Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2013 в 09:53, курсовая работа
Є дві нації у світі, котрі всю історію свого народу намагаються представити тільки як історію народу гнаного, вічно битого й упослідженого. Обидві ці нації аж хизуються своєю непорочністю і розцяцькованою цнотою, своєю зразковою добротою, ліричністю, а особливо – своєю беззубістю, бо ж ніколи нікого не завойовували, не загарбували, а завше тільки оборонялися. Обидві нації схибнулися на своїй древності. Й настільки сильно, що, завершивши суперечку про національність Ісуса, Адама і Єви, врешті вхопляться за динозаврів.
Ситуація
в царській Росії завше була такою,
що усі українські письменники змушені
були публікуватися в Галичині, або
навіть у Женеві. Андрій Товкачевський
на початку ХХ ст. писав: "Цифри
щорічних прибутків по губерніях
доказують, що гроші з українських
губерній ідуть на підтримку російської
культури і нищення української...
Таким чином взаємодія російської і української літератури полягала у висмоктуванні соків у тієї другої. А тим часом українська література розвивалася не тільки у взаємодії з російською, а й з польською, німецькою, чеською та угорською. І коли можна навести безліч прикладів негативних висловлювань російських письменників про українську мову й літературу, то подібних прикладів висловлених, скажімо, польськими письменниками, ми не знаємо. Ба більше: ціла плеяда польських авторів у ХІХ ст. писала поезії та прозу українською мовою: Томаш Падура, Ян Комарницький, Григор Відорт, Томаш Олізаровський, Януарій Позьняк, Каспер Ценглевич, Павлин Свєнціцький, Лев Венглінський, Мечислав Романовський і т. д. А якщо взяти українську тематику, топольських авторів, які їй присвятили свої твори – біля сотні. Оце і є приклад тісної взаємодії.
А що на противагу цьому можна знайти в російській літературі? Чи багато письменників-росіян снізошлі до писання малоросійськім нарєчієм? Аж один – Алєксєй Кольцов. Та й то лише тому, що жив на українській етнографічній території на Воронежчині. Можна ще, правда, згадати Марка Вовчка, однак вона не була чистою росіянкою і українські твори писала у співавторстві з чоловіком-українцем.
Список австрійських та німецьких письменників, які писали на українські теми теж буде показний і значно переважить такий самий список російських авторів. Чимало українських авторів писали свої твори не лише українською, але і німецькою: Федькович, Ярошинська, Кобилянська, Яричевський, Попович і т. д. На Закарпатті українські письменники творили паралельно й угорською.
П. Чаадаев у "Автобиографическом введении" (1878) писав: "Запой русскому человеку есть не только физическая болезнь, она и нравственная. Мы почти все делаем запоем, и дурное, и хорошее. Проспавшись и отрезвившись, мы не отвечаем за сказанное и сделанное нами в припадке своем".
Воно то так, але рано чи пізно відповісти усе таки доведеться. І отверезіння може бути дуже болісним.