Господарський механізм, його суть і елементи. Особливості господарського механізму ринкової економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Господарський механізм, його суть і елементи. Особливості господарського механізму ринкової економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

Господарський механізм являє собою дуже важливу ступінь в економічних відносинах. Це складна за своїм змістом економічна категорія. Вона широко використовується в наукових працях, ввійшла в юридичні документи. В даний час питання удосконалення господарського механізму займає одне з провідних місць в економічній політиці уряду України.

Слід зазначити, що господарський механізм не обмежений тільки базисними економічними відносинами. У його склад входять політико-правові форми регулювання економічних процесів. У господарському механізмі стикуються граничні відносини і відповідні їм категорії. Тому господарський механізм виступає одночасно і як сукупність об'єктивних відносин, і як сфера свідомого регулювання економічних процесів.

Важливим етапом у вивченні господарського механізму є дослідження його функцій. Серед них можна виділити:

1. динамічну відповідність між постійно зростаючим рівнем розвитку продуктивних сил і формами господарювання. Господарський механізм – спосіб вирішення протиріч, що виникають у даній області;
2. економічну реалізацію різних форм власності, перетворення їхніх потенційних можливостей у дійсність. Чим досконаліший господарський механізм, тим повніше реалізуються переваги різних форм власності;
3. свідоме використання об'єктивних економічних законів. У рамках господарського механізму досягається узгодженість економічних інтересів, єдність дій, підпорядкування продуктивних сил цивілізованому контролю суспільства;
4. втілення в життя економічної політики держави. Господарський механізм виступає головним інструментом втілення в життя виробленої економічної політики.

Необхідність удосконалення господарського механізму обумовлена об'єктивними змінами, які постійно відбуваються в економіці, а також тим, що його елементи зазнають впливу різних факторів і відрізняються винятковою рухливістю. Для успішного розвитку господарського механізму необхідний ряд факторів, а саме: ріст науково-технічного і технологічного рівнів продуктивної діяльності фірм, різноманіття форм господарювання, зміни в будові суспільства і спеціалізація соціально-економічних завдань, зовнішньоекономічні і зовнішньополітичні умови.

Удосконалення господарського механізму – це безперервний процес пошуку і налагодження ефективних форм і методів господарювання. Він здійснюється постійно на основі накопиченого досвіду, уточнення раніше прийнятих рішень, врахування специфіки окремих сфер і галузей макроекономіки.

Отже, із усього вищесказаного слідує, що господарський механізм є дуже складним і багатоплановим. Він є предметом дослідження цілої системи економічних наук. Тому дослідження та аналіз суті та елементів господарського механізму, особливостей його прояву в умовах ринкової економіки є актуальною задачею сучасної економічної теорії. Системний аналіз та глибоке розуміння таких економічних процесів дозволить стабілізувати економічну ситуацію в нашій державі, а це в свою чергу дозволить нам перейти на вищий щабель економічного культурного і соціального розвитку.

 

 

 

PОЗДІЛ 1

СУТЬ І СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ

1.1. Господарський механізм, як елемент  економічної системи

Основою розвитку суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ. Цілісна сукупність їх забезпечує умови життєдіяльності людини і суспільства в цілому. Будь-яке суспільство, особливо високорозвинене, являє собою соціальну систему.

Соціальна система — це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об'єднані системою різних зв'язків і взаємовідносин, специфічними за своєю природою.

Іншими словами, соціальну систему можна визначити як високоорганізовану цілісність людей (особистостей), їх соціальних груп, що об'єднані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами в процесі створення матеріальний духовних благ.

Фундаментом соціальної системи є економічна система.

Конкретна історична форма власності та сукупність економічних відносин, що відповідають певним продуктивним силам і взаємодіють з ними, розвиваються на основі дії об'єктивних економічних законів, визначає сутність економічної системи [1].

Кожній системі притаманні такі властивості: цілісність, упорядкованість, стійкість, саморух та загальна мета.

Економіка будь-якої країни функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов'язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме:

— як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;

— як сукупності людей, об'єднаних спільними економічними інтересами;

— як історично визначеного способу виробництва;

— як особливим чином упорядкованої системи зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ;

— як сукупності всіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм, тощо.

Найзагальнішим є таке визначення економічної системи.

Економічна система — це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Відомий американський економіст П.Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого? [4].

Економічна система має забезпечувати не лише теоретичну відповідь на ці запитання, а й реальні економічні дії, бо кожна з існуючих систем не здатна запобігти альтернативному вибору в умовах обмежених природних ресурсів і виробничих можливостей.

Важливою характеристикою економічної системи є визначення її структурних елементів. Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання [4].

 

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин.

Техніко-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини — насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі — спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему влади.

Таким чином, соціально-економічні відносини, основою яких є відносини власності, займають визначальне місце у структурі економічних відносин та в економічній системі взагалі, виконуючи в ній системотвірну функцію.

Господарський механізм є структурним елементом економічної системи. Він являє собою сукупність форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій економічних суб’єктів на основі знання економічних законів, використання економічних важелів, правових норм та інституційних утворень [4].

Господарський механізм - система основних форм, методів і важелів  використання економічних законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини й узгодження її інтересів з інтересами колективу, класу, суспільства. Упродовж кількох століть, тобто з моменту становлення капіталістичного способу виробництва (початок XVI ст.), ядром господарського механізму. були ринкові важелі регулювання економіки (механізм стихійного встановлення цін, коливання попиту та пропозиції, механізм конкуренції тощо). Тому економічна система того періоду називалася ринковою. Такий механізм проіснував до кризи 1929-1933 р. У цей період державі відводилася другорядна роль в економіці (організація громадського порядку, державної поштової служби, впровадження обов'язкового шкільного навчання, забезпечення національної оборони, емісія крупних банкнот, будівництво деяких громадських споруд (доріг, мостів) та їх утримання у робочому стані). Але цей механізм призвів до утворення монополій, екологічної кризи, нерівномірного розвитку регіонів тієї чи іншої країни, періодичних криз надвиробництва, різкої диференціації суспільства і його поляризації та інших соціально-економічних вад. Тому без широкомасштабного втручання держави економічна система більше існувати не могла. Першим із західних вчених це визнав, усвідомив і обґрунтував англійський економіст Дж.Кейнс. У наш час господарський механізм формується в процесі оптимального поєднання державного регулювання і ринкових важелів управління економікою. Державне регулювання, у свою чергу, включає адміністративні прийняття законів, законодавчих актів і норм. Ядром сучасного господарського механізму є державне регулювання економікою. Тому сучасну економічну систему слід називати планомірно-регульованою. Найпоширенішою назвою такої системи серед західних вчених є .змішана економіка", або „соціально-орієнтована ринкова економіка". В ній вони виділяють такі основні функції: забезпечення соціального добробуту; національне регулювання або планування економіки; дотримання правил чесної конкуренції [3].

1.2.Співвідношення  господарського механізму з основними  елементами економічної системи

Знання закономірностей функціонування різних економічних систем, особливості еволюції основних рис натуральної, товарно-грошової та безпосередньо суспільної форми економічного розвитку, зростаюче ускладнення структури та функцій, притаманних сучасним економічним системам, зумовлюють необхідність комплексного аналізу форм і методів регулювання господарства, з'ясування найбільш важливих складових частин такого регулювання та їх співвідношення на різних етапах розвитку людства.

Як відомо, упродовж кількох тисячоліть регулювання господарського життя здійснювалося за допомогою ринкових важелів (механізму стихійного встановлення цін, коливання попиту та пропозиції, механізму конкуренції тощо). Таким був господарський механізм з моменту виникнення товарно-грошових відносин аж до початку XX ст. У наступний період, особливо у наш час, такий механізм доповнюється і навіть витісняється свідомим регулюванням макро-економічних процесів з одного центру. Тому у сучасній структурі господарського механізму органічно поєднуються елементи ринкового (але якісно нового типу порівняно з минулим) і державного регулювання у різних формах. Це зумовлює основну мету теми — розкрити суть господарського механізму, його основні елементи та їх співвідношення на різних етапах еволюції економічних систем.

При вивченні господарського механізму першочергове значення має з'ясування його місця в економічній системі у цілому і співвідношення з такими трьома найважливішими елементами цієї системи, як продуктивні сили, виробничі відносини (або відносини власності в економічному аспекті) та техніко-економічні відносини [10].

До складу економічної системи, крім названих трьох елементів, належить господарський механізм. У зв'язку з цим виникає питання, чи господарський механізм є такою ж відокремленою частиною економічної системи, як кожен з названих елементів (продуктивні сили, виробничі і техніко-економічні відносини), чи він утворюється у результаті взаємодії окремих складових компонентів даної системи? Якщо виходити із суспільного способу виробництва (а до його складу, як відомо, входять продуктивні сили та виробничі відносини), то доходимо висновку, що господарський механізм формується у процесі взаємодії окремих ланок, сторін трьох названих елементів економічної системи. Тому з'ясуємо окремо співвідношення господарського механізму з кожним із цих елементів.

У системі виробничих відносин, або реальних відносин власності, є глибинна підсистема, пов'язана з відносинами власності на засоби виробництва у всіх сферах суспільного відтворення, і більш конкретна, що виступає формою їх прояву і пов'язана з відносинами власності (привласнення) на необхідний і додатковий продукт, або на результати праці. Інакше кажучи, в останньому випадку йдеться про такі конкретні форми виробничих відносин, або форми реалізації відносин власності, як заробітна плата, прибуток (торговельний, підприємницький, позичковий процент), податок тощо. Оскільки у системі виробничих відносин розрізняють процес привласнення і процес управління цими відносинами, то до господарського механізму безпосередньо належать управлінський аспект власності, конкретні форми її реалізації та організації.