Аналіз виконання кошторису бюджетної установи

Примітка: в дужках вказані коди економічної класифікації видатків.

Аналізовані дані показали, що основну  частину видатків по загальноосвітньої  школи №17 займають видатки на оплату праці працівників, котрі йдуть  по 1110 коду економічної класифікації видатків. Так у відсотковому відношенні вони склали по кошторису 62,4 %, тобто 135958 грн., а фактично 51%, тобто 135352 грн. звідси випливає, що фактична сума виплаченої зарплати робітникам загальноосвітньої  школи №17 є меншою від тої, котра  виділена по кошторису на 606 грн., або  на 0,4 % (606 / 135958 *100 %).

Також відбулось зменшення ще і  по 1150 коду економічної класифікації видатків, тобто по видатках на оплату послуг з утримання загальноосвітньої  школи №17, на суму 4 грн. ( -0,1%). А от фактичне значення видатків по 1120 та 1130 кодах перевищило суму кошторисного призначення на 3560 грн. та 1657 грн. відповідно, проте у відсотковому відношенні їх частка в загальній величині видатків зменшилась на – 2,6 % та – 0,1 % відповідно, і склала 19,2 % та 4,0 %. Причиною цього явища стало перевищення фактичного витрачання коштів над кошторисним призначенням по 1160 коду економічної класифікації видатків, тобто по оплаті послуг та енергоносіїв, на 43201 грн., тобто на      176,2 % (43201 / 24523 * 100 %) – більш ніж в півтора рази. Відповідно відразу ж збільшилась і їх питома вага в загальній величині витрат: з 11,2 % (по кошторису)  до 25,5 % (по фактичних витратах), тобто на 14,3 % (25,5 % - 11,2%).

Всього по кошторису спостерігалось перевищення фактичних видатків над кошторисним призначенням на суму 47808 грн., тобто на 21,9 % (47808 / 218000 * 100 %), що призвело до витрачання бюджетних  коштів на загальну суму 265808 грн.

Однією з складових аналізу  кошторису видатків установи є аналіз касового виконання кошторису видатків. Під час проведення даного аналізу  касові видатки співставляються із сумою перерахованих коштів, тобто із сумою бюджетних асигнувань.

Таке співставлення дозволяє виявити  недовитрачання та пере розхід виділених  з бюджету коштів та забезпечує систематичний  контроль за процесом виконання кошторису  видатків. Подібні факти можуть бути результатом збільшення касових  видатків понад виділені бюджетні асигнування  по одних кодах при недовикористані  коштів по інших кодах економічної  класифікації. По загальному правилу  їх наявність свідчить про порушення  принципу цільового використання бюджетних  асигнувань, що призводить до погіршення утримання мережі установ та обслуговування контингентів. Проте слід враховувати, що економія бюджетних коштів може бути заслуженою, а перевитрачання – оправданим.

З вище наведених даних ми бачимо, що загальноосвітня школа №17 за звітній період не допустила жодної копійки перерозходу бюджетних  коштів, що є позитивним показником її діяльності. Крім того, по видатках, що йдуть по 1160 коду економічної  класифікації видатків, тобто по видатках на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, мав місце недорозхід, тобто економія бюджетних коштів на загальну суму 12275 грн. (24523 – 12248).

Причиною такої економії може бути як бережливе використання енергоносіїв так і зменшення обсягів касових  розрахунків, а також можлива  ще й така причина як згорання діяльності загальноосвітньої школи №17, тобто зменшення кількості учнів та класів, а звідси відповідно і простоювання класних кімнат, що в кінцевому результаті випливає на економії електроенергії. Звичайно в разі присутності другої причини то тоді це є негативним фактором, адже загальноосвітня школа №17 не на повну потужність використовує власні фонди.

По даній установі ми бачимо, що в загальному має місце перевищення  фактичних видатків над касовими на суму 60083 грн. якщо аналізувати по кодах економічної класифікації то фактичні видатки перевищують  касові по таких видах:

• по 1120 коду, тобто по нарахуваннях на заробітну плату, на суму 3560 грн. (51060-47500);
• по 1130 коду «Придбання предметів постачання і матеріалів» на суму 1657 грн. (10500-8843);
• по 1160 коду «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв» на суму 55476 грн. (67724-12248).

Крім того, в школі також мало місце і перевищення касових  видатків над фактичними на загальну суму 610 грн., а саме по таких кодах:

• по 1110 коду «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 606 грн. (135958-135352);
• по 1150 коду «Оплата послуг з утримання установ» на суму 4 грн. (690 - 686). 

Перевищення фактичних видатків над  касовими свідчить про те, що загальноосвітня  школа №17 невчасно розраховується за спожиті матеріали, комунальні послуги та енергоносії, що звичайно є негативним фактором.

А перевищення касових над фактичними видатками є прикладом того, що школа, в нашому випадку, оплатила вартість послуг зв’язку на суму 690 грн., а спожила лише вартість даних послуг на 686 грн. крім того, ми бачимо, що установа для виплати зарплати отримала 135958 грн., а фактично витратила лише 135352 грн. Даний факт може свідчити про наявність депонованої зарплати на суму 606 грн.

Розділ 3. Методика аналізу  виконання кошторису Білоцерківської  школи №17 на основі застосування сучасних інформаційних технологій

Планування витрат за кошторисами  – складова частина бюджетного планування. Воно відбиває економічні відносини  між державою і відповідними організаціями  та установами з визначення обсягу фінансових ресурсів, що виділяються  для виконання покладених на них  функцій.

Розроблення методології та організація  робіт з планування покладені  на Міністерство фінансів України. Обсяг  витрат за кошторисами розраховують самі установи та організації. При цьому  за основу беруть показники економічного та соціального розвитку, виходячи з мережі та контингентів цих установ: по школах – кількість учнів, по вузах – кількість студентів, по лікарнях – кількість ліжок. У  прогнозі економічного і соціального  розвитку мережа та контингенти затверджуються на кінець планового року, а по середніх та вищих навчальних закладах передбачаються показники прийому та випуску учнів і студентів.

При визначенні обсягу витрат за кошторисами  використовують середньорічні показники  їх розраховують самі установи, виходячи з даних на початок планового  року і середньорічного приросту (зниження). Показники на початок  планового року визначають за даними на останню дату з урахуванням  їхніх змін у період, що залишився  до кінця року.

Практика засвідчує, що кошторисний  порядок планування і фінансування установ та організацій невиробничої сфери потребує вдосконалення. Це зумовлено насамперед тим, що розширилися джерела фінансування і частка бюджету в ньому знижується. Тому установи соціальної сфери мають складати фінансовий баланс за формою балансу доходів і витрат. Основою для його складання мають бути показники економічного та соціального розвитку установ та системи в цілому.

Важливою  умовою поліпшення планування витрат на утримання установ бюджетної  сфери є розроблення фінансових норм за категоріями видатків. За своїм  змістом фінансова норма –  це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю. Це форма реалізації економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів. Вона є вартісним вираженням матеріальних і трудових витрат. Точність та обґрунтованість норм залежать від правильного визначення факторних ознак, що обумовлюють їхню абсолютну величину. [19,с.344].

За роки незалежності України відбулися  певні зміни в економічній, соціальній, духовній сферах нашого суспільства. В  Україні зроблені вагомі зрушення у напрямі ринкового господарювання – проведена масова приватизація об’єктів. Створена відповідна інфраструктура тощо. Але досить велика робота має бути проведена для того, щоб ринкові методи господарювання ввійшли у свідомість кожного, підприємці навчилися виготовляти конкурентоспроможну продукцію, піднявся рівень якості продукції тощо.

Для вирішення цих економічних  та пов’язаних з ними соціальних питань необхідні подальші ринкові перетворення, включаючи і сферу бюджетних відносин.

Сьогодні правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами та іншими одержувачами притаманні жорсткі обмеження, обумовлені нестачею бюджетних коштів, суворою економією їхнього витрачання, запобігання збільшенню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення.

Ухвалення Конституції Бюджетного кодексу та низки інших нормативних  актів вимагає суттєво змінити  та доповнити існуючі закони, які  регулюють бюджетні відносини.

Проблеми, які мали місце у фінансуванні видаткової частини місцевих бюджетів, були пов’язані з недосконалістю законодавчої бази, відсутністю налагодженого механізму формування бюджетів. З прийняттям Бюджетного кодексу, розгортанням бюджетної реформи ці питання мають бути вирішені.

З метою найраціональнішого використання коштів бюджетів на законодавчому рівні  також закріплено основні принципи та правила, на підставі яких здійснюють виконання взятих зобов’язань розпорядниками коштів.

Таким чином, держава прагне забезпечити  цільове, найефективніше та найраціональніше використання фінансових ресурсів, зосереджених у бюджетах, а також чинний контроль за цими процесами.

Найзначніші можливості щодо використання фінансів державних підприємств для розвитку економіки закладені в удосконалені організації та управління в самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на державних підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні не має досвіду сучасного управління фінансами державних підприємств. [10,с.117].

Величина витрат на утримання установ  та організацій невиробничої сфери  визначається кошторисом. У зв’язку з цим порядок фінансування витрат, за яким фінансуються всі види шкіл, середні спеціальні та вищі навчальні заклади, дошкільні установи, установи охорони здоров’я і соціального забезпечення, органи державної влади, управління та витрати на оборону держави, значна частина науково – дослідних інститутів та деякі інші організації, називається кошторисним.

Планування витрат за кошторисами  – складова частина бюджетного планування. Воно відбиває певні економічні відносини  між державою і відповідними організаціями  та установами з визначення обсягу фінансових ресурсів, що виділяються  для виконання покладених на них  функцій.

Розроблення фінансових норм витрат на утримання бюджетних установ  слід здійснювати силами міністерств  та відомств із залученням науково  – дослідних організацій. Ці норми  мають  уточнюватися і переглядатися  один раз на 5 років крім випадків, що зумовлюються зміною чинних нормативних  актів.

Потрібна система матеріального  стимулювання персоналу цих установ  за дотримання режиму економії у використані  коштів та поліпшені якості обслуговування. Одним із таких стимулів може бути, наприклад, можливість використовувати на соціальні та  виробничі потреби зекономлені кошти порівняно з установленими нормами асигнування згідно з кошторисом доходів і витрат за умови виконання показників діяльності.

У методичному плані за основу має  бути взято підхід, за яким усі види діяльності установ і міністерств слід розглядати при плануванні в тісному зв’язку з метою повного обліку всіх джерел фінансування та збалансованого забезпечення фінансовими ресурсами всіх видів діяльності. Це сприятиме підвищенню ефективності та якості їхньої роботи, концентрації зусиль на вирішенні ключових проблем розвитку підвищенню науково – практичного рівня їхньої діяльності. У зв’язку з цим доцільно у складі показників розвитку організацій та установ соціальної сфери розробляти фінансовий план, що складається з п’яти розділів:

• джерела формування та надходження коштів;
• приріст активів установи, організації;
• повернення залучених коштів;
• витрати за категоріями видатків;

витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів. [7,с.228].

Фінансові плани соціальної сфери  мають важливою ланкою фінансового планування в державі, сприяти певному задоволенню потреб соціального розвитку у фінансових ресурсах.

Є два види фінансового контролю: внутрішній, зовнішній. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях  бюджетного процесу. За організацію  ефективної системи внутрішнього контролю відповідальність несе керівник установи (розпорядник бюджетних коштів) як у своїх закладах, так і у  підвідомчих бюджетних установах. Внутрішній фінансовий контроль повинен  забезпечувати: постійну оцінку фінансової діяльності установи; перевірку результатів  від здійснення діяльності чи відповідають вони тим завданням та планам, які  передбачені паспортом бюджетної  установи; інформування безпосереднього  керівника бюджетної установи про  результати перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом  внутрішнього фінансового контролю.

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних  установ здійснюється Рахунковою палатою  – в частині контролю за використанням  коштів Держбюджету України, Головним контрольно – ревізійним Управлінням  України – відповідно до його повноважень, визначених законом. Дані вимоги визначені  статтею 26 Бюджетного кодексу.

В ході фінансового контролю перевіряється  також дотримання бюджетних обмежень. Ці обмеження та правила для бюджетних  установ на всіх стадіях бюджетного процесу передбачені Бюджетним  кодексом і Законом «Про Державний  бюджет України.

Бюджетна установа не має права  здійснювати запозичення у будь – якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички  юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про  Державний бюджет України.

Отже, сьогодні правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами та іншими одержувачами притаманні жорсткі  обмеження, обумовлені нестачею бюджетних  коштів, суворою економією їхнього  витрачання, запобігання збільшенню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення.

Проблеми, які мали місце у фінансуванні видаткової частини місцевих бюджетів, були пов’язані з недосконалістю законодавчої бази, відсутністю налагодженого механізму формування бюджетів. З прийняттям Бюджетного кодексу, розгортанням бюджетної реформи ці питання були вирішенні.