Публіцистика винничука

Те саме бачимо і в тодішній Галичині, де відкривалися братські школи для навчання дітей  будь-якого стану. Та й література в Україні, на відміну від Росії, творилася світська. Збереглося безліч любовних віршів, творів бурсацького  фольклору, віршів мандрованих дяків  і фацецій – світських оповідок на різні теми, у тому числі й  фривольних, як у "Декамероні". Нічого цього Росія не знала, а книги  друковані в Україні переслідували  і спалювали. Дивна річ! Начебто  одна віра, а однак – різна.

Щойно на початку XVIII ст. Петро Перший запросив українців  у Московщину, аби ті зреформували церкву, заснували вищі школи і  створили наукову лексику. Зараз  пересічні недоумки можуть кпити  з української наукової термінології, вигадуючи неіснуючі словечка на зразок "піхвознавець". Але вони ж таки воліють не згадувати про  те, що усю абстрактну і наукову  лексику для росіян створили українці. Михайло Ломоносов, який теж приклався  до творення термінології, недаремно  навчався у Києво-Могилянській академії. Його предками були українські козаки, про що свідчить і прізвище –  непритаманне для московитів.

Те православ'я, яке нав'язує нам Московський  патріархат, лише віддаляє нас від  Європи. Російські попи нічим і  справді, за висловленням Познера, не відрізняються  від комуністичних бонз, які дбали  про хліб насущний з ікрою більше, аніж про духовність. Вже навіть з України від священиків УПЦ (МП) лунають застороги. Зокрема щодо невиправданої розкоші храму  Христа Спасителя в центрі Москви з вуст митрополита Софронія (Дмитрука), керуючого Черкаською єпархією УПЦ (МП). Архімандрит Авакум (Давиденко), клірик Кременчуцької єпархії УПЦ (МП) нагадав московському протоієрею о. Всеволоду Чапліну, що "скромність, це той самий "дрес-код", який має  бути не тільки в одязі жінок і  нерозумних молоденьких дівчаток, але  і в одязі духовенства".

Натомість у  о. Всеволода своя логіка: "Святейший  Патриарх якобы носит очень дорогие  часы, якобы у него дорогой автопарк, резиденция... Когда делаются определенные подарки, это естественно: люди хотят, чтобы их иерархи выглядели не хуже, чем представители светской власти, чтобы храмы выглядели  не хуже, чем резиденции светских властителей..." А під кінець порівняв тих, хто  цікавиться коштовностями Кіріла Гундяєва – з Іудою.

Та не про  спасіння душі думає Кіріл, а про  повернення України в імперське  лоно. Ведеться повномасштабна експансія, російські попи приїжджають в  Україну і проповідують ідею "Русcкого міра", російський телевізійний неліквід захоплює українське телебачення і  компостує нам мізки низькопробним  продуктом, який має відволікти нашу увагу від життєвих негараздів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Welcome to West Ukraine!

Уся Західна Україна зараз завалена продуктами з Іспанії, Португалії, Італії, Польщі, Угорщини, Німеччини. В газетах  пропонують прайс-листи продуктів  із Заходу. Невже, якби ТАМ було все  дорожче, то хтось би тут купував?

Ну, от ми й  дочекалися чергового послання Цезаря до філістимлян... Тьху... до нас, грішних. Філістимляни, правда, послання Цезаря не дочекалися, бо асимілювалися і  щезли. Хоча, не зовсім, дехто з них  вигулькнув у нас і дуже незле  себе почуває. А ми тим часом і  своє послання для Цезаря сотворили: "ЯНК ПНХ!"

Президентська "Дума про корупцію", якби супроводжувалася грою на бандурі товариша Азарова, могла  б відіграти роль всенародної  колискової: спи, народе, спи, про Європу сни... Але Азаров замість того, щоб  на балалайці бринькати, коли вже  бандура йому не до шмиги, меле таку ахінею, що ні в кут, ні в двері. Чим  підриває віру у віщі слова нашого Бояна. Бо ж корупція – це не тільки стосунки підприємців з податківцями і митниками, якими широкі маси населення  не надто й переймаються, і не тільки стосунки з міліцією, медициною  та освітою, які їх хвилюють більше, а й ціни на життєво необхідні  речі. Різкий ріст цін в Україні  – це теж наслідок корупції і  розгнузданого криміналу, який не допускає виробника на ринок без посередника.

На повідомлення про те, що Азаров не вірить, що українські продукти дорожчі за європейські, Інтернет зашкалило на безлічі сайтів. Люди пишуть з цілого світу, повідомляючи ціни, які суттєво відрізняються  від наших. А якщо взяти до уваги  платню, то ця різниця буде ще разючіша.

Усім відомо, що саме заважає поганому танцюристові. Владі заважає опозиція. Тому нічого дивного, що член комітету Верховної  ради з питань економічної політики Ірина Горіна (в примарному проекті "Озиме покоління" вона представляла "банно-прачечный комбінат") заявила, буцім цінові спекуляції на ринку  продуктів були створені торговими  мережами, власниками яких є представники опозиції. "Вони можуть спеціально зараз  нагнітати ситуацію для того, щоб  показати нібито неефективність роботи уряду. Це усе провокації". Тобто  повторила ту саму думку, яку висловив Азаров – опозиція бреше: "навіщо брехати людям, що в Україні дорожче, ніж в Європі?... Кого вони дурять? Мільйони наших громадян бувають  за кордоном і знають, що продукти харчування, як правило дорожчі".

Кляті яйця, які заважають владі, тут аж світяться. Бо якщо у зростанні цін винна  опозиція, то чому ціни на Сході країни вищі, ніж на Заході? Та задемонструйте бодай на вашій вотчині обіцяне  благоденствіє! Віддячте людям, які  за вас так масово голосували! Дайош  хліб у Донбасі по гривні!

Натомість чекають  нас невтішні новини: "У Донецьку різко подорожчав хліб"; "На Донеччині  подорожчали гречка, цукор і молоко"; "У Донецьку пшоно подорожчало  у 5 разів"; "Лідером подорожчання по Україні стала Донецька область"; "Найбільша інфляція по Україні  була зафіксована у Донецькій  області" тощо. А на другому місці  – Крим!

Таким чином  саме з Донецька широко крокує Україною "Пакращэння жыття вжэ сьогодни". Коли на Луганщині почав хліб зникати, то народ, ще тримаючи у пам’яті  всі приваби розвинутого соціалізму, кинувся скуповувати по 10 буханок  і складати на сухарі. А може, хтось  і в слоїки "закатував", як то було за Брежнєва.

Навіть губернатор Луганщини знайшов такі знайомі  нам з тієї пори слова: "Временные  трудности... искусственный характер... масштабы преувеличены... Хлеб – это  политический вопрос". Одне слово, "перегибы на местах". Бракує лише "вредителей".

Один із коментаторів Азарівського словесного туману висловився так: "Ти, Азаров-джан, по Киеву не меряй. В Луганске хлеб стоит в  два раза больше, чем в Києве". Інший коментар не такий дружній: "хочется залечь за чапаевский пулемет  и строчить, строчить, упиваясь тем, как их их гнилых тушек выплескивается кровь вместе с их же прогнившей плотью!"

Губернатор  Донецької області Анатолій Близнюк  зробив чергове одкровення: "2,5 тысячи обеспечивают на сегодняшний день нормальную потребительскую корзину, которая  предусмотрена биологической нормой на все сто процентов… 53% люди тратят на продукты питания, 11% - на услуги жилищно-коммунального  хозяйства, а остальные средства – на продукты длительного спроса".

Правда, Близнюк  живе за більш ніж 400 тисяч на рік (33,3 тисячі в місяць) – сам недавно  у цьому зізнався. Тобто для  себе він життя вже покращив. Але  зверніть увагу на вираз "биологическая  норма"! Тут знову запахло Голодомором  і Голокостом.

Та й ті 2,5 тисячі – фікція, бо йдеться про  середню платню на Донеччині, а у  цю суму входять і футболісти, і  митники, і податківці, і судді  з прокурорами та депутатами. Так  що простий чоловік має удвічі менше. Цікаво було б поглянути, чи сам  Близнюк прохарчувався б за 1 325 гривень в місяць (53%)? Та ще й при  тих цінах, які у Донецьку.

Минулися  ті часи, коли до нас масово їздили поляки, словаки, румуни й угорці на закупи та ще й заправлялися нашим бензином. Тепер українці на закупи їздять у  Європу. Представників опозиції зараз  на митниці нема, але ж ціни виросли  і завдяки хабарям, які мусять платити підприємці митникам. Хтось  може логічно пояснити, чому будь-який продукт чи предмет побуту (вікна, двері, побутова хімія, будматеріали), вироблений у Польщі, коштує у нас  дорожче, ніж той самий товар  у крамницях Німеччині? Але це стосується не тільки польських товарів. Це стосується будь-яких імпортних  товарів. Чому різкий зріст цін на них не відповідає помірному зросту валюти?

То хто  ж винен у дорожнечі? Чому батьківщина  всієї вертикалі нашої влади  живе в такій бідосі? У них там  коні посеред Донецька провалюються в каналізаційні люки! А вони ж  так люблять гоноруватися, що нас  годують! То прогодуйте себе!

Насправді ми самі себе годуємо і проти зросту цін боремося тим, що створили конкуренцію. Уся Західна Україна зараз  завалена продуктами з Іспанії, Португалії, Італії, Польщі, Угорщини, Німеччини. Відкриваються  крамниці зі звабливими вивісками, які  це все рекламують. В газетах пропонують прайс-листи продуктів із Заходу, які будуть доставлені замовнику  додому післяплатою. Невже, якби ТАМ  було все дорожче, то хтось би тут  купував? А відтак і ціни на українські продукти в Галичині не такі високі, бо конкуренція їх вирівняла.

Хоча, товариш  Азаров теж може мати рацію. Якщо він  і буває в Європі, то не в тих  містах, де буваємо ми, прості смертні, а на дорогих курортах. Погоджуюсь – там ціни вищі. Є з чим  порівняти і заснути сном праведника. От якби ж то ще яйця не заважали!

 

 

За рідну цілку і  матню!

Яке це щастя, що Національна експертна  комісія не спить, не дрімає, а продовжує  боротися з педофілією, зоофілією, садизмом і мазохізмом.

Яке це щастя, що Національна експертна комісія  не спить, не дрімає, а продовжує  боротися з педофілією, зоофілією, садизмом і мазохізмом. Почуваєш себе, як за кам'яною стіною. Граніца на замкє і враг нє прарвйотся.

І дарма, що в усьому цивілізованому світі мультфільм "Південний парк" ("South Park") підозріло популярний, наші діти повинні  виховуватися на інших моральних  цінностях. Недремний пан Костецький своїм гострим оком помітив там  не тільки дитячу порнографію, але й  пропаганду релігійної ворожнечі.

І дарма, що серія вийшла на екрани ще 25 травня. Цілих п'ять місяців проникливі експерти з НЕКу вивчали матеріал і замовляли всеукраїнські соціологічні дослідження. Чи при цьому вимірювали особисту стадію збудження під час  чергового перегляду, ми не знаємо.

Але я, як патріот  рідного народу, мушу звернути увагу  НЕК ще й на інші твори, які зазіхають  на нашу душу, культивують розпусту, зневіру і збочення. Адже під загрозою розпусти опинилася не тільки ранима душа дитини, а й дорослого!

В першу чергу  це стосується пісні "Червона рута". Усім відомо, що жодної червоної рути, як квітки, не існує. Тоді що мав на увазі  гр. В. Івасюк? Вважаю, що йшлося йому про  дівочу цноту. А тепер подумаймо, про що співається у пісні? "Червону  руту не шукай вечорами". Це що ж  виходить? Що у нас уже не залишилося жодної несплюндрованої української  цілочки? Така постановка питання – "не шукай!!!" та "не треба нести  мені квітку надії", – викликає зневіру  і руйнує наші питомі народні традиції. Якими очима після цього буде дивитися електорат на наших жінок-нардепів, чия непорочність і чистота не піддавалися досі сумніву?

В другу чергу  слід уважніше придивитися до Вінні-Пуха. У якому він зв'язку з Пацем? Як на мене, цей зв'язок більш ніж  підозрілий. Очевидно, в цьому питанні  були б компетентніші товариші Ляшко  і Калєснічєнка. Варто заслухати  і їхню думку.

В епізоді, де Вінні-Пух і Паць вирішують викопати яму для Слонопотама, вони символічно розігрують статевий акт. Бо яма –  це не що інше, як жіноча, перепрошую в  Ганни Герман, піхва. А самі Пух  і Паць постійно падають одне на одного. Ось характерний діалог:

"– Пух!  – пропищав голосок.

– Це Паць, –  нетерпляче закричав Пух. – Ти де?

– Унизу.

– Унизу  чого?

– Унизу  тебе. Вставай!

– О! – сказав Пух і зірвався на ноги. – Я  що, упав на тебе?

– Авжеж, ти упав на мене. Як добре, що це виявився ти!"

Отже Паць висловлює неприховане задоволення, що саме Пух упав на нього.

 

При слові "мед" Пух неодмінно збуджується, як депутат  Чєчєтов при слові "Кремль". Одного разу він, тобто Пух, а не Чєчєтов, каже: "Я поліз би по мед і  в яму, і я взяв би горнятко, і  спершу облизав би самі тільки вінця, а далі став би лизати-лизати з самої  середини горнятка, а потім..." Навіть не хочу продовжувати. Книжку слід вилучити і привселюдно спалити.

Недалеко  від Пуха втік і Карлсон. Ця дивна  істота лише прикидається чоловіком, а  насправді – перевдягнена жінка. Придивіться до його зображень на книжках і в мультфільмах. Ви бачите на його штанах те, що в нашому народі здавен називали матнею? Ні, ви не побачите там матні, бо у ній нема жодної потреби. Карлсон, перепрошую депутата Голуба, не має навіть натяку на чоловічі статеві органи. Окрім того, згадаймо нестримний потяг Карлсона до солодощів. Хіба це не видає у ньому жінку?

А відтак постає цілком тривожне питання: у яких стосунках  з Малюком перебуває ця дама? Чим  вони займалися на даху?

А візьмемо казку "Червона Шапочка". Уже  сама назва цієї казки викликає певні  небажані асоціації. На це, до речі, звернув  увагу ще видатний учений Еріх Фромм, який надає особливого значення червоній шапочці, як символу менструації, і  пляшці, яку несе дівчинка, як символу  невинності. Вовк, на думку Фромма, —  це ґвалтівник самець, а каміння, яке  кладуть йому в черево після того, як мисливець рятує звідти бабусю і онучку, означає стерильність чоловіка, його покарання за порушення сексуального табу.

Мовчу вже  про довгий ніс Піноккіо, всюдисущого  фалосоподібного, перепрошую Олеся  Довгого, Хлопчика-Мізинчика, фалосоподібну  булаву Котигорошка, піхвоподібну ступу  Баби-Яги, сумнівні стосунки пана Коцького і Лисички та садистські нахили Лиса Микити. Останній має ще й ту негативну  рису, що разюче нагадує нам діючого  Президента, а усі його капосні  вибрики недвозначно натякають  на нездійснені (очевидно, з поважних причин) обіцянки глави держави.