технічного прогресу та економії часу.

5.Ринок має регулюючий вплив  на економіку, оскільки сигналізує  про порушення необхідних пропорцій  між обсягом суспільних потреб  у певних товарах та обсягом  їхнього виробництва, а отже, про  необхідність перерозподілу ресурсів і праці між галузями та видами виробництва.

Отже, економічна роль ринку полягає не лише у забезпеченні грошового та товарного обігів, які відбуваються за формулою Т — Г — Т. Ринок відіграє важливу роль у забезпеченні життєдіяльності сучасної економічної системи, виступає важливим елементом організації її господарського механізму, забезпечує практичну перевірку економічних рішень, дає оцінку результатів господарювання.

Слід розрізняти поняття «ринок» і «торгівля». Ринок виступає, як було показано, особливою ланкою відтворення, важливим компонентом загальної системи економічних відносин суспільства, а торгівля — це галузь економіки [10].

Реальний стан ринку визначається умовами його функціонування, а вони, у свою чергу, специфікою економічної системи країни. Так за умов адміністративно-командної системи (АКС) контроль споживачів за виробниками послаблений, діє принцип «бери, що дають», деформованими є й інші функції ринку. Це насамперед результат «підриву» нормальних умов функціонування ринку. Такими умовами є:

1) рівноправність усіх форм власності  та господарювання, економічна незалежність  господарюючих суб'єктів, їх економічна  свобода та рівність з усіх  питань господарювання;

2) наявність і доступність ймовірної  інформації про ринок;

3) здатність контрагентів ринкових  відносин впливати на рівень  цін;

4) наявність достатньої кількості  продавців і покупців на ринку  товарів, можливість вибору для  контрагентів і конкуренції між  ними;

5)існування розвинутої системи  підприємництва, а також горизонтальних, у тому числі зовнішньоекономічних, що переважають над вертикальними, економічних зв'язків.

Крім того, ринок виключає необґрунтоване, некомпетентне втручання «третіх осіб», а також передбачає відповідний стан суспільної свідомості, психологічної готовності до ринкового середовища та правил поведінки у ньому.

У зв'язку з виконанням чи порушенням цих умов розрізняють відповідно реальний та формальний ринок, а також досконалий (при виконанні усіх умов) та недосконалий (при їх частковому виконанні) ринок.

Як уже зазначалося, вже у перші роки радянської історії колишнього СРСР виявилася нездатність центру керувати усією економікою за принципом «єдиної фабрики». Проте товарно-грошовим відносинам, ринку відводилася другорядна роль засобу планового регулювання економіки. Інакше центру довелось би мати справу із сотнями мільйонів натуральних показників, що є технічно неможливим. Ціни та гроші в результаті перетворилися на «порожні» форми товарних відносин, а механізм дії об'єктивних законів розвитку останніх виявився блокованим.

За умов адміністративно-командної системи передусім ігнорувався закон вартості та визначальний принцип ціноутворення — регулювання цін вартістю товарів. Утвердилася вульгарно-затратна концепція ціноутворення, згідно з якою ціни встановлюються насамперед адміністративно на основі обліку фактичних затрат. У результаті ціни враховували не суспільно необхідні, а індивідуальні затрати, втрачаючи тим самим роль обов'язкового для всіх товаровиробників суспільного нормативу та відшкодовуючи необґрунтовані затрати, заохочуючи безгосподарність. Ігнорувалися закон попиту та пропозиції, закон конкуренції господарюючих суб'єктів, а разом з тим і те, що за умов взаємопов'язаного світу вищим критерієм суспільного рівня якості, затрат праці та їх ефективності може виступати лише світовий рівень.

Кількісні й якісні перекручення в економіці неминуче породжували хронічні дефіцити та надлишки (неходові товари), а оскільки при цьому порушувалися закони грошового обігу, виникла та посилилася інфляція. Труднощі з купівлею товарів, втрата довір'я до грошей поглиблювали відчуження від праці, спричинили появу «чорного ринку а, спекуляції, зловживань, неконтрольованого перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів.

Отже, саме з порушенням законів товарно-грошових відносин пов'язані передусім дефіцитний стан, розбалансованість економіки за умов АКС. Дефіцитна економіка не може бути ефективною як в економічному, так і в соціальному плані і виступає перешкодою на шляху нормального розвитку суспільства.

Ще більше ускладнює функціонування ринку за умов АКС монополізм в економіці, що пов'язаний з концентрацією економічної влади центром та з існуванням підприємств-монополістів внаслідок гігантської концентрації виробництва. Центр-монополія нав'язує підприємствам у директивному порядку вибір контрагентів, ринків збуту, обсяг та асортимент виробництва, диктує ціни, порядок забезпечення матеріально-технічними ресурсами.

Ще у середині 60-х років в СРСР була зроблена спроба перейти до економічних методів господарювання. Саме у цей період відродився аналіз ринку та ринкових відносин. Проте об'єктивна необхідність поєднання планомірних важелів регулювання економічної системи у країні з ринковими набула широкого визнання лише за останні роки.

Ринкова економіка, яка ґрунтується на економічній свободі та рівності усіх господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та економічному (а не адміністративному) їх заохоченні до раціонального господарювання, значною мірою дозволяє суспільству реалізувати сильні сторони товарного виробництва та ринку в інтересах соціально-економічного прогресу. Вона створює оптимальну (хоча й не абсолютно найкращу в економічному та соціальному плані) систему заохочення до ефективної, ініціативної та відповідальної економічної поведінки. У ринковій економіці остання якщо й нав'язується, то насамперед економічними методами. Люди та колективи орієнтуються на власні інтереси та сили, а за негативні наслідки господарювання самі ж відповідають. Це спонукає до дбайливого ставлення до ресурсів, ініціативної, активної, винахідливої економічної діяльності.

Водночас ринкова економіка є досить жорсткою у соціальному плані, вона не припускає зрівнялівки та утриманства, виключає можливість рівного розподілу доходів та багатства суспільства, через що характеризується хронічною соціальною нерівністю. Ринковій економіці властива й марнотратність ресурсів, яскравим виявом якої є економічні кризи з їх руйнівним впливом на створені суспільством продуктивні сили, зростанням недовантаження виробничих потужностей та безробіття. Проте забезпечити більш гідне життя всім членам суспільства без переходу до соціально орієнтованого ринку, як визнає зараз більшість економістів та практиків в Україні, неможливо [6].

Шлях до соціально орієнтованої ринкової економіки непростий та болючий і передбачає розв'язання комплексу кардинальних проблем:

оволодіння різними формами власності та господарювання, забезпечення їх економічної рівноправності, роздержавлення економіки;

забезпечення структурної перебудови економіки та подолання її дефіцитного характеру;

оздоровлення фінансово-кредитної та грошової інфраструктури, подолання інфляційних процесів;

поступовий відхід від затратної моделі ціноутворення, „звільнення” цін на основну частину продукції промисловості, сільського господарства, сфери послуг тощо;

демонополізація сфери обігу, кредитного обслуговування підприємств і населення, наукового забезпечення економіки;

перетворення національного ринку на відкриту ланку світового;

подолання неринкової орієнтації системи освіти та професійної підготовки. За даними соціологічних досліджень, до роботи в умовах ринку в Україні поки що готові не більше 5% керівників і спеціалістів економічних служб підприємств.

Водночас з розв'язанням перелічених питань необхідно передбачити та створити систему заходів, спрямованих на захист населення, особливо тієї його частини, яка одержує низькі доходи.

Система реальних планомірно-ринкових відносин в Україні лише починає формуватися. Слід мати на увазі, що ринок виступає не кінцевою метою радикальної перебудови економічної системи суспільства, а лише засобом розв'язання його кардинальних соціально-економічних проблем з метою докорінних змін в умовах буття, реального підвищення добробуту народу. Отже, йдеться про формування соціально орієнтованого ринку, або соціального ринкового господарства [10].

2.2. Еволюція ринку за сучасних  умов

 Одним з аргументів противників  переходу до планомірно-ринкової  економіки є анархія та стихія  виробничих зв'язків, яка спричинює  великі народногосподарські витрати, особливо у періоди економічних криз у країнах Заходу. Проте сучасне господарство капіталістичних країн багато в чому позбулося колишньої стихійності ї виступає нині не як переважно стихійне, а як переважно регульоване виробництво. Саме у цьому полягає головний наслідок еволюції ринковим відносин та всієї системи ринку за умов сучасного капіталізму. Безумовно, масштаби комбінації стихійних і свідомо регульованих елементів у ринковому механізмі різних капіталістичних країн неоднакові. Адже ринок у кожній із них виступає продуктом конкретної історії, культури, традицій, моралі. Тому ринкові відносини у США або Швеції, з одного боку, та Колумбії, Болівії, Філіппін — з другого, різняться між собою. Проте сам синтез зазначених елементів у планомірно-ринковому механізмі виступає незаперечним фактором, особливо у практиці розвинутих капіталістичних країн.