Франчайзингові системи

Сімейства або асоціації («The Leading Hotels of the World» , «Preferred Hotels & Resorts Worldwide», «Small Luxury Hotels of the World» тощо) об'єднують готелі, що відповідають певним вимогам. Крім маркетингової системи продажів, готель отримує відомий бренд і привабливий імідж. Асоціації жорстко контролюють дотримання своїх стандартів, не втручаючись в управління готелем, але разом з тим, у разі грубих порушень корпоративних норм залишають за собою право на виключення порушника зі своїх лав. Оплата послуг таких компаній складається з фіксованого щорічного членського внеску, не залежного від поточних доходів готелю, і комісійної винагороди за здійснювані послуги бронювання. Так, наприклад, у асоціацію «The Leading Hotels of the World» входять чотири російських готелю: «Національ», «Балчуг Кемпінські», «Асторія» і «Гранд Європа».

Готельні об'єднання можуть бути утворені за принципом франчайзингу. Існують десятки варіантів співпраці між франчайзинговою мережею та готелем, що розрізняються взаємними зобов'язаннями.

Франчайзинговий договір з продажу ліцензії на використання торговельної марки і прав на участь в системах збуту і маркетингу мережі вважається одним з найбільш успішних у світовій практиці («Маріотт Гранд», «Маріотт Роял», «Маріотт Тверська» («Marriott»), «Національ» («Le Royal Meridien»), «Виноградово» (Holiday Inn) та ін.) При цьому оператор не управляє готелями, не змінюється і власник. Так, московські готелі «Marriott» управляються американською компанією «Interstate», а «Національ» залишається муніципальним підприємством.

Франчайзинг може базуватися на контракті на управління, що включає декілька договорів: на використання торгової марки, на надання персоналу і know-how , на участь в системах бронювання, на технічне обслуговування і т.д. Як приклад слід відзначити «Шератон». Мережа приймає зобов'язання щодо впровадження ефективної моделі менеджменту в готелі, і її прибуток безпосередньо залежить від досягнутого рівня доходів готелю .

Найбільш поширений варіант договору, за яким оплата послуг готельного оператора складається з вступного внеску (для висококласних готелів $ 100-150 тис.), роялті (4-8% від валового операційного прибутку), відрахувань на маркетингові цілі та комісійних за використання каналів збуту.

Франчайзингові мережі охоплюють понад 70 % всіх готелів Північної Америки. У Європі в групи і консорціуми входять лише 16 % готелів.

Практика ведення бізнесу показує, що середній дохід готелів, які входять в ланцюги на 60 % більше, ніж у незалежних готелів, а їх заповнюваність, відповідно, більше на 8 %.

Поряд з франчайзингом для об'єднання в готельні ланцюги використовуються трастові договори, за якими власник зберігає права власності на майно, але передає активи в управління менеджменту даної ланцюга. Готельні ланцюги відрізняються високими вимогами до якості послуг, для чого здійснюється їх регулярна сертифікація, а також ефективністю господарювання.

Економічна ефективність роботи готелю відбивається не тільки в раціональних витратах, економічної технології, надійних партнерських зв'язках, а й в оптимальному використанні номерного фонду, стабільної його завантаженні, гнучкості тарифного плану.

Для збільшення завантаження застосовується система заходів із залучення й утримання постійних клієнтів , орієнтованих на дану якість послу, за допомогою системи знижок. Включення всіх готелів ланцюжка в єдину систему резервування місць через Інтернет також сприяє збільшенню завантаження.

Міжнародна асоціація франчайзингу виділяє 70 галузей, в яких використовують методи франчайзингу, в т.ч. ресторани, готелі, туризм та розваги.

Франчайзингові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін. Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальних витратах, для чого він повинен слідувати правилам ведення бізнесу по франшизі і брати участь у рекламних і маркетингових компаніях, проведених франчайзером. Франчайзер забезпечує лідерство в конкурентній боротьбі, імідж, впізнаваність бренду, основний тренд розвитку, бере участь у проведенні міжнародних рекламних компаній і т.д.

 

2.3. Аналіз розвитку франчайзингових систем у міжнародній готельній індустрії

 

Міжнародна готельна асоціація (МГА) поділяє готельні ланцюги на три категорії:

- корпоративні ланцюги- готельні корпорації, що володіють  численними підприємствами;

- ланцюги незалежних  підприємств, що поєднуються для  використання загальної системи бронювання, концепції маркетингу, реклами й інших дорогих заходів для окремих підприємств;

- ланцюги, що надають  управлінські послуги.

Існує багато точок зору на те, що стало причиною успіху ланцюгів. Однак безперечними факторами є якість продукту, ідентичність послуг на різних підприємствах, а також доступність цін.

Кожен тип готелю, що входить у готельний ланцюг, має відому марку. Перевагою тих компаній, що дотримуються своїх фірмових найменувань, є те, що споживачі, які користуються послугами одного готельного ланцюга, досить чітко уявляють якість обслуговування і розміщення на підприємстві, що належить саме цьому ланцюгу, незалежно від його місця розташування, Це дозволяє готельним ланцюгам задовго до відкриття нового готелю проводити їх рекламу і бронювання, будучи упевненим, що постійні клієнти віддадуть перевагу новому готелю відомої марки випадковому вибору. Практика показує, що готельний ланцюг ще задовго до відкриття готелю починає проводити бронювання місць. З цього ж часу назва готелю і всі його реквізити включаються в національний перелік готелів, а також у спеціальні довідники.

Готельні ланцюги володіють певними перевагами. Розглянемо основні з них:

1. Можливість придбання  великих партій товарів і послуг  за гуртовими цінами. У силу того, що власник ланцюга керує декількома об'єктами, він може робити крупногуртові закупівлі й у наступному пропонувати іншим підприємствам - членам ланцюга устаткування для номерів, білизну, мийні засоби, предмети санітарно-гігієнічного призначення тощо за низькими цінами.

2. Економія витрат на  підготовку персоналу. Як правило, ланцюг здійснює централізовану  підготовку кадрів, що значно  скорочує витрати кожного члена  ланцюга окремо. Крім того, участь  у ланцюзі робить доступними  для його членів послуги високооплачуваних фахівців-експертів у певних сферах, оплата вартості яких кожному готелю окремо була б проблематичною.

3. Ефективне просування  готельних послуг на ринок  і економія на рекламних заходах. Проведення організованої рекламної  кампанії завжди потребує значних витрат, що дуже відчутно для бюджету окремих незалежних готелів. Готельні ланцюги дозволяють своїм членам розподіляти між собою витрати на рекламу і просування, так що усі можуть скористатися результатами рекламної кампанії. Крім того, рекламну функцію виконує торгова марка ланцюга.

4. Використання централізованої  системи бронювання, що дозволяє  підвищити завантаження номерного  фонду всіх підприємств - членів  ланцюга.

5. Використання централізованої  системи бухгалтерського обліку, проведення загальних маркетингових досліджень, будівництво, здійснення операцій з нерухомістю. Переваги полягають у тому, що фахівці, зайняті в цьому, можуть обслуговувати всі готелі, які входять у ланцюг, що істотно скорочує відповідні витрати кожного члена ланцюга окремо.

6. Інвестування. Групі  готелів, що здійснюють колективний  бізнес, легше обґрунтувати одержання  інвестицій, мобілізувати капітал  і направити його на розширення  і підвищення ефективності своєї  діяльності.

У світі нараховується понад 30 тис. готелів різного рівня. Загальна кількість номерів у цих готелях перевищує 12 млн. Пропозицію готельних номерів за регіонах надано в табл. 2.7.

Найбільшою кількістю номерного фонду володіє Європейський регіон. На другому місці знаходиться Америка, за нею ‒ Східна Азія.

 

Таблиця 2.7. - Динаміка прпоиції готельних номерів по регіонах світу

 

Найменування регіону	Кількість номерів, тис.		Приріст, %	Частка у валовому показнику, %
	2005	2010	2005-2010	2005	2010
Світ у цілому	9500	11068	22,2	100	100
Африка	265	370	39,6	2,8	3,2
Америка	3543	4438	25,3	37,3	38,3
Східна Азія	813	1456	79,1	8,6	12,5
Європа	4646	5055	8,8	48,9	43,5
Близький Схід	131	168	28,2	1,4	1,4
Південна Азія	102	125	22,5	1,1	1.1

 

За розмірами готельної бази другим після Європи йде Американський континент (близько 5 млн. номерів). Питома вага Американського континенту в світовій готельній індустрії сягає 37%. Найбільш цікавими для туристів є такі напрямки, як: США, Мексика, Карибські острови. Питома вага готелів Південно-Західної Азії та Тихоокеанського регіону в світовій готельній індустрії складає 15% (3 млн. номерів). Туризм в Африці розвивається шляхом збільшення поїздок до національних парків і заповідників та елітного відпочинку на островах і узбережжях. Найкращі показники росту демонструють Південна (ПАР) та Західна (Зімбабве, Танзанія, острови Індійського океану) Африка. Питома вага готелів Африки у світовому готельному господарстві становить близько 3% (0,5 млн. номерів).

Серед окремих країн лідерами світової готельної індустрії є: США (4 млн. номерів), Японія (1,7 млн.), Італія (більш ніж 1,5 млн.), Німеччина, Франція, Іспанія та Англія (понад 1 млн. готельних місць кожна), Австрія, Канада і Мексика (майже 700 тис. Номерів). Близько 400 тис. місць мають Греція, Хорватія та Чорногорія. Найбільші темпи готельного будівництва спостерігаються в Китаї, Туреччині, Марокко, Німеччині, Аргентині, Сінгапурі, Малайзії.

Сьогодні у світі налічується майже 360 тис. комфортабельних готелів різного рівня із номерним фондом 15 млн. одиниць. Найбільше їх у Європі та Північній Америці. Кількість номерів щорічно збільшується на 10–16%.

Важлива роль у розвитку сучасної світової готельної індустрії належить готельним ланцюгам, які просувають на туристичний ринок високі стандарти обслуговування, сприяють поширенню та значному підвищенню рівня організації виробництва.

Таек активне будівництво нових готелів світового класу йде в місцях, найбільш популярних у туристів усього світу. Це острова Південно-Східної Азії, наприклад, острова Балі (Індонезія) і Пхукет (Таїланд), що займають перше місце в рейтингу популярності серед зимових напрямів у європейських туристів. Підвищений інтерес з боку великих готельних ланцюгів спостерігається при будівництві нових готелів у Мальдівській республіці та деяких країнах Африки.

Найбільшим готелем у світі є "Ambassador City Jomtien", що знаходиться в Таїланді, в місті Патайа. Він нараховує 5100 номерів і займає площу близько 40 акрів. Як видно з табл. 2.8, з 20 найбільших готелів світу 13 знаходяться в Лас-Вегасі.

Більшість номерів готелів, у яких є казино, зберігаються вільними спеціально для багатих клієнтів. їхня вартість може складати 1000-25 000 дол. США на добу, але відвідувачі казино іноді залишають там більше, ніж коштує найдорожчий номер. Тому головним завданням персоналу таких готелів є задоволення бажань і потреб насамперед своїх клієнтів.

Хоча завантаження таких готелів не є самоціллю, воно часто досягає 80-90% щорічно при нормі 60-70%. Номери можуть здаватися з дуже великою знижкою або взагалі безкоштовно, головне - догодити клієнту.

 

Таблиця 2.8. ‒ Найбільші готелі світу 

 

Найменування готелю	Місце розташування	Кількість номерів
«Ambassador City Jomtien»	Таїланд	5100
«MGM Grand»	Лас-Вегас	5005
«Excalibur»	-"-	4032
«Flamingo Hilton»	-"-	3642
«Las Vegas Hilton»	-"-	3174
«The Mirage»	-"-	3049
«Monte Carlo»	-"-	3014
«Treasure Island»	-"-	2900
«Bally's»	-"-	2814
«Circus Circus»	-"-	2793
«Imperial Palace»	-"-	2636
«Luxor»	-"-	2523
«Hilton Hawaiian Village»	Гонолулу	2523
«Stardust»	Лас-Вегас	2335
«New Jork Hilton»	Нью-Йорк	2131
«Disney's Caribbean Beach Resort»	Орландо	2112
«Riviera»	Лас-Вегас	2109
«Disney Dixie Landing»	Орландо	2048
«Hyatt Regency»	Чикаго	2033
«Hotel Parque Ten-Bell»	Лас-Галлетас, Іспанія	2004

 

Сьогодні склалися дві основні варіанти співпраці між франчайзером і франчайзі – прямий франчайзинг та субфранчайзинг:

1) прямий франчайзинг, коли франчайзер  продає франшизу безпосередньо  місцевому підприємцеві (франчайзі). Якщо утворюється мережа міжнародного  франчайзингу, де велика географічна  відстань між франчайзером і франчайзі, тоді виникає проблема належної підтримки на місцевому рівні;

2) непрямий франчайзинг (субфранчайзинг), коли міжнародний франчайзер  продає виняткові права на  розвиток усієї системи на  території іншої країни одному  франчайзі, який у подальшому укладатиме субфранчайзингові договори із наступними франчайзі. Таким чином франчайзі стає франчайзером у цій країні, продаючи і пропонуючи франшизи іншим підприємцям та стягуючи з них відповідну плату (роялті).