Розвиток документознавства на початку XX століття

Винятково важливою справою подав К. Г. Мітяєв діловодство, що впливає на обсяги документних потоків, якість роботи державного апарату, можливості реалізації управлінських функцій, економію робочого часу, ступінь організації документів на рівні справи, фонду, архіву. Аргументовані судження дослідника роблять очевидним висновок про зорієнтованість діловодних операцій на успішне провадження управління. Апелюючи до діловодства як сукупності операцій із прийому, реєстрації, руху і виконання службових документів, дослідник заперечує усталене однобічне вивчення зовнішньої документації за ігнорування внутрішньої. Актуалізація досліджень різних за напрямом руху документів дозволила вченому порушити питання про формування „у поточному діловодстві кваліфікованого науково-довідкового кодифікованого апарату до внутрішньої документації у повному її обсязі” [12, c. 155–182]. Інакше кажучи, йдеться про створення єдиного класифікатора управлінської документації, що анонсувало його задовго до появи.

Розроблення дослідником актуальних питань організації роботи з документами  проливає світло на роз'яснення зацікавленості до архівної проблематики, що набуло форми критичного дослідження меж між діловодством, архівістикою і документознавством. К. Г. Мітяєву вдається продемонструвати зв'язки між оформленням документів, формуванням справ, диференціацією управлінської документації на рівні установи, проведенням відомчої експертизи цінності, обліку документів і процесами надходження, комплектування, організації документів на рівні справи, фонду, архівів, користування ними в архівних установах.

  Аналізуючи рівень розвиненості діловодства й архівістики, науковець визнає відставання технологій роботи з оперативними документами від роботи з архівними, що ускладнює процес складання загальних, спільних і необхідних для їх практики теоретичних висновків. Для усунення неузгодженостей пропонувалося з'ясувати природу і загальну характеристику документів, їх класифікацію; розробити переліки типових документів для установи, скласти порядок оформлювання й обігу внутрішньої і зовнішньої документації тощо, чим, на думку К. Г. Мітяєва, і мало зайнятися документознавство [12, c. 155–182].

Безперечно, однією із найскладніших  теоретичних і практичних проблем  галузі К. Г. Мітяєв назвав класифікацію документів. Наполягання К. Г. Мітяєва на поділі службової документації на „прості” і „складні” документи привело до детального розгляду особливостей кожного із виокремлених класів. Під простим документом історик розуміє ті, що „присвячені одному питанню”, складним „зміст яких стосується декількох питань”[12, c. 155–182]. Основну увагу науковець зосереджує на розгляді „складних документів”, що пояснюється їх неабиякою розповсюдженістю серед організаційно-розпорядчої документації.

Логічним продовженням є деталізація первинної класифікації службової документації. Серед „ознак провадження справи” класифікування документів науковець називає такі: номінальна, предметно-питальна, кореспондентська, географічна, хронологічна, авторська (чи походження)

[12, c. 155–182].Висловлені у 1940–1950-х рр. К. Г. Мітяєвим думки щодо класифікації документів були розвинуті ним у іншій, добре відомій роботі –  „О месте, границах и основаниях классификации в советском архивоведении” („Про місце, межі й основи класифікації в радянському архівонавстві”, 1962 р.) [14, c. 173–198]. Різні науки і сфери практичної діяльності знаходили підказані досвідом власні вирішення проблеми упорядкування документів, обсяги і види яких у XX ст. невпинно зростали.

 Зупинімося на міркуваннях К. Г. Мітяєва, котрий займався серйозним історичним і теоретичним дослідженням теми класифікації документів в архіві й установі управлінської сфери. Вихідним положенням вивчення проблеми стало визнання історичності „природної” організації документів, що „склалася у діловодстві в процесі документування загальної і спеціальної діяльності” архівів [14, c. 173–198].

 Для глибшого розкриття закономірностей класифікації документів дослідник не обмежується вітчизняним досвідом, а активно послуговується надбаннями зарубіжної науки.

Першою серйозною претензією до праць колег стало зауваження щодо аксіомного сприйнятої тези про зв'язки між класифікованими предметами. Не заперечуючи справедливості положення, дослідник наполягає на проникненні в сутність диференційованих предметів і явищ, що забезпечить вищий рівень розкриття існуючих суттєвих, закономірних залежностей, виявить координовані й субординовані відносини між ними. Основними методологічними засадами класифікації документів науковець проголошує принципи історизму та формальної логіки (у їх єдності) [14, c. 173–198]. Перший дозволяє адекватно подати у класифікаційній схемі еволюційні зміни змісту, форми документів, їх організації та користування ними. На виявлення основних суттєвих ознак, вільних від історичних умовностей і форм, націлений принцип формальної логіки.

Заслугою К. Г. Мітяєва є також і те, що йому судилося у постановочному плані порушити тему єдиної схеми класифікації документів. І хоча дослідник обмежився аналізом можливостей адаптації Універсальної десяткової класифікації чи Бібліотечно-бібліографічної класифікації до потреб архівної галузі та діловодства, зауваживши на недоцільності прямого калькування, механічного перенесення здобутків суміжних сфер роботи з документами у діловодство чи архів установи, утім актуалізація цього питання раз і назавжди ввела класифікацію документів у коло найбільш суперечливих дослідних тем документознавства [13, c. 27–37].

  Отже, основні напрямки теорії документознавства в першій половині ХХ століття розвивалися такими відомими науковцями як П. Отле, К. Г. Мітяєв. Наслідуючи надбання різних наук – архівознавства, бібліотекознавства, бібліографії, дипломатики, П. Отле запропонував т. зв. „документаційний” підхід до вивчення управлінських документів у межах їх „житгєвого циклу”. Допускаючи множинність тлумачення поняття „документація”, дослідник виводить ще одне визначення, призначене для означення спеціальної галузі знань, яка займається вивчення документів, сфери їх створення і функціонування. У документації виокремлюються ширший і вужчий аспекти значення документа, а отже й об'єктів дослідження. Це означає визнання існування двох відгалужень документації – загального, що спеціалізується на вивченні усіх видів документів, і вужчого, орієнтованого на адміністративну документацію. Позитивним моментом стало усвідомлення першочерговості для соціальної інституціоналізації дисципліни розширення мережі науково-дослідних установ.

Досягненням і заслугою К. Г. Мітяєва у першій половині ХХ століття є постановка нагальних питань діловодства й архівної справи спільно з документознавством. Головні висновки, зроблені автором, полягали в тому, що, по-перше, діловодство й архів установи мають розглядатися нерозривно; по-друге, необхідно розробити для них єдині систему класифікації, уніфікацію та стандартизацію службових документів, номенклатуру справ, правила збереження документації, методику експертизи її цінності тощо. Зроблений науковцем засновок утілився у майбутньому в ґрунтовнішому дослідженні теми, остаточному переконанні у важливості теоретичного і практичного розроблення порушеної проблематики, що й склало основні дослідні ділянки управлінського документознавства і документознавства загалом у 1960-х рр.

ВИСНОВКИ

 Дослідження важливих проблем документознавства як науки,  що системно почала розвиватися в Україні з 90-х років ХХ ст. з погляду ретроспективи, історії її зародження, становлення і розвитку, належить до актуальних завдань сучасних досліджень. Основні напрямки теорії документознавства в першій половині ХХ століття розвивалися такими відомими науковцями як П. Отле, А. Лафонтен, М. М. Куфаєв, К. Г. Мітяєв та ін.

Наше дослідження відкриває важливий напрям наукового осмислення документознавства як цілісної системи знань про документ, історію становлення і розвитку  наукових засад, теоретичних та методологічних основ документознавства, а також досліджує ключові проблеми формування науки про документ.

 В роботі були виконані поставлені вище завдання, а саме:

- на основі виявлених, вивчених, систематизованих джерел комплексно досліджено місце документознавства в циклі спеціальних історичних дисцилін в першій половині ХХ століття;

- зроблено порівняльний аналіз розвитку документознавства та діловодства у вказаний період;

- детально розглянуто документологічні ідеї Поля Отле у теоретичному та методологічному вимірі під кутом зору значення їх для документознавства;

- з’ясовано  роль теорії класичного документознавства К. Г. Мітяєва та її впровадження в курс „Теорія і практика архівної справи” для накопичення наукових знань про документ в цілому.

Підсумовуючи  вищевказане, можна додати, що з погляду історії документознавства у XX ст. відбуваються три найважливіші події: по-перше, конституюється наука з назвою „документознавство”; по-друге, документознавство стає колом інтересів багатьох науковців; по-третє, усвідомлюється наявність наукових дисциплін так званого документально-комунікаційного циклу та їх зв’язки з документознавством.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бездрабко В. В. Діловодство у переддень народження документознавства: особливості побутування та вплив на еволюцію науки про документ // Наукові праці Миколаїв. держ. гуманітар. ун-ту ім. П. Могили. –Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2008. – Т. 88. Тип. 75: Іст. науки. – С. 156–165 .      
2. Бездрабко В. В. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток : [монографія]. – К. : Четверта хвиля, 2009. – 720 с.
3. Бездрабко В. В. Історіографічні зауваги про еволюцію джерелознавства та науку про документ // Грані: наук.-теорет. і громад.-політ. альманах. – 2008. – № 3. – С. 54–61.
4. Бездрабко В. В. Мітяєв К. Г. і становлення документознавства // БДІ. – 2008. – № 1. – С. 8–22.   
5. Бездрабко В. В. Московський державний історико-архівний інститут як центр становлення документознавства (1930-1960 рр.) // Університет: іст.-філософ, журн. – 2008. – № 3. – С. 48–54.
6. Бездрабко В. В. П. Отле та документаційна наука XX ст. // Культурологічний вісник: наук.-теорет. щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2008. – № 21. – С. 65–73
7. Вопросы документоведения и архивоведения в трудах К. Г. Митяева (к 70-летию со дня рождения) / А. А. Кузин, Т. В. Кузнецова, Я.З. Лившиц, К. И. Рудельсон // Сов. архивы. – 1972. – № 2. – С. 51.
8. Палеха Ю.І., Леміш Н.О. Загальне документознавство: Навчальний посібник. – К.: Ліра–К, 2009. – 395с.
9. Кочаков Б. М. Русский законодательный документ ХІХ-ХХ веков // ВИД. – М., Л„ 1977. – С. 319.
10. Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи УДНДІАСД, ДАКККіМ. – К., 2000. – 161 с.
11. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: учеб. – К.: Знання, 2003. – С. 11–15.    
12. Материалы к первому межотраслевому совещанию по оргтехнике. Проект решений. – М., 1956. – С. 24.
13. Митяев К. Г. Делопроизводство и архивы // Труды МГИАИ. – 1954. – Т. 5.   – С. 155–182. 
14. Митяев К. Г. Документоведение — его задачи и перспективы развития. –Вопр. архивоведения. — 1964. — №2. — С. 27—37.
15. Митяев К. Г. О месте, границах и основаниях классификации в советском архивоведении // Труды МГИАИ. – 1962. – Т. 15. – С. 173–198. 
16. Митяев К. Г. Теория и практика архивного дела: учеб. пособие / Под. ред. И. Л. Маяковского. – М., 1946. – 248 с.
17. Никитин С. А. Источниковедение истории СССР XIX в. – М., 1940. – С. 6–36.  
18. Отле  П. Трактат о документации // Отле П. Библиотека, библиография, документация: Избранные труды пионера информатики / Рос. гос. б-ка; пер. с англ. и фр. Р. С. Гиляревского [и др.]; предисл., сост., коммент. Р.С. Гиляревского. – М.: ФАИР-ПРЕСС; Пашков дом, 2004. – С. 238.
19. Отле П. Организация умственного труда // Отле П. Библиотека, библиография, документация: Избранные труды пионера информатики / Рос. гос. б-ка; пер. с англ. и фр. Р. С. Гиляревского [и др.]; предисл., сост., коммент. Р. С. Гиляревского. – М.: ФАИР-ПРЕСС; Пашков дом, 2004. – С. 160–162, 167.  
20. Отле П. Труды по библиотековедению. Руководство для общественных библиотек. Организация умственного труда. Руководство к администрированию: Практ. пособие / Вступ. ст. и науч. ред. Ю.Н. Столярова. – М.: Изд-во «Либерея», 2002. – 232 с.
21. Рейворд Бойд У. Поль Отле – пионер информатики // Отле П. Библиотека, библиография, документация: Избранные труды пионера информатики / Рос. гос. б-ка; пер. с англ. и фр. Р. С. Гиляревского [и др.]; предисл., сост., коммент. Р .С. Гиляревского. – М. : ФАИР-ПРЕСС; Пашков дом, 2004. – С. 17.              
22. Універсальна десяткова класифікація (УДК): У двох кн. – Кн. 1: Таблиці / UDC Concortium; пер. з англ.; голов. ред. М. І. Сенченко. – К. : Кн. палата України, 2000. – 932 с.